Рішення № 19983430, 05.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року справа № 5020-1563/2011 За позовомМосковського державного університету імені М.В. Ломоносова

(119991, РФ, м. Москва, Ленінські гори, будинок 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Икс-Фит.Проджект»

(99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7, корпус 3,

ідентифікаційний код 35034494)

про стягнення 1466669,63 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (Московський державний університет імені М.В. Ломоносова) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 72-11/401-05 від 16.02.2011;

Позивач (Московський державний університет імені М.В. Ломоносова) - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 572-11/401-05 від 18.10.2011;

Відповідач (ТОВ "ИКС-ФИТ.ПРОДЖЕКТ") не зявився.

Сутьспору:

Московський державний університет імені М.В. Ломоносова звернувся до Господарського суду міста Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Икс-Фит.Проджект» про стягнення 1466669,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору послуг №02/07-07 від 02.07.2007 в частині належного та своєчасного внесення оплати, передбаченої договором.

Ухвалою від 03.10.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 20.10.2011.

Ухвало суду від 20.10.2011 вжито заходів до забезпечення позову накладено арешт на грошові кошті, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача на суму 1481572,32 грн.

У поряду статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався, оголошувались перерви.

У судовому засіданні 05.12.2011 представник позивача, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про зменшення позовних вимог, а саме, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором послуг №02/07-07 за період з 2 кварталу 2009 року по 2 квартал 2011 року включно в сумі 1466669,63 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зміна предмета позову є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судове засідання 05.12.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини незявлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених в ньому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2007 між Чорноморською філією Московського університету ім. М.В. Ломоносова (м. Севастополь) (надалі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Икс-Фит.Проджект»(надалі - виконавець) було укладено Договір послуг №02/07-07 (далі Договір, арк.с. 8-14), за змістом якого виконавець зобовязався за завданням Замовника надавати послуги, перелічені в п. 1.2 Договору в приміщеннях Замовника, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7, корпус 3 (комплекс), а замовник зобовязався відповідно до умов договору оплатити послуги.

Договір набирає сили з моменту його підписання та діє протягом 5 років. Договір вважається пролонгованим на тих же умовах та на тої же строк, якщо жодна із сторін за 10 днів до настання дати закінчення Договору письмово не заявить про свій намір розірвати даний договір. (п. 1.5 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір належної виконавцю винагороди за послуги по п. 1.2 Договору встановлюється сторонами як сума прибутку, отриманого від функціонування комплексу протягом строку, вказаного в пункті 1.5 Договору, за виключенням

-сплачених Виконавцем витрат відповідно до пункту 2.28 Договору;

-сплаченої Замовнику частки прибутку, зазначеної в п. 3.2 Договору.

Відповідно до пункту 3.2 Договору виконавець зобовязується сплачувати на розрахунковий рахунок Замовника щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом (при цьому оплата за перший рік з моменту початку експлуатації комплексу здійснюється рівними частками в третьому та четвертому кварталі першого року) частка отриманого доходу в розмірі:

3.2.1 протягом першого року з моменту початку експлуатації комплексу 225000,00 грн. ( з ПДВ);

3.2.2 протягом другого року з моменту початку експлуатації комплексу 270000,00 грн. (з ПДВ);

3.2.3 протягом третього та четвертого року з моменту початку експлуатації комплексу 432000,00 грн. (з ПДВ);

3.2.4 в подальшому розмір доходу визначається сторонами в додатковій угоді до Договору.

Означена частка прибутку, що підлягає до сплати виконавцем замовнику за цим пунктом Договору перераховується замовнику незалежно від розміру прибутку, отриманого від функціонування комплексу в розрахунковому періоді.

За порушення строків, встановлений в п. 3.2 Договору, Виконавець сплачує неустойку за кожен день прострочення в розмірі 0,1% від суми, що підлягає до сплати Замовнику за розрахунковий період (п. 6.4 Договору). Сплата неустойки та відшкодування збитків у випадку неналежного виконання зобовязань не звільняє боржника від виконання зобовязань за Договором.

Відповідно до п. 7.4, припинення дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Зобовязання за Договором позивачем (замовником) виконувалися належним чином, але з боку відповідача (виконавця) умови договору послуг №02/07-07 від 02.07.2007 порушувалися, - ним належним чином не проводилася оплата частки прибутку, передбачена розділом 3 Договору.

Листом від 03.02.2011 №45-11/401-05 позивач просив відповідача погасити заборгованість за договором №02/07-07 у сумі 607500 грн. в строк до 21.02.2011 (арк.с. 18).

Листом від 03.06.2011 №899-11/401-05, позивач звертався до відповідача з вимогами до останнього сплатити заборгованість за договором у сумі 932080,50 (станом на 24.05.2011) в строк до 08.06.2011 (арк.с. 17).

Несплата належної до сплати виконавцем замовнику частки прибутку, передбаченої п. 3.2 Договору у встановлений Договором строк і стала підставою для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача про сплату суми боргу за договором у розмірі 931500 грн, неустойки, що передбачена умовами п. 6.4 Договору в розмірі 421638,51 грн., суми інфляційних витрат 86845,5 грн, суми 3% річних (за 2 році) в сумі 26685,62 грн., а всього 1466669,63 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати винагороди за договором послуг, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, а також неустойки за порушення виконання зобовязання. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спірним договором передбачено, що виконавець сплачує на корить замовника частку прибутку щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом, у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати наданих послуг не виконав.

Отже, наявна заборгованість в сумі 931500,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 931500,000 грн. (оплата за період з 2 кварталу 2009 року по 2 квартал 2011 року станом на дату розгляду справи - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості відповідача в розмірі 931500,00 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі 421638,51 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення строків, встановлений в п. 3.2 Договору, Виконавець сплачує неустойку за кожен день прострочення в розмірі 0,1% від суми, що підлягає до сплати Замовнику за розрахунковий період (п. 6.4 Договору).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У Листі Вищого господарського суду від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права (див. постанову Вищого господарського суду України від 14.12.2010 N 4/49-42).

З огляду на викладене, позивач має можливість звернутися з вимогами про нарахування неустойки лише протягом року з моменту порушення грошового зобовязання та неустойка може бути нарахована не більш чім за 6 місяців.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку відповідач із заявою про застосування судом спеціальної позовної давності не звертався, з огляду на таке, у суду відсутні підставі обмежувати право позивача заявляти до стягнення суму неустойки за весь період прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом перевірений розрахунок неустойки, наданий позивачем та встановлено, що він зроблений без урахування положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, тому судом зроблений власний розрахунок суми неустойки з урахуванням вимог діючого законодавства України про відповідальності за порушення грошових зобовязань, стосовно, зокрема періоду нарахування неустойки.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

6750010.07.2009 - 11.08.20093311.0000 %0.060 %*1342.60

6750012.08.2009 - 08.01.201015010.2500 %0.056 %*5686.64

10800010.10.2009 - 10.04.201018310.2500 %0.056 %*11100.33

10800010.01.2010 - 07.06.201014910.2500 %0.056 %*9037.97

10800008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*1686.58

10800008.07.2010 - 10.07.201038.5000 %0.047 %*150.90

10800010.04.2010 - 07.06.20105910.2500 %0.056 %*3578.79

10800008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*1686.58

10800008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*1659.95

10800010.08.2010 - 09.10.2010617.7500 %0.042 %*2797.64

10800010.07.2010 - 09.08.2010318.5000 %0.047 %*1559.34

10800010.08.2010 - 08.01.20111527.7500 %0.042 %*6971.18

10800010.10.2010 - 10.04.20111837.7500 %0.042 %*8392.93

10800010.01.2011 - 10.07.20111827.7500 %0.042 %*8347.07

10800010.04.2011 - 10.09.20111547.7500 %0.042 %*7062.90

10800010.07.2011 - 10.09.2011637.7500 %0.042 %*2889.37

Таким чином, загальна сума неустойки за договором складає 73950,77 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 86845,50 гр. та 3% річних у сумі 26685,62 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати отриманих послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 26685,62 грн. та індексу інфляції в розмірі 86845,50 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 931500,00 грн., пеня 73950,77 грн., 3% річних 26685,62 грн., інфляційні витрати 86845,50 грн., а всього 1118981,89 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Икс-Фит.Проджект»(99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7, корпус 3, ідентифікаційний код 35034494) на користь Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (119991, РФ, м. Москва, Ленінські гори, будинок 1) в особі філії Московського державного університету імені М.В. Ломоносова у місті Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7) суму основного боргу у розмірі 931500,00 грн., пеню 73950,77 грн., 3% річних 26685,62 грн., інфляційні витрати 86845,50 грн., а всього 1118981,89 грн. (один мільйон сто вісімнадцять тисяч девятсот вісімдесят одна грн. 89 коп.)

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Икс-Фит.Проджект»(99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7, корпус 3, ідентифікаційний код 35034494) на користь Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (119991, РФ, м. Москва, Ленінські гори, будинок 1) в особі філії Московського державного університету імені М.В. Ломоносова у місті Севастополі (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, будинок 7) витрати по сплаті державного мита у сумі 11189,82 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят девять грн. 82 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 180,04 грн. (сто вісімдесят грн. 04 коп.)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано, в порядку

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України 07.12.2011