Постанова № 19986388, 08.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29»листопада 2011 р. Справа №5023/5732/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 05.11.2011 року;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт», м.Київ (вх.№4272Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року по справі №5023/5732/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія», смт.Орилька,

до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт», м.Київ

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року по справі №5023/5732/11 (суддя Буракова А.М.) відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю «Славія»та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Національний стандарт».

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славія»85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Національний стандарт», з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року у справі №5023/5732/11 про визнання договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року недійсним та припинити провадження у справі. Також скаржник просить витрати по справі покласти на позивача. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та при неповному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що підчас укладання договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року сторони виконали вимоги ст. 181 Господарського кодексу України. На підтвердження зазначених обставин відповідачем було долучено до відзиву копії відповідних документів, серед яких копія реєстру рекомендованої кореспонденції за жовтень 2009 року, копії поштових квитанцій, витяги з книг реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції ВАТ КБ «Національний стандарт». Проте місцевий господарський суд не розглянув подані відповідачем документи, чим порушив його процесуальні права та упереджено зайняв сторону позивача.

Скаржник вказує, що договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року не припиняв дію кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, а навпаки врегульовував порядок погашення заборгованості позичальника за даним кредитним договором. Тобто, наслідком укладення договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року й було погашення заборгованості ТОВ «Славія»за кредитним договором №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, проте боржник не виконав у повному обсязі умови даного договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

02.11.2011 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10683), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно з'ясував обставини справи, встановив взаємовідносини сторін і правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, на тій підставі, що по-перше, нарахування заборгованості, про яке ВАТ КБ «Національний стандарт»повідомляв ТОВ «Славія»було здійснено тільки по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року та додатковим угодам до нього, що обумовлює необґрунтованість претензій відповідача щодо заборгованості по процентам по оспорюваному договору. По-друге, договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року не містить у собі посилання про розстрочку заборгованості по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, або заборгованості за будь-яким іншим кредитним договором взагалі, тому зі змісту оспорюваного договору не зрозуміло про розстрочення якої заборгованості йдеться у цьому договорі, тим більше, що у цьому договорі зазначено про розстрочення суми податкового боргу (пункти 1.2, 4.1, договору про розстрочення боргу № 1 від 01.11.2009 року).

Судове засідання 03.11.2011 року було відкладено у звязку із необхідністю забезпечення повного, всебічного та обєктивного дослідження обставин справи.

28.11.2011 року позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№11620), в яких вказує, що згідно витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Славія», який ведеться з січня 2006 року, 26.10.2009 року до ВАТ КБ «Національний стандарт»за вих.№187 надсилалися баланс та бухгалтерські розшифровки, надання яких передбачено кредитним договором №05-КЛ/С від 07.11.2007 року. Договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року було направлено до ВАТ КБ «Національний стандарт»- 20.11.2009 року, заказним листом. Ніякої кореспонденції, у тому числі і підписаний договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року від ВАТ КБ «Національний стандарт»до ТОВ «Славія»не надходив, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Славія», який ведеться з січня 2002 року.

В судовому засіданні 29.11.2011 року представник позивача пояснив, що підтримує свої заперечення по справі, викладені у відзиві на апеляційну скаргу у повному обсязі.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи була направлена відповідачу рекомендованим листом 21.11.2011 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 25.11.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 17.11.2011 року суд попереджав сторони, що у разі не зявлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та враховуючи те, що його явка у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»за його відсутністю.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

07.11.2007 року між ВАТ КБ «Національний стандарт»та ТОВ «Славія»було укладено кредитний договір №05-КЛ/С.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, банк зобовязався відкрити позичальнику (ТОВ «Славія») відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2000000,00 грн., а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку грошові кошти в межах вищезазначеного ліміту в порядку і на умовах, зазначених у даному кредитному договорі. Термін кредитування становить з 07.11.2007 року по 07.10.2009 року

Пункт 1.3.1 передбачає, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється відсоткова вставка в розмірі 20,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

15.04.2007 року між ВАТ КБ «Національний стандарт»та ТОВ «Славія»було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, згідно якого, зокрема, було збільшено відсоткову ставку до 25% за користування кредитних коштів.

21.10.2008 року також між ВАТ КБ «Національний стандарт»та ТОВ «Славія»було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, яким було викладено пункт 1.2 кредитного договору у зміненій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2009 року позивач направив відповідачу пропозицію щодо укладення договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року, шляхом направлення проекту зазначеного договору в двох примірниках та підписаного директором ТОВ «Славія», про що свідчать копія поштової квитанції №7/7019 від 20.11.2009 року та копія витягу із журналу вихідної кореспонденції ТОВ «Славія», із запису в якому вбачається, що 20.11.2009 року за №27 зареєстровано відправлення заказаною поштою договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року.

Згідно умов договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року, а саме пунктів 1.1 та 1.2 цього договору банк надає позичальнику розстрочку сплати заборгованості за кредитом під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення договору та закінчується останьою датою погашення розстроченого боргу. Розстроченню підлягає сума заборгованості у розмірі 2139382,10 грн. тіла кредиту. За розстрочення заборгованості за кредитним договором позичальник сплачує банку 25% від суми чергової сплати розстроченого платежу. Розстрочення заборгованості здійснюється за період з 01 листопада 2009 року до 31 грудня 2009 року. Розстрочені суми податкового боргу сплачуються до 31 грудня 2009 року 2000000,00 грн. Процент за користування відповідний тілу кредиту.

ТОВ «Славія»відповіді про прийняття пропозиції ВАТ КБ «Національний стандарт»на укладення договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року не отримала.

Згідно ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «Славія»продовжувала виконувати свої зобов'язання по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року та договорам про внесення змін та доповнень до кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року. Відповідач сплачував заборгованість по кредиту у розмірі 1800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №276 від 30.12.2009 на суму 1400000,00 грн. та №280 від 05.01.2010 року на суму 400000,00 грн. на виконання кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року та договорам про внесення змін та доповнень до кредитного договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року.

ВАТ КБ «Національний стандарт»приймало платежі та розподіляло їх на погашення заборгованості по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року та договорам про внесення змін та доповнень до нього, що підтверджується довідкою №1044/01 від 18.01.2010 року, виданою ВАТ КБ «Національний стандарт»про залишок заборгованості ТОВ «Славія» саме по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року з урахуванням сплачених 1800000,00 грн.

Таким чином, дії сторін щодо погашення з боку ТОВ «Славія»заборгованості по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, та прийняття цих платежів з боку ВАТ КБ «Національний стандарт»в рахунок погашення заборгованості саме по кредитному договору підтверджують те, що сторонами не було вчинено дій на виконання договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року. Отже правовідносини між позивачем та відповідачем за цим договором не виникли. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд першої інстанції встановив та колегія суддів погоджується із такими висновками, що договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року не містить посилання про розстрочку заборгованості по кредитному договору №05-КЛ/С від 07.11.2007 року, або заборгованості за будь-яким іншим кредитним договором взагалі. Зі змісту оспорюваного договору не зрозуміло про розстрочення якої заборгованості йдеться у цьому договорі, тим більше, що у цьому договорі зазначено про розстрочення суми податкового боргу (пункти 1.2, 4.1, договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року), що не входить до компетенції банківської установи.

Так колегія суддів вважає, що договір про розстрочення боргу №1 від 01.11.2011 року було укладено з недодержанням вимог, які є необхідними для чинності правочину визначених у ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вказане є підставою для визнання правочину недійсним в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, то колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку щодо визнання недійсним договору про розстрочення боргу №1 від 01.11.2009 року, оскільки такі вимоги відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів розглядаючи справу дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року по справі №5023/5732/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011 року по справі №5023/5732/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2011 року.