Постанова № 19986306, 14.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2011 року Справа № 5002-21/3510-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГолика В.С.,

суддівСотула В.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.09.2011;

відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро"

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011

за позовом приватного підприємства "Таврика" (вул. Молодіжна, 17/12,Сизівка,Сакський район,96531)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (вул. Московська, 7,Котельникове, Красногвардійський р-н,97034)

про стягнення 152755,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Таврика" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення 152755,70 грн., з яких: заборгованість за виконані роботи у розмірі 125300,00 грн., 3% річних у сумі 3017,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 8847,80 грн. та пеня у сумі 15590,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обовязків за договором №1/1 від 30 червня 2010 року про збирання врожаю щодо повної та своєчасної оплати платежів за надані послуги, у звязку з чим заборгованість приватного підприємства "Таврика" складає 125300,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 3017,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 8847,80 грн. та пеню у сумі 15590,40 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені заявлені на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача 125300,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 3% річних у сумі 3017,50 грн., збитків від інфляції у розмірі 8847,80 грн. та пеню у розмірі 9684,15 грн.

В частині стягнення 5906,25 грн. пені - відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

При задоволенні позовних вимог у частині стягнення основної суми боргу, суд першої інстанції керувався приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України які закріплюють обовязок сторін виконувати господарські зобовязання належним чином та не допускають односторонню відмову від нього.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних, у сумі 3017,50 грн. та збитків від інфляції у розмірі 8847,80 грн. задоволені судом першої інстанції на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5906,25 грн. пені, місцевий господарський суд зазначив, що в відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Тобто, розмір пені, на думку суду першої інстанції, складає 9684,15 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011 скасувати, прийняти нове, яким провадження по справі в частині стягнення 125300,00 грн. припинити, в іншій частині позову - відмовити.

На думку товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" місцевим господарським зроблено безпідставний висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення 125300,00 грн., оскільки ним ще до початку порушення провадження по справі було частково погашено заборгованість перед позивачем на загальну суму 75300,00 грн.

Крім того, відповідач стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що роботи по збиранню врожаю були здійсненні на виконання умов договору від 30 червня 2010 року. Так, відповідач наполягає на тому, що рахунок від 11 жовтня 2010 року та акт приймання - здачі виконаних робіт від 11 жовтня 2010 року - є самостійними правочиними.

Отже, на думку заявника апеляційної скарги, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відповідної заборгованості з урахуванням штрафних санкцій відсутні.

У ході розгляду справи позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив рішення місцевого господарського суду від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011 залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судовому засіданні призначеному на 14 грудня 2011 року, представник позивача підтримав вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу та заперечував проти її задоволення.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засідання - не скористався, про день слухання справи був повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Повторно переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

30 червня 20101 року між приватним підприємством "Таврика" та товариством з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" укладено договір №1/1 про збирання комбайнами врожаю сої, строк дії якого закінчується після повного розрахунку за виконані роботи (а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1. замовник (відповідач) замовляє виконавцю (позивачу) виконання робіт, а виконавець на оплатній засаді на умовах договору виконає роботи по збиранню комбайнами врожаю сої із площ, що належать замовнику. Площа, з якої виконавець зобовязується зібрати врожай, становить 1500 га.

У відповідності розділу 2 договору замовник зобовязується своєчасно і в належному обсязі проводити оплати виконаних робіт на протязі 10 днів після підписання зведеного акту приймання виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем були виконані відповідні роботи з збирання комбайнами врожаю сої на площі 358 га на загальну суму 125300,00 грн., про що свідчить акт здачі - приймання виконаних робіт від 11 жовтня 2010 року, який підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств (а.с.11 ).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", в свою чергу, не виконало свої зобов'язання по сплаті вартості виконаних робіт, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 125300,00 грн.

02 серпня 2011 року приватним підприємством "Таврика" на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити зазначену суму заборгованості (а.с.8), проте відповідач дані вимоги залишив без уваги, що і стало підставою для звернення приватного підприємства "Таврика" до господарського суду з відповідним позовом.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 3017,50 грн., збитки від інфляції у розмірі 8847,80 грн. та пеню у сумі 15590,40 грн.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду таким, що підлягає зміненню, виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України містить приблизний перелік підстав (юридичних фактів цивільного права) виникнення цивільних прав і обов'язків. Юридичні факти цивільного права - це обставини реального життя, з якими норми цивільного права пов'язують встановлення, зміну, припинення, призупинення, поновлення тощо цивільних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини 2 вказаної статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судовою колегію встановлено, що між сторонами укладено договір про збирання врожаю сої №1/1 від 30 червня 2010 року, який на час розгляду справи є чинним. Роботи, по збиранню комбайнами врожаю сої із площ, що належать відповідачу також здійснені в період дії та на умовах вказаного договору.

Окрім того, в супереч вимогам статті 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено жодних письмових, речових чи інших доказів, які підтверджували б що між сторонами існують інші договірні відносини.

Аналіз цих фактів дає підстави судовій колегії вважати, що між сторонами даного спору склалися відношення щодо виконання саме договору про збирання комбайнами врожаю сої від 30 червня 2010 року.

З огляду на вищенаведене, до цих правовідносин мають застосовуватись відповідні норми Господарського та Цивільного кодексів України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення цих зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суттєвою умовою договору, відповідно до положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України є його оплатність.

Як встановлено судової колегією, заборгованість у сумі 125300,00 грн. утворилась у відповідача за актом виконаних робіт від 11 жовтня 2010 року, який було ним узгоджено (а.с. 11).

Проте, після звернення 11 серпня 2011 року позивача до господарського суду (що вбачається з штемпеля на поштовому конверті (а.с. 16), відповідачем було частково погашено заборгованість у сумі 75300,00.

Даний факт підтверджується платіжними дорученнями №2932 від 15 серпня 2011 року на суму 25300,00 грн. та №2966 від 16 серпня 2011 року на суму 50000,00 грн., які додані відповідачем до апеляційної скарги та залучені судовою колегією до матеріалів справи.

З огляду на це, судова колегія зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення 75300,00 грн. основної заборгованості задоволенню не підлягають.

Отже, на розгляд суду залишилась заборгованість в сумі 50000,00 грн., яка підлягає стягненню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічна правова позиція міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Таким чином, судова колегія вважає вимоги щодо стягнення 50000,00 грн. правомірними та підлягаючими задоволенню.

Стосовно платіжного доручення на сплату 50000,00 грн. №3505 від 03 листопада 2011 року, яке додано відповідачем до апеляційної скарги та також залучено до матеріалів справи, судова колегія вважає за можливе зазначити наступне.

Стаття 101 Господарського процесуального кодексу України встановлює межі перегляду справи в апеляційній інстанції. Аналіз даної статті дає можливість зробити висновок, що апеляційна інстанція перевіряє законність судового рішення на момент його прийняття.

Отже вказане платіжне доручення не може бути прийнято судовою колегією до уваги при повторному перегляді справи, оскільки сплату вищевказаної суми заборгованості було здійснено 03 листопада 2011 року, тобто після ухвалення рішення місцевого господарського суду від 27 жовтня 2011 року, проте дана обставина повинна бути врахована у виконавчому провадженні.

Окрім цього позивач просить стягнути 3% річних у сумі 3017,50 грн. та збитки від інфляції у розмірі 8847,80 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Оскільки на час звернення позивача з відповідним позовом до місцевого господарського суду заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" дорівнювала 125300,00 грн., вимоги про стягнення 3% річних за період з 22 жовтня 2010 року по 10 серпня 2011 року та інфляційних витрат за період з жовтня 2010 року по серпень 2011 року відповідають нормам чинного законодавства та підлягають стягненню.

Крім цього, приватне підприємство "Таврика" просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 15590,40 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий розрахунок пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 9684,15 грн.

Враховуюче викладене та керуючись статтями 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011 змінити, відмовивши в частині стягнення 75300,00 грн. заборгованості.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2011 року у справі №5002-21/3510-2011 викласти у наступній редакції:

3.1. Позов задовольнити частково.

3.2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" (р/р 26009220099920 в АО "Прокредит Банк" м. Київ, МФО 320984, ЄДРПО 35338709) на користь приватного підприємства "Таврика" (р/р 26002000131280 в ПАТ ЧБРР м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПО 31490505) 50000,00 грн. заборгованості, 9584,15 грн. пені, 3017,50 грн. 3% річних, 8847,80 грн. збитків від інфляції, 1468,50 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.3. В частині стягнення 75300,00 грн. заборгованості та 5906,25 грн. пені - відмовити.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.

4. Наказ господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 листопада 2011 року по справі №5002-21/3510-2011, на стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро" на користь приватного підприємства "Таврика" 125300,00 грн. заборгованості, 9584,15 грн. пені, 3017,50 грн. 3% річних, 8847,80 грн. збитків від інфляції, 1468,50 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, визнати не підлягаючим виконанню із часу його видачі.

Головуючий суддя< Підпис >В.С. Голик

Судді< Підпис >В.В.Сотула

< Підпис >І.В. Черткова

Розсилка:

1. приватне підприємство "Таврика"

(вул. Молодіжна, 17/12,Сизівка,Сакський район,96531; вул. 9 Травня, 118Б-29, Євпаторія, 97400)

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро"

(вул. Московська, 7,Котельникове, Красногвардійський р-н,97034)

3. Господарський суду Автономної Республіки Крим

4. наряд