Рішення № 19983439, 06.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року справа № 5020-1819/2011 За позовом Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»

(10001, м. Житомир, шосе Київське, 21, ідентифікаційний код 00481181)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ.19, ідент. код 36127301)

про стягнення 67707,95 грн,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ЗАТ “Ліктрави”) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 04.01.2011;

Відповідач (ТОВ “Тонус Інвест”) не зявився.

Сутьспору:

Закрите акціонерне товариство «Ліктрави»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»про стягнення 67707,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №75 від 12.03.2010 в частини належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 07.11.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 22.11.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений 22.11.2011 на 06.12.2011.

У судове засідання 06.12.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 25.11.2011, про причини неявки не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2010 між ЗАТ «Ліктрави»(продавець) та ТОВ «Тонус Інвест» (покупець) укладений Договір №75 (далі Договір), згідно з умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити лікарські препарати і фітопрепарати лікувально-профілактичної дії (Товар) в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у Додатках до Договору, які є невідємною його частиною.

Під додатками до Договору розуміються рахунки та/або товаротранспортні накладні, що видаються Продавцем (п. 1.2).

Загальна сума договору визначається сумою вартості всього Товару, отриманого за накладними під час перебігу терміну дії даного Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Покупець оплачує поставлений Продавцем Товар за цінами, вказаними в товаротранспортних накладних, які є невідємними частинами Договору. Покупець оплачує кожну партію Товару шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 45 календарних днів з дня відвантаження. Першим днем відстрочення платежу вважається день відвантаження зі складу Продавця. Дата відвантаження співпадає з датою оформлення товаротранспортної накладної Продавцем.

Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.3 Договору).

Розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, у випадку порушення строку оплати товару, зазначеного у пункті 3.2 Договору, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми (п. 5.2); у разі неотримання відповіді не обґрунтовану претензію продавця до покупця, щодо оплати за поставлений товар, протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої претензії покупцем, останній сплачує продавцю додатково штраф в розмірі 10% від суми заявленої претензії (п. 5.3).

Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобовязань за цим Договором, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та чинним договором.

Сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняють сторони від виконання зобовязань за договором в натурі (п. 5.4).

Відповідно до пункту 5.5 Договору, строк, визначений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується.

Згідно з пунктом 8.1 Договір набирає сили з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до їх повного здійснення. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додатковий однорічний термін, тобто до 31 грудня 2011 року у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку його дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

З огляду на означене, договір є чинним і на теперішній час.

У виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, обумовлений у договорі, що підтверджується наступними документами: товарно-транспортними накладними №1442 від 17.08.2010 на суму 11962,03 грн., №1442-б від 17.08.2010 на суму 1533,82 грн.; №1535 від 27.08.2010 на суму 14866,23 грн.; №1535-б від 27.08.2010 на суму 2209,94 грн., №1535-в від 27.08.2010 на суму 218,08 грн.; №1745 від 01.10.2010 на суму 14975,01 грн.; № 1745-б від 01.10.2010 на 2106,32 грн., №1745-в від 01.10.2010 на суму 324,10 грн., №1855 від 22.10.2010 на суму 5797,66 грн., №18555-б від 22.10.2010 на суму 449,23 грн.

Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49746,57 грн.

Листами 6/БН від 22.11.2010, №2/737 від 23.03.2011 позивач звертався до відповідача з вимогами сплатити суму боргу (арк.с. 34, 35).

Однак, покупець свої обовязки за договором належним чином не виконав, оплату решти заборгованості не здійснив.

Несплата суми основного боргу за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 49746,57 грн., а також суми пені 7865,24 грн., інфляційних витрат 2484,63 грн. та 15% річних 7611,51 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриману Продукцію не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 49746,57 грн. станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Отже, наявна заборгованість в сумі 49746,57 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49746,57 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 7865,24 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобовязань за цим Договором, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та чинним договором.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22.11.1996 №543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.5 Договору строк, визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України до сторін не застосовується.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а заявлена сума пені у розмірі 7865,24 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з Відповідача 15% річних у розмірі 7611,51 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2484,63 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Суд перевірив розрахунок 15% річних (арк.с. 10-11), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 15% річних у сумі 7611,51 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2484,63 грн. також підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 49746,57 грн., пеня 7865,24 грн., 15% річних 7611,51 грн., інфляційні витрати 2484,63 грн., а всього 67707,95 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову (оскільки позовна заява носить майновий характер) у сумі 1354,16 грн. Враховуючи сплату позивачем судового збору у загальному розмірі 1506,02 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору, а також витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ.19, ідент. код 36127301) на користь Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»(10001, м. Житомир, шосе Київське, 21, ідентифікаційний код 00481181) суму заборгованості - 49746,57 грн., пеню 7865,24 грн., 15% річних 7611,51 грн., інфляційні витрати 2484,63 грн., а всього 67707,95 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сім грн. 95 грн.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89, кВ.19, ідент. код 36127301) на користь Закритого акціонерного товариства «Ліктрави»(10001, м. Житомир, шосе Київське, 21, ідентифікаційний код 00481181) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1354,16 грн. (одна тисяча триста пятдесят чотири грн. 16 грн.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 07.12.2011