Рішення № 19981671, 13.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 33/5009/7214/11

Суддя Мірошниченко М.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», (адреса: 65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс»( адреса: 69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, б. 11, кім. 210)

про стягнення 39264,03 грн.

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.08.2011р.;

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель»звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс»суми 39264,03 грн. основного боргу.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову (із урахуванням додаткових письмових пояснень) позивач посилався на наявність обовязку відповідача сплатити товар, отриманий останнім на підставі видаткових накладних на загальну суму 48331,24грн. Відповідач зобовязання виконав частково, сплативши суму 9067,21грн. Оскільки відповідач не виконав свого обовязку щодо сплати суми 39264,03грн., посилаючись на приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2011р. порушено провадження у справі № 33/5009/7214/11, розгляд справи призначено на 29.11.2011р.

В судовому засіданні 29.11.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 13.12.2011р.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи, викладені в позовній заяві (з урахуванням письмових пояснень), просив позов задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будімпекс»у відзиві на позовну заяву (із урахуванням додаткових письмових заперечень) посилаючись на норми ст. ст. 256, 257 , 267 ЦК України вказало, що вимога позивача про сплату заборгованості виникла з правовідносин, які склалися між сторонами в період з 09.01.2008р. по 30.09.2008р. Позивач звернувся із позовом до суду 07.11.2011р., тобто після спливу строку позовної давності. При цьому, про порушення свого права позивач дізнався у день відвантаження товару, оскільки у видаткових накладних визначено строк оплати товару (попередня оплата).

Заявляючи про необхідність застосування строку позовної давності, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2011р. підтримав викладені у відзиві доводи. До судового засідання 13.12.2011р. представник відповідача не зявився. Про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 29.11.11р., в якому був присутній представник відповідача Овлах Р.В.та йому було повідомлено про оголошення перерви до 13.12.2011р.

За клопотанням присутніх у судовому засіданні представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 13.12.2011р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Як випливає з матеріалів справи, за видатковими накладними №№: 336/зп від 09.04.2008р., 347/зп від 11.04.2008р., 372/зп від 18.04.2008р., 379/зп від 22.04.2008р., 394/зп від 05.05.2008р., 419/зп від 13.05.2008р., 430/зп від 20.05.2008р., 446/зп від 23.05.2008р., 452/зп від 26.05.2008р., 497/зп від 03.06.2008р., 512/зп від 09.06.2008р., 539/зп від 12.06.2008р., 908/зп від 30.09.2008р., позивач передав у власність відповідачу товар: провід, шнур, лампи, коробки на загальну суму 48331,24 грн.

Відповідач оплатив отриманий ним товар за вказаними видатковими накладними частково, а саме: в період часу з 02.04.2010р. по 14.03.2011р. відповідач сплатив суму 9067,21грн., що підтверджується: довідкою позивача про рух грошових коштів (а.с. 100), довідкою Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м.Одеса від 31.10.2011р., Карткою клієнта ТОВ «Будімпекс»(за підписом головного бухгалтера позивача). Вказаний факт відповідачем не спростовано.

Тим самим у відповідності до цільового призначення платежів, відповідач сплативши суму 9067,21грн. частково сплатив товар, триманий за видатковою накладною № 372/зп від 18.04.2008р., № 908/зп від 30.09.2008р. та повністю оплатив товар, отриманий за видатковою накладною № 347/зп від 11.04.2008р.

Вимогу позивача про сплату боргу 39264,03грн., викладену в листі від 11.10.2011р., який отримано відповідачем 17.10.2011р., відповідач залишив без задоволення.

Таким чином, за отриманий по вказаним видатковим накладним товар, відповідач не сплатив суму 39264,03грн., що призвело до утворення заборгованості, вимога про стягнення якої стала предметом судового позову.

Суд зауважує, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підписаних обома сторонами видаткових накладних №№: 336/зп від 09.04.2008р., 347/зп від 11.04.2008р., 372/зп від 18.04.2008р., 379/зп від 22.04.2008р., 394/зп від 05.05.2008р., 419/зп від 13.05.2008р., 430/зп від 20.05.2008р., 446/зп від 23.05.2008р., 452/зп від 26.05.2008р., 497/зп від 03.06.2008р., 512/зп від 09.06.2008р., 539/зп від 12.06.2008р., 908/зп від 30.09.2008р., між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обовязки, а саме: обовязок позивача полягає у поставці товару відповідачеві, та, відповідно, обовязок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, виходячи із правової природи правочину купівлі-продажу, після отримання товару у покупця виникає зустрічне зобовязання по оплаті переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у покупця (відповідача) виникло зобовязання по сплаті ціни переданого йому товару.

Згідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або цивільного законодавства.

Листом від 11.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату суми 39264,03грн. основного боргу.

Всупереч ч.2 ст 530 ЦК України відповідач обовязок по сплаті товару у семиденний строк не виконав, внаслідок чого заборгованість за отриманий від позивача товар станом на момент подання позову до суду становить 39264,03 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає обгрунтованою та законною позовну вимогу позивача про стягнення 39264,03 грн. основного боргу і задовольняє її в повному обсязі.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на необхідність відмови у позові внаслідок пропуску строку позовної давності, до уваги судом не приймається, як необґрунтоване з наступних підстав.

Згідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного прав або інтересу.

За змістом ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.1 ст 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.5 ст 261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Як свідчить ч.1 ст 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Згідно до ч.3 вказаної норми права, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд зазначає, що відповідач ототожнює початок спливу строку позовної давності по вказаних видаткових накладних із строком отримання самого товару по вказаних накладних, виходячи з того, що в них визначено умову продажу попередня оплата. Однак, такий довід відповідача не є обґрунтованим, оскільки:

-видаткова накладна є документом бухгалтерського обліку, що оформлюється продавцем товару, яким в даному випадку є позивач. Тобто, передаючи товар за вказаними видатковими накладними, позивач, і, відповідно, відповідач усвідомлювали той факт, що попередньої оплати за товар по кожній накладній не вчинювалось;

- у графі «Отримав»видаткових накладних зазначено, що товар був отриманий представниками відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3 З довіреностей від: 09.04.2008р., 11.04.2008р., 18.04.2008р., 21.04.2008р., 05.05.2008р., 13.05.2008р., 19.05.2008р., 23.05.2008р., 02.06.2008р., 06.06.2008р., 12.06.2008р., 29.09.2008р. на право отримання товару вказаними особами не випливає, що ці особи мали повноваження щодо визначення умови оплати товару за правочином (попередня оплата). Відповідач не надав будь-яких належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України наявності таких повноважень у вказаних осіб. Крім того, сам позивач зазначив, що з його боку особи, які передавали товар не були уповноваженими на визначення строку його оплати. Видаткові накладні не були скріплені печатками юридичних осіб.

Тобто суд констатує, що строк виконання зобовязання відповідачем по оплаті товару сторонами у належній формі визначений не був, внаслідок чого застосовується правило, встановлене ст. 530 ЦК України.

Крім того, якщо навіть припустити початок перебігу строку позовної давності виходячи з доводів відповідача (що вимога позивача про сплату заборгованості виникла з правовідносин, які склалися між сторонами в період з 09.01.2008р. по 30.09.2008р., а позивач звернувся із позовом до суду 07.11.2011р.), то і в даному випадку строк позовної давності не сплинув, оскільки здійснюючи оплати отриманого товару в період часу з 02.04.2010р. по 14.03.2011р. відповідач вчинив дії, які в розумінні ч.1 ст 264 ЦК України свідчать про визнання ним свого боргу, наслідком чого є переривання строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі (державне мито в сумі 392,64 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс»( адреса: 69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, б. 11, кім. 210, р/рахунок в установі банку не відомий, код ЄДР 31852949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одескабель», (адреса: 65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, б. 144, р/рахунок 260095989 в Одеській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Одеса, МФО 328351, код ЄДР 30332681) суму 39264 (тридцять девять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 03 коп. основного боргу, суму 392 (триста девяносто дві) грн. 64 коп. державного мита та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 15.12.2011р.

Суддя М.В. Мірошниченко

15.12.2011