Постанова № 19988026, 14.09.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/4793/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                    14 вересня 2011 р.                                                             м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь - Альтера"

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області <Текст >

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000222301/3,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь - Альтера" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.05.2011 року №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн., з яких 66538,00 грн. - основний платіж та 32388,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позову посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення підприємством вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вважає, що названий Закон не містить правових положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення на нього, за змістом яких вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам закону. Зазначив, що здійснення підприємством операцій з продажу послуг за цінами, нижчими від їх собівартості, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювались ці витрати, не відповідає вимогам, що висуваються до господарської діяльності. Відтак, включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з реалізацією послуг по переробці давальницької сировини за ціною, нижчою за ціну їх фактичної собівартості, не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже така діяльність не спрямована на отримання прибутку.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства про оподаткування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь-Алтера" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 27.10.2010 року №19/23-107/33281483.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення підприємством вимог пп. 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 66538,00 грн., а саме: за 2008 рік - на 13022,00 грн., за 2009 рік - на 27430,00 грн., за І півріччя 2010 року - на 26086,00 грн. Зазначений висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких було встановлено, що товариство здійснювало реалізацію послуг по переробці давальницької сировини у період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року за цінами, нижчими від їх собівартості. Відповідач з посиланнями на п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 названого Закону вважає таку діяльність не пов'язаною з господарською діяльністю підприємства, а відтак частину витрат, понесених на формування послуг, які не принесли товариству прибутку, виключає зі складу валових.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження відповідачем 05.05.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн., з яких 66538,00 грн. - основний платіж та 32388,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням, наведеним у п. 1.32 ст. 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Стверджуючи про те, що відповідач від реалізації власних послуг по переробці давальницької сировини не отримав прибутку та не збільшив власний капітал товариства, контролюючий орган вважає, що витрати, пов'язані з наданням таких послуг в частині, що перевищує суму доходу від їх реалізації, не можуть вважатись валовими витратами.

Між тим, суд вважає наведену правову позицію помилковою та такою, що не враховує усіх обставин справи.

Так, діяльність платника податку по наданню своїх послуг супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав прибуток.

З наведених приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вбачається, що названий Закон при регулюванні спірних правовідносин не містить положень про те, що послуги суб’єкта господарювання не можуть бути реалізовані за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг. При цьому, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" взагалі не пов'язує право платника податку на включення відповідних витрат до складу валових витрат з фактом отримання прибутку, як на цьому наполягає відповідач, а лише містить застереження, що витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства, яка, у свою чергу, направлена на отримання доходу, а не прибутку.

Отже, позивач може реалізувати свій товар за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись у межах звичайних цін.

Досліджуючи ці обставини, судом було встановлено, що між позивачем (надалі - українська сторона) та фірмою "Акціонерним товариством "Рельполь" (надалі - польська сторона) було укладено контракт від 28.07.2005 року №07/2005, за умовами якого польська сторона здійснює поставку українській стороні давальницької сировини для переробки. Давальницька сировина включає в себе комплектуючі деталі та матеріали у кількості та асортименті, необхідних для виготовлення реле типу: RM83, R15WT, RUC, перемикачів типу: S, T TР, 5920, 5922, 5940, 5450; колодок для реле типу: GZT, GSМ (надалі - вироби). Українська сторона, у сою чергу, здійснює виготовлення цих виробів. Загальна вартість робіт по виготовленню готової продукції з давальницької сировини українською стороною складає 2000000,00 доларів США.

Встановлюючи питання наявності у позивача господарської мети при виконанні даного договору, судом враховується, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.06.2008 року одним з основних видів діяльності ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що протягом періоду, який перевірявся, на формування відображених у поданих деклараціях показників мало вплив лише здійснення операцій по переробці давальницької сировини (виготовлення електророзподільної та контрольної апаратури) на замовлення польської фірми Relpol S.A. Наведені обставини свідчать на користь того, що єдиним постачальником давальницької сировини для позивача є саме польська фірма Relpol S.A., від постачання сировини якої залежить діяльність ТОВ "ДП Рельполь-Альтера".

Відповідно до умов контракту, викладених у п. 6.1.11, п. 6.1.12, п. 6.1.13, українська сторона зобов'язана постачати польській стороні вироби згідно з замовленнями. Замовлення польська сторона розміщує за чотири тижні перед поставкою виробів. У замовленні вказується найменування виробів, їх кількість та строк поставки. При цьому українська сторона забезпечує строки поставок. У випадку затримки у поставці польська сторона буде нараховувати штрафні санкції у розмірі 2% від вартості затриманої поставки.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, діяльність підприємства у повній мірі залежить від замовлень польської сторони, яка власне і ініціює обсяг послуг, які замовляються українській стороні. Одночасно факт невиконання української стороною взятих на себе зобов'язань тягне за собою застосування фінансових санкцій до підприємства. Відтак, реалізація власних послуг за ціною, що є нижчою від понесених витрат, була зумовлена економічною необхідністю, адже відмова від надання таких послуг призвела б до втрати єдиного постачальника давальницької сировини та зупинення роботи підприємства.

При цьому, динаміка формування цін на послуги ТОВ "ДП Рельполь-Альтера", відображених у додатках до контракту від 28.07.2005 року №07/2005, зокрема, станом на 26.01.2009 року, на 01.02.2010 року, на 24.01.2011 року, свідчить про поступове збільшення ціни на послуги з переробки давальницької сировини.

Крім того, позивач вживав усіх можливих заходів щодо оптимізації витрат підприємства та збереження персоналу товариства. Зокрема, як вбачається з даних по Д-т рахунку 23 "Виробництво" стосовно нарахування зарплати та відрахувань на соціальні внески за період з липня 2008 року по червень 2010 року, підприємство протягом І та ІІ кварталу 2009 року зменшило нарахування заробітної плати, а відтак і суму відрахувань на соціальні внески.

Наказами від 20.03.2009 року №199-К та від 06.04.2009 року №222-К ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" у зв'язку з виробничою необхідністю, викликаною зменшенням обсягів виробництва продукції, перевело працівників на неповний робочий тиждень, що, за твердженням представника позивача, було пов'язано з необхідністю збереження кваліфікованих працівників підприємства у період кризи.

Відповідно до аналітичної інформації співставлення даних по рахунку 23 "Виробництво" з даними по субрахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" за період з липня 2008 року по червень 2010 року ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" було збитковим у ІІІ - ІV кварталах 2008 року та ІІ-ІІІ кварталах 2009 року.

У той же час, факт продовження діяльності товариства, незважаючи на збитковість у вказаних періодах, призвів до того, що підприємство, починаючи з ІV кварталу 2009 року, отримало чистий дохід у сумі 286757,94 грн., 137324,02 грн. - у І кварталі 2010 року та 52531,88 грн. - у ІІ кварталі 2010 року.

Наведені обставини, які свідчать про досягнуті позивачем результати, власне і є необхідною умовою, визначеною Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка дозволяє кваліфікувати діяльність ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" як господарську та як таку, що направлена на отримання доходу.

У той же час, всупереч встановленим обставинам, та в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на регіональному ринку щодо вартості таких послуг, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) послугами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об’єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Таким чином, оцінюючи у сукупності досліджені у справі докази, враховуючи об'єктивні умови, які вплинули на ціну послуг, та досягнутий позивачем позитивний вплив на результати господарської діяльності товариства, а також на встановлену судом ділову мету у діях платника податку, суд дійшов висновку, що реалізація власних послуг за цінами, які були нижчими від їх собівартості, обумовлена розумними економічними причинами.

За наведених обставин, включення позивачем до складу валових витрат частини витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг, які не принесли товариству прибутку, не порушує вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000222301/3 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, зважаючи на що позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь - Альтера" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 05.05.2011 року №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн., з яких 66538,00 грн. - основний платіж та 32388,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Головуючий суддя:                                                            Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 19 вересня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.