Рішення № 19979978, 13.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2011Справа №5002-24/133-2011 За позовом Прокурора АРК (95015, м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 21) в інтересах держави в особі

Позивача 1 Верховної Ради АР Крим (95000, м.Сімферополь, вул..К. Маркса, 18)

Позивача 2 Ради Міністрів АР Крим (95000, м.Сімферополь, вул..Кірова, 13)

До відповідача 1 Гурзуфської селищної ради (98640, м.Ялта, смт.Гурзуф, вул.Подвойського,9)

До відповідача 2 Громадської організації «Лагуна» (98600, м.Ялта, смт.Лівадія, вул..Віноградна, 11, кв.3)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1 Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, м.Ялта, вул..Кривошти,27)

2 Кримський республіканський комітет по земельних ресурсах (95000, м.Сімферополь, вул.Кечкеметська, 114)

3 КРП Кримське протизсувне управління (98600, м.Ялта, вул.Горького, 30)

Про визнання недійсним рішення та договору оренди землі.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор Шехірєва Н.Ю., посвідчення №11016.

Від позивача 1 Спiлiотi I.I., представник, посвiдчення № 58 видане 15.05.2011р.

Від позивача 2 Зигар В.Л., представник, паспорт НОМЕР_1 виданий 10.05.2002р.

Від відповідача 1 не зявився.

Від відповідача 2 Гуляєв Р.В., представник, паспорт НОМЕР_2 виданий 04.12.2009р

Третя особа 1 не зявився.

Третя особа 2 не зявився.

Третя особа 3 Новожилов О.Ю., представник, посвідчення № 86.

Обставини справи: до господарського суду звернувся Прокурор АРК в інтересах держави в особі Верховної Ради АР Крим та Ради Міністрів АР Крим з позовом до відповідачів Гурзуфської селищної ради та Громадської організації «Лагуна» про визнання недійсним рішення та договору оренди землі.

Ухвалою від 14.01.2011р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму».

Позовні вимоги вмотивовані наступним:

Рішенням Гурзуфської селищної ради від 02.06.04 №5 затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,6655 га, розташованої за адресою: смт. Гурзуф, в районі ММЦ «Гурзуф» строком на 49 років в оренду громадській організації «Лагуна» для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів -елінгів.

Договір оренди земельної ділянки укладено 20.07.04. За умовами договору земельна ділянка вільна від забудови, будь-які об'єкти інфраструктури відсутні.

Проте, прокуратурою АР Крим 19.11.10 р. порушено кримінальну справу №11077110214 відносно Гурзуфського селищного голови ОСОБА_1 та землевпорядника ради ОСОБА_2, службових осіб Гурзуфської селищної ради та посадових осіб управління Головного архітектора Ялтинської міської ради за фактом надання в оренду громадській організації «Лагуна» строком на 49 років земельних ділянок площами 0,6655 та 0,700 га для будівництва елінг-центру з гідротехнічними спорудами, набережною та пляжем за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Як встановлено, станом на час прийняття спірного рішення за вказаною адресою було розташовано державне майно, що належить АР Крим - берегоукріплювальні та гідротехнічні споруди - стіна з бетону висотою 2 м та довжиною 250 м., площею 500 кв.м.; стіна з бетону висотою 3 м та довжиною 250 м, площею 750 к.м., плато берега з залізобетону, шириною 16 м., довжиною 300 м, площею 4800 кв.м, яких збудовано протягом 1969-1982 pp.

Дані споруди, зазначені як «Берегоукріплювальні споруди» перебували та на цей час перебувають на балансі Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму», майно якого на підставі Постанови Верховної Ради АР Крим №984-2/2000 від 15.03.00 належить АР Крим та перебуває у сфері управління Міністерства житлово-комунального господарства АР Крим.

09.02.2011р. представником другого відповідача через канцелярію суду надано клопотання про обєднання справ №5002-24/133-2011 та №5002-25/126-2011 у одне провадження.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.02.2011 р. у задоволенні клопотання Громадської організації «Лагуна» про обєднання справ №5002-24/133-2011 та №5002-25/126-2011 у одне провадження було відмовлено.

Третьою особою №1 було заявлено усне клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони призводити будь-які дії на спірній земельній ділянці. Своє клопотання було обґрунтовано фактом наявності підозри, що на означеній земельній ділянці може бути здійснено будівництво, що, у випадку задоволення позовних вимог, зробить неможливим виконання такого рішення.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.02.2011 р. у задоволенні вказаного клопотання про забезпечення позову було відмовлено.

16.02.2011р. від представника другого відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи №11077110214 по обвинуваченню Гурзуфського селищного голови ОСОБА_1 та землевпорядника ОСОБА_2, посадових осіб Гурзуфської селищної ради та Управління головного архітектора Ялтинської міської ради по факту надання в оренду ГО «Лагуна» строком на 49 років земельних ділянок площею 0,6655га та 0,700га.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.02.2011 р. вказане клопотання було задоволено та провадження по справі було зупинено до розгляду кримінальної справи №11077110214.

Також ухвалою від 16.02.2011 р. було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кримський республіканський комітет по земельним ресурсам ( третя особа №2 ) та КРП Кримське протизсувне управління ( третя особа №3 ).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. ухвалу Господарського суду від 16.02.2011р. скасовано частково п.4 у частині зупинення провадження до розгляду кримінальної справи № 11077110214.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р. касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.10.2011р. касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. повернуто без розгляду.

У звязку з вказаним суд ухвалою від 07.11.2011 р. провадження по справі поновив.

Ухвалою від 29.11.2011 р. судом було задоволено клопотання позивача №2 та продовжено строк розгляду справи до 16.12.2011 р.

Позивач №2 у поясненнях від 05.12.2011 р. повідомив про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.

Позивачі та прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Позивачем №2 було надано пояснення, відповідно до яких він висловив свої заперечення щодо доводів відповідача №2, висловлених у відзиві на позов.

Відповідач №2 наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Відповідач №1 явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивачів №1 і №2, відповідача №2, третьої особи №3 та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2004 р. Гурзуфською селищною радою було винесено рішення №5 «Про передачу в довгострокову оренду громадській організації «Лагуна» земельної ділянки, що знаходиться за адресою: с. м. т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф» для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів - елінгів» ( т. 1, а. с. 8 9 ).

Вказаним рішенням було затверджено ГО «Лагуна» матеріали попереднього узгодження місцерозташування земельної ділянки площею 1,5 га. для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів елінгів за адресою: с.м.т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф» і надано згоду ГО «Лагуна» на складання проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 1,5 га. для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів елінгів за адресою: с.м.т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф».

Також вказаним рішенням було затверджено проект землеустрію по відводу земельної ділянки ГО «Лагуна» для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів елінгів за адресою: с.м.т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф».

Також було вирішено передати ГО «Лагуна» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку ( кадастровий номер 0111946800:01:006:0054 ) площею 0,6655 га з земель загального користування Гурзуфської селищної ради, за угіддями «відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, в тому числі камяністі місця» для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів елінгів.

На підставі вказаного 20.07.2004 р. між відповідачем №1 по справі ( орендодавець ) і відповідачем №2 по справі ( орендар ) був укладений договір оренди земельної ділянки ( т. 1, а. с. 10 14 ).

Вказаний договір був зареєстрований в Книзі записів договорів оренди земельних ділянок 04.08.2004 р. за №00119.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на підставі Законів України «Про оренду землі» і «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України і у виконання рішення Гурзуфської селищної ради від 02.06.2004 р. №5. з земель селищної ради, що розташована за адресою: с.м.т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф», кадастровий № 0111946800:01:006:0054.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6655 га., землі загального користування, код не визначений.

Відповідно до п. 2.7 вказаного договору обєкти інфраструктури на даній земельній ділянці відсутні.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору він укладений на 49 років.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва і експлуатації місць зберігання плавзасобів.

Відповідно п. 6.1 вказаного договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробкою проекту його відводу і передається відповідно до плану схеми, яка є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 10 ти днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі.

У виконання вказаного вищевказана земельна ділянка була передана в оренду відповідачем №1 відповідачу №2, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання передачі земельної ділянки ( т. 1, а. с. 96 ).

Прокурор просить суд визнати недійсним вищевказане рішення та договір оренди земельної ділянки, оскільки Гурзуфською селищною радою було передано в оренду земельну ділянку разом із розташованими на ній гідротехнічними спорудами (бунами, набережною, підпорними стінами та пляжем), які є державною власністю загальнодержавного значення та майновою належністю АР Крим.

Прокурор вказує на те, що станом час прийняття спірного рішення за вказаною адресою було розташовано державне майно, що належить АР Крим - берегоукріплювальні та гідротехнічні споруди - стіна з бетону висотою 2 м. та довжиною 250 м., площею 500 кв. м.; стіна з бетону висотою 3 м. та довжиною 250 м., площею 750 кв. м., плато берега з залізобетону, шириною 16 м., довжиною 300 м., площею 4800 кв. м., яких збудовано протягом 1969-1982 pp.

Дані споруди, зазначені як «берегоукріплювальні споруди» перебували та на цей час перебувають на балансі Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водно - каналізаційного господарства Південного берегу Криму», майно якого на підставі Постанови Верховної Ради АР Крим №984 - 2/2000 від 15.03.2000 р. належить АР Крим та перебуває у сфері управління Міністерства житлово - комунального господарства АР Крим.

На підставі вказаного прокурор робить висновок про те, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України надано в оренду землі водного фонду, які зайняті гідротехнічними спорудами, без відома власника та балансоутримувача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Як вже вказувалося вище спірним рішенням відповідачем №1 було передано відповідачу №2 в довгострокову оренду земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. м. т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ «Гурзуф» для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів - елінгів».

Судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за адресою: с.м.т. Гурзуф, район очисних споруд ММЦ «Гурзуф», по результатам якої було складено відповідний акт ( т. 1, а. с. 15 18 ).

В ході проведення перевірки було встановлено, що на момент виконання проектів землеустрію і перенесення в натуру меж земельних ділянок площею 0,6655 га. ( для будівництва та експлуатації місць збереження плавзасобів елінгів ) та 0,7000 га (для будівництва та експлуатації місць зберігання плавзасобів - елінг-центру, протизсувних, берегоукріплювальних та гідротехнічних споруд, набережної з пляжною зоною), розташованих за адресою: с. м. т. Гурзуф, в районі очисних споруд ММЦ “Гурзуф”, що відведені на користь громадської організації “Лагуна”, на указаній території знаходилися капітальні споруди, що числяться на балансі юридичної особи державної форми власності.

При цьому при розробці технічної документації ГО «Лагуна» на кадастровому плані земельної ділянки площею 0,6655 га. не внесені та не зафіксовані межі берегоукріплювальних споруд, що знаходяться на балансі третьої особи №1 по справі і розташовані в межах відведених ділянок.

За результатами проведеної перевірки відділом Південно - Кримського регіону Державної земельної інспекції Криму зроблені наступні виводи: проекти відводу виконані з порушенням чинного законодавства та нормативно - правових актів у сфері землеустрою.

Також відповідно до наявного в матеріалах справи висновку №15 щодо вибору ( відведення ) земельної ділянки під забудову від 20.02.2004 р. передана спірними рішенням та договором в оренду земельна ділянка має вид грунта камянистий. ( т. 1, а. с. 26 27 ).

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку по проекту землеустрію з відводу земельної ділянки Ялтинського міського управління земельних ділянок від 11.05.2004 р. передана в оренду земельна ділянка визначена як камяністі місяця, без вказівку на певну категорію землі. ( т. 1, а. с. 25 ).

Відповідно до ст. 26 Конституції Автономної Республіки Крим Верховна Рада АРК визначає порядок управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим, а Рада міністрів АРК згідно з ч.2 ст.38 Конституції Автономної Республіки Крим здійснює управління майном Автономної Республіки Крим у порядку, визначеному Верховною Радою АРК.

Прокурор посилався на те, що дані споруди, зазначені як «берегоукріплювальні споруди» перебували та на цей час перебувають на балансі Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водно - каналізаційного господарства Південного берегу Криму», майно якого на підставі Постанови Верховної Ради АР Крим №984 - 2/2000 від 15.03.2000 р. належить АР Крим та перебуває у сфері управління Міністерства житлово - комунального господарства АР Крим.

Третя особа №3 по справі посилалася на те, що згідно із Постановою Верховної Ради АР Крим «Про склад майна, що належить Автономної республіці Крим» від 15.03.2000 р. №982-2/2000 було затверджено Перелік берегоукріплювальних і протизсувних споруд, що належать Автономної Республіки Крим і знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».

Дослідивши вказаний Перелік, суд встановив, що в ньому у п. 104 зазначено берегоукріплювальні споруди (роботи) на Гурзуфських КОС (м. Ялта) загальною довжиною 0,5 км.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що берегоукріплювальні споруди на Гурзуфських КОС (м. Ялта) є власністю Автономної Республіки Крим. Суд також зазначає, що питання про те, у якої юридичної особі знаходяться на балансі вказані берегоукріплювальні споруди не є предметом доказування по даній справі та судом не досліджувалося.

Відповідно до висновку постійної депутатської комісії по курортах, екології, будівництву, архітектурі та землекористуванню від 26.02.2004, узгодженому з начальником Державної екологічної інспекції Південно - Кримського регіону, зазначено, що деревна або чагарникова рослинність на переданої в оренду земельної ділянці відсутня, більша частина спірної ділянки зайнята берегоукріплювальними інженерними спорудами. ( т. 1, а. с. 24 ).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття спірного рішення Гурзуфською селищною радою та на момент укладання між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією “Лагуна” спірного договору від 20.07.2004 р. оренди земельної ділянки площею 0,6655 га., на зазначеній земельній ділянці знаходились берегоукріплювальні споруди, власником яких є Автономна Республіка Крим.

Відповідно до діючих на Україні будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01-86 “Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування”, БНіП 2.01.15-90 Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування”, та Державних будівельних норм ДБН В. 1.1-3-97 “Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення” берегоукріплювальні та протизсувні споруди, як об'єкти берегозахисну, відносяться до основних гідротехнічних споруд у складі пляжів, бун, траверсів, підводних волноломів, банкетів, споруди схильного типу, набережних і таке інше, які проектуються та будуються у зв'язці з протизсувними заходами, призначеними для запобігання небезпечних геологічних процесів.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” гідротехнічні та берегоукріплювальні споруди є спорудами, що мають загальнодержавне значення та відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 26-92 “Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або оренда яких не допускається”, в редакції що діяла на момент прийняття оспорювального рішення та укладання договору оренди, і ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вони не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди.

Відповідач № 2 у відзиві на позов посилається на те, що між третьою особою №3 по справі та ТОВ «Санаторій Утес» було укладено договір № 21/07 від 16.08.2007 про передачу в експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд. Відповідач №2 посилається на те, що вказаний договір було укладено відповідно до постанови Ради міністрів АРК від 11.03.1997 № 68. Також відповідач №2 посилається на той факт, що ТОВ «Санаторій Утес» було узгоджено будівництво та розміщення елінг-центру третьою особою № 3.

Суд з даного приводу зазначає, що предметом розгляду по даній справі є оскарження рішення Відповідача №1 від 02.06.2004 № 5 та договору оренди спірної ділянки між Відповідачем №1 та Відповідачем №2, укладений 20.07.2004. у виконання вказаного рішення.

Крім того, п. п. 5.5., на який посилається Відповідач №2, за змістом якого передбачено проводити виділення земельних ділянок, розташованих під берегоукріплювальними та протизсувними спорудами, що входять до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим і перебувають на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», а також дозволяти розміщення на них будь-яких об'єктів за погодженням з Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» було внесено постановою Ради міністрів АРК № 815 від 13.12.2007 «Про внесення змін до постанови Ради міністрів АРК від 11.03.1997 № 68».

На підставі вказаного суд вважає безпідставним посилання Відповідач №2 на Постанову Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11.03.1997 № 68.

Посилання відповідача №2 на договори від 29.06.2005 р. про інвестування проектування та будівництва елінг центру з рятувальною станцією і пляжними спорудами на території с.м.т. Гурзуф та від 16.08.2007 р. №21/07 про передачу в експлуатацію берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд, суд до уваги не приймає, оскільки вказані договори були укладені вже після прийняття відповідачем №1 спірного рішення та укладення між відповідачами по справі спірного договору.

Також суд вважає за необхідне зазначити на тому, що відповідач №1, приймаючи спірне рішення №5 від 02.06.2004 р., не визначив категорійності землі за цільовим призначенням.

Також у п. 5.2 розділу №5 спірного договору оренди земельної ділянки від 20.07.2004 р. зазначено, що цільове призначення земельної ділянки землі загального користування.

Однак такої категорії землі за цільовим призначенням не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до абз. 2, 3 п. 7 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших передбачених законом способів.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” зазначено, що при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.

При таких обставинах суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 02.06.04 №5 підлягають задоволенню.

Також прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.07.2004 р., укладений між відповідачем №1 і відповідачем №2.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи те, що в основу договору оренди внесені відомості, які не відповідали дійсності, а саме: при укладанні договору оренди був прихований факт знаходження на земельній ділянки - державного майна, що належить АР Крим - берегоукріплювальних споруд, які мають загальнодержавне значення та не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди, таким чином, при укладанні договору оренди мало місце порушення закону, а тому господарський суд вважає за необхідне визнати вищевказаний договір оренди недійсним як такий, що не відповідає вимогам Закону.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19.12.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Гурзуфської селищної ради від 02.06.2004 р. №5.

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.07.2004 р., укладений між Гурзуфською селищною радою та громадською організацією «Лагуна».

4.Стягнути з Гурзуфської селищної ради ( 98640, м. Ялта, с.м.т. Гурзуф, вул. Подвойського, 9, ЗКПО 24040636 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя судовий збір у розмірі 470,50 грн.

5.Стягнути з Громадської організації «Лагуна» ( 98600, м. Ялта, с. м. т. Лівадія, вул. Віноградна, 11, кв.3, ідентифікаційний код 26330717 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя судовий збір у розмірі 470,50 грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.