Рішення № 19982636, 22.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року справа № 5020-1035/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2011 б/н);

відповідача: ОСОБА_2 (паспорт серії АР № 283182 від 07.12.2001);

ОСОБА_3 (довіреність від 17.09.2010);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 19)

простягнення 33662,80 грн

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі позивач, ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_2В.) про стягнення 66320,01 грн, з яких: 32657,21 грн заборгованість по орендній платі, 1593,15 грн пеня, 308,35 грн 3 % річних, 31761,30 грн штраф; розірвання договору оренди нерухомого майна від 20.10.2005 № 353-05 та повернення приміщення. Також позивач просить стягнути на його користь судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за спірним договором в частині внесення орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2010 по травень 2011 року у розмірі 32657,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні 28.07.2011 позивач заявив суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 32657,21грн, у звязку із погашенням боргу відповідачем, а в частині розірвання спірного договору та повернення приміщень через відмову позивача від цих вимог. Зазначене клопотання судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу від 28.07.2011.

У судовому засіданні 22.08.2011 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви щодо стягнення 1593,15 грн пені, 308,35 грн 3 % річних, 31761,30 грн штрафу, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в порядку ст.59 ГПК України надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 38-40), відповідно до якого визнає позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1593,15 грн та 3% річних у розмірі 308,35 грн. Щодо вимог про стягнення штрафу у сумі 31761,30 грн, просить зменшити його розмір до 2286,01 грн у відповідності із п.2 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України (далі ГК України) у розмірі 7 % від заборгованості.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

20.10.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є позивач (орендодавець) та ФОПОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №353-05 (а.с. 11-12; далі Договір).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в оренду нерухоме майно вбудовані нежилі приміщення підвального поверху жилого трьохповерхового будинку, загальною площею 174,10 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 19, яке перебуває на балансі РЕП-17 (надалі обєкт оренди), вартість якого складає, згідно з актом оцінки вартості (експертним висновком) від 12.10.2005, 404086,00 грн.

У п.2.2 Договору сторони визначили, зокрема, що обєкт оренди оплачується орендатором у сумі 3620,76 грн на розрахунковий рахунок орендаря щомісячно.

Відповідно до п.3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до методики, визначеної рішенням Севастопольської міської Ради від 13.11.2002 № 344 та складає 43449,10 грн на рік. Орендна плата визначена, виходячи з 10, 12 % від розрахунку вартості обєкта оренди.

Згідно з п.3.2 Договору, орендна плата складає 3620,76 грн за перший місяць оренди і перераховується орендарем на відповідний рахунок орендодавцю не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендатором при внесені чергового платежу у відповідності з індексом інфляції, що визначається Мінстатом України.

Під час дії договору сторони неодноразово вносили зміни та доповнення до Договору про що складалися відповідні протоколи погодження змін до Договору від 25.12.2006 (а.с.15), 10.08.2007 (а.с. 17), 19.11.2008 (а.с. 19), 26.08.2010 (а.с.22) та додаткова угода про внесення змін до Договору від 08.09.2009 (а.с. 21).

Так, сторони внесли зміни до п. 1.1 Договору та встановили, що вартість обєкта оренди складає, згідно із звітом про експертну оцінку від 30.10.2006, 438036,00 грн.

Протоколами погодження змін до Договору від 25.12.2006, 10.08.2007, 19.11.2008 сторони вносили зміни до:

-п. 2.2 Договору, якими збільшили щомісячний розмір орендної плати до 6352,26 грн;

-п. 3.1 Договору, щодо розміру орендної плати за рік та розміру орендної ставки;

-п. 3.2 Договору, щодо розподілу орендної плати між відповідними розрахунковими рахунками у співвідношенні 97% до 3% та 95% до 5%.

Додатковою угодою до Договору від 08.09.2009 сторони дійшли згоди щодо застосування понижувального коефіцієнту 0,7 % з 01.09.2009 у відповідності із наказом голови ФКМ СМР від 24.07.2009 № 935 (п. 3.7 Договору).

Протоколами погодження змін до Договору від 25.12.2006, 10.08.2007 сторони вносили зміни до п. 3.3 Договору, відповідно до яких встановили, що розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Пунктом 4.4 Договору на орендаря покладено обовязок своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з користуванням обєктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Договір діє з моменту його підписання і до 20.07.2012 (пункт 7.1 Договору із змінами відповідно до протоколів погодження змін до Договору від 25.12.2006, 10.08.2007, 26.08.2010).

На підставі акту приймання-передачі майна від 20.10.2005 орендодавець передав відповідачу вбудовані нежилі приміщення, загальною площею 174,10 м2, розташовані на підвальному поверсі будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Одеська, 19 (а.с. 13).

Зазначене свідчить, про те, що позивач свої зобовязання за Договором виконував у повному обсязі. Проте відповідач свої зобовязання щодо внесення орендної плати своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього перед орендодавцем за період з грудня 2010 по травень 2011 року утворилась заборгованість по орендній платі у сумі 32657,21 грн, що і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проте, під час розгляду справи відповідачем погашена заборгованість по орендній платі за Договором у повному обсязі у сумі 32657,21 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.06.2011 на суму 20979,71 та 06.07.2011 на суму 11677,50. У звязку із зазначеним, судом припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу через відсутність предмета спору та в частині розірвання Договору та повернення орендованого майна через відмову позивача від цих вимог, про що винесено відповідну ухвалу від 28.07.2011 (а.с. 68-69). У подальшому суд розглядає вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1593,15 грн, 3 % річних у розмірі 308,35 грн та 31761,30 грн штрафу.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна від 20.10.2005 №353-05, який є чинним на час вирішення спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісяця, не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач погасив заборгованість за Договором, яка є предметом даної справи, вже після звернення позивача із позовною заявою до суду, а тому нарахування позивачем 3 % річних, пені та штрафу є правомірними.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3 % річних у розмірі 308,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором інший розмір процентів не визначений. А отже нарахування 3 % річних від простроченої суми є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем (а. с. 10), суд вважає його вірним, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 308,35 грн, з яких 97% 299,10 грн та 3% 9,25 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивач про стягнення з відповідача пені в сумі 1593,15 грн за порушення строків внесення орендної плати, суд зазначає наступне.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо внесення орендної плати не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобовязання.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/9-ВР (далі Закон№543/9-ВР) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення п. 3.5 Договору, відповідно до яких сторонами визначений порядок нарахування пені відповідають вищенаведеним положенням законодавства.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а. с. 10) зазначає, що він здійснений з урахуванням наведених законодавчих норм, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1593,15 грн, з яких: 97% 1545,36 грн та 3% 47,79 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання зобовязань за договором оренди в сумі 31761,30 грн.

Розрахунок суми штрафу позивачем зроблений на підставі п. 6.1. Договору, за яким за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято місячну орендну плату (6352,26 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 31761,30 грн (6352,26 * 5 = 31761,30).

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафу до 2286,01 грн. Свій розрахунок обґрунтовує положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (штрафних санкцій) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Із даною нормою узгоджується п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду належить обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань; причини неналежного виконання або невиконання зобовязання; незначності прострочення у виконанні зобовязання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Надаючи оцінку доводу позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 31761,30 грн суд зазначає, що позивач в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів в підтвердження спричинення йому збитків в результаті несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати в контексті заявленої суми.

Виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір штрафу, який підлягає сплаті (31761,30 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобовязання (32657,21 грн), а саме зобовязання відповідачем виконано у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до розміру, що відповідає вимогам абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, а саме у розмірі семи відсотків вартості отриманих за Договором послуг, з яких допущено прострочення виконання (32657,21 * 7 % = 2286,00).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у сумі 31761,30 грн підлягають задоволенню частково у розмірі 2286,00 грн з яких 97% - 2217,42 грн, 3% - 68,58 грн. Позовні вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 29475,30 грн суд визнає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 4187,5 грн, а саме: 3% річних 308,35 грн, пеня 1593,15 грн, штраф 2286,00 грн. В частині стягнення штрафу в сумі 29475,30 грн в позові слід відмовити.

За правилами ст. 49 ГПК України державне мито в розмірі 368,45 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 ГПКУкраїни, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99043, місто Севастополь, вул. Волгоградська, 30; р/р2600402670083 в АКБ «Правэкс-банк» м. Києв, МФО 321983) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) 4187,50 грн (чотири тисячі сто вісімдесят сім грн 50 коп.), з яких: 97% 4061,88 грн на п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), 3% 125,62 грн на п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99043, місто Севастополь, вул. Волгоградська, 30; р/р2600402670083 в АКБ «Правэкс-банк» м. Києв, МФО 321983) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) державне мито в сумі 368,45 грн (триста шістдесят вісім грн 45 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення штрафу в розмірі 29475,30 грн відмовити.

Суддя підпис О.С. Янюк