Рішення № 19981501, 01.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 18/5009/1131/11-8/5009/5996/11

Суддя Попова І.А.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІВЛАД” (69000, м. Запоріжжя, вул.Патріотична, 52/85)

до відповідачів:

1. Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

2. Приватного підприємства “Вега Авто” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахі, 2, оф. 310)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Ока-Т” (49051, м. Дніпропетровськ, вул.Каштанова, 4Б)

про солідарне стягнення 768261,90 грн.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. № 35 від 02.09.2011 р.

Відповідача-1 ОСОБА_1

ОСОБА_3, договір від 13.10.2011 р.

Відповідача-2 не з'явився

Відповідача-3 ОСОБА_4, наказ 2-К від 20.02.2008р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 768261 грн. 90 коп. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2011 р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2011 р. у справі № 18/5009/1131/11 та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Поповій І.А., справу прийнято до провадження та присвоєно номер № 18/5009/1131/11-8/5009/5996/11.

Розгляд справи, призначений на 20.10.2011 р., відклався до 09.11.2011 р., 15.11.2011 р., 01.12.2011 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 01.12.2011 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог зазначає, що 13.06.2005 р. ТОВ “Трівлад” та ВАТ “Запоріжтрансформатор” уклали договір транспортного експедирування № DL000282. Для виконання договірних зобов'язань позивачем був залучений ПП ОСОБА_1, який у свою чергу, залучив ПП “Вега Авто”, про що ними укладено договір на транспортне експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні № 17/05/07 від 17.05.2007 р. та заявку на надання автотранспортних послуг вих. № 246 від 09.07.2007 р., а ПП “Вега Авто” залучило ТОВ “Ока-Т” до перевезення шляхом погодження транспортної заявки № 202 від 09.07.2007 р. Зокрема, позивачем та відповідачем-1 укладений Договір на обслуговування вантажів у міжнародному сполученні від 25.11.2005 р. № 25/11/05. 06 липня 2007 р. відповідно до умов договору від 13.06.2005 р. ВАТ “Запоріжтрансформатор” та позивач погодили умови перевезення вантажу автомобільним транспортом шляхом складання заявки № 108 від 06.07.2007 р. Виходячи зі змісту даної заявки, вантажем, який підлягав перевезенню, була мідна катанка вагою 20 тон. Відправником даного вантажу згідно заявки вказано ТОВ “Елкат”, м. Москва, строк завантаження 11.07.2007 р., строк доставки вантажу на склад ВАТ “Запоріжтрансформатор” визначено 16.07.2007 р. Позивач для здійснення перевезення вантажу ВАТ “Запоріжтрансформатор” звернувся до відповідача-1 на підставі договору № 25/11/05 від 25.11.2005 р на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні з заявкою про надання автотранспортних послуг. Відтак, між ТОВ “Трівлад” та ПП ОСОБА_1 виникли правовідносини щодо перевезення вантажу. На підставі договору, укладеного ПП ОСОБА_1 з ПП «Вега Авто»від 17.05.2007 р., погоджена заявка на перевезення вантажу. В свою чергу ПП «Вега Авто»погодило заявку № 2-2 від 09.07.2007 р. із ТОВ «Ока-Т», відповідно до умов якої доручило ТОВ «Ока-Т»(перевізнику) перевезення вантажу автомобілем МАН держ.номер НОМЕР_3, напівпричіп держ.номер НОМЕР_4. Вказаний автомобіль, який належав ТОВ «Ока-Т», був навантажений відправником ТОВ «Елкат»(м.Москва) мідною катанкою. В процесі транспортування вантаж не був доставлений у пункт призначення. Отже, позивач вважає, що відповідачі взяли на себе зобов'язання по доставці у пункт призначення вантажу, зазначеного у заявках. Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів для оформлення міжнародних перевезень застосовується бланк міжнародної автомобільної накладної СМR, яка свідчить про укладення договору перевезення. В накладній на втрачений вантаж вказані відправник - ТОВ «Елкат»та перевізник ТОВ «Ока-Т».Частина 2 ст. 308 ГК України визначає відповідальність перевізника за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення. Стаття 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів також визначає відповідальність перевізника за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і його доставки. В даному випадку застосовується презумпція вини перевізника, який для звільнення від відповідальності повинен довести відсутність своєї вини.

Відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. по справі № 11/664/07-28/340/08 стягнуті збитки в розмірі 768261 грн. 90 коп. із ТОВ «Трівлад»на корить ВАТ «Запоріжтрансформатор»у звязку із втратою вантажу, вказаним рішенням встановлений причинний зв'язок між протиправними діями ТОВ «Трівлад»та сумою збитків, які поніс позивач. Враховуючи висновки суду позивач вважає, що він, як основний експедитор на підставі договору, укладеного з СПД ОСОБА_1, виступав по відношенню до останньому як замовник (клієнт), а СПД ОСОБА_1 виконував функції експедитора (перевізника), так само по відношенню до ПП «Вега Авто»СПД ОСОБА_1 виступав як клієнт, а ПП «Вега Авто» - як експедитор. Надалі, ПП «Вега Авто»виступає як клієнт, а ТОВ «Ока-Т»як перевізник. Тобто, останній прийняв вантаж до перевезення та відповідно є особою, яка відповідає за його доставку згідно норм законодавства. Так само, СПД ОСОБА_1 та ПП «Вега Авто»є експедиторами та відповідають згідно ст. 932, 934 ЦК України у разі залучення до виконання обов'язків третіх осіб перед клієнтом (ТОВ «Трівлад») за порушення договору. Протиправна поведінка відповідача-1 СПД ОСОБА_1 полягає в тому, що він порушив п. 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 договору № 25/11/05 від 25.11.2005 р. на транспортно-експедиційне обслуговування та умови заявки № 295 від 08.07.2007р. до договору, відповідно до яких повинен був забезпечити: здійснення вантажу отримувачу у встановлені строки (заявкою від 08.07.2007 р. встановлені строки доставки вантажу 5 діб з часу завантаження 11.07.2007 р.) та взяв на себе повну відповідальність за збереження вантажу. Протиправна поведінка відповідача-2 ПП «Вега Авто»полягає в порушенні умов заявки № 246 від 09.07.2007 р., погодженої із ПП ОСОБА_1, даний факт встановлений постановою Вищого господарського суду від 13.10.2009 р. по справі № 11/664/07-28/340/08, відповідно до якої повинен був забезпечити страхування СМR та нести повну відповідальність за збереження вантажу. Протиправна поведінка відповідача-3 ТОВ «Ока-Т» полягає в порушенні умов заявки № 202 від 09.07.2007 р., погодженої із ПП «Вега Авто», даний факт встановлений постановою Вищого господарського суду від 13.10.2009 р. по справі № 11/664/07-28/340/08, відповідно до якої він повинен був забезпечити доставку вантажу у встановлений строк (3 доби після затаможення) нести повну відповідальність за збереження вантажу. Крім того, страхування СМR це добровільне страхування цивільно-правової відповідальності (ризиків) перевізника за пошкодження або часткову чи повну загибель вантажу, яка випливає із Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Відповідно до цього виду страхування відповідальність перевізника має страхувати лише сам перевізник. Відповідач-2, укладаючи договір з перевізником, порушив умови заявки та не перевірив наявність страховки у останнього. Враховуючи презумпцію вини перевізника, а також ч. 2 ст. 218 ГК України, яка встановлює, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, докази його вини надаватися не повинні. Підставою для стягнення збитків з позивача за рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. по справі № 11/664/07-28/340/08 була його відповідальність за дії третіх осіб, до яких він звернувся для виконання договору ця обставина встановлена відповідними рішеннями судів по цій справі та не підлягає доказуванню. Таким чином, позивач вважає, що це підтверджує, що він поніс відповідальність не за свої дії, а за дії третіх осіб, які винні в невиконанні зобов'язань, що на себе взяли. Стягнення з позивача збитків на користь вантажоотримувача було наслідком невиконання відповідачами зобов'язань за договорами транспортного експедирування та перевезення.

Позивач з посиланням на ст. ст. 173, 174, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 11, 22, 193, 509, 526, 530, 610, 929, 932 Цивільного кодексу України просить стягнути солідарно з відповідачів 768 261,90 грн. збитків.

Відповідач 1 СПД ОСОБА_1 проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень вказує, що у зв'язку з втратою вантажу 09.08.2007 р. слідчим слідчого відділу Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області порушено кримінальну справу за фактом заволодіння колективним майном шахрайським шляхом за ознаками ст. 190 ч. 4 УК України відносно ОСОБА_1, посадових осіб ТОВ “Трівлад”, ПП “Вега-Авто” та ТОВ “Ока-Т”. 12 листопада 2007 р. постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по справі № 4-1067/2007 скасовано вказану постанову відносно ПП ОСОБА_1, а також відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння ПП ОСОБА_1 колективним майном ВАТ “Запоріжтрансформатор”. Подальше досудове слідство відносно посадових осіб вказаних підприємств продовжено. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. у справі №11/664/07-28/340/08 за позовом ВАТ “Запоріжтрансформатор” до ТОВ “Трівлад”, ПП ОСОБА_1 та ПП “Вега Авто” саме з ТОВ “Трівлад” стягнуто 768261,90 грн., в задоволенні позову до ПП ОСОБА_1 та ПП “Вега Авто” відмовлено. Відповідач-1 вважає, що за умовами договору з позивачем, він несе відповідальність за збереження з моменту прийняття вантажу до перевозки у вантажовідправника і до моменту здачі вантажу вантажоотримувачу. Вказує, що вантаж ним не отримувався, тому СПД ОСОБА_1 не повинен нести відповідальність чи страхувати вантаж. Згідно ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам саме перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу. Також відповідач-1 зазначає, що позивачем не надано доказів повної виплати ВАТ «Запоріжтрансформатор»збитків, завданих неналежним виконанням умов договору експедирування, а саме втратою вантажу, а також доказів з вини кого сталася втрата вантажу, тобто позивач не довів протиправних дій зі сторони відповідачів, причинний зв'язок між такими діями та завданими йому збитками.

Відповідач-2 ПП «Вега Авто»правом надати відзив на позов не скористався, представник в судове засідання за викликом жодного разу не зявився, Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідач 3 ТОВ «Ока-Т»заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими У відзиві на позов вказує, що не знаходиться з позивачем в договірних відносинах, договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів з останнім не укладав. Відповідач-3 вважає, що позивачем не надано доказів щодо наявності вини кожного із відповідачів та наявності причинного звязку між невиконанням ними прийнятих на себе зобов'язань та спричиненням збитків. Протиправні дії товариства «Трівлад»вбачає в тому, що вантаж не був застрахований та доставлявся без охорони. Крім того, не надано доказів виплати ВАТ «Запоріжтрансформатор»збитків завданих неналежним виконанням умов договору, а саме втратою вантажу. Також, відсутні підстави для звернення за солідарним виконаним обов'язку, оскільки умовами договорів солідарна відповідальність не узгоджувалася.

Заслухавши представників, дослідивши матеріали, суд встановив:

13 червня 2005 р. (фактично 15.06.2005 р.) товариство з обмеженою відповідальністю “Трівлад” (позивач, експедитор) та Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор” (клієнт) уклали договір транспортного експедирування №DL000282 , за умовами якого експедитор зобовязується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, повязаних із перевезенням вантажу (вантажів) автомобільним транспортним, а клієнт зобовязаний оплатити наданні послуги.

Предметом даного договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо повязані із організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) клієнта. До транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором по даному договору, відносяться: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажу (вантажів) автомобільним транспортом по території України та інших держав (п.п. 2.1., 2.2., 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор має право залучити до виконання умов даного договору інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.

Згідно з п. 3.9. договору, експедитор зобовязується надати послуги по організації перевезення вантажу (вантажів) у строк, зазначений у замовленні. Згідно до п. 6.1.1 договору, сторона, яка порушила умови даного договору, зобовязана відшкодувати іншій стороні понесені збитки, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Збитки, спричиненні клієнту невиконанням або неналежним виконанням умов даного договору, підлягають відшкодуванню експедитором у повному обсязі (п. 6.1.2. договору). Відшкодування збитків, спричинених невиконанням або неналежним виконанням даного договору, не звільняє зобовязану сторону від виконання зобовязань у натурі (п.6.1.3. договору).

Для виконання умов договору по організації перевезення вантажу позивачем (експедитором) залучений СПД-ФО ОСОБА_1 (відповідач-1), який у свою чергу залучив Приватне підприємство “Вега Авто” (відповідач-2), а останнє залучило товариство з обмеженою відповідальністю “Ока-Т” (відповідач-3) в якості перевізника.

У відповідності до умов п. 2.2. та п. 3.2 договору транспортного експедирування № DL000282, ВАТ “Запоріжтрансформатор” та позивач 06.07.2007 р. підписали замовлення № 108 на виконання перевезення автомобільним шляхом (додаток до договору), відповідно до якого, сторони погодили умови перевезення вантажу (мідної катанки) вагою приблизно 20 тон, автомобілями державний номер НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4, строк доставки вантажу 16.07.2007 р., за адресою ВАТ “Запоріжтрансформатор”, Україна, м. Запоріжжя, вул.Дніпропетровське шосе, 3. Умови оплати: із поточного рахунку, по факту, після надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт та копій СМR із відміткою вантажоотримувача про доставку вантажу. Відправником даного вантажу, згідно заявки, зазначено ТОВ “Елкат”, м. Москва (Росія).

Позивач для здійснення організації перевезення вантажу ВАТ “Запоріжтрансформатор” звернувся до відповідача-1, на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні від 25 листопада 2005 р. № 25/11/05, з заявкою про надання автотранспортних послуг. Предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами договору при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів та повязаних з цим різного виду послуг транспортними засобами експедитора-2 (відповідач-1) по замовленням експедитора-1 (позивач). Згідно з умовами п. 2.2. Договору № 25/11/05 від 25.11.2005 р. та вимогами, визначеними в заявці вих. № 295 від 08.07.2007 р., відповідач-1 зобов'язався доставити вантаж вантажоотримувачу у п'ятиденний строк з моменту завантаження вантажу (11.07.2007 р.) тобто не пізніше 16.07.2007 р.

Відповідач-1, у свою чергу, для виконання замовлення позивача, викладеного в заявці на надання автотранспортних послуг (вих. 295 від 08.07.2007р.), залучив у якості перевізника приватне підприємство “Вега Авто”, про що сторонами укладено заявку на надання автотранспортних послуг (вих. № 246 від 09.07.2007 р.). Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні № 17/05/07 від 17.05.2007 р.

Відповідач-2 шляхом погодження транспортної заявки № 202 від 09.07.2007 р. доручив ТОВ “Ока-Т” (відповідач-3) перевезення вантажу, що належить ВАТ “Запоріжтрансформатор”, для чого замовив транспортні засоби. Для перевезення вантажу перевізник надав наступні транспортні засоби: автомобіль МАН (державний номер НОМЕР_3), напівпричіп (державний номер НОМЕР_4).

ВАТ “Запоріжтрансформатор” 18.07.2007 р. звернулося із листом № 1/44-1-470 до позивача, де вказало, що відповідно до замовлення № 108 від 06.07.2007 р. ТОВ “Трівлад” здійснено замовлення щодо перевезення мідної катанки ВАТ “Запоріжтрансформатор”, відповідними транспортними засобами. Станом на 18.07.2007 р. ВАТ “Запоріжтрансформатор” частково поставлений товар певними автомобілями, але автомобіль, державний номер НОМЕР_3, полупричіп НОМЕР_4 не прибув до місця доставки вантажу, таким чином, позивач вимагав у письмовій формі сповістити про місце знаходження даного автомобіля.

ТОВ “Трівлад” повідомило (лист вих. № 2291 від 18.07.2009 р.), що власником автомобіля ТОВ “ОКА-Т” вживаються заходи щодо встановлення місцезнаходження автомобіля державний номер НОМЕР_3, полупричіп НОМЕР_4, вантажу та водія, зроблені відповідні заяви до правоохоронних органів РФ та в митні органи України.

Крім того, позивач додатково повідомив ВАТ “Запоріжтрансформатор” (лист вих. №2320 від 25.07.2007 р.), що в результаті отриманої інформації від директора ТОВ “ОКА-Т”, стало відомо, що після завантаження в ТОВ “Елкат” м. Москва, вантажем (катанки мідної, яка належить ВАТ “Запоріжтрансформатор”) автомобіль не перетнув митний кордон України. На даний час місце знаходження автомобіля державний номер НОМЕР_3, полупричіп НОМЕР_4, вантажу та водія, невідомо. Згідно інформації директора ТОВ “ОКА-Т”, по даному факту направлені заяви у відповідні органи, але результати розгляду невідомі, будь-яких документів по даному автомобілю, надати неможливо.

Як свідчать вивчені матеріали, листом № 07-02-13-24/6407 від 05.11.2007 р. Запорізька митниця Державної митної служби України повідомила ВАТ «Запоріжтрансформатор»про проведену перевірку, якою встановлено, що ВАТ “Запоріжтрансформатор” з метою пропуску товарів на митну територію України подане в Запорізьку митницю попереднє повідомлення від 12.07.2007 р., яке оформлене на товар “дріт катаний з рафінованої міді” в обсягах 60555 кг. Станом на 12-00 год. 05.11.2007 р. за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи держмитслужби України, зазначеним попереднім повідомленням 14.07.2007 р. було здійснено два пропуски товарів на митну територію України в обсягах 40350 кг двома транспортними засобами. Електронна відмітка про перетин митного кордону автомобіля державний номер НОМЕР_3/НОМЕР_4 або перевезення залишку товару відсутня.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2009 р. у справі № 11/664/07-28/340/08 (яке набрало законної сили) на користь ВАТ “Запоріжтрансформатор” із ТОВ “Трівлад” стягнуто 768261,90 грн. збитків у звязку із неналежним виконанням ТОВ “Трівлад” своїх зобовязань за договором транспортного експедирування № DL000282. Вказаним рішенням встановлено причинний звязок між протиправними діями ТОВ “Трівлад”, оскільки вантаж не доставлений ВАТ «Запоріжтрансформатор»,та сумою збитків, понесених ВАТ “Запоріжтрансформатор” у розмірі вартості втраченого вантажу. Вимоги про солідарне стягнення вказаної суми також із ПП ОСОБА_1 та ПП “Вега Авто”, суд визнав безпідставними та відмовив у їх задоволенні, оскільки договір транспортного експедирування № DL000282 та чинне законодавство цього не передбачають; зобовязаною особою перед клієнтом є основний експедитор, а не залучені ним особи для виконання умов договору експедирування. Крім того, суд зауважив, що по-перше, товариство «Трівлад»прийняло на себе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу; по-друге, для зменшення власних ризиків мало б застрахувати вантаж.

Позивач, з урахуванням доповнення до позовної заяви від 08.10.2011 р., просить, посилаючись на ст. 924 ЦК України та ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів на дорогах, стягнути солідарно з СПД ОСОБА_1, ПП «Вега Авто»та ТОВ «Ока-Т»збитки у розмірі 768261 грн. 90 коп., оскільки ними також порушені зобов'язання з організації та власне перевезення.

Постановою ВГС України від 15.09.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі від 13.04.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. При цьому зазначено, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не надали оцінки спірним правовідносинам щодо з'ясування наявності збитків та причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, щодо з'ясування та встановлення того, чи особи спільно заподіяли шкоду та визначення кола цих осіб. Також зазначено, що господарськими судами не було враховано положення договору, укладеного позивачем та відповідачем-1 щодо відповідальності експедитора-2, передбаченої пунктом 2.2.5 договору.

У відповідності до роз'яснень Президії ВГСУ N 04-5/367 від 28.03.2002 (з наступними змінами та доповненнями) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у рішенні або постанові господарського суду.

В обґрунтування вимог про стягнення вартості втраченого вантажу, заявлених до відповідачів, позивач посилається на ст.ст. 14, 17 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”, відповідно до якої експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, а за втрату вантажу відповідальність не се перевізник.

Згідно приписів ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу. Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, відшкодування збитків особою, яка порушила зобов'язання.

Позивач вказує, що в діях відповідача-1 ОСОБА_1 вбачає порушення зобов'язання за договором № 25/11/05 від 25.11.2005 р. на транспортно-експедиційне обслуговування та умови заявки № 295 від 08.07.2007, та в діях відповідача-2 ПП «Вега Авто» - порушення умов заявки № 246 від 09.07.2007 р., погодженої з СПД ОСОБА_1, які полягають у втраті вантажу перевізником (ТОВ «Ока-Т»), залученим відповідачем-2 до виконання перевезення.

З посиланням на умови п. 2.2.5 зазначеного договору позивач вказує, що експедитор-2 (відповідач-1) несе відповідальність за схоронність з моменту приймання вантажу до перевезення у вантажовідправника та до моменту здачі вантажоотримувачу в розмірі його вартості або вартості його пошкодження або псування.

Вимоги до відповідача-2 ПП «Вега Авто»та відповідача-3 ТОВ «Ока-Т» позивач обґрунтовує приписами ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах та ст. 924 ЦК України.

Відповідно до ст.. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (“експедитор”) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (“клієнта”) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обовязок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобовязання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобовязання, повязані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно правовими актами. Перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, що встановлено ст. 924 ЦК України.

Згідно зі ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Якщо експедитор тільки організовує перевезення вантажу та сам не виступає як перевізник, він не несе відповідальності за схоронність вантажу та за прострочку в доставці, за винятком випадків, коли експедитор узяв на себе таку відповідальність шляхом поруки за дії перевізника. У разі понесення відповідно до умов договору відповідальності перед клієнтом за втрату вантажу третьою особою, залученою до виконання зобов'язання, експедитор має право зворотної вимоги (регресу) відповідно до ст. 1191 ЦК України до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

При розгляді справи № 11/664/07-28/340/08 судами встановлено, що у встановлений договором строк (до 16.07.2007 р.) вантаж на склад ВАТ «Запоріжтрансформатор»доставлений не був у звязку його втратою перевізником - ТОВ «Ока-Т».

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Доводи товариства «Трівлад», що вина відповідача-1 та відповідача-2 полягає в неналежній організації охорони вантажу під час його перевезення, суд вважає безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до п. 2.2.5 договору передбачена відповідальність експедитора-2 (СПД ОСОБА_1) за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту здачі вантаожотримувачу. Розділом 1 договору № 25/11/05 позивач та відповідач-1 узгодили, що транспортування вантажів буде виконуватися відповідно, в тому числі, до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДМВ). Статтею 4 Конвенції встановлено, що договір перевезення встановлюється накладною. Сторони можуть внести в накладну будь-яку вказівку, яка буде визнана ними за необхідну.

Вивчивши узгоджені з позивачем умови здійснення перевезення, суд встановив, що ані договором № 25/11/05 (між ТОВ «Трівлад»та СПД ОСОБА_1), ані заявкою позивача № 295 від 08.07.2007 р., не обумовлювалися особливі умови перевезення відповідно до п. 2.1.6 договору, а саме щодо конвойного супроводження вантажу.

Не передбачалися умови конвойного супроводження вантажу заявкою № 246 від 09.07.2007 р., погодженою СПД ОСОБА_1 та ПП «Вега Авто», та заявкою № 202 від 09.07.2007 р., погодженою ПП «Вега Авто»та ТОВ «Ока-Т».

Таким чином, суд не вбачає в діях експедиторів СПД ОСОБА_5 та ПП «Вега Авто» порушення умов договору з позивачем щодо забезпечення конвойного супроводження вантажу.

Також, щодо твердження позивача в обґрунтування порушення відповідачами умов, що перевезення вантажу має здійснюватися за наявності страховки, суд зазначає, що наявність чи відсутність договору страхування стосовно вантажу не є в причинному звязку з його втратою.

Що стосується відповідача-3 ТОВ «Ока-Т», який у даних відносинах був перевізником, суд зазначає, що діючим законодавством, приписами якого позивач обґрунтовує свої вимоги, передбачена відповідальність експедитора та перевізника за втрату вантажу. Разом з тим, відповідно до вищенаведених норм, якими передбачається, як такий, випадок втрати вантажу, встановлена відповідальність експедитора та перевізника з певними особливостями, через встановлений спеціальним транспортним законодавством перелік обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за не схоронність вантажу.

Відповідно до ст.. 17 Конвенції відповідальність настає, якщо перевізник не доведе, що втрата, нестача або пошкодження вантажу виникли внаслідок обставин, запобігти яким він не міг і усунення яких від нього не залежало.

Відповідач-3 ТОВ «Ока-Т»(перевізник в даних спірних правовідносинах) в обґрунтування заперечень щодо його вини, вказує, що постановою від 01.12.2011 р. порушено кримінальну справу по факту привласнення, розтрати майна ТОВ «Ока-Т» за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за несхоронність вантажу, товариство «Ока-Т»не надало суду. Більше того, як свідчить відповідач-3, з 2007 року будь-які дії на розшук автомобіля, вантажу не вчинялися ним.

Суд не приймає в якості доказу відсутності вини ТОВ «Ока-Т»зазначену постанову від 01.12.2011 р., оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Порушення кримінальної справи взагалі може не мати своїм наслідком винесення певного вироку суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що особою відповідальною за втрату вантажу є ТОВ «Ока-Т», яке виступає перевізником в даних спірних правовідносинах, в той час, як експедитор (ТОВ «Трівлад») є особою, що прийняла повну матеріальну відповідальність перед замовником (ВАТ «Запоріжтрансформатор») за збереження вантажу. Відсутність вини перевізника у втраті вантажу згідно ст. 17 Конвенції виключає можливість матеріальної відповідальності експедитора за збереження вантажу, в разі виконання експедитором інших умов договору експедирування. При цьому, правових підстав для солідарного стягнення з інших відповідачів заявленої суми збитків суд не вбачає.

Відповідно до ст. 224 ГК України, з посиланням на яку заявлено позовні вимоги, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для настання відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобовязань збитків, що встановлена вказаною нормою, необхідна наявність складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний звязок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина.

Відшкодування збитків є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

Що стосується зворотних (регресних) вимог позивача, то суд зазначає, що стаття 1191 ЦК України, передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 08.07.1992 р. №6 (з подальшими змінами), з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Під правом зворотної вимоги розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначене правило застосовується у випадках, коли завдавач шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не збігаються в одній особі. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обовязок відшкодовувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування у повному обсязі.

Особа, яка відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівних частинах, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено усім боржникам, так і при покладенні цього обовязку на вимогу потерпілого на частину з них. Право звернення з регресною вимогою виникає у боржника з моменту здійснення ним виплати потерпілому.

Щодо розміру заявлених до стягнення збитків, судом встановлено:

Як зазначалося, рішенням господарського суду Запорізької області по справі №11/664/07-28/340/08 стягнуто на користь ВАТ «Запоріжтрансформатор»з ТОВ «Трівлад»768261 грн. 90 коп. збитків за втрату вантажу. Вказане рішення товариством «Трівлад»виконано частково шляхом здійснення оплати в розмірі 52897 грн. 36 коп. на користь ВАТ «Запоріжтрансформатор»через Орджонікідзевський ВДВС ЗМУЮ, що підтверджується платіжним дорученням № 3037 від 13.11.2009 р. та повідомленням від 09.11.2011 р. державного виконавця ВДВС Запорізького МУЮ.

Таким чином, суд знаходить достатніми надані докази в підтвердження противоправної поведінки відповідача-3, наявності збитків для товариства «Трівлад», їх причинного звязку з негативними майновими наслідками для позивача та задовольняє частково вимоги про стягнення збитків в розмірі 52897 грн. 36 коп.

В задоволенні вимог, заявлених до відповідача-1 та відповідача-2, відмовляється з зазначених підстав.

Судові витрати покладаються на відповідача-3 пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 924, 929, 934, 1191 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. ст. 14, 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково за рахунок відповідача-3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ока-Т»(49051, м.Дніпропетровськ, вул. Каштанова, 4-Б, ЄДРПОУ 20309403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад»(м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 52/85, ЄДРПОУ 30837453) 52897 грн. 36 коп. збитків, 544 грн. 80 коп. судових витрат. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

В позові до СПД-ФО ОСОБА_5 та ПП «Вега-Авто»відмовити.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 13 грудня 2011 року.

13.12.2011