Рішення № 19981540, 12.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа № 4/5009/6996/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми “Павел”, (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 26, кв.1)

про стягнення 699,33 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 522 від 01.10.2002 р.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, довіренність №2623/27 від 12.05.2011р.;

Від відповідача не з'явився.

01.11.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми “Павел”, м. Запоріжжя про стягнення 699,33 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 522 від 01.10.2002 р.

Ухвалою від 01.11.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 24.11.2011 р. Ухвалою суду від 24.11.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.12.2011р.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.10.2002 року міжпозивачем та відповідачем був укладений договір № 522 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 1.2. Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити її вартість разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача за діючими тарифами (цінами) в терміни, встановленими умовами цього Договору. Відповідно до пункту 3.2.2 Договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором. Концерном «Міські теплові мережі»були виконані всі умови Договору, теплова енергія постачалась відповідачу кожного місяця, починаючи з березня 2009 р. по квітень 2009р. на загальну суму 699,33 грн. Згідно п. 6.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно п. 6.4. Договору підставою для розрахунків є акт приймання -передачі. На підставі п. 6.6. відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії. Таким чином, заборгованість відповідача станом на 01.10.2011р. становить 699,33 грн. Ні яких претензій збоку відповідача стосовно розрахунків за поставлену теплову енергію, неотримання рахунків та актів виконаних робіт від позивача не надходило, таким чином акти за березнь 2009. р. по квітень 2009р. вважаються погодженими. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми “Павел” 699,33 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 522 від 01.10.2002 р.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичною адресою Приватної виробничо-комерційної фірми “Павел” (код ЄДРПОУ 1363942) є: 69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 26, кв.1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 01.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/6996/11, яка направлялася за юридичною адресою відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового звязку: “За вказаною адресою не знаходиться”, а ухвала суду від 24.11.2011 р. про відкладення розгляду справі №4/5009/6996/11, яка направлялася за юридичною адресою відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового звязку: “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/6996/11.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (позивачем) та Приватною виробничо-комерційною фірмою “Павел” (відповідачем) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 522 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір діє з 01.10.2002р. по 30.09.2003р. та вважаеться пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Відповідно до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по пр. Металургів,3 в м. Запоріжжі.

Пунктами 6.1 6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій формі. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач після 7-го числа місяця наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Підставою для розрахунків є акт приймання -передачі. Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. Відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Крім того, пунктом 1.4 Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі в квітні, травні, червні; в ІV-у кварталі в жовтні, листопаді та грудні.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з березня 2009 р. по квітень 2009р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 699, 33 грн., а саме: березень 684,67 грн., квітень 14,66 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, підписані не були, але враховуючи положення Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У звязку із цим, враховуючи приписи п. 6.3 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з березня 2009 р. по квітень 2009р. на суму 633,33 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлений на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з березня 2009 р. по квітень 2009р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не здійснив.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 522 від 01.10.2002р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за спожиту теплову енергію становить 699,33 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми “Павел”, (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 26, кв.1, код ЄДРПОУ 1363942, р/р № 26004011733980 в Установі банку ФБК «Фінанси та кредит», МФО 313731) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 33 коп. вартості поставленої теплової енергії, 102 (сто дві) грн. 00 коп. держмита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “14” грудня 2011 р.

14.12.2011