Постанова № 19986393, 09.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5023/6939/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В.. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю прокурора - Асрян А.Б., посв. № 89 від 27.04.2011 р.

представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дор. № 01-37/991 від 01.06.2011 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 3-го відповідача (вх. №4888Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. у справі № 5023/6939/11

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків

до 1. Харківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Харків

2. Харківської міжрайонної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Мерефа

3. ТОВ «Арсенал Тур», м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. по справі № 5023/6939/11 (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір про співпрацю в веденні і розвитку мисливського господарства, спортивного полювання та користування мисливськими угіддями від 01.12.2008 р., укладений між Харківською обласною організацією УТМР, Харківською міжрайонною організацією УТМР та ТОВ «Арсенал Тур». Стягнено солідарно з Харківської обласної організації УТМР, Харківської міжрайонної організації УТМР, ТОВ «Арсенал Тур»на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3-й відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення.

Позивач та прокурор вважають рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

1-й та 2-й відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської обласної Ради народних депутатів III сесії XXIII скликання від 29 вересня 1998 року надано Харківській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок терміном до 29 вересня 2013 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 2282,2 тис. га, у тому числі: лісові угіддя - 248,8 тис. га, польові - 1976,2 тис. га, водно-болотні - 57 тис. га.

20.05.2008 р. між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Харківською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок на підставі вказаного рішення було укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

01.12.2010 р. між Харківською обласною організацією УТМР, Харківською міжрайонною організацією УТМР та ТОВ «Арсенал Тур»було укладено договір про співпрацю в веденні і розвитку мисливського господарства, спортивного полювання та користування мисливськими угіддями, відповідно до п. 1.1. якого сторони виявили свою волю співпрацювати в діяльності по веденню і розвитку мисливськими угіддями, розташованими в Харківському районі, які надані в користування Харківській обласній організації УТМР на підставі рішення Харківської обласної ради від 29.09.1998 р. (зі змінами та доповненнями), шляхом створення Господарства по відтворенню дикого тваринного світу, птахів та риб в угіддях Харківської обласної організації УТМР площею 10021 га, згідно карти-схеми.

Відповідно до 1.2.договору вказані в п.п. 1.1. цілі будуть забезпечені шляхом створення виробничої бази для інтенсивного відтворення тваринного світу, а також завезення, розселення та охорони диких тварин і птахів, запровадження прогресивних методів полювання та-забезпечення надійної охорони дикого тваринного світу в угіддях, наданих в користування Харківській обласній організації УТМР в Харківському районі.

Згідно з п. 3.4. договору господарство має право використовувати водно-болотні угіддя в межах закріпленої за договором території для розведення дичини і риби в межах чинного законодавства; здійснювати керівництво єгерями самостійно, але в складі міжрайонної організації УТМР у відповідності зі статутом УТМР; за власні кошти створити та утримувати споруди для проведення випробувань мисливських собак.

В обґрунтування своїх доводів прокурор посилається, зокрема, на те, що вказаний договір про ведення мисливського господарства суперечить положенням статей 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», згідно з якими ведення мисливського господарства здійснюється користувачем мисливських угідь; не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим законом порядку; цей договір не погоджувався з Харківською обласною радою та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства та полювання.

Крім того, позивач зазначає, що умови даного договору не відповідають вимогам ст. 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»в частині ведення мисливського господарства саме користувачем мисливських угідь, а також самостійного використання та розпорядження мисливськими тваринами.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 71 Лісового кодексу України земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства (мисливські угіддя) надаються в користування відповідно до Закону України «Про тваринний світ».

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання», іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про мисливське господарство та полювання»(з наступними змінами та доповненнями) визначені правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання.

Так, статтею 9 цього Закону визначено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»користувач мисливських угідь набуває права ведення мисливського господарства.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

В частині 1 статті 22 вказаного Закону зазначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Користувачі мисливських угідь повинні здійснювати комплекс біотехнічних і інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування (стаття 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Статтею 30 цього Закону передбачено, що саме користувачі мисливських угідь мають право використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; регулювати численність диких тварин; утримувати та розводити мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах, а також зобовязані виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони та відтворення мисливських угідь; проводити комплекс заходів, спрямованих на відтворення, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення.

Користувачем мисливських угідь є юридична особа, яка отримала це право на підставі рішення обласної ради та уклала договір про умови ведення мисливського господарства з Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Перший відповідач за умовами договору від 20.05.2008 р. набув право ведення мисливського господарства, що є виключним правом користувача мисливських угідь.

Разом з тим, Харківською обласною радою не приймалось рішення та не надавались в користування мисливські угіддя ТОВ «Арсенал Тур».

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного договору, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та Закону України «Про тваринний світ», а тому має бути визнаний недійсним. В порушення вимог статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» спірний договір від 01.12.2008 року не погоджувався Харківською обласною радою та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства та полювання.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання 3-го відповідача на Наказ Державного комітету лісового господарства України від 12.07.2001 р. № 371, виходячи з наступного.

Пункт 3.6. цього Наказу стосується виконання абзацу 2 пункту 4 Указу Президента України «Про невідкладні заходи у сфері збереження, відтворення та раціонального використання мисливських тварин», який має строк дії 2005-2006 роки.

Крім того, наказ Державного комітету лісового господарства України № 371, не пройшов державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України, від 28 грудня 1992 року № 731.

Відповідно до пункту 15 зазначеного положення у разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

До того ж, слід зазначити, що у разі проходження державної реєстрації зазначеного наказу Державного комітету лісового господарства України, він мав би рекомендаційний характер та повинен був реалізовуватись з дотриманням чинного законодавства.

Також є безпідставним твердження 3-го відповідача про те, що Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор не мав підстав для звернення до господарського суду з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

У ч. 2 ст. 2 ГПК України зазначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що саме Харківська обласна рада наділена повноваженнями щодо надання мисливських угідь в користування, у звязку з чим укладенням спірного договору відповідачі порушили інтереси держави щодо захисту її права власності.

На підставі наведеного колегія суддів вважає правомірним звернення прокуратури з позовами в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Харківської обласної ради.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського Харківської області від 17.10.2011 р. у справі № 5023/6939/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2011 р.