Постанова № 19987505, 21.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15569/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соколової О.А.

при секретаріФедорової А.О.

представника позивача - Чебаненко Є.О.,

представника відповідача Поважної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 64156,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 64156,58 грн.

Позов вмотивовано тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 158 осіб. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875 (далі Закон №875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином у 2010 році на ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал» повинно бути працевлаштовані 6 інвалідів, фактично за даними звіту, працювало 4 інваліда. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році становить 61945,56 грн. Відповідачем адміністративно - господарські санкції несплачені, тому на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка складає 2211,02 грн. таким чином, з урахуванням пені, позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 64156,58 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог надавши письмовий відзив в якому зазначив наступне.

Відповідно ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно звіту ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік підприємством на виконання вищенаведених положень Закону у 2010 році було працевлаштоване 4 інваліда. Вказаний факт свідчить про те, що на товаристві на виконання вимог Закону були створені робочі місця для інвалідів та здійснено працевлаштування на них інвалідів. Відповідно до ч.3 ст. 181 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Обовязок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обовязку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. Відповідач протягом 2010 року постійно направляло до Фонду звіти про наявність вакансій для працевлаштування працівників-інвалідів. При цьому, слід зазначити, що згідно ст. 20 Закону № 875 неподання звітних даних не є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій. Законодавством не встановлений обовязок роботодавця самостійно здійснювати пошук інвалідів з метою їх працевлаштування, а тільки закріплений обовязок створювати для інвалідів необхідні робочі місця та працевлаштовувати тих, які будуть направлені державною службою зайнятості. На товаристві у 2010 році працювало 4 інваліди з 6, кількість яких встановлено нормативом, тільки тому, що така кількість інвалідів була працевлаштована самостійно без участі центру зайнятості, на протязі всього 2010 року відповідним центром зайнятості ніж одного інваліда на роботу направлено не було. Враховуючи вище викладене, підприємством вжито усі необхідні, залежні від нього заходи для виконання передбаченого нормативу по працевлаштуванню інвалідів. Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, обовязковим збором, передбаченим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення. Товариство щомісячно на протязі 2010 року надавало Шахтарському міському центру зайнятості звіти. Відсутність відмітки центру зайнятості про отримання на других примірниках вищезазначених звітів не є доказом їх неподання відповідачем, та як при подачі цих звітів до центру зайнятості, повідомлено, відмітка на другому екземплярі не ставиться у звязку тим, що це не зазначено в нормативних документах, якими керуються працівники центру зайнятості. Відповідно ст. 17 Закону № 875 інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб. Водночас, згідно ст. 24 Кзпп України забороняється укладання трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоровя. Таким чином, у разі застосування праці інвалідів роботодавець зобовязаний діяти на підставі рекомендацій МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоровя працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність. Отже, що стосується ОСОБА_3 під час працевлаштування по направленню Шахтарського міського центру зайнятості до товариства було надано висновок МСЕК, в якому було зазначено про наявність психічного захворювання та відображені рекомендації стосовно його праці.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази за внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради,18.07.91, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13492430 (а.с.10).

Відповідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів, як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал», зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Шахтарської міської Ради Донецької області, 01.10.04, ідентифікаційний код 30721174 (а.с.40-41), діє на підставі статуту затвердженого загальними зборами учасників товариства, протоколом № 07-03/8 від 28.07.08 (а.с.42-61).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал» за 2010 рік № 10-ПІ від 28.02.11, наданого до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 158 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 4, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 48937грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 30972 грн. (а.с.7).

Стаття 19 Закону № 875 встановлює для підприємств (обєднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, абзацом першим якої встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМ України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, суд погоджується з висновками позивача, що на ТОВ «Камнеобробний завод «Омфал» у 2010 році повинно бути працевлаштовані 6 інвалідів.

Отже, у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно розрахунку, наданого позивачем, виходячи з середньої кількості штатних працівників 158 осіб на підприємстві повинно створено 6 робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу. Отже сума адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2010 році складає 61945,56 грн., та сума пені на заборгованість по сплаті адміністративно господарських санкцій за нестворені робочі місця складає 2211,02 грн. (а.с.8-9).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вимогами ст. 18 -1 наведеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803 від 01.03.93 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, діючим законодавством України передбачений обов'язок повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інвалідів на підприємстві відповідача.

Згідно листів Шахтарського центру зайнятості № 02-11/2397 від 10.10.11 та № 02-11/2586 від 01.11.11 вбачається, що протягом 2010 року товариством не надавались звіти за квітень, жовтень, грудень. 24 вересня 2010 року центром зайнятості було видано направлення на працевлаштування безробітному, інваліду 3 групи ОСОБА_3 на посаду прибиральник території. Підприємством було відмовлено в прийнятті на роботу з причин того, що згідно висновкам довідки МСЕК та індівідуальної пргорами реабілітації інваліда, умови та характер праці даної посади не відповідають відновленню трудової діяльності ОСОБА_3(а.с.71,103).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до п. 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом вищевказаних норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; на підприємства покладений обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів не вживались, інформація про наявність вакансій, виділення робочих місць та бажання товариства працевлаштувати інвалідів до центру зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, відділення Фонду не надавалась щомісячно, відповідно до вимог ч. 4 ст. 20 «Про зайнятість населення».

Таким чином, відповідачем не виконано покладений на нього чинним законодавством обовязок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування щомісяця відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів.

На підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до правовідносин із стягнення адміністративно господарських санкцій, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 61945,56 грн. та пеню у сумі 2211,02 грн., а всього разом 64156,58 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 64156,58 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Камнеобробний завод «Омфал» (ЄДРПОУ 30721174) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році у сумі 64 156 (шістдесят чотири тисячі сто пятдесят шість) гривень 58 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 листопада 2011 року в присутності сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 25 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Соколова О. А.