Рішення № 19982980, 09.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року справа № 5020-1635/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 22.08.2011 б/н);

відповідача ОСОБА_2. (довіреність від 01.01.2011 б/н);

третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

“Компанія з управління активами “Глобус Ессет менеджмент”

в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Фінанси та Нерухомість”

(01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Югсевморсервіс”

(99001, м.Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Меридіан” (01010, м. Київ, вул.Суворова, 4/6)

про визнання правочину дійсним та припинення дій, які порушують право

ВСТАНОВИВ:

13.10.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Глобус Ессет менеджмент”, що діє від свого імені, але в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Фінанси та Нерухомість” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі-суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Югсевморсервіс” (далі- ТОВ “Югсевморсервіс”, відповідач), в якому просить: визнати договір купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2010 №144/10-б, укладеного між відповідачем та позивачем дійсним, реальним та виконаним; зобовязати відповідача припинити дії, що порушують право власності на грошову суму 10725850,54 грн, отриману позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2010 №144/10-б.

Позов обґрунтовує приписами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, законами України “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та зазначає, що є всі підстави визнати факт існування правовідносин між сторонами договору, а спірний договір дійсним, і купівлю-продаж акцій ВАТ “Оріс” правомірною. Вважає, що вимоги відповідача, викладені у претензії, є діями, які оспорюють та порушують права позивача, передбачені ст. 655 Цивільного кодексу України як продавця за договором купівлі-продажу, який є дійсним, реальним та виконаним. З урахуванням зазначеного, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.10.2011 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Меридіан” (далі-третя особа). Розгляд даної справи у судовому засіданні призначений на 31.10.2011.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у судовому засіданні оголошена перерва до 09.11.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача визнав позовні вимоги позивача та зазначає, що відносно ТОВ “Югсевморсервіс” була проведена перевірка ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, у результаті якої складений акт планової виїзної документальної перевірки від 04.05.2011 №702/10/23-123/30120850/59, у якому зазначено, що ВАТ “Озіріс” припинено, у звязку з чим відповідач не мав права укладати правочин купівлі-продажу цінних паперів, емітованих даною юридичною особою. Намагаючись привести свою госоподарську діяльність у відповідність з вимогами чинного законодавства, відповідач надіслав на адресу позивача претензію із вимогою про визнання сторонами договору недійсним та проведення двосторонньої реституції.

Третя особа у судове засідання не зявились, проте на вимогу суду надала письмові пояснення (а.с.60-62), що є аналогічними поясненням, викладених у позовні заяві. Крім того, заявила суду клопотання про розгляд справи за її участю, яке судом було задоволено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

22.06.2010 між ТОВ “Югсевморсервіс” (покупець) за участю ТОВ “Фондова компанія “Меридіан” (торговець цінними паперами) та ТОВ “Компнаія з управління активами “Глобус Ессет Менеджмент”, що діє від свого імені, але в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Фінанси та Нерухомість” укладений догорів купівлі-продажу цінних паперів №144/10-Б (далі-Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цінні папери, що зазначені у п.1.1 Договору (а.с.12-14), зокрема акції прості, іменні емітента Відкритого акціонерного товариства “Озіріс” у загальній кількості - 4088342шт., загальною вартістю пакету 6091629,58грн.

Загальна вартість цінних паперів, що зазначені в п.1.1 цього Договору складає 10725850,54 грн. Без ПДВ (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. покупець зобовязаний до 30.06.2011 включно сплатити повністю, або окремими траншами загальну вартість цінних паперів, вказаної в п.1.2 цього Договору шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця.

Продавець зобовязаний до 30 червня 2010 року забезпечити надання розпорядження Зберігачу на переказ сплачених покупцем акцій з власного рахунку в цінних паперах №005214 відкритого у зберігача ВАТ “УніКредитБанк” на рахунок у цінних паперах покупця (п.3.1. Договору). Покупець зобовязаний до 30 червня 2010 року забезпечити надання розпорядження на зарахування придбаних цінних паперів, на власний рахунок у цінних паперах №023025 відкритого у зберігача ТОВ “ФК “Меридіан” (п.3.2. Договору). Право власності на цінні папери переходить з моменту зарахування вказаних цінних паперів на рахунок покупця (п.3.3. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з дати, вказаної першою зверху на першій сторінці цього Договору та діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобовязань, зазначених у цьому Договорі. Договір буде вважатись повністю виконаним сторонами за умови виконання належним чином і у повному обсязі сторонами зазначених у цьому Договорі зобовязань (п.8.1. Договору).

На виконання вимог Договору 25.06.2010 між сторонами підписаний акт про виконання зобовязань прийому-передачі цінних паперів. Відповідно до п.1 зазначеного акту продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв зазначені у п.1.1 Договору цінні папери (а.с. 15-16). Як зазначено у п.2 зазначеного акту цим сторони підтверджують про фактичне і повне виконання сторонами зобовязань прийому-передачі цінних паперів, прийнятих ними відповідно до Договору. Цим сторони підтверджують про відсутність будь-яких претензій (майнових і/або немайнових) один до одного і/або до третіх осіб, що будь-яким чином були притягнуті сторонами щодо прийому-передачі цінних паперів по Договору (п.3).

01.08.2011 сторонами Договору підписаний акт виконання сторонами зобовязань за Договором. Відповідно до п.1 зазначеного акту продавець продав і передав у власність покупця, а покупець прийняв та оплатив цінні папери з характеристиками, визначеними у Договорі (а.с.110-112). Як зазначено у п.2 акту покупець сплатив продавцю загальну вартість цінних паперів у сумі 10725850,54 грн. Зазначене також підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.113-120). Сторони вважають, що всі умови Договору виконані в повному обсязі, сторони не мають одна до одної жодних претензій стосовно їх виконання (п.3 Договору).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.07.2011 ВАТ “Озіріс” перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, запис про виключення юридичної особи із зазначеного реєстру відсутній (а.с.17-18).

Згідно з даними загального реєстру випусків цінних паперів станом на 16.05.2011 інформація щодо зупинення обігу акцій, скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ “Озіріс” відсутня, що підтверджується листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2011 №11/02/8706 (а.с.19).

10.08.2011 відповідач надіслав позивачу лист №588-П (а.с.25) в якому вказує, що 04.05.2011 у відношенні ТОВ “Югсевморсервіс” за результатами планової виїзної перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя був складений відповідний акт, у якому зазначається, що акції ВАТ “Озіріс”, придбанні відповідачем, у звязку із рішенням судового органу, яке набрало законної сили, не має статусу цінних паперів, товарів, а операція із такими акціями не може бути визнана операцією по придбанню та продажу цінних паперів, оскільки права власності на такі цінні папери (акції) не може перейти до нового власника, а укладенні ТОВ “Югсевморсервис” договори в частині купівлі-продажу акцій, емітованих ВАТ “Озіріс”, після визнання судом недійсної реєстрації юридичної особи, суперечать вимогам Цивільного кодексу України та не направлені на дійсне настання правових наслідків. У звязку з вищезазначеним, відповідач вимагає від позивача визнати Договір недійсним та у строк до 30.09.2011 провести двосторонню реституцію.

Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Способи захисту порушених майнових прав повинні відповідати способам, передбаченим чинним законодавством (ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.16 ЦК України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Спосіб захисту порушеного права, визначений позивачем у межах розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, вказаними нормами законодавства не передбачений (наведені вище норми не передбачають захисту порушеного права шляхом визнання договору дійсним, а тому не підлягають судовому захисту у даний спосіб).

Разом з тим, ЦК України передбачає випадок, коли правочин може визнаватися дійсним в судовому порядку, а саме: нікчемний правочин у випадках, встановлених ЦК України (ч.2 ст.215 ЦК України). Тобто, варто підкреслити, що дійсним в судовому порядку може визнаватися саме нікчемний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.202, ст.204 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З викладеного слідує презумпція правомірності правочину. Винятком з цього є або визнання правочину недійсним судом, або те, що недійсність правочину прямо встановлена законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Договором, укладеними сторонами не встановлено, що про визнання правочину дійсним має бути прийнято судове рішення.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що ані позивач, ані відповідач не доводили нікчемність правочину, про які йдеться у позовній заяві із посиланням на норми закону, якими така нікчемність встановлена, а навпаки наполягають на тому, та підтверджують належними доказами, що спірний Договір є дійсним, реальним та виконаним.

Крім того, позивачем не наведено підстав для визнання судом правочину як нікчемного дійсним та не доведено, що відповідачем порушені права та/чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що вимоги щодо визнання Договору дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо висновків податкових органів, які викладені у відповідному акті, то суд вважає, за необхідне зазначити, що у разі не погодження із рішенням податкових органів або наявності в діях останнього протиправних ознак, сторони мають право оскаржити відповідні акти та дії в адміністративному чи в судовому порядку (в порядку адміністративного судочинства).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку ст.84 ГПК України

оформлено і підписано 14.11.2011