Рішення № 19982050, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/19106.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

ДоПриватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12491,14 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідачаСиняк Д.В.

не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», позивач у справі, до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія», відповідач у справі, про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12491,14 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

05 травня 2010р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір №006-1003417/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту.

Згідно п. 5.2 договору, застрахованим транспортом засобом виступає автомобіль Кіа Rio д/р № НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5.6 договору, одним із передбачених договором страхових ризиків є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2010р. на перехресті вулиць Святошинська та Котельникова, що в м. Києві сталося ДТП за участю автомобіля Кіа Rio д/р № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Nissan Maxima д/р № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва, ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до умов договору страхування, розмір страхового відшкодування склав 12491,14 грн. Дані кошти позивачем були сплачені страхувальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 10820 від 04.11.2010р.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована ПАТ «Українська екологічна Страхова компанія»за полісом № ВЕ/3908731.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 04.01.2001р. №2745-III до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Згідно з п. 37.1 ст. Закону України «Про обовязкове страхування»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В передбачені Законом строки, а саме до 25.07.2011р., відповідач не задовольнив законні вимоги позивача та не надав письмової відповіді щодо причин порушення грошового зобовязання.

За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5 б; код ЄДРПОУ 39729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»(м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) 12491 (дванадцять тисяч чотириста девяносто одна) грн. 14 коп. страхового відшкодування, 183 (сто вісімдесят три) грн. 63 коп. пені, 35 (тридцять пять) грн. 94 коп. 3 % річних, 127 (сто двадцять сім) грн. 10 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 09.12.2011р.