Постанова № 19986637, 23.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5004/791/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М. суддів Гудак А.В. при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Рожищенська районна спілка споживчих товариств на рішення господарського суду Волинської області від 11.10.11 р.

у справі № 5004/791/11 (суддя Шум Микола Сергійович )

позивач Рожищенська міська рада

відповідач Рожищенська районна спілка споживчих товариств

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,представників,довіреність в справі

відповідача - Дендера В.М.,голова правління,ОСОБА_5,представника,довіреність в справі

прокурора відділу представництва інтересів держави і громадян прокуратури Рівненської області Кривецької -Люліч Т.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2011 року у справі № 5004/791/11 (суддя Шум М.С.) розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 5 квітня 2005 року № 3 між Рожищенською міською радою та Рожищенською районною спілкою споживчих товариств та стягнуто з Рожищенської районної спілки споживчих товариств в доход Державного бюджету України 85 гривень державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов Рожищенської міської ради з огляду на положення ст.. ст.2,14,15,21,31,32,36 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 525,526,611,632,652,792 Цивільного кодексу України, ст.ст.92,96,141 Земельного кодексу України, ст.ст. 9,288.5,289.1,275.3, 290 Податкового кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку, що : відповідач систематично порушує умови п. 9 договору оренди земельної ділянки від 05 квітня 2005 року, укладеного між ним та позивачем, в частині своєчасної сплати орендної плати; укладений сторонами договір передбачає можливість перегляду розміру орендної плати, який встановлений таким договором; у зв'язку із законодавчою зміною річного розміру орендної плати за землю усі договори оренди землі повинні відповідати вимогам чинного законодавства, і річний розмір орендної плати за землю не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку; порушення відповідачем істотних умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати та відмови щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати є підставою для розірвання спірного договору оренди.

Рожищенською районною спілкою споживчих товариств подано апеляційну скаргу, якою вважає рішення місцевого господарського суду необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а зроблені судом висновки такими, що не відповідають обставинам справи. На переконання апелянта, місцевим господарським судом залишено поза увагою ту обставину, що позивачем не дотримано порядку розірвання господарських договорів, який передбачений ст.31 Закону України «Про оренду землі» та ст.188 Господарського кодексу України, так як пропозиція про розірвання договору позивачем відповідачу не направлялася, а скеровувалася лише виключно пропозиція внесення змін до договору оренди № 3 від 05.04.2005 року. Також, звертає увагу, що місцевим господарським судом не надано жодної оцінки поданих відповідачем доказів про те, що орендна плата на 2011 рік сплачується в повному обсязі, виходячи з вимог податкового та бюджетного законодавства , та які повністю спростовують доводи позивача про невнесення відповідачем орендної плати у повному обсязі. Вказує на відсутність порушення співвідношення майнових інтересів сторін, так як орендна плата вноситься до місцевого бюджету в розмірі 3447,28 гривень ,виходячи з нової нормативної оцінки землі з врахуванням інфляції, тобто, у розмірі який був запропонований позивачем. Вказує на прийняття головуючим суддею по справі протилежних за змістом рішень по аналогічних спорах. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Рожищенській міській раді в задоволенні позовних вимог.

Відзивом на апеляційну скаргу Рожищенська міська рада вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим ,прийнятим у повній відповідності норм матеріального і процесуального права ,а апеляційну скаргу безпідставною. В спростування доводів скарги зазначає, що починаючи з серпня 2009 року, згідно умов вищевказаної угоди та згідно розрахунків орендної плати за земельні ділянки, Рожищенська РССТ зобов'язана була сплачувати до кінця 2009 року орендну плату в сумі 1798,98грн. щомісячно, однак лише за 4 останніх місяці 2009 року платежі надходили у повному обсязі, а за 2010 рік оплата здійснювалась в неналежному розмірі; напередодні звернення до місцевого суду з позовом про розірвання спірного договору оренди позивачем подавалася пропозиція відповідачу про розірвання даного договору; на даний час в Україні відсутнє прецедетне право, на яке , як на підставу скасування рішення місцевого суду , покликається відповідач. Просить рішення Господарського суду Волинської області в справі № 5004/791/11 від 11 жовтня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Рожищенської районної спілки споживчих товариств - без задоволення.

На підставі клопотання від 09 листопада 2011 року (т.2,а.с. 20-21) для представництва інтересів держави в особі Рожищенської міської ради в справу вступила прокуратура Рівненської області .

Під час апеляційного перегляду справи представник скаржника апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені. Просив скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У судовому засіданні представник Рожищенської міської ради та прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області проти апеляційної скарги заперечували з мотивів, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу Рожищенської районної спілки споживчих товариств без задоволення.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Рожищенської районної спілки споживчих товариств підлягає задоволенню , а рішення господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2011 року у даній справі скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 квітня 2005 року між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п.1, 2,5,8 якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування ринку («Універмаг», «Ринок», магазин «Запчастини-бакалія»), яка знаходиться на території Рожищенської міської ради по вул. Героїв УПА, 2 загальною площею 7565 кв.м. з нормативною грошовою оцінкою 479919,66 гривень строком на 49 років ( т.1, а.с.17-20).

Означений договір оренди зареєстровано у Рожищенському районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при комітеті по земельних ресурсах»,про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2005р. №3, про що свідчить здійснена на ньому відповідна відмітка .

Пунктом 9 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі 5246,16 грн. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 437,18 грн. Платіж повинен поступати не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п.13 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої ділянки не з вини орендаря та у інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 14 договору сторони передбачили відповідальність орендаря за порушення строків внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі 2 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

У лютому 2010 року позивач направляв відповідачу для підписання додаткову угоду до договору оренди, датовану 22.02.2010 року, у якій встановлювалася нормативна грошова оцінка земельної ділянки на рівні 1378910,98 гривень та визначалася орендна плата в розмірі 41367,36 гривень на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ,яка підлягала сплаті щомісячно в розмірі 3447,28 гривень ( т1, а.с. 21,22).

Протоколом розбіжностей до додаткової угоди відповідач погодився із пропозиціями щодо внесення змін до договору оренди в частині визначення грошової оцінки земельної ділянки 1378910,98 гривень, однак запропонував розмір орендної плати на рівні 20683,67 гривень, що становить 1,5% нормативної грошової оцінки землі та яка підлягатиме сплаті щомісячно у розмірі 1723,64 гривень (т.1, а.с.25,88).

Як вбачається із наявних у справі платіжних доручень (т.1, а.с.110-126) та акту звірки сплати орендної плати за земельні ділянки станом на 01.10.2011 року (т.2, а.с.36) відповідач сплачує орендну плату щомісячно.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з огляду на звернення позивача за захистом свого порушеного права, як орендодавця земельної ділянки, у передбачений законодавством спосіб: розірвання договору оренди земельної ділянки.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про оренду землі"; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Підстави та умови розірвання договору оренди земельної ділянки передбачено статтями 31 та 32 Закону України "Про оренду землі", зокрема, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншим законами України.

За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Таким чином, положення Цивільного кодексу України також застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" не вбачається наявності іншого, спеціального регулювання.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.

Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, законодавцем передбачено, що свобода договору проявляється, зокрема, у можливості надання сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", які сторони обовязково мають узгодити в договорі оренди.

За ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Між тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду з позовом про зміну умов договору в частині розміру орендної плати, яку він вважав за необхідне встановити та яку частково заперечував відповідач.

За частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою якими є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Згідно з пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим ,доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Між тим, задовольняючи позов Рожищенської міської ради та розриваючи договір оренди земельної ділянки для обслуговування ринку («Універмаг», «Ринок», магазин «Запчастини-бакалія»), яка знаходиться на території Рожищенської міської ради по вул. Героїв УПА, 2 загальною площею 7565 кв.м., місцевий господарський суд прийняв до уваги лише доводи позивача та помилково залишив поза своєю увагою довідку Рожищенського віддлення Луцької ОДПІ від 10 жовтня 2011 року (т.1,а.с.137) з якої вбачається, що станом на 10 жовтня 2011 року Рожищенська районна спілка споживчих товариств не має заборгованості із сплати податків,зборів (обов»язкових платежів), в тому числі по орендній платі за землю.

Означеною довідкою спростовуються доводи позивача, викладені у позові та висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем істотних умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати.

Крім того,відсутня така заборгованість і станом на 15 листопада 2011 року (т.2,а.с.39)

За пунктом 38 договору оренди землі позивач та відповідач погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов»язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Також, колегія суддів не знаходить у матеріалах справи інших достатніх доказів, які б слугували підставою для припинення права користування відповідачем на умовах оренди земельною ділянкою для обслуговування ринку («Універмаг», «Ринок», магазин «Запчастини-бакалія»), яка знаходиться на території Рожищенської міської ради по вул. Героїв УПА, 2 загальною площею 7565 кв.м., та які встановлені пунктами "в"- "ґ" статті 141 Земельного кодексу України відповідно до статей 143, 144 Земельного кодексу України та ст. 25,32 закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів вважає, що лист начальника Рожищенського РВ УМВС України в Волинській області № 128 від 14.06.2011 року (т.1,а.с. 80-81)не може слугувати доказом порушення відповідачем умов договору оренди, так як містить лише оціночні судження та відхиляє цей доказ з огляду на його необґрунтованість та доказову неспроможність.

Поряд з тим, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо незастосування місцевий господарським судом при розгляді даної справи висновків цього суду по інших справах, оскільки стаття 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України. В цивільному законодавстві згідно зі статтею 8 Цивільного кодексу України допускається аналогія закону (права) у разі відсутності нормативного врегулювання певних відносин.

Стаття 7 Господарського кодексу України встановлює, що відносини у сфері господарювання регулюються нормативно-правовими актами.

Тобто, Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України не передбачено застосування в Україні прецедентного права.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Отже, суд повинен був навести зміст всіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За таких обставин та на підставі п.3-4 ст.104 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Рожищенській міській раді у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки для обслуговування ринку («Універмаг», «Ринок», магазин «Запчастини-бакалія»), яка знаходиться на території Рожищенської міської ради по вул. Героїв УПА, 2 загальною площею 7565 кв.м., укладеного 01 квітня 2005 року між Рожищенською міською радою та Рожищенською районною спілкою споживчих товариств та зареєстрованого у Рожищенському районному відділі Волинської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах» 05.04.2005 року за № 3.

Судовий збір(державне мито ) за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 та 105 ГПК України у розмірі 42,5 гривень у зв»язку із її задоволенням підлягає стягненню із Рожищенської міської ради та користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,104 п.3,4 ,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рожищенської районної спільки споживчих товариств задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 11 жовтня 2011 року у справі № 5004/791/11 скасувати.

Прийняти нове.

В задоволенні позову Рожищенської міської ради до Рожищенської районної спільки споживчих товариств про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Рожищенської міської ради (м.Рожище,вул.Незалежності,60, код ЄДРПОУ 21740445) на користь Рожищенської районної спільки споживчих товариств (м. Рожище, вул. Незалежності, 25, код ЄДРПОУ 017442557) судовий збір (державне мито )за подачу апеляційної скарги в розмірі 42,5 грн.(сорок дві гривні 50 коп) .

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.

01-12/16793/11 16793/11