Рішення № 19982564, 17.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

17 серпня 2011 року справа № 5020-756/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда”

(вул. Маршала Бірюзова, буд. 1, м. Севастополь, 99029)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 149 278,67 грн.,

за участю представників сторін:

прокурора Радулова А.Д., посвідчення №684 від 09.03.2011;

позивача ОСОБА_1, довіреність № 2Ю від 04.01.2011;

відповідача ОСОБА_2., довіреність №291 від 04.02.2011;

третя особа не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району м.Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” (далі відповідач) про стягнення 149278,67 грн., у тому числі 136243,78 грн. заборгованості зі сплати послуг за отриману теплову енергію, 6431,06 грн. - пеня, 5045,51 грн. - індекс інфляції, 1558,32 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обовязку щодо виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 233/У від 27.10.2005.

Ухвалою від 17.05.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 14.06.2011 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Севастопольську міську Раду, оскільки рішення у справі може вплинути на її права або обовязки.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 42 від 01.08.2011 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи № 5020-756/2011, за наслідками якого справа передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 01.08.2011 справа прийнята до провадження, призначена до розгляду у судовому засіданні.

Севастопольська міська Рада явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, проте заявила клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, підтримує позовні вимоги у повному обсязі (т.1 а.с.67).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Представники прокурора та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (т.1 а.с.96-97).

В ході судового розгляду представник відповідача надав письмові заперечення від 17.08.2011 та заявив клопотання про призначення експертизи, оскільки вважає відсутність обґрунтованої вартості за поставлену теплоенергію (т.2 а.с. 41-42).

Прокурор та представник позивача заперечували проти призначення судової експертизи, вважають заявлене клопотання необґрунтованим.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Як зазначається у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки предметом цього спору є стягнення заборгованості зі сплати послуг за отриману теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії, суд вважає заявлене представником відповідача клопотання про призначення експертизи таким, що не підлягає задоволенню як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2005 між Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку № 233/У (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Додатками № 1 та № 1а до договору встановлено, що обєктом надання послуг є гуртожиток (службове приміщення) по вул.Маршала Бірюзова, 1 в м.Севастополі та гуртожиток (службове приміщення) по пр.Генерала Острякова, 25 в м.Севастополі (т.1 а.с. 14, 15).

04.12.2009 між продавцем та покупцем укладена додаткова угода № 3 до договору купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку № 233/У, відповідно до умов якого, у звязку із переводом з нежитлового приміщення в житлове приміщення частини службових приміщень в гуртожитках по вул.Маршала Бірюзова в м.Севастополі та пр.Генерала Острякова, 25 в м.Севастополі, внесені відповідні зміни до характеристик обєкту надання послуг (т.1 а.с.141-142).

Крім того, 20.05.2010 сторонами укладена додаткова угода № 5 до договору купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку № 233/У, відповідно до умов якого, на підставі рішення XVIII сесії Севастопольської міської Ради від 13.04.2010 сторони погодились змінити договір купівлі-продажу в частині розміру тарифу на теплову енергію (т.2 а.с.38-39).

Відповідно до положень пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію при наявності вузла обліку розраховується по їх показникам відповідно до пунктів 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 на підставі акту по показникам вузла обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від сплати теплової енергії у встановленому порядку.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового періоду може проводити авансові платежі по всіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, на підставі виставленого Продавцем рахунку у сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактичну відпущену теплову енергію (пункт 4.3 Договору).

Згідно з пунктом 4.4 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим, якщо Продавець не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

На виконання умов вказаного договору позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, у звязку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури за період з квітня 2010 року по березень 2011 року, проте, відповідач у порушення умов договору свої зобовязання перед позивачем не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 136243,78 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовід ношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобовязання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії поставленої за період з квітня 2010 року по березень 2011 року відповідачем у повному обсязі не сплачена, у звязку з чим перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 136243,78 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за теплопостачання в розмірі 136243,78 грн. підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованою, та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 у сумі 6431,06 грн., інфляційних витрат за період з червня 2010 року по березень 2011 року у сумі 5045,51 грн. та 3% річних за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 у в сумі 1558,32 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний сплачувати за спожиту теплову енергію в установлені договором строки.

За несвоєчасне внесення плати, з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, яка підлягає сплаті, що встановлено пунктом 4.5 Договору.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, визнав його правильним, тому вимоги щодо стягнення пені за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в розмірі 6431,06 грн. (т.1 а.с.31)

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки позивача 3% річних за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 та інфляційних втрат за період з червня 2010 року по березень 2011 року визнані судом правильними, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України № 62-97р від 03.04.1997 (т.1 а.с. 32, 33).

Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 в розмірі 6431,06 грн., інфляційних втрат за період з квітня 2010 по березень 2011 року в розмірі 5045,51 грн. та 3 % річних за період з 17.05.2010 по 20.04.2011 в розмірі 1558,32 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” (вул. Маршала Бірюзова, буд. 1, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 22287692, р/р 001602431 у СФ АКП «Укрсоцбанк»у м.Севастополі, МФО 324195) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007945206831 у СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) суму заборгованості у розмірі 149 278,67 грн. (сто сорок девять тисяч двісті сімдесят вісім грн. 67 коп.), з яких: основна заборгованість - 136243,78 грн. (сто тридцять шість тисяч двісті сорок три грн. 78 коп.), пеня - 6431,06 грн. (шість тисяч чотириста тридцять одна грн. 06 коп.), індекс інфляції - 5045,51 грн. (пять тисяч сорок пять грн. 51 коп.), 3% річних - 1 558,32 грн. (одна тисяча пятсот пятдесят вісім грн. 32 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” (вул. Маршала Бірюзова, буд. 1, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 22287692, р/р 001602431 у СФ АКП «Укрсоцбанк»у м. Севастополі, МФО 324195) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 1492, 78 грн. (одна тисяча чотириста девяносто дві грн. 78 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” (вул. Маршала Бірюзова, буд. 1, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 22287692, р/р 001602431 у СФ АКП «Укрсоцбанк»у м. Севастополі, МФО 324195) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя підписО.О.Єфременко