Рішення № 19979985, 09.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

09.12.2011Справа №5002-23/5018-2011 За позовом Шкільненської селищної ради (вул. Миру, буд. 29, смт Шкільне, Сімферопольський район, АР Крим, 97541; ідентифікаційний код 26177782)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 2631,47 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2, представ. за довір. б/н від 12.10.2011 р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Шкільненська селищна рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 2631,47 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача державне мито у розмірі 102,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань в частині оплати орендних платежів за договором № 47 від 20.08.2004 р. за період з серпня 2004 р. по квітень 2005 р.

Ухвалою ГС АР Крим від 11.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання зявився, позов підтримав.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою його місцезнаходження, про причини неявки не повідомив, проте 09.12.2011р. від нього надійшло клопотання про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

20.08.2004р. між Шкільненською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди №47, згідно якому позивач надав, а відповідач отримав у володіння та користування приміщення площею 379,6кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

20.08.2004р. відповідно до п.2.1 договору сторони склали акт прийому-передачі приміщення.

Згідно п.3.7 договору орендна плата вноситься грошовими коштами на розрахунковий рахунок щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення 16 сесії 1 скликання Шкільненської селищної ради від 21.09.2004р. та становить без ПДВ за перший місяць оренди 459,73грн.

Також відповідно до п.3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За період з вересня 2004р. по квітень 2005р. відповідачу нараховано 4211,93грн. орендної плати з врахуванням індексу інфляції.

Відповідач оплатив тільки 1580,76грн. заборгованості.

Таким чином, за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати на суму 2631,17грн.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

09.12.2011р. відповідачем було заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як свідчить супровідний лист вих. №643/03-11 від 07.11.2011р. Шкільненська селищна рада звернулася до Господарського суду АР Крим з позовом 07.11.2011р., тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, якій скінчився 21.04.2008р.

Протягом встановленого строку позовної давності позивач не скористався своїм правом на судовий захист в частині стягнення заборгованості за оренду плату у розмірі 2631,47грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що строк позовної давності позивачем пропущений.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК, України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що цивільні права та інтереси позивача, за захистом яких він звертається до суду, в межах встановленого строку позовної давності, порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, положення ст.ст.32,33,53 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.256, 257, 267 Цивільного кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи суду не було обґрунтовано поважність пропущення позовної давності, клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем не заявлено.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, судом встановлено, що при подачі позову позивачем було сплачено 102,00грн. державного мита згідно платіжного доручення №4 від 19.08.2011р. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №10 від 20.10.2011р.

Оскільки 01.11.2011р. набрав законної сили Закон України «Про судовий збір», відповідно до п.2.1 ст.4 якого за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позивач при подачі позову повинен був сплатити 1411,50 грн. судового збору.

Таким чином з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 1411,50 грн. судового збору та підлягає поверненню помилково сплачені 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 09.12.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.12.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити.

2. Стягнути із Шкільненської селищної ради (вул. Миру, буд. 29, смт Шкільне, Сімферопольський район, АР Крим, 97541; ідентифікаційний код 26177782) в дохід Державного бюджету м.Сімферополь 22030001 (р/р 31216206700002, ЄДРПОУ34740405, МФО 824026, в ГУ ДКУ в АРК, код 03499968) 1411,50 грн. судового збору.

3. Повернути Шкільненській селищній раді (вул. Миру, буд. 29, смт Шкільне, Сімферопольський район, АР Крим, 97541; ідентифікаційний код 26177782) 102,00грн. державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №4 від 19.08.2011р. у дохід Державного бюджету м.Сімферополя 22090200 (р/р 31115095700002 в ГУ ДКУ в АРК, м.Сімферополь, ЗКПО 34740405, МФО 824026).

4. Повернути Шкільненській селищній раді (вул. Миру, буд. 29, смт Шкільне, Сімферопольський район, АР Крим, 97541; ідентифікаційний код 26177782) 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, сплачених згідно платіжного доручення №10 від 20.10.2011р. у дохід Державного бюджету м.Сімферополя 22050003 (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК, м.Сімферополь, ЗКПО 34740405, МФО 824026).

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.