Постанова № 19986647, 24.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 8/5007/99/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Демидюк О.О. , суддя Гулова А.Г. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 04/21 від 21.10.2011 р. ) представник ТОВ "Єдине Транспортне Агентство"

відповідача (апелянта) - не з'явився представник ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд"

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області від 24.10.11 р.

у справі № 8/5007/99/11 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдине Транспортне Агентство" м.Миколаїв

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Житомир

про стягнення 43662,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від від 24.10.11р. у справі №8/5007/99/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдине Транспортне Агентство", м. Миколаїв (далі Позивач) до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (далі Відповідач), м. Житомир про стягнення 43662,15 грн..

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", 10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, код ЄДРПОУ 32176931 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдине Транспортне Агентство", 54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238, оф. 411, код ЄДРПОУ 33798119 - 43662,15 грн. - основного боргу; - 436,62 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита; - 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу у позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- при прийнятті рішення судом першої інстанції не було враховано те, що термін позовноїї давності за даним спором сплив;

- пункт 3 статті 925 ЦК України передбачено, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік. Одночасно, пунктом 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувача позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк;

- потрібно звернути увагу на необхідність застосування шестимісячного терміну позовної давності, строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав сплинув 04.07.11р., а позовну заяву датовано 01.10.11р., тобто, з порушенням терміну позовної давності (а.с. 85-87).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. №13106/11) Позивач заперечив проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, просить залишити в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 95-100).

24.11.11р. в судове засідання представник скаржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, який про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 93).

Заслухавши представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єдине Транспортне Агентство", м. Миколаїв (виконавець) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м. Житомир (замовник) був укладений договір №74 (далі Договір) на перевезення молочної продукції (а.с. 9-10).

Відповідно п. 1.1 Договору Позивач (виконавець) зобов'язується надавати послуги по перевезенню молочної продукції, використовуючи власний чи орендований транспорт, а Відповідач (замовник) зобов'язаний сплачувати за надані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору, ціна на надання послуг з перевезення встановлюється за домовленістю сторін за кожен конкретний рейс, згідно заявки, що є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення будь-яких розбіжностей, слід керуватися заявкою.

Пунктом 2.3 даного Договору передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що оплата за перевезення здійснюється замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця в термін 7 банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт від виконавця.

Згідно умов оплати заявок визначено, що замовник сплачує виконавцю вартість наданих послуг безготівковим розрахунком протягом 18 банківських днів після отримання оригіналів товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт, податкової накладної та рахунка.

Відповідно до заявок Відповідача від 17.12.10р., 17.12.10р., 21.12.11р., 22.12.10р., 23.12.10р. Позивач надав Відповідачеві передбачені договором послуги з перевезення молочної продукції, на виконання умов Договору, в сумі 49771,25грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: №Є-00002258 від 19.12.10р., №Є-00002259 від 20.12.10р., №Є-00002261 від 21.12.10р., №Є-00002262 від 22.12.10р., №Є-00002263 від 23.12.10р. та товарно-транспортними накладними: №ф-0001887 від 19.12.10р., №ф-0001885 від 19.12.10р., №ф-0001884 від 19.12.10р., №ф-0001900 від 20.12.10р., №ф-0001900 від 20.12.10р., №ф-0001902 від 20.12.10р., №ф-0001903 від 20.12.10р., №ф-0001918 від 21.12.10р., №ф-0001921 від 21.12.10р., №ф-0001923 від 21.12.10р., №ф-0001941 від 22.12.10р., №ф-0001939 від 22.12.10р., №ф-0001962 від 23.12.10р., №ф-0001959 від 23.12.10р., №ф-0001961 від 23.12.10р., підтвердженими підписами та скріпленими печатками сторін (а.с. 17-40).

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг виконав частково, внаслідок чого заборгованість перед позивачем склалась в сумі 43662,15 грн..

15.01.11р. Позивачем була направлено Відповідачеві письмова вимога №1/3 від 15.01.11р. з вимогою сплатити суму боргу (а.с.11-13).

25.01.11р. Відповідачем була надіслано відповідь на зазначену вимогу Позивача, в якій заборгованість визнав та просив надати можливість провести розрахунок за надані послуги у більш-тривалий термін, а також гарантував сплату боргу частинами (а.с.14).

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 43662,15грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.10р. - 20.09.11р. підписаною обома сторонами та скріпленою печатками (а.с. 15-16).

За вказаних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдине Транспортне Агентство" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" 43662,15грн. боргу (а.с.2-5).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 24.10.11р. позов задоволено (а.с.77-78).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вказані правові норми також кореспондують з ч.1 ст.307 ГК України відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, умова замовника здійснити оплату за перевезення є необхідною складовою договору перевезення.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 527 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження виконання Відповідачем в повному обсязі свого зобовязання щодо сплати заборгованості в сумі 43662,15грн..

З врахуванням наведеного вище, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 43662,15грн.грн. боргу правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відносно доводів Відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, щодо не врахування терміну позовної давності за даним спором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч. 2. ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи відсутні будь-які заяви від представників сторін про застосування строків позовної давності до винесення судового рішення по справі, таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Житомирської області про правомірне задоволення вимог Позивача.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Доводи Відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.10.11р. у справі №8/5007/99/11 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.10.11р. у справі №8/5007/99/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" без задоволення.

2. Справу №8/5007/99/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/16829/11 16829/11