Постанова № 19986598, 22.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5004/407/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Приватне підприємство "Фасад" на рішення господарського суду Волинської області від 20.09.11 р.

у справі № 12/1488 (суддя Філатова Світлана Тимофіївна )

позивач Приватне підприємство "Фасад"

відповідач Акціонерне товариство "СКФ Україна" (публічне)

про стягнення в сумі 211903,20 грн.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1. (довіреність б/н від 18.11.2011р.).

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.09.2011 року у справі №5004/407/11 в позові приватного підприємства "Фасад" до Акціонерного товариства "СКФ Україна" про стягнення в сумі 211903,20 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ПП "Фасад" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на норми Цивільного кодексу України щодо укладення договорів підряду і договорів на капітальне будівництво, а також на Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві. На думку скаржника, застосування даних норм є порушенням норм матеріального права, оскільки по-перше, сторонами укладено договір підряду на проведення будівельних робіт по оздобленню фасадів, а не договір на капітальне будівництво об'єкта нерухомості, а по-друге, стороною відповідача даний договір чи окремі його положення не оспорювалися.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про те, що акт від 19 травня 2009 року не може вважатися додатковою угодою, оскільки не містить даних про визначення додаткової площі, а також заперечується замовником. На його думку, даний акт по формі та змісту цілком відповідає додатковій угоді, оскільки, укладений в письмовій формі та, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, сторонами погоджено всі істотні умови - розмір додаткової площі змонтованих фасадів та вартість робіт.

На думку скаржника, суд неправомірно відхилив клопотання позивача про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач фактично пред'явив додаткові вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних. При цьому, апелянт зазначає, що додаткових вимог та зміну предмета і підстав позову не заявляв, а індекс інфляції і відсотки річних розраховувалися із основної суми боргу, вказаної в позовній заяві.

ПАТ "СКФ Україна" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.87).

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 липня 2008 року між ПП "ФАСАД" (позивач/підрядник) та ВАТ "СКФ Україна", правонаступником якого є АТ "СКФ Україна" (публічне) (відповідач/замовник) був укладений договір підряду №1107/08 (далі - договір підряду, т.1, а.с.14-17), відповідно до п.1.1 якого, підрядник зобовязувався своїми силами, засобами та на замовлення замовника, виконати роботи з оздоблення фасадів з використанням власних матеріалів згідно додатку №1, на обєкті, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Боженка, 34.

Відповідно до п.2.4 договору підряду, приймання-передача виконання робіт здійснюється шляхом складання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Сторони в договорі обумовили, що вартість робіт по цьому договору розраховується виходячи з орієнтовної площі фасадів та вартості одного квадратного метру робіт, а саме: 550,00грн.*1620 кв.м.=891 000,00 грн., де 550,00грн. це вартість одного квадратного метру робіт по цьому договору, 1620 кв.м. орієнтована площа фасадів обєкту. Вартість робіт по договору без ПДВ: 742500,00грн., ПДВ-148500,00грн., загальна сума з ПДВ-891000,00грн. (п.4.1. договору)

Відповідно до п.4.2 договору підряду, остаточна вартість робіт буде визначена після фактичного виконання робіт та визначення фактичної площі, про що укладається відповідна додаткова угода, яка є невідємною частиною даного договору.

Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п.4.4 договору підряду).

При цьому, остаточні розрахунки з підрядником у розмірі 20% здійснюються згідно акту виконаних робіт за даним договором і складають в загальному 178200,00грн. (п.5.2.3 договору підряду).

Додатком до договору є схема оздоблення фасадів площею 1620кв.м. (т.1, а.с.18-19).

Як вбачається, за листопад 2008р. сторонами бувпідписаний акт приймання виконаних підрядних робіт №62 на 1000м.кв. При цьому, в зазначеному акті від замовника зауважено "є багато питань по якості" (т.1, а.с.20).

23.04.2009р. підрядник надіслав замовнику акт обміру площі оздоблення фасадів згідно договору, в якому вказав загальну площу змонтованих фасадів - 788 м.кв. (т.1, а.с.22-23). Водночас зауважив, що роботи по оздобленню фасадів площею 1620м.кв. згідно договору підряду №1107/08 від 11.07.2008р. були виконані в повному обсязі ще в грудні 2008р., незважаючи на затримку оплат замовником.

За травень 2009р. акт приймання виконаних підрядних робіт №1 на 620м.кв. був підписаний відповідачем, як замовником, без будь-яких зауважень (заперечень) щодо якості чи (або) вартості виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.21).

19.05.2009р. комісією у складі представника ПП "Фасад" ОСОБА_3. та представника замовника ОСОБА_2 проведений обмір змонтованих фасадів за договором підряду №1107/08 від 11.07.2008р.

Згідно акту обміру, затвердженому підрядником і замовником, "загальна площа змонтованих фасадів в цілому по адміністративній будівлі ВАТ "СКФ Україна" виконаних ПП "Фасад" складає 136м.кв. з них 63м.кв. по 550,00грн. і 73м.кв. по 150,00грн. за м.кв." (т.1 а.с.24).

Як вбачається, підрядник (позивач) супровідними листами №33 від 24.07.2009р. та №58 від 25.12.2009р. направляв замовнику (відповідачу) акти виконаних робіт по оздобленню фасадів за липень 2009р. на суму 48529,20грн. (т.1, а.с.25-26) та акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. на 73м.кв. та 63м.кв. (т.1, а.с.105-108). 03 листопада 2010 року супровідним листом №29 надісланий акт за листопад 2010р. на 63м.кв. (т.1, а.с.109-111).

09 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 74800,00 грн., оскільки загальна площа змонтованих фасадів в цілому по об'єкту складає 1620 кв.м + 136 кв.м = 1756 кв.м (т.1, а.с.27).

04 січня 2011р. замовник надіслав підряднику акт із зауваженнями до виконаних робіт №95/3/25 (т.1, а.с. 43-44).

17.01.2011р. замовник відхилив претензію, посилаючись на те, що АТ "СКФ Україна" прийняло та оплатила роботи на всю суму, передбачену п.4.1 договору підряду (т.1, а.с.28).

21.01.2011р. замовник відмовився від підписання додаткової угоди до договору, оскільки роботи по договору не виконані. Пропонував завершити виконання робіт, після чого буде укладена додаткова угода (т.1 а.с.29-30).

В подальшому, 21.04.2011р. замовником ПАТ "СКФ Україна" була надіслана підряднику телефонограма-пропозиція направити 28.04.2011р. повноважного представника для встановлення обсягів та оцінки якості робіт (т.1, а.с.121).

Позивач листом №13 від 26.04.2011р. просив перенести проведення вказаних обмірів в звязку з відсутністю директора (т.1, а.с. 122).

Телефонограмою від 27.04.2011р. проведення обмірів перенесено на 04.05.2011р. (т.1, а.с. 123).

04.05.2011р. листом №15 директор ПП "Фасад" повідомив, що проводити обміри площі оздоблення фасадів повторно рахує недоцільним, оскільки обміри проводились два рази, останній раз 24.04.2009р. представником ВАТ "СКФ Україна" (т.1, а.с.124).

АТ "СКФ Україна" 04.05.2011р. комісійно проведений обмір площі та встановлено, що загальна площа змонтованих фасадів складає 1668м.кв., в т.ч. 166м.кв. фасадів оздоблено бляховими листами, що не були передбачені проектною документацією (т.1, а.с. 125-138).

13 травня 2011р. на вимогу суду АТ "СКФ Україна" було проведено обміри площі оздоблення фасадів, та складений акт, який як вбачається, не підписаний представником ПП "Фасад".

За результатами обміру встановлено, що загальна площа оздоблення фасадів становить 1645 м.кв. (т.1, а.с.143).

Водночас, представником ПП "Фасад" 13.05.2011р. був складений акт про підсумки роботи комісії, згідно з яким загальна площа змонтованих фасадів становить 1813,76 м.кв., з них 193,76 м.кв. є додатковою площею виконаних робіт (т.1, а.с.145). При цьому, позивачем надано суду заключення фірми "Локо" в підтвердження площі 1813,76м.кв.(т.1, а.с. 146-151).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок розбіжностей в даних, наданих сторонами, господарським судом Волинської області згідно зі ст.41 ГПК України була призначена судова будівельно-технічна експертиза, з висновку якої вбачається, що фактична площа змонтованих фасадів згідно договору підряду №1107/08 становить 1660,63 м.кв. Крім того, виконано обрамлення віконних прорізів площею 80м.кв., не передбачених кошторисом (т.2, а.с.1-39).

Як вже зазначалося вище, сторони в договорі підряду обумовили орієнтовну площу фасадів обєкту. При цьому, встановили, що остаточна вартість робіт буде визначена після фактичного виконання робіт та визначення фактичної площі, про що укладається відповідна додаткова угода, яка є невід'ємною частиною даного договору. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п.п. 4.2,4.4 договору підряду).

Місцевий господарський суд вірно зазначив у своєму рішенні, що акт обміру площі оздоблених фасадів від 19.05.2009р., на який посилається позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, не містить відповідних розрахунків, а площа фасадів, зазначена в ньому, спростована як даними висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи, так і даними актів обміру площ, наданих сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач предявив вимогу про відшкодування збитків, посилаючись при цьому на п.8.3 договору підряду, відповідно до якого, якщо вимогу постраждалої сторони не буде задоволено в добровільному порядку на протязі тридцяти днів з дати предявлення претензії, то при визначенні розміру збитків враховуються ціни, які встановлені підрядником на такого роду роботи, які виконувалися підрядником за цим договором, на день подання позову до суду про стягнення збитків постраждалою стороною винній стороні, і які будуть визначені на підставі даних, наданих постраждалій стороні підрядником.

В обґрунтування розміру збитків в сумі 155240,60 грн. підрядником долучений односторонній кошторис локальний кошторис, складений в поточних цінах станом на лютий 2011р. (т.1, а.с. 32-33).

Відповідно до ст.ст.22 ч.1, 611, 623 ч.1 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.22 ЦК України, під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Відповідно до вимог ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 (далі - Загальні умови), які є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників), закінчені роботи - це роботи, виконані підрядником відповідно до договору підряду, проектної та кошторисної документації.

Згідно п. 96 Загальних умов, підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судами обох інстанцій, сторонами підписані два акти прийняття виконаних робіт, в листопаді 2008р. та в травні 2009р. (т.1, а.с.20-21).

Водночас, слід зазначити, що в акті за травень 2009р. не відображено виконання додаткових робіт на площі, що перевищує зазначену в договорі, що, відповідно до п.п. 4.2, 5.2.3 договору підряду і є підставою для укладення додаткової угоди.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що позивач в травні передає роботи обсягом 620м.кв., стверджує завершення робіт і лише в липні, листопаді, грудні 2009р. складає акти виконаних робіт на додаткову площу.

Враховуючи приписи ст.854 ЦК України, п.99 Загальних умов, п.п. 4.2, 5.2.3 договору підряду, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що підрядник зобовязаний був завершити роботи, оформивши їх актом.

Апеляційний суд не приймає твердження апелянта про те, що акт від 19.05.2009р. (т.1, а.с.24) є додатковою угодою, оскільки акт не містить даних щодо визначення додаткової площі; заперечується замовником; не містить розрахунків як це обумовлено договором, а площа, зазначена в ньому, спростована даними висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи, який, в свою чергу, не оспорений відповідачем.

Крім того, слід зазначити, що додаткова угода за формою повинна відповідати вимогам ст.654 ЦК України, ст.ст. 181,188 ГК України. З огляду на це, підрядник і ініціював в подальшому звернення щодо укладення такої додаткової угоди.

Посилання апелянта на неправомірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005р. є безпідставними, оскільки відповідно до п.1 Загальних умов, останні відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів. Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів не може не погодитись з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведена протиправність дій відповідача, розмір збитків, а відтак позовні вимоги про стягнення збитків та штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Посиланння апелянта на неправомірність відхилення судом першої інстанції клопотання про збільшення розміру позовних вимог є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2011 року позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.49-50).

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами і доповненнями). Тобто під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві. Слід зазначити, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві (п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши його з раніше заявленими позовними вимогами, місцевий господарський суд вірно встановив, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач додатково, крім суми основного боргу просив ще стягнути 23470,02 грн. інфляційних втрат, 7819,18 грн. відсотків річних, але вимога про стягнення інфляційних та відсотків річних позивачем раніше не заявлялась, що суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

Відтак, подана заява позивача про збільшення позовних вимог правомірно не прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства"Фасад" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 20.09.2011 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/16669/11 16669/11