Рішення № 19983303, 21.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року справа № 5020-1550/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора Шульга А.М.;

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2011 б/н);

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомпрокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)

в інтересах

держави Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

в особі (99011, м. Севастополь, вул.Луначарського, 5)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99011, АДРЕСА_1)

про стягнення 207038,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 прокурор Гагарінського району міста Севастополя (далі-прокурор) звернувся до господарського суду м. Севастополя (далі суд) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення 207038,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на Закон України «Про оренду державного та комунального майна»та вказує на порушення з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині повного і своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 29.09.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 12.10.2011. Ухвалою суду від 12.10.2011 розгляд справи був відкладений на 02.11.2011, а 02.11.2011 на 21.11.2011.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви, з урахуванням уточнень (а.с. 40-41) та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач, правом, наданим йому ст. 59 ГПК України не скористався та письмового відзиву на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідач не скористався правом, наданим ст.59 ГПК України та відзиву на позов не надав.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними у неї матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

28.12.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна (далі Договір) (а.с.8-10), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовано-прибудовані нежилі приміщення (з №1-1 по № 1-8) загальною площею 101,80 кв.м з ґанком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, знаходяться на балансі КП СГС РЕП № 19 (далі обєкт оренди) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору розмір орендної плати визначена на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. До орендної плати не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувачу на користування земельною ділянкою (п. 3.1 Договору).

З 01.12.2009 орендна плата складає 5131,00 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Раніше нарахована орендна плата з 13.08.2009 складала 5000,00 грн за перший місяць оренди і перераховувалась орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати на період з 13.08.2009 по 31.12.2009 визначається у розмірі 3500,00 грн і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 13.08.2009. З 01.01.2010 орендар сплачує орендну плату, визначену абз.1 п.3.2. цього договору, яка корегується на індекс інфляції за весь період (п. 3.2 Договору).

Розмір орендної плати за кожний послідуючий місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (п. 3.3 Договору).

Договір діє до 28.12.2014 року (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.8.5 Договору у випадку строку внесення орендної плати, визначеного п. 3.2 Договору, орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків пеню у розмірі 200 (двісті) процентів від облікової ставки НБУ, яка діє на перший місяць за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів орендодавець праві вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь орендодавця зверх збитків 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст.625 Цивільного кодексу України) (п. 8.6 Договору).

Відповідно до п.8.7 Договору у випадку прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця зверх збитків штраф у сумі що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за Договором.

У протоколі від 06.11.2009 узгодження змін до Договору сторони погодили зміни до Договору в частині вартості орендованого майна у розмірі 231450,00 грн (а.с.12).

На підставі акту приймання-передачі майна від 13.08.2009 орендодавець передав орендарю вбудовані-прибудовані приміщення, розташовані на першому поверсі пятиповерхового житлової будівлі, загальною площею 103,0 кв.м (а.с.13).

Зазначене свідчить про те, що позивач свої зобовязання за Договором виконував у повному обсязі. Проте відповідач свої зобовязання щодо внесення орендної плати своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього перед орендодавцем за період з вересня 2009 по липень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 21149,73 грн.

За прострочення виконання зобовязань за Договором позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 677,56 грн, 3% річних у розмірі 494,87 грн та штраф у розмірі 184716,72 грн.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є чинним на час вирішення спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Із змісту п. 3.1 Договору вбачається, що орендна плата перераховується орендарем орендодавцю до 20 числа поточного місяця та визначений у п.3.2 Договору. Доказів погашення заборгованості станом на момент прийняття цього рішення суду не надано. Вищевикладені обставини відповідачем спростовані не були.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, ще вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірним Договором у сумі 21149,73 грн (за період з вересня 2009 по липень 2011 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 4.4.3 Договору встановлено, що Орендар зобовязаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату. Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором виконав не своєчасно.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, за умовами Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується в розмірах та з урахуванням санкцій, вказаних у п.8.5 8.7 Договору.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 677,56 грн за порушення строків внесення орендної плати суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/9-ВР (далі Закон№543/9-ВР) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначені положення законодавства сторони відобразили у п. 3.5 Договору.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с.16) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 677,56 грн, з яких: 97% 659,20 грн та 3% 18,36 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач також просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 494,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором інший розмір процентів не визначений. А отже нарахування 3 % річних від простроченої суми є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а.с.17), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 494,87 грн, з яких 97% 480,40 грн та 3% 14,47 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання зобовязань за Договором у сумі 184716,72 грн (5131,02 *12 міс 3 = 184716,72 грн) (а.с.15, зворотний бік).

Частина 1 ст.233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (184716,72грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобовязання (21149,73 грн), суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу до подвійного розміру місячної орендної плати, що визначений на 01.12.2009 (5131,02 грн), який підлягає стягненню з відповідача та дорівнює 10262,04 грн (5131,02 грн * 2 = 10262,04 грн). Таким чином, вимога позивача щодо застосування штрафу підлягає задоволенню частково у розмірі 10262,04 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита у розмірі 2070,39 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. за правилами ст.49 ГПК України (у редакції, що діяла на дату подачі позову) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99011, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в АКБ «Правексбанк», МФО НОМЕР_3, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (ідентифікаційний номер 25750044, 99011, м. Севастополь, вул.Луначарського, 5, в Місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 33213870700001 в ГУДКУ у м. Севастополі, МФО 824509 код в ЄДРПОУ 23895637, код платежу 22080400) 32583,64 грн, з яких: 21149,73 грн основний борг, 677,00 грн пеня, 494,87 грн 3% річних, та штраф у розмірі 10262,04 грн, а також судові витрати у розмірі 2070,39 грн державного мита та 236,00 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

28.11.2011.