Рішення № 19980036, 04.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.11р.Справа № 23/5005/9399/2011

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Дніпропромсервіс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25 147,85 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - свідоцтво НОМЕР_2 від 03.07.2011р., фізична особа - підприємець;

від відповідача: ОСОБА_2 - рішення власника від 20.10.2008р. № 20/10 20 б, засновник;

ОСОБА_3 - дов. від 19.09.2011р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Дніпропромсервіс" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 25 147,85 грн., яка складається з сум: 12 207,70 грн. - основного боргу, 11 719,38 грн. - пені, 1 220,77 грн. - суми штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Дніпропромсервіс" (Покупець) Договору купівлі-продажу № 01/10/10 від 20.10.2010р., позивачем передано у власність відповідачу товар (металоплатикові труби), в асортименті та в кількості, зазначеними в накладній № 02/10/10 від 20.10.2010р., згідно Додаткової угоди № 1, що є невідємною частиною цього Договору. Відповідачем прийнято товар, але оплату за поставлений товар не здійснено, що стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач позов не визнає, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Дніпропромсервіс" (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу № 01/10/10 від 20.10.2010р.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець продає, а покупець купує наступні матеріали, а саме:

1.1.1. металоплатикові труби, згідно Додаткової угоди № 1, що є невідємною частиною цього Договору

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12207,70 грн. Поставка відбулася за накладною № 02/10/10 від 20.10.2010р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом відповідача (директора) на накладній та печаткою підприємства.

Відповідач проти факту отримання товару заперечує, зазначає, що угода щодо купівлі та передачі у власність відповідача будівельних матеріалів між сторонами не відбулася. Посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження належної передачі товару у його власність, оскільки податкова накладна № 02/10/10 від 20.10.2010р., на яку посилається позивач, як на доказ отримання товару відповідачем, не є доказом отримання ним товару.

Позивач зазначає що застосування терміну "налоговая" накладна (податкова) відбулось внаслідок невірного перекладу на російську мову слова "видаткова" накладна.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним товару за договором № 01/10/10 від 20.10.2010р. судом не приймаються з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що передача товару дійсно відбулася за накладною № 02/10/10 від 20.10.2010р., яка названа податковою накладною

Відповідно до п. 7.2.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Крім того, накладна містить № 02/10/10 від 20.10.2010р. всі істотні умови, необхідні для розрахункового документу щодо асортименту, кількості та ціни товарів. Перелік та ціна товару повністю відповідає переліку та ціні товару, зазначеному в Додатковій угоді № 1, що є невідємною частиною Договору купівлі-продажу № 01/10/10 від 20.10.2010р.

З боку отримувача накладна підписана директором ПП "Дніпропромсервіс" особисто, що не заперечувалось в судовому засіданні, та засвідчено печаткою підприємства.

Таким чином, суд не приймає заперечень відповідача, оскільки наявні в матеріалах справи документи підтверджують саме отримання відповідачем товару, оскільки за своєю суттю податкова накладна є видатковою товарною накладною.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець здійснює оплату за наданий товар продавцю, у відповідності з калькуляцією та додатковою угодою № 1.

2.1.1. загальна вартість матеріалів, згідно додаткової угоди № 1 (без ПДВ) складає 12207,70 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець здійснює оплату продавцю в сумі 12207,70 грн. на розрахунковий рахунок продавця, протягом 5-ти днів після отримання товару.

Загальна сума договору складає 12207,70 грн.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, у встановлений договором строк - до 25.10.2010р., відповідач за поставлений товар у загальному розмірі 12207,70 грн. не розрахувався.

Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію від 01.05.2011р. (отриману 27.05.2011р.) з вимогою про сплату заборгованості у загальному розмірі 12207,70 грн.

Станом на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент вирішення спору розмір заборгованості відповідача визначено позивачем у загальному розмірі 25147,85 грн., яка складається з сум: 12 207,70 грн. - основного боргу, 11 719,38 грн. - пені, 1 220,77 грн. - суми штрафу.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зясовано, відповідачем сума заборгованості за поставлений товар визначена у розмірі 12 207,70 грн. - основного боргу, та за вказаних обставин підлягає задоволенню.

Згідно ст. 546 ЦК Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми до оплати за кожний прострочений день.

За розрахунком позивача пеня за період з 25.10.2010р. по 05.05.2011р. складає суму 11719,38 грн.

Проте розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України, "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, якою передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, нарахування позивачем пені є таким, що суперечить вимогам ст. 3 Закону України, "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Отже, вимога позивача в частині стягнення пені підлягає коригуванню, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який позивачем нарахована пеня, задоволенню підлягає пеня у сумі 995,34 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку прострочення по оплаті відносно умов даного договору та додаткових угод на строк понад 10 (десять) банківських днів та більше, покупець, крім пені (п.4.2. даного договору) сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

За розрахунком позивача сума штрафу визначена позивачем у розмірі 1 220,77 грн.

Приймаючи до уваги що поставка відбулась 20.10.2010р., а оплата отриманого товару не здійснена до теперішнього часу суд вважає, правомірним нарахування позивачем суми штрафу.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково у наступних сумах: 12 207,70 грн. - основного боргу, 995,34 грн. - пені, 1 220,77 грн. - суми штрафу, а всього 14 423,81 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпропромсервіс" (51928, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Дружби Народів, б. 61, кв. 94, ідентифікаційний код 32540551)на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51900, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 12 207,70 грн. - основного боргу, 995,34 грн. - пені, 1 220,77 грн. - штрафу, 144,23 грн. - державного мита, 135,36 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяВ.Г. Бєлік Повне рішення складено 10.10.2011р.