Постанова № 19979641, 14.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/3437/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів Гончарука П.А.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача: Петраш С.Ю.

Корольов О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 р.

у справі№ 5023/3437/11

за позовомакціонерної компанії "Харківобленерго"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн"

про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору № 7/27/04 від 27.04.2009р, укладеного з ТОВ "Люксонн".

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2011 р. (суддя Інте Т.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р. (головуючий –Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2011 р. скасовано та постановлено нове, яким у позові відмовлено у зв’язку з тим, що оспорюваний правочин є нікчемним, але ні ГК України, ні ЦК України не передбачено визнання нікчемних угод недійсними.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р., залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2011 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, між ТОВ "Люксонн" та АК “Харківобленерго” був укладений договір №7/27/04 від 27.04.09 року, відповідно до якого, покупець –АК “Харківобленерго” купує у продавця –ТОВ "Люксонн" нафтопродукти, що відпускаються по одноразовим карткам (талонам) встановленого зразка на відпуск ПММ безпосередньо з автозаправних станцій, вказаних ТОВ "Люксонн".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, апеляційний господарський суд виходив з того, що перевіркою, проведеною ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова встановлена неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "Люксонн" в зв’язку з відсутністю адміністративно–господарських можливостей виконання господарських зобов’язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов’язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків і суд першої інстанції не спростував висновки податкової інспекції про відсутність у ТОВ "Люксонн" адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань.

Визнаючи оспорюваний договір нікчемним, апеляційний керувався тим, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ч. 2 ст. 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, окремі умови типових договорів і договорів приєднання.

На думку суду апеляційної інстанції, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що нормами Цивільного та Господарського кодексів не передбачено визнання нікчемних угод недійсними.

Діючим законодавством передбачено, що органи державної податкової служби, можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. При цьому висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Як підставу для скасування рішення суду першої інстанції зазначено і те, що позовні вимоги про визнання нікчемних договорів, які завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, недійсними, при відсутності спору між сторонами договору, не підлягають задоволенню.

Проте, погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України визначення підстав і предмету спору є виключним правом позивача і суд не може змінювати їх на свій розсуд.

Враховуючи, що позивачем не ставилося питання про визнання оспорюваного договору таким, що вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, то у суду не було підстав для з’ясування фіктивності договору.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові не була стороною у справі, а тому і не заявляла будь –яких вимог щодо нікчемності договору, наявність чи відсутність яких суд першої інстанції мав з’ясовувати.

Крім того, апеляційний господарський суд не вказав які ж, встановлені ним обставини свідчать про нікчемність оспорюваного правочину, зокрема, про те, що він учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чим порушує публічний порядок, чим підтверджується наявність умислу на вчинення такого правочину, також суд не зазначив в силу якої норми закону він позбавлений можливості вказати в резолютивній частині постанови про визнання оспорюваного договору нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України право на апеляційне оскарження рішення мають також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки такої особи.

В даному випадку оскаржуване рішення суду першої інстанції будь-яких висновків щодо прав і обов’язків спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові не містить, це питання не висвітлено і в постанові суду апеляційної інстанції.

Слід зазначити, що наявність вказаного рішення ніяким чином не позбавляла інспекцію права звернутися в установленому законом порядку до суду з позовом про визнання спірного договору нікчемним та застосування наслідків його нікчемності.

Враховуючи викладене, постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, правильно виходив з того, що договір належним чином підписаний обома сторонами, має двосторонній зобов’язальний характер, його умови не суперечать вимогам чинного законодавства та відмовив у задоволенні вимог про визнання його недійсним з підстав, зазначених у позовній заяві, а тому рішення необхідно залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року у справі за № 5023/3437/11 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 року залишити в силі.

Головуючий, суддяМ.Остапенко

Суддя

П.Гончарук

Суддя

Л.Стратієнко