Рішення № 19981549, 08.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 3/5009/7141/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Український науково-дослідний інститут силової електроніки “Перетворювач”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства “Науково-виробнича комерційна фірма “ЕКОТЕХ”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 30 046, 73 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 06.06.2011р.;

ОСОБА_2., довіреність № б/н від 29.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № б/н від 22.11.2011р.

ВАТ “Український НДІСЕ “Перетворювач” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП “НВКФ “ЕКОТЕХ” про стягнення боргу в сумі 30 046, 73 грн. за договором оренди № 129 від 01.08.2009р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 02.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 12, 44, 48, 49, 54 ГПК України, ст. 525, 526, 599, 610, 625, 764 ЦК України, ст. 193, 224, 229, 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/7141/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.11.2011р. о 16 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 15.11.2011р. розгляд справи відкладений на 30.11.2011р. о 12 годині 20 хвилин.

В судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено перерву до 08.12.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 08.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 13.12.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

У судовому засіданні 08.12.2011р. представники позивача надали заяву про уточнення позовних вимог (зменшення), що надійшла до суду 07.12.2011р., та просять суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 747, 35 грн. основного боргу, 640, 32 грн. пені, 153, 88 грн. 3% річних від простроченої суми, 242, 85 грн. втрат від інфляції, 6 709, 09 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, заява позивача про фактичне зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Також представники позивача надали заяву, якою просять при нарахуванні інфляційних витрат брати до уваги показники за період з грудня 2011 року по червень 2011 року.

Вказана заява позивача не суперечить законодавству (ч.4 ст.22 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів. Тому заява приймається до розгляду та задоволена судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 129 від 01.09.2009р. за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення № 162 та 156, розташовані на 4 поверсі будівлі ВАТ НДІ “Перетворювач”, загальною площею 52, 7 кв.м.

01.09.2009р. сторони склали та підписали Акт здачі-приймання приміщення, який свідчить про фактичну передачу орендарю орендованих приміщень.

Згідно п.4.1 Договору, розмір орендної плати за місяць оренди на момент підписання цього договору складає 1 248, 00 грн. (з урахуванням ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом множення місячної орендної плати за місяць, попередній звітному, на індекс інфляції за місяць, попередній звітному.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем який здійснюється оплата.

Згідно Договору, у розмір орендної плати не входить компенсація вартості спожитої електроенергії. Орендар сплачує її окремо.

31.05.2011р. між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання (повернення) приміщення, відповідно до якого Орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення № 156 загальною площею 18, 5 м.кв., розташоване на 4 поверсі приміщення ВАТ НДІ “Перетворювач”.

У звязку з чим, 01.06.2010р. сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору оренди № 129 від 01.08.2009р. про те, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення № 162, розташоване на 4-му поверсі приміщення ВАТ НДІ “Перетворювач” за адресою 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-А, загальною площе 34, 2 кв.м.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди, розмір орендної плати за місяць складає 869, 86 грн. (з урахуванням ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом множення місячної орендної плати за місяць, що передує обліковому, на індекс інфляції за місяць, за місяць, що передує обліковому.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010р.

У випадку, якщо Орендар має бажання продовжити строк оренди, він не пізніше ніж 30 календарних днів до дати, зазначеної в.п.31. Договору, зобовязаний повідомити про це Орендодавця. У випадку згоди Орендодавця на пролонгацію (переукладання) договору оренди, Сторони не пізніше дати, зазначеної в п.3.1 укладають додаткову угоду до цього договору або підписують новий договір оренди.

Після закінчення строку оренди за Договором, а саме 31.12.2010р., сторони не уклали ні додаткової угоди про пролонгацію Договору, ні новий договір оренди.

Проте, Орендар не повернув Орендодавцю орендоване приміщення у порядку, передбаченому розділом 8 Договору. Так, згідно п.8.1 Договору, після закінчення строку оренди орендар зобовязаний повернути Орендодавцю приміщення, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку оренди за Актом прийому - передачі.

Таким чином, Орендар продовжив користуватися орендованим приміщенням, а орендодавець не заперечував проти цього.

Відповідач, порушуючи умови Договору, з січня 2011р. не сплачує орендну плату та компенсацію за спожиту електроенергію. станом з грудня 2010р. по листопад 2011р. включно ПП “НВКФ “ЕКОТЕХ” має заборгованість перед ВАТ “Український НДІСЕ “Перетворювач” у розмірі 12 747, 35 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 640, 32 грн. пені, 153, 88 грн. 3% річних від простроченої суми, 242, 85 грн. втрат від інфляції та 6 709, 09 грн. штрафу.

На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях позов визнав частково з підстав, наведених у відзиві від 28.11.2011р. та письмових пояснень до відзиву від 07.12.2011р.

Також надала клопотання про відстрочку виконання рішення, в якому просить суд відстрочити виконання рішення у справі на строк до 15.03.2012р.

Дане клопотання прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ НДІ “Перетворювач” (Орендодавець) та ПП “НВКФ “ЕКОТЕХ” (Орендар) укладений договір оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р.

Відповідно до п 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2010р.), Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення № 162 (Приміщення), розташоване на 4-му поверсі будівлі ВАТ НДІ “Перетворювач” за адресою 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 63 А.

У пункті 1.1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2010р.) встановлено, що загальна площа орендованого приміщення: 34, 2 кв. м.

Згідно п. 2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2010р.), розмір орендної плати за місяць оренди на момент підписання даної Додаткової угоди складає 869, 86 грн. (з урахуванням ПДВ). Розмір орендної плати за кожен наступний місяць розраховується шляхом множення місячної орендної плати за місяць, що передує звітному, на індекс інфляції за місяць, що передує звітному.

Як зазначено в п.2.2 Договору, передача орендованих приміщень відбувається по акту здачі-приймання приміщень (додаток № 2 До договору), підписання якого представниками Сторін свідчить про фактичну передачу Орендатору орендованого приміщення.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2010р. (п.3.1 Договору)

Відповідно до п. 3.2 Договору, у випадку, якщо Орендар має бажання продовжити строк оренди, він не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, зазначеній у п.3.1 Договору, зобовязаний повідомити про це Орендодавця. У випадку згоди Орендодавця на пролонгацію (переукладення) договору оренди, Сторони не пізніше дати, зазначеної в п. 3.1 укладають додаткову угоду до даного договору або підписують новий договір оренди.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендатором на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким проводиться оплата.

Вартість комунальних послуг входить до розміру орендної плати, встановленої п.4.1 цього Договору (п.4.4 Договору).

Компенсація вартості спожитої електроенергії не входить у розмір орендної плати та оплачується Орендатором окремо (п.4.5 Договору).

Згідно до п. 4.7 Договору, оплата орендної плати здійсняється Орендатором на підставі рахунку Орендодавця. Рахунок виписується першого числа кожного місяця.

Після оплати Орендатором орендної плати, Орендодавець направляє орендатору акт виконаних робіт та податкову накладну (п. 4.8 Договору).

Пунктом 6.1 Договору, передбачено, що орендодавець зобовязаний:

передати Орендатору орендоване приміщення по акту здачі-приймання;

забезпечувати безперешкодне використання Орендодавцем орендованих приміщень, на умовах даного Договору;

забезпечити персоналу Орендатора доступ до орендованих приміщень.

Позивач виконав умови договору передбачені п.6.1 Договору, та передав орендоване приміщення згідно акту здачі-приймання приміщення від 01.08.2009р.

Відповідно до п. 7.1 Договору, Орендар зобовязаний:

вчасно здійснювати передбачені даним договором Платежі.

Відповідач свої зобовязання за Договором оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р. виконав не в повному обсязі, сплатив 980, 70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 146 від 11.10.2011р. Отже, у звязку з цим утворилась заборгованість з грудня 2010 по листопад 2010р. включно по орендній платі та компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 12 747, 35 грн.

Згідно п. 8.1 Договору, після закінчення строку оренди Орендатор зобовязаний передати Орендодавцю орендоване приміщення, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку оренди по акту приймання передачі.

На протязі строку, указаного в п. 8.1 даного Договору Орендатор зобовязаний покинути орендоване приміщення та підготувати їх до передачі Орендодавцю (п.8.2 Договору).

Як зазначено в п. 9.1 Договору, Орендатор несе наступну відповідальність по даному Договору:

у разі прострочення оплати орендної плати та компенсації вартості електроенергії, Орендар сплачує пеню в розмірі 2-ої облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення;

за кожен випадок порушення строків оплати орендної плати, передбачених даним Договором, Орендар сплачує штраф в розмірі 100 % місячної орендної плати.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку орендна плата сплачується Орендатором на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким проводиться оплата (п. 4.2 Договору)

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди № 129 від 01.08.2009р. нежилого приміщення, у випадку, якщо Орендар має бажання продовжити строк оренди, він не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, зазначеній у п.3.1 Договору, зобовязаний повідомити про це Орендодавця. У випадку згоди Орендодавця на пролонгацію (переукладення) договору оренди, Сторони не пізніше дати, зазначеної в п. 3.1 укладають додаткову угоду до даного договору або підписують новий договір оренди.

Згідно п. 8.1 Договору, після закінчення строку оренди Орендатор зобовязаний передати Орендодавцю орендоване приміщення, не пізніше 10 днів з моменту закінчення строку оренди по акту приймання передачі.

Орендоване приміщення позивачу відповідачем не повернуто, що також підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано ч.4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Підстави для припинення зобовязання за договором оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП “НВКФ “Екотех” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12 747, 35 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 640, 32 грн. пені, 242, 85 грн. інфляційних витрат, 153, 88 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 6 709, 09 грн. штрафу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 18.04.2011р. по справі № 30/190, положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Законом та договором оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р. нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання поза межами шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, не встановлено.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р., Орендатор несе наступну відповідальність по даному Договору:

у разі прострочення оплати орендної плати та компенсації вартості електроенергії, Орендар сплачує пеню в розмірі 2-ої облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

за кожен випадок порушення строків оплати орендної плати, передбачених даним Договором, Орендар сплачує штраф в розмірі 100% місячної орендної плати.

Нарахування штрафу в розмірі 100% місячної орендної плати за порушення строку сплати орендної плати, здійснене позивачем за період з травня 2011р. по листопад 2011р., а саме:

за травень 2011р. в сумі 957, 68 грн.;

за червень 2011р. в сумі 965, 35 грн.;

за липень 2011р. в сумі 969,21 грн.;

за серпень 2011р. в сумі 956,61 грн.;

за вересень 2011р. в сумі 952, 78 грн.;

за жовтень 2011р. в сумі 953,73 грн.;

за листопад 2011р. в сумі 953, 73 грн.,

на загальну суму 6 709, 09 грн. визнається судом вірним.

Підстави для зменшення суми штрафу у відповідності до ч. 1 ст. 233 ГК України, на чому наполягає відповідач, відсутні.

Господарським судом встановлено, що розрахунок пені за прострочення сплати орендної плати в сумі 536, 29 грн. здійснений позивачем вірно (розрахунок в заяві про уточнення позовних вимог, що надійшли до суду 07.12.2011р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 125, 38 грн. - 3 % річних від простроченої суми орендної плати підлягають задоволенню повністю. Розрахунок в заяві про уточнення позовних вимог, що надійшли до суду 07.12.2011р. в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок інфляційних донарахувань за прострочення сплати орендної плати (розрахунок в заяві про уточнення позовних вимог, що надійшли до суду 07.12.2011р.), з урахуванням заявленого позивачем періоду (грудень 2010р. по червень 2011р. включно), зроблений позивачем не вірно.

Так, позивачем в цій частині заявлено до стягнення 181, 40 грн.

В той же час, правомірним є нарахування 173, 85 грн.:

грудень 2010р. червень 2011р. від суми 907, 62 грн., індекс інфляції 105,94 %, сума інфляційних витрат складає 53,90 грн.;

січень 2011р. червень 2011р. від суми 914, 88 грн., індекс інфляції 104,88 %, сума інфляційних витрат складає 44,73 грн.;

лютий 2011р. червень 2011р. від суми 924, 03 грн., індекс інфляції 103,95 %, сума інфляційних витрат складає 36,54 грн.;

березень 2011р. червень 2011р. від суми 932, 24 грн., індекс інфляції 102,52 %, сума інфляційних витрат складає 23, 48 грн.;

квітень 2011р. червень 2011р. від суми 945, 39 грн., індекс інфляції 101,20 %, сума інфляційних витрат складає 11, 37 грн.;

травень 2011р. червень 2011р. від суми 957, 68 грн., індекс інфляції 100,4 %, сума інфляційних витрат складає 3, 83 грн.

Відтак, стягненню в цій частині за період з грудня 2010р. по червень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 173, 85 грн.

Відповідно, в задоволенні вимог про стягнення суми інфляційних витрат за прострочення сплати орендної плати в розмірі 7, 55 грн. слід відмовити.

В частині стягнення пені за прострочення сплати компенсації вартості спожитої електроенергії за період з грудня 2010р. по листопад 2011р. в сумі 104, 03 грн., 28, 50 грн. 3 % річних за прострочення сплати компенсації вартості спожитої електроенергії, а також інфляційних витрат за прострочення сплати компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 61, 45 грн. в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В обґрунтування стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення сплати компенсації вартості спожитої електроенергії позивач посилається на п.9.1 договору оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р. та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Проте, з цим погодитись не можна.

Дійсно, п. 9.1 Договору передбачено, що Орендатор несе наступну відповідальність по даному Договору:

у разі прострочення оплати орендної плати та компенсації вартості електроенергії, Орендар сплачує пеню в розмірі 2-ої облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення;

за кожен випадок порушення строків оплати орендної плати, передбачених даним Договором, Орендар сплачує штраф в розмірі 100 % місячної орендної плати.

Порядок розрахунків між сторонами встановлений в Розділі 4 Договору “Орендна плата і порядок розрахунків”.

Так, пунктом 4.2 Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендатором на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за яким проводиться оплата.

Вартість комунальних послуг входить до розміру орендної плати, встановленої п.4.1 цього Договору (п.4.4 Договору).

Компенсація вартості спожитої електроенергії не входить у розмір орендної плати та оплачується Орендатором окремо (п.4.5 Договору).

Вартість спожитої електроенергії оплачується Орендатором виходячи з показів лічильника, за тарифами, що встановлені для Орендодавця на рахунок Орендодавця, або при наявності окремого договору, на рахунок електропостачальної організації (п.4.6 Договору).

Згідно до п. 4.7 Договору, оплата орендної плати здійсняється Орендатором на підставі рахунку Орендодавця. Рахунок виписується першого числа кожного місяця.

Після оплати Орендатором орендної плати, Орендодавець направляє орендатору акт виконаних робіт та податкову накладну (п. 4.8 Договору).

Системний аналіз наведених пунктів договору оренди нежилого приміщення № 129 від 01.08.2009р.свідчить про те, що сторонами договору строк (термін) виконання орендатором (відповідачем по справі) обовязку щодо сплати компенсації вартості спожитої електроенергії не встановлений.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів предявлення до відповідача вимоги у розумінні ст. 530 ЦК України щодо сплати компенсації вартості спожитої електроенергії позивачем суду не надано.

Відсутність такої вимоги унеможливлює нарахування відповідачу пені за прострочення сплати компенсації вартості спожитої електроенергії в сумі 104, 03 грн., 28, 50 грн. 3 % річних та інфляційних витрат в сумі 61, 45 грн.

Господарський суд розяснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України про сплату зазначених сум, а у випадку її незадоволення відповідачем у встановленому порядку до господарського суду з відповідним позовом з вказаних підстав.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 15 03.2012р. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін або у встановлений господарським судом способом.

Як встановлено судом, у клопотанні позивач посилається на те що у нього відсутні кошти для оперативного погашення реальної заборгованості перед позивачем. Однак ПП “НВКФ “Екотех” отримало замовлення за існуючим договором з ПАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьмина” на суму, що дозволить сплатити визнану суму заборгованості.

Оскільки кошти орієнтовно надійдуть від замовника до початку березня 2012р. з метою уникнення нарощування заборгованості ПП “НВКФ “Екотех” просить суд відстрочити виконання рішення суду до 15.03.2012р.

Господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд вважає, що відповідачем не наведено обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд відмовляє відповідачу в задоволенні відстрочки.

Провадження у справі № 3/5009/7141/11 порушено 03.11.2011р., позовну заяву здано на пошту 31.10.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовуються.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд не відносить до судових витрат сплачену позивачем суму 3 004, 67 грн. за надання правової допомоги з наступних підстав.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 зі справи N 30/63 (v0_63700-02).

Договір № 226 від 26.10.2011р. про надання правової допомоги укладений між ВАТ НДІ “Перетворювач” та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію приватного підприємця від 20.05.2005р., № запису в реєстрі 21030000000009633).

Довіреність № б/н від 29.08.2011р., на підставі якої ОСОБА_2. представляв інтереси позивача в суді видана ОСОБА_2. не як адвокату, а як громадянину.

Акт № 1 від 31.10.2011р. здачі-приймання послуг за цим договором складений також від імені Приватного підприємця ОСОБА_2

Квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 31.10.2011р. на суму 3 004, 67 грн. видана позивачу саме Приватним підприємцем ОСОБА_2

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги на суму 23 129, 29 грн., та сплачено державне мито в сумі 300, 46 грн. замість 231, 29 грн., надміру сплачену суму витрат на держмито в розмірі 69, 17 грн. слід повернути позивачу.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Науково-виробнича комерційна фірма “ЕКОТЕХ” (69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 14, ідентифікаційний код 23790022) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український науково-дослідний інститут силової електроніки “Перетворювач” (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-А, ідентифікаційний код 00216964) 12 747 (дванадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 35 коп. основного боргу, 536 (пятсот тридцять шість) грн. 29 коп. пені, 173 (сто сімдесят три) грн. 85 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 125 (сто двадцять пять) грн. 38 коп. 3 % річних від простроченої суми, 6 709 (шість тисяч сімсот девять) грн. 09 коп. штрафу, 229 (двісті двадцять девять) грн. 02 коп. витрат на держмито і 233 (двісті тридцять три) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 104 (сто чотири) грн. 03 коп. пені, 69 (шістдесят девять) грн. 00 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 28 (двадцять вісім) грн. 50 коп. 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.

4. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 69 (шістдесят девять) грн. 17 коп. згідно платіжному дорученню № 183 від 31.10.2011р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 13.12.2011р.

13.12.2011