Рішення № 19983445, 01.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року справа № 5020-1657/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “ЮЖНИЙ”

(пр. Перемоги, буд. 26, кв. 82, м. Севастополь, 99046)

до Інкерманської міської Ради

(вул. Шовкопляса, буд. 37, м. Севастополь, 99703)

про визнання протиправними та скасування рішень,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 23.08.2011;

відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “ЮЖНИЙ” (далі - ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ”) звернувся до суду з позовною заявою до Інкерманської міської Ради про визнання протиправними та скасування рішень від 25.02.2011 № 06/94, № 06/93.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 3,13,14, 55, 144 Конституції України, статтю 12 Земельного кодексу України, Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 по справі №1-9/2009, Рекомендації Вищого господарського суду України від 02.02.2010 №04-06/15, обґрунтовані тим, що Інкерманська міська Рада при прийнятті 25.02.2011 рішень № 06/93 та № 06/94 вийшла за межі своїх повноважень, тому зазначені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 20.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

24.11.2011, у звязку із неточністю формулювання, позивач надав суду уточнення позовних вимог, просить суд рішення Інкерманської міської Ради №06/94, №06/93 від 25.02.2011 визнати недійсними з моменту прийняття.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити, та надав письмове клопотання про вихід суду за межі позовних вимог в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України для захисту його прав та законних інтересів.

23.11.2011 через канцелярію суду представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву за вих.№ 1775 від 23.11.2011, просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, скільки цій спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (арк. с. 34-40).

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Інкерманської міської Ради № 44/1102 від 30.04.2010 надана згода ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” на складання проекту землеустрою по відводу земельних ділянок орієнтованою площею 6,5 га, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови, розташованих за адресою: м.Інкерман, в районі вул.Жидилова (арк. с. 11).

Рішенням Інкерманської міської Ради № 50/1287 від 22.10.2010 затверджений ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” проект землеустрою по відводу земельних ділянок загальною площею 6,5 га, розташованих в районі вул.Жидилова для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови.

Пунктом 2 цього рішення громадянам членам ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” передані у власність земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації загальною площею 6,5 га із віднесенням зазначених земель до категорії земель житлової та суспільної забудови (арк. с.10).

25.02.2011 Інкерманською міською Радою прийняти рішення № 06/93 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради № 44/1102 від 30.04.2010 «Про дачу згоди ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 6,5 га, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Ген.Жидилова»та № 06/94 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради № 50/1287 від 22.10.2010 «Про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність громадянам-членам ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” земельних ділянок загальною площею 6,5 га, розташованих в м.Інкерман в районі вул. Жидилова, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови».

Підставою для прийняття рішень №№ 06/93, 06/94 від 25.02.2011 Інкерманською міською Радою зазначено, зокрема, рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя по справі № 2а-778 від 06.12.2010, яким визнано протиправним та скасовано рішення Інкерманської міської Ради № 40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін до Регламенту Інкерманської міської Ради пятого скликання».

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Інкерманської міської Ради № 40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін до Регламенту Інкерманської міської Ради пятого скликання»внесено зміни до пункту 1 статті 18 Регламенту Інкерманської міської Ради, вирішено читати його в наступній редакції: «Рішення Інкерманської міської Ради (крім процедурного або особливо зазначеного в Законі України «Про місцеве самоврядування») вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало проста більшість від депутатів, прийнявших участь у голосуванні».

Також внесено зміни до другого абзацу Розділу «Заключні положення»Регламенту Інкерманської міської ради та вирішено читати його в наступній редакції: «Зміни та доповнення до Регламенту вносяться виключно за рішенням Інкерманської міської Ради, якщо за нього проголосувало не менш 2/3 від загального складу Ради».

Посилання представника відповідача на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною третьою статті 140 Конституції України закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Отже, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її власності, Інкерманська міська Рада, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. При цьому, Інкерманська міська Рада не виступає субєктом владних повноважень і владних управлінських функцій не виконує, а є рівноправним субєктом земельних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2010.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Отже, компетенцію господарських судів, враховуючи положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, було поширено на земельні спори, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності.

Разом з тим, суд вважає за необхідним зазначити, що пунктом 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011 визначено, що спір, якій виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, вирішуючи питання щодо того, чи має земельний спір розглядатися у порядку господарського судочинства, суд виходить саме з того, що дія пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України поширюється на земельні спори з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, в яких беруть участь субєкти господарської діяльності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що цій спір повинний бути вирішений в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, дослідивши та оцінивши їх у сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(далі Закон) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини першої статті 11 Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Пунктом 15 статті 26 Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до положень статті 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно із частиною девятою статті 59 Закону рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Але слід зазначити, що частиною десятою статті 59 Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Даючи офіційне тлумачення частині десятій статті 59 Закону Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Разом з тим, Конституційний Суд також зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що рішення Інкерманської міської Ради, прийняті на підставі Регламенту Інкерманської міської Ради пятого скликання в редакції рішення № 40/992 від 23.12.2009 суперечать діючому законодавству, оскільки був порушений порядок їх прийняття при голосуванні.

Проте, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя по справі № 2а-778 від 06.12.2010 визнано протиправним та скасовано рішення Інкерманської міської Ради № 40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін до Регламенту Інкерманської міської Ради пятого скликання»(арк. с. 54).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 по справі № 2а-778/10/2701 постанова Балаклавського районного суду міста Севастополя від 06.12.2010 змінена, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини в наступній редакції: «Позов Євстратової Світлани Михайлівни задовольнити частково. Визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Інкерманської міської Ради № 40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради пятого скликання»з 10.05.2011»(арк. с. 55-57).

Слід зазначити, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначила, що суд першої інстанції не встановив дату, з якої нормативно-правовий акт вважається таким, що втратив силу, що необхідно для повного захисту прав осіб, на яких може поширюватися дія цього нормативно-правового акту.

Оскільки на підставі рішення № 40/992 в період з 23.12.2009 до 10.05.2011 виникли певні правовідносини, тому суд мав визначити наслідки такої постанови: чи зберігаються правовідносини, що виникли на підставі нормативно-правового акту, або чи потрібно і в який спосіб повернути його виконання. Суд зобовязаний вказати, з якого моменту правовий акт є нечинним з моменту його видання чи з моменту набрання постановою законної сили.

Таким чином, слід зазначити, що на момент прийняття Інкерманською міською Радою рішень від 25.02.2011, пункт 1 рішення Інкерманської міської Ради № 40/992 від 23.12.2009 «Про внесення змін в Регламент Інкерманської міської Ради пятого скликання»був діючим.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, приймаючи рішення від 25.02.2011 № 06/94 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради № 50/1287 від 22.10.2010 «Про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність громадянам-членам ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” земельних ділянок загальною площею 6,5 га, розташованих в м.Інкерман в районі вул. Жидилова, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови»та № 06/93 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради № 44/1102 від 30.04.2010 «Про дачу згоди ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 6,5 га, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови, розташованої за адресою: м. Інкерман, в районі вул. Ген.Жидилова»Інкерманською міською Радою порушені права ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” та його членів, оскільки на час прийняття зазначених рішень виникли певні правовідносини щодо реалізації права громадян членів ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” на отримання у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення зазначеної норми відповідачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, викладених у відзиві на позов.

Крім того, суд зазначає наступне.

ОК “ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ”, уточнюючи позовні вимоги, просить рішення Інкерманської міської Ради №№ 06/93, 06/94 від 25.02.2011 визнати недійсними з моменту їх прийняття.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушених прав та інтересів, як визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні положення містяться у пункті 1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№ 6 від 17.05.2011.

Отже, враховуючи уточнення позовних вимог та беручи до уваги заявлене письмове клопотання представника позивача про вихід за межі позовних вимог в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що рішення Інкерманської міської Ради від 25.02.2011 № 06/94 та № 06/93 має бути визнані незаконними з моменту їх прийняття.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним з моменту прийняття рішення Інкерманської міської Ради від 25.02.2011 № 06/94 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради №50/1287 від 22.10.2010 «Про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність громадянам-членам ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” земельних ділянок загальною площею 6,5 га, розташованих в м. Інкерман в районі вул. Жидилова, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови».

3.Визнати незаконним з моменту прийняття рішення Інкерманської міської Ради від 25.02.2011 № 06/93 «Про скасування рішення Інкерманської міської Ради №44/1102 від 30.04.2010 «Про дачу згоди ОК «ЖБТІЗ “ЮЖНИЙ” на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 6,5 га, для будівництва та обслуговування кварталів індивідуальної житлової забудови, розташованої за адресою: м.Інкерман, в районі вул. Ген.Жидилова».

4.Стягнути з Інкерманської міської Ради (вул. Шовкопляса, буд. 37, м. Севастополь, 99703, код ЄДРПОУ 00433288, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників “ЮЖНИЙ” (пр. Перемоги, буд. 26, кв. 82, м. Севастополь, 99046, код ЄДРПОУ 34402652, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 06.12.2011