Рішення № 19982018, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/426

05.12.11

За позовом

Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця"

До

Публічного акціонерного товариства Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

Про

стягнення 19 149, 91 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" про стягнення 19 149, 91 грн.

Ухвалою від 06.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 04.11.2011 року.

В судовому засіданні 04.11.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 04.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 21.11.2011 року не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 21.11.2011 року розгляд справи відкладено на 05.12.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 05.12.2011 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 05.12.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2009 року між Закритим акціонерним товариством Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс", яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство Акціонерна Страхова компанія "ІнтерТрансПоліс" (далі - страховик, відповідач) та Державним територіально-галузевим об"єднанням "Львівська залізниця" укладено генеральний договір № ОВО.Р.189/Г.С.14 Л/НО-09125/НЮ обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3Договору, страховик страхує цивільну відповідальність громадян України працівників страхувальника (надалі - застраховані особи), перелічених в списку до даного Договору (надалі-список), з метою забезпечення відшкодування ними шкоди, заподіяної третім особам внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї, згідно з Порядком і правилами проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власному чи іншому законному володінні зброю, за шкоду яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, затверджених поставною Кабінету Міністрів України від 19.03.2002 року № 402 (далі-Порядок).

За даним договором застраховано 1969 осіб, відповідно до списку. Загальний страховий платіж становить відповідно 33 473, 00 грн. і повинен бути перерахований на розрахунковий рахунок страховика протягом 190 днів з дати укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору перерахував відповідачу страховий платіж у розмірі 33 473, 00 грн. та на виконання п. 2.1 Договору прийняв всі необхідні заходи для уникнення випадків заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну третіх осіб. В результаті належного виконання позивачем умов договору, не сталося жодного страхового випадку.

П. 5.4 Договору, сторони обумовили, що у разі ненастання страхового випадку страхова компанія повертає винагороду залізниці у розмірі 50 % від страхового платежу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № НЗЕ -10/1738 від 04.06.2010 року з вимогою виплатити грошову винагороду в розмірі 16 736, 50 грн., що складає 50 % від суми страхового платежу (33 473, 00 грн. х 50 %) (належним чином завірена копія фіскального чеку від 07.06.2010 року долучена до матеріалів справи)). Відповідач в свою чергу, своїм листом № 903 від 17.09.2010 року зобов’язувався виплатити позивачу винагороду частинами до 15.10.2010 року, проте, відповідач всупереч умов Договору кошти не перерахував.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, грошову винагороду відповідач не виплатив, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 736, 50 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення грошової винагороди нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 16 736, 50 грн.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1911, 31 грн. та 3 % річних в розмірі 502, 10 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 1907, 96 грн. та 3 % річних в сумі 460, 83 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, код ЄДРПОУ 31451838) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 16 736 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 50 коп. грошової винагороди, 1907 (одна тисяча дев’ятсот сім) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 460 (чотириста шістдесят) грн. 83 коп. 3 % річних, 191 (сто дев’яносто одна) грн. 05 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

12.12.2011 року.