Рішення № 19983023, 15.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року справа № 5020-1652/2011

Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»

(вул. Добролюбова, буд.17, приміщення 3, м.Запоріжжя, 69006)

до відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського,5, м.Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 69000)

про внесення змін до договору

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність №11-10/2011 від 11.10.2011; ОСОБА_3, представник, довіреність від 11.10.2011;

від відповідача не прибув;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»звернулось до суду із позовною заявою до відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в якій просить зобов`язати відповідача погодити зміну цільового призначення нежилих приміщень в житловому будинку літ. «А»загальною площею 69,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, з кафе на дайвінг-клуб та внесення відповідних змін до п.п. 4, 13 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №590.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2011, ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України №2041 від 29.10.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.1998 за № 717/315, ст.ст. 8, 625, 624, 651 ЦК України.

01.11.2011 ОСОБА_1 надіслав до суду лист в якому інформував суд про те, що він підтримує правову позицію позивача за поданим позовом та просить суд розглядати справу за його відсутності. Даний лист суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.11.2011 розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України, у зв`язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 15.11.2011 представником позивача ОСОБА_5 подано письмове клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертного дослідження № 1150 від 10.11.2011 «Про встановлення технічної можливості використання підвальних приміщень по АДРЕСА_2 у відповідності до функціонального призначення, як заклад харчування»який був виготовлений ПП «Стройтехекспертиза», м.Сімферополь, в якому досліджено питання щодо неможливості використовувати підвальні приміщення по АДРЕСА_2 у відповідності до існуючих будівельних норм як кафе. Дане клопотання та доданий до нього висновок суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представники позивача, посилаючись на експертний висновок, підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання по справі 03.11.2011 та 15.11.2011 не прибув, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був інформований про дату, час та місце проведення судових засідань по справі і судом вживалось всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо забезпечення реалізації його прав як сторони в судовому процесі.

За таких обставин розгляд справи здійснюється відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту позову слідує, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2011 укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №590, позивач придбав у власність вбудовані нежилі приміщення (далі об`єкт) в житловому будинку літ. «А»загальною площею 69,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Умовами п.12.1 даного договору сторони домовились, що подальше відчуження майна до повного виконання умов цього договору, тобто до закінчення п`ятирічного терміну, а саме до 26 грудня 2012 року здійснюється за згодою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до порядку, встановленого законодавством України і ця умова договору не розглядається покупцем як обмеження права власності покупця на майно. Сторони домовились, що внесення змін і доповнень в правочини (угоди) подальшого відчуження (перепродажу) майна до повного виконання умов цього договору також здійснюється за згодою Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради і ця умова договору також не розглядається покупцем як обмеження права власності покупця на майно.

Об`єкт придбано позивачем до закінчення п`ятирічного терміну дії зобов`язань, встановлених Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до ст.. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»під час приватизації об`єкта, а саме, щодо збереження цільового використання об`єкту під кафе, які відповідно до вищезазначених умов договору діють до 26 грудня 2012 року.

Позивач, придбавши об`єкт, свідомо погодився на збереження його цільового призначення та не заперечує даний факт, але листом № 07-98 від 07.09.2011 позивач звернувся до відповідача з клопотанням розглянути можливість погодження зміни цільового призначення об`єкту - з кафе на дайвінг-клуб.

Дане звернення позивач обґрунтував тими обставинами, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», дія якої, згідно з ч.4 ст.3 цього ж Закону, поширюється і на відчуження майна, яке знаходиться в комунальній власності, до договору купівлі-продажу можуть включатися передбачені бізнес-планом, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу чи викупу зобов`язання, термін дії яких не може перевищувати п`яти років. Такі зобов`язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов`язань. Відчуження майна, обтяженого подібними зобов`язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Державний орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації і застосувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює держаний орган приватизації.

Аналогічні положення містить і ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Чинне законодавство України не містить заборони внесення змін до договорів купівлі-продажу, укладених під час приватизації, зокрема, Положенням про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України №2041 від 29.10.1998 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.1998 за №717/3157 впорядковано внесення таких змін та встановлено досить обмежений перелік випадків, коли зміна договору купівлі-продажу не допускається.

Оскільки позивач не є стороною у договорі купівлі-продажу об`єкту безпосередньо в процесі приватизації, а придбав зазначений об`єкт згодом, прийнявши від попереднього власника зобов`язання, взяті ним під час приватизації, зміна таких зобов`язань в подальшому можлива шляхом внесення змін в існуючий договір, на підставі якого позивач придбав об`єкт.

Звертаючись до відповідача позивач обґрунтовував доцільність зміни цільового призначення об`єкту з кафе на дайвінг-клуб тими обставинами, що в інфраструктурі Балаклавського району є досить велика кількість кафе, ресторанів та подібних їм об`єктів, а дайвінг це досить перспективний для узбережжя Криму взагалі та міста Севастополя вид відпочинку, який поєднує в собі і пропаганду здорового способу життя, фізкультури та спорту і залучення на півострів іноземних туристів, що має дуже позитивне значення для економіки Автономної Республіки Крим і України в цілому, і втілення екологічних програм з протидії забрудненню морських глибин, але відповідач листом №01-15/3027 від 13.09.2011 відмовив позивачу в узгодженні внесення змін до договору, мотивуючи свою позицію виключно відсутністю чітко встановленого правового механізму зміни договору купівлі-продажу з наступним покупцем відповідного державного майна, та не висловив жодних заперечень щодо самої пропозиції розташувати в об`єкті дайвінг-клуб замість кафе.

Предметом позову є вимога про зобов`язання відповідача - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради погодити зміну цільового призначення нежилих приміщень в житловому будинку літ. «А»загальною площею 69,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, з кафе на дайвінг-клуб та внесення відповідних змін до п.п. 4, 13 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №590.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного цивільного та господарського законодавства, дослідивши документи, подані позивачем в обґрунтування своїх вимог суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог за обраним способом захисту.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення субєктивного права на захист і компетенції суду.

Водночас, підставою позову є факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів повязується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач ТОВ «Оріон-І»зареєстрований як юридична особа, яка за своєю організаційною формою здійснює підприємницьку діяльність і є суб»єктом господарювання (а.с.25).

Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками.

Економічна самостійність полягає в тому, що суб`єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також час, місце та способи її здійснення. Як правило, вона базується на праві власності.

Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб`єктом підприємництва, але це не означає, що підприємець не може доручити вчинення окремих дій від свого імені іншим особам.

Особливість підприємницької мети полягає у тому, що для її наявності не достатньо встановити факт одержання доходу суб`єктом господарювання. Вимагається також, щоб згідно з актами господарського та цивільного законодавства України цей суб`єкт господарювання мав право проводити його розподіл, тобто, міг вилучити його на свою користь.

Одним із загальних принципів господарювання в Україні відповідно до ст.6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Так, положеннями ст. 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Системний аналіз ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України свідчить, що підставами виникнення господарських прав і обов`язків є юридичні факти. Ними можуть бути дії та події. При цьому права і обов`язки виникають з дій, які передбачені чинним законодавством, а також з дій, що не передбачені актами законодавства, але не суперечать йому.

Положеннями ст.2 ГК України визначено коло учасників відносин у сфері господарювання, зокрема, ними є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

У статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства, серед яких свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 627 ЦК України сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст.6 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Елементом свободи договору є право сторін за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. Це право є логічним продовженням свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору. Підстави, форма і порядок зміни та розірвання договору визначені у ст.ст. 651-654 ЦК України.

Положеннями ст. 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги наданий представником позивача висновок експертного дослідження №1150 від 10.11.2011 «Про встановлення технічної можливості використання підвальних приміщень по вул. Каліча, 20 в м. Балаклава у відповідності до функціонального призначення, як заклад харчування»виготовлений ПП «Стройтехекспертиза»згідно якого дані приміщення не відповідають вимогам ДБН В.2.2-25:2009 Підприємства харчування (Заклади ресторанного господарства), зокрема, фактична площа підвальних приміщень по АДРЕСА_2 становить 69,5 кв.м., що значно менше нормативних вимог і розташувати заклад харчування в даних приміщеннях технічно неможливо.

Разом з тим, висновок містить примітку експерта, що зміна цільового призначення даних приміщень з кафе на дайвінг-клуб (офісне приміщення) не спричиняє наслідків загрози шкоди мешканцям будинку та навколишніх будівель, оскільки використання приміщень під дайвінг-клуб буде фактично використовуватись як офісне приміщення, для теоретичної підготовки дайверів.

Даний експертний висновок свідчить про наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору від 05.09.2011 купівлі-продажу вбудованих нежилих приміщень-кафе в житловому будинку літ. «А»загальною площею 69,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 укладеного між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №590, так як дані приміщення не можуть використовуватися за цільовим призначенням як кафе.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ст. 32 визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що предявляються до доказів, визначені у ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за обраним способом захисту та поданими суду в їх обґрунтування письмовими доказами, позивачем доведено правомірність своїх позовних вимог, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом сторони в судовому процесі, в судові засідання по справі не прибув, письмового відзиву на позов не надав, то розгляд справи здійснюється за наявним в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати державного мита в сумі 85,00грн. та 236,00 грн. з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено присутніх у судовому засіданні представників позивача про час виготовлення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 20, 42, 43, 174 ГК України ст.ст. 2 ,3, 8, 11, 16, 627 ЦК України, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського,5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044) погодити зміну цільового призначення нежилих приміщень в житловому будинку літ. «А»загальною площею 69,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, з кафе на дайвінг-клуб та внесення відповідних змін до п.п. 4, 13 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.09.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»(вул. Добролюбова, буд.17, приміщення 3, м.Запоріжжя, 69006, п/р26004333221 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 37708385) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69000, ідентифікаційний код НОМЕР_1), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого у реєстрі за №590.

3. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського,5, м.Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-І»(вул. Добролюбова, буд.17, приміщення 3, м.Запоріжжя, 69006, п/р 26004333221 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Києва, МФО 380805, код ЄДРПОУ 37708385) 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 17.11.2011р.