Рішення № 19982940, 18.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 року справа № 5020-1318/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім

“Кампус Коттон клаб” (вул. Димитрова, 6, місто Київ, 03150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоровя”

(пр. Ген. Острякова, 89 кв.19 місто Севастополь, 99040)

(пр. Жовтневої Революції, 44, місто Севастополь, 99038)

про стягнення 6430,55 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність №28/11-Свс від 25.12.2010;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Кампус Коттон клаб” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоровя” про стягнення 10407,85 грн., у тому числі 4282,58 грн. заборгованості за отриманий товар, 1449,49 грн. пені та 50% річних у розмірі 4675,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоровя” обовязку щодо виконання умов договору купівлі-продажу №10 від 14.04.2009 щодо своєчасної сплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 25.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

07.10.2011 на адресу суду надійшла заява № 4/046-юр від 04.10.2011, в якій позивач вказав на те, що після порушення провадження у справі відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 3977,30 грн., у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 305,58 грн. заборгованості за отриманий товар, 1449,49 грн. пені та 50% річних у розмірі 4675,78 грн.

Ухвалою суду від 18.10.2011 провадження у справі в частині стягнення 3977,30 грн. припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні решту позовних вимог підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоровя” є: пр. Ген. Острякова, 89 кв.19 місто Севастополь, 99040 (арк. с. 41-43).

Копії ухвал надсилались судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2009 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 10, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобовязувався протягом дії договору передати покупцю (відповідачу) товари окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується сторонами в накладних, які є невідємною частиною договору (далі за текстом - товар), а покупець зобовязувався прийняти товар та оплата та його на умовах, встановлених цим договором. Загальний обсяг товару, що продається за цим договором визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару (пункт 1.1. договору).

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару (п. 1.2. договору).

У розділі 2 договору сторонами погоджено строк дії договору. Судом встановлено, що договір є дійсним на день розгляду справи.

За умовами п. 3.2. договору покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару після приймання зазначеної партії на складі продавця, протягом встановленого сторонами в накладній строку розрахунків. Якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений, покупець зобовязаний провести повний розрахунок протягом двох банківських днів з моменту приймання зазначеної партії на складі продавця. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок продавця.

Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 34988,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 59-66).

Проте відповідач свої зобовязання в частині оплати за поставлений товар виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачем товар був частково оплачений в сумі 31011,25 грн. до подачі позову та 3977,30 грн. після подачі даного позову, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 58).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2011 становила 10282,58 грн, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлялась відповідна претензія № 1/002/2-юр від 01.02.2011 (арк. с. 35), у відповідь на яку відповідачем був направлений на адресу позивача гарантійний лист № 32 від 25.02.2011, в якому відповідач зобовязався погасити існуючу заборгованість 13.04.2011 та 20.04.2011 (арк. с. 36).

Остаточно заборгованість за накладними, які є підставою даного позову, погашена у ході розгляду справи, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.102.2011 провадження у справі в частині стягнення 3977,30 грн. основного боргу припинено.

Позивач просить стягнути з відповідача 305,58 грн. як суму основного боргу. Судом встановлено, що після погашення вказаного боргу у розмірі 3977,30 грн. решта первісно заявленої заборгованості відповідача склала 305,28 грн., у зв'язку з чим вимога про стягнення боргу у сумі 0,3 грн. заявлена безпідставно і у її задоволенні суд відмовляє.

Разом з тим, не підлягає задоволенню також і вимога про стягнення 305,28 грн. з урахуванням наступного.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку ціни позову суму у розмірі 305,28 грн. складає сальдо станом на 10.08.2010 за попередніми поставками, які не є предметом спору у даній справі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів того, що заборгованість у сумі 305,28 грн. виникла саме за договором купівлі-продажу № 10 від 14.04.2009, не представлено суду відповідних доказів поставки товару на означену суму, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 305,28 грн. основного боргу.

Позивач просить також стягнути з відповідача 1449,49 грн. пені та 50% річних у розмірі 4675,78 грн.

Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому, зокрема, пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення.

У разі, якщо прострочення платежу триватиме більше чотирнадцяти календарних днів, продавець має право, крім стягнення передбаченої п. 5.2. суми пені, додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку пені та 50 % річних не враховано вищевказаних положень закону і договору та невірно визначено періоди прострочення виконання зобовязання і не обмежено період нарахування пені шестимісячним строком.

З урахуванням викладеного, судом здійснений наступний розрахунок пені та 50% річних:

№ та дата накладноїСума накладної (сума боргу), грнДата оплати, визначена у накладнійДата оплати боргу згідно банків-ської випискиПеріод простроченняКількість днів простро-ченняСума пені, грн.Сума 50% річних, грн.

РСвс-290 від 14.07.20109960,9113.08.201008.09.201014.08.10-07.09.1025105,75341,13

РСвс-291 від 14.07.2010225,8413.08.201008.09.201014.08.10-07.09.10252,47,73

РСвс-307 від 23.07.201010824,5022.08.201021.09.201023.08.10-20.09.1029133,30430,01

РСвс-314 від 29.07.201012560,2028.08.201027.09.10 1000,00 грн.29.08.10-26.09.1029154,68498,97

11560,2012.10.10 1000,00 грн.27.09.10-11.10.101573,64237,54

10560,2014.10.10 1000,00 грн.12.10.10-13.10.1028,9728,93

9560,2010.12.10

1000,00 грн.14.10.10-09.12.1059239,53772,67

8560,2010.03.11 6000,00 грн.Пеня: 10.12.10-28.02.11

50%: 10.12.1009.03.11 81

90294,451055,37

2560,2029.09.1110.03.11-03.08.11Пеня 0,

50% - 147- 515,55

РСвс-349 від 17.08.20101417,1016.09.201027.09.2011Пеня:

17.09.10-17.03.11

50%:

17.09.10-03.08.11182

321109,52623,14

Сума пені, грн.Сума 50% річних, грн.

Всього1122,244511,04

Таким чином стягненню з відповідача підлягає 1122,24 грн. пені та 50% річних у розмірі 4511,04 грн., а в іншій частині суд у позові відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки питання розподілу судових витрат ухвалою суду від 18.10.2011 не вирішувалось, суд покладає витрати у вказаній частині на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоровя” (юридична адреса: пр. Ген. Острякова, 89 кв.19 місто Севастополь, 99040, фактична адреса: пр. Жовтневої Революції, 44, місто Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 35418307, п/р 26005301001016 у Севастопольській філії АКБ «МРІЯ», МФО 384997, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Кампус Коттон клаб” (вул. Димитрова, 6, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 23721570, п/р 26005301360366 у Залізничному відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322153, або на інші рахунки) 5633,28 грн., з яких: 1122,24 грн. пені, 4511,04 грн. 50% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 89,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 206,74 грн.

3.В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 24.10.2011