Ухвала суду № 19979123, 29.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" листопада 2011 р. Справа № 14/5026/1020/2011

вх. № 14554/2011 від 19.09.2011

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто арбітражного керуючого Левченка В.М. (розпорядник майна, за посадою), Квітчатого М.А. (від боржника, керівник, за посадою), представників за довіреностями ОСОБА_3 (від публічного акціонерного товариства «Сведбанк»), ОСОБА_4 (від товариства з обмеженою відповідальністю «Рось-Ялта»), ОСОБА_5 (від державної податкової інспекції у Черкаському районі), ОСОБА_6 (від виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), ОСОБА_7 (від відкритого акціонерного товариства «Черкасигаз»), розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду клопотання

заявникаліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Левченко В.М.

прозатвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів

у справі за заявою

ініціюючого кредиторауправління Пенсійного фонду України в Соснівському

районі м. Черкаси

до боржника закритого акціонерного товариства “Рось”

про визнання банкрутом відсутнього боржника,

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №10/4867 про банкрутство боржника порушено ухвалою суду від 29.09.2006, постановою суду від 20.10.2009 боржника визнано банкрутом, постановою Вищого господарського суду України (якою скасовано ухвалу попереднього судового засідання 08.11.2006) припинено провадження у справі 23.06.2010.

Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 12.05.2011.

Після публікації в газеті “Голос України” від 18.06.2011 оголошення про порушення справи про банкрутство, відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судом розглянуто вимоги, які надійшли від конкурсних кредиторів і які боржником за участю розпорядника майна повністю або частково визнано чи відхилено та надіслано повідомлення про результати їх розгляду.

Скарг від сторін на дії розпорядника майна щодо розгляду вимог конкурсних кредиторів від учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло.

У судове засідання ОСОБА_8, представники від товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейр», управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси, ПАТ КБ «ПриватБанк», державної податкової інспекції у місті Черкаси, не зявились. Усі заявники були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, однак своїх представників не направили, про причини неявки не повідомили. Ухвалою суду від 20.09.2011 сторонам та учасникам провадження у справі розяснено, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для проведення попереднього засідання у ході якого суд може розглянути решту вимог за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши у ході попереднього судового засідання (яке відбулось 04.10.2011, 17.10.2011, 27.10.2011, 08.11.2011, 17.11.2011) пояснення представників, що зявились, дослідивши наявні у справі та додатково надані цими представниками матеріали, суд встановив,

що вимоги ініціюючого кредитора, управління Пенсійного фонду України у м.Черкаси (яке згідно з ухвалою суду від 17.11.2011 №2 визнано правонаступником управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі), підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали суду у цій справі від 03.06.2011;

що вимоги, які заявлені конкурсними кредиторами (державною податковою інспекцією у Черкаському районі, державною податковою інспекцією у м. Черкаси, Черкаським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) боржником і розпорядником майна визнані, є обгрунтованими і підтверджуються поданими ними доказами (поданими боржником податковими деклараціями і розрахунками; рішеннями заявників про стягнення штрафних санкцій; здійсненими заявниками розрахунками пені; рішенням суду про стягнення боргу; поданим боржником розрахунком страхових внесків) та підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до первісних заяв повністю у заявленому ними розмірі згідно з черговістю, визначеною у реєстрі.

При цьому, при розгляді вимог ДПІ У Черкаському районі, представником останньої було подано заяву від 24.10.2011 №15837/24-011 (вх. суду №16745/2011 від 25.10.2011) про додаткове визнання вимог заявника на суму 1577,84 грн. пені, нарахованої відповідно до п.3.2.1. Наказу ДПА України від 07.11.2003 №538 за період з 12.05.2011 по 05.10.2011. Розпорядник майна боржника у судовому засіданні проти додатково заявлених вимог заперечив з підстав заборони нарахування пені після порушення провадження у справі про банкрутство під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Суд вважає, що оскільки наявні підстави як для залишення додатково поданої заяви без розгляду у звязку з пропуском тридцятиденного строку предявлення вимог кредиторів (ст.14 Закону), так і для відмови у задоволенні вимог у звязку з неправомірним нарахуванням пені всупереч положенням абз.4 ч.4 ст. 12 Закону, то у задоволенні заяви і визнанні додаткових вимог необхідно відмовити;

що вимоги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

Так, первісні вимоги заявлено у розмірі 31736,27 грн. У ході розгляду справи заявник подав уточнені розрахунки заявлених вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Зокрема:

за договором про надання послуг з газопостачання від 28.04.2007 №01-526 (далі Договір-01-526) заявлено основний борг 1670,47 грн., пеня 260,98 грн. (збільшено до 430,53 грн. за період з 06.04.2008 по 05.10.2008), інфляційні 1113,88 грн. (зменшено до 1070,49 грн.), 3% річних 253,94 грн. (зменшено до 240,09 грн.), штраф 10% 167,05 грн., всього 3466,32 грн. (загальна сума після уточнення не вказана);

за договором поставки природного газу від 02.03.2009 №01/673 (далі Договір-673) заявлено основний борг 2016,49 грн., пеня 315,05 грн. (збільшено до 328,55 грн. за період з 12.05.2010 по 11.05.2011), інфляційні 455,73 грн. (зменшено до 428,71 грн.), 3% річних 136,90 грн. (зменшено до 126,95 грн.), штраф 200% 4032,98 грн., всього 6957,15 грн. (загальна сума після уточнення не вказана);

за договором поставки природного газу від 01.04.2009 №01/673-04 (далі Договір-673-04) заявлено основний борг 4415,33 грн., пеня 689,82 грн. (збільшено до 719,40 грн. за період з 12.05.2010 по 11.05.2011), інфляційні 949,30 грн. (зменшено до 898,96 грн.), 3% річних 288,87 грн. (зменшено до 267,10 грн.), штраф 200% 8830,66 грн., всього 15173,98 грн. (загальна сума після уточнення не вказана);

за договором про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкової системи газопостачання від 10.02.2009 №170 (далі Договір-170) заявлено основний борг 330,80 грн., пеня 51,84 грн. (за період з 12.05.2010 по 11.08.2010), інфляційні 44,66 грн., 3% річних 13,95 грн., всього 441,25 грн.;

за договором на виконання робіт з обслуговування катодного захисту підземного газопроводу низького тиску від 25.10.2005 №011-2005 (далі Договір-011-2005) заявлено основний борг 3639,95 грн., інфляційні 1679,84 грн., 3% річних 377,78 грн., всього 5697,57 грн.

Представник заявника у судовому засіданні уточнені вимоги підтримав, вимоги про стягнення штрафу обгрунтував посиланням на ст. 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбаченням відповідальності у вигляді штрафу від суми невиконаного грошового зобовязання в укладених договорах. У судовому засіданні 17.10.2011 на запитання суду пояснив, що не має інших доказів на підтвердження заявлених вимог, про що подав суду письмову заяву. Розпорядник майна та боржник заявлені вимоги визнали повністю.

Суд вважає, що заявлені вимоги підлягають визнанню у наступних сумах:

за договором-01-526 основний борг 1670,47 грн., інфляційні (1070,49 113,78) 956,71 грн., 3% річних (240,091,81) 238,28 грн.

При цьому: у розрахунку невірно визначено дату прострочення (якою є 06.05.2008, а не 05.04.2008) у звязку з цим судом виключаються нарахування пені, інфляційних та 3% річних до дати прострочення і в цій частині вимог необхідно відмовити; пеня мала б бути розрахована у сумі (430,53 62,58 106,97) 260,98 грн. за період з 06.05.2008 по 05.10.2008, однак у визнанні цих вимог необхідно відмовити з огляду на мораторій у справі №10/4867; в частині вимог про збільшення пені (430,53-260,98) 169,55 грн., то їх необхідно залишити без розгляду у звязку із поданням заяви про їх збільшення після закінчення 30-ти денного строку для предявлення вимог; в частині вимог про зменшення інфляційних (1113,88 1070,49) 43,39 грн. та 3% річних (253,94 240,09) 13,85 грн. провадження у справі необхідно припинити у звязку з відсутністю предмета спору; в частині стягнення штрафу у сумі 167,05 грн. необхідно відмовити з огляду на мораторій у справі №10/4867 (а також з мотивів викладених нижче).

за договором-673 основний борг 2016,49 грн., інфляційні 428,71 грн., 3% річних 126,95 грн. При цьому: у розрахунку не визначено дату прострочення, такою датою є 06.04.2009, тому пеня мала б розраховуватись за перші шість місяців у період з 06.04.2009 по 06.10.2009, однак не могла нараховуватись у звязку з дією мораторію у справі №10/4867 у звязку з цим суд відмовляє у вимозі по пені 328,55 грн. за період після цього строку; в частині ж вимог про зменшення інфляційних (455,73 428,71) 27,02 та 3% річних (136,90 126,95) 9,95 грн. провадження у справі необхідно припинити у звязку з відсутністю предмета спору; в частині стягнення штрафу у сумі 4032,98 грн. необхідно відмовити з огляду на мораторій у справі №10/4867 (а також з мотивів викладених нижче).

за договором-673-04 основний борг 4415,33 грн., інфляційні 898,96 грн., 3% річних 267,10 грн. При цьому: у розрахунку не визначено дату прострочення, такою датою є 06.05.2009, тому пеня мала розраховуватись за період з 06.05.2009 по 06.11.2009, однак не могла нараховуватись у звязку з дією мораторію у справі №10/4867 у звязку з цим суд відмовляє у вимозі по пені 719,40 грн. за період після цього строку; в частині ж вимог про зменшення інфляційних (949,30 898,96) 50,34 та 3% річних (288,87 267,10) 21,27 грн. провадження у справі необхідно припинити у звязку з відсутністю предмета спору; в частині стягнення штрафу у сумі 8830,66 грн. необхідно відмовити з огляду на мораторій у справі №10/4867 (а також з мотивів викладених нижче).

за договором-170 основний борг 330,80 грн., пеня 10,67 грн. (за період з 07.07.2010 по 11.08.2010), інфляційні 44,66 грн., 3% річних 13,95 грн. При цьому період розрахунку пені судом взято відповідно до наданого заявником розрахунку (а.с.129 т.4) з урахуванням припинення дії мораторію 23.06.2010. У решті вимог на суму (51,84 10,67) 41,17 грн. необхідно відмовити у звязку з дією мораторію у справі №10/4867;

за договором-011-2005 основний борг 3639,95 грн., інфляційні 1679,84 грн., 3% річних 377,78 грн.

Таким чином, підлягають визнанню вимоги у сумі 17105,98 грн. основного боргу, інфляційних та 3% річних у четверту чергу (1670,47+ 956,71+ 238,28+ 2016,49+ 428,71+ 126,95+ 4415,33+ 898,96+ 267,10+ 330,80+ 44,66+ 13,95+ 3639,95+ 1679,84+ 377,78) та вимоги у сумі 10,67 грн. пені у шосту чергу. Решта вимог на суму 106,97 грн. пені, збільшених заявником, підлягають залишенню без розгляду і вважаються погашеними. Вимоги про визнання інфляційних і 3% річних, зменшені заявником у розрахунках, на суму 165,82 грн. підлягають припиненню по п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У визнанні вимог по пені, інфляційних і 3% річних на суму 1528,27 грн. та штрафу на суму 13030,69 грн. (разом 14256,81 грн.) необхідно відмовити.

У визнанні вимог за сумами штрафів, нарахованих відповідно до договору-01-526, договору-673 та договору-673-04 суд відмовляє з огляду й на те, що застосування за одне і теж порушення (прострочення оплати) одночасно з пенею іншого виду неустойки штрафу у вигляді 10% і 200% від суми прострочення, передбаченого цими договорами, суперечить ст.61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Крім того, ст.231 і 232 Господарського кодексу України, передбачають, що штрафні санкції за порушення грошового зобовязання можуть установлюватись у вигляді відсотків за строк не більше шести місяців від дня прострочення. Тобто штрафні санкції за порушення грошового зобовязання можуть установлюватись лише у вигляді пені (а не штрафу), поняття якої міститься у ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», передбачає, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін», однак, «розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

Вищеназвані нормативні акти є спеціальними у питанні визначення відповідальності за такий вид порушення виконання зобовязання як прострочення виконання грошового зобовязання. Ними установлені обмеження у стягненні неустойки за невиконання грошового зобовязання (по виду неустойки пеня, по періоду нарахування перші шість місяців, по максимальному розміру процентів дві облікові ставки НБУ) перевищення яких шляхом змін до договору не допускається.

У звязку з цим доводи позивача про застосування інших норм чинного законодавства суд відхиляє, оскільки пріоритетними у застосуванні є норми закону, а не договору. Зокрема, наведені ним тлумачення статей 549, 550 та 551 Цивільного кодексу України суд вважає невірними, оскільки пріоритетними у застосуванні є норми закону, а не договору.

Суд вважає, що оскільки наявні підстави як для залишення додатково поданого розрахунку в частині збільшення пені за договором-673 та за договором-673-04 без розгляду у звязку з пропуском тридцятиденного строку предявлення вимог кредиторів (ст.14 Закону), так і для відмови у задоволенні вимог у звязку з неправомірним нарахуванням пені всупереч положенням ст.231 і 232 Господарського кодексу України, то у задоволенні заяви в цій частині необхідно відмовити.

Доводи боржника про застосування позовної давності до окремих вимог заявника суд відхиляє з огляду на мотиви відхилення вимог судом, які викладені вище.

що вимоги ТОВ "Фреєр" у розмірі 6828817,88 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Заявник обгрунтовує вимоги на суму 3406000 грн. наявністю у нього оригіналів простих векселів №83354347087758, №83354091084673, №83354091084674, які передані йому в установленому порядку ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія" згідно з угодами купівлі-продажу векселів від 16.08.2010 №248-1-Б, №249-1-Б та №250-1-Б, відповідними актами приймання передачі векселів (які були предявлені в оригіналі у судовому засіданні представником заявника).

Однак, факт безпідставності (безтоварності) видачі і обігу цих векселів установлено ухвалою суду від 15.10.2009 у справі №10/4867, залишеною без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 та Вищого господарського суду України від 28.04.2010. У останній зазначено, що "судами попередніх інстанцій також встановлено відсутність первинних бухгалтерських документів в підтвердження існування заборгованості за векселями". У постанові ж Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 детально досліджено ті зобовязання боржника перед первісним векселедержателем, в погашення яких боржником начеб-то були видані зазначені векселі. У даному судовому засіданні зазначені факти заявником чи й боржником, яким вимоги визнаються, не спростовані у звязку з чим вимоги визнанню не підлягають.

При цьому суд підкреслює ту обставину, що оцінюючи обставин наявності у справі оригіналів векселів, які є безумовним зобовязанням боржника заплатити векселедержателю, і ту обставину, що ці ж вимоги до боржника (на підставі цих же векселів) вже були предметом судового розгляду у справі №10/4867, віддає перевагу останній, оскільки обовязок боржника заплатити векселедержателю це є знеособлене і передбачене законом право, а судами було установлено і визначено відсутність права вимоги до боржника по конкретним векселям і по конкретним правовідносинам з цих обставин винесено рішення суду, яке також має законну силу, але вже у конкретних правовідносинах, а тому має перевагу перед загальним правилом закону.

Суд також виходить з тих мотивів, що право за векселями, яке відсутнє у ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія", не може бути передане ним іншій особі і у звязку з такою передачею виникнути у нового кредитора.

Заявник обгрунтовує вимогу на суму 3422817,88 грн. до боржника придбанням права на неї згідно з договором із ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія" від 02.08.2010 про відступлення права вимоги, отриманням від первісного кредитора оригіналу договору №Р01-05.04-61 від 05.05.2004 з додатками (а.с.53-58 т.5), а також документів згідно з актами прийому передачі (а.с.115,122 т.4 згідно з якими передані такі документи: копія та оригінал договору №Р01-05.04-61 на виконання будівельного підряду з будівництва обєкта житлового фонду, дві копії актів звірки розрахунків оригінал договору про відступлення права вимоги від 04.09.2006 №52 з відповідним актом приймання передачі). Також на вимогу суду представником заявника були надані банківські виписки про перерахування ТОВ "Рось-Ялта" на користь боржника коштів на загальну суму 3764350,00 грн. З них банківська виписка начеб-то за 18.06.2004 за платіжним документом №28 на суму 3000000 (три мільйони, а.с.68 т.5 ) грн. у не посвідченій ксерокопії з ознаками можливого накладення різних аркушів при ксерокопіюванні документів.

Пояснити причини відсутності оригіналу саме цієї банківської виписки, пояснити різницю між заявленою сумою і сумою банківських виписок, пояснити вказані у банківських виписках написи про призначення платежів представник заявника не зміг. На вимогу суду вказати конкретну дату настання строку права грошової вимоги до боржника, направив суду пояснення про те, що оскільки обумовлені договором підрядні роботи не були виконані відповідно до п.3.2 договору у строк до 09.12.2005, то з цього моменту у ТОВ "Рось-Ялта виникло право вимоги на суму вартості проавансованих та не виконаних боржником підрядних робіт.

Боржником і розпорядником майна вимоги визнані повністю. Проти заявлених вимог заявника заперечив представник ТОВ "Рось-Ялта" та ПАТ "Сведбанк" з тих мотивів, що вказані вимоги були предметом розгляду у справі №10/4867 і у їх визнанні було відмовлено постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 та Вищого господарського суду України від 28.04.2010.

Суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають визнанню,

оскільки заявник не отримав (та власне і не міг отримати внаслідок їх відсутності у первісного кредитора) документи про право вимоги до боржника. Такими документами мали б бути, в першу чергу, документи, необхідність у яких прямо передбачена договором (п.1.1 задания и сметы, п.3.4. график выполнения отдельных видов работ со сроками, п.5.1 проектно-сметную документацию, 7.1 акты приема-передачи работ, 11.2 акты на скрытые работы, а также наборы работ на следующий месяц)

оскільки згідно з пунктами 4.1 і 7.2 договору передбачалось використання авансу і проведення оплати за фактично виконані роботи. Усі учасники провадження у справі про банкрутство боржника не заперечують початку будівництва і виконання робіт боржником, однак кількість фактично виконаної роботи і її оплати невідома. За таких обставин погодитись лише із доводами заявника про те що, перераховані кошти не були платою за виконані роботи (при наявних у платіжних документах записів щодо їх цільового призначення "за будівельні роботи згідно з договором №Р01-05.04-61 від 05.05.2004") без додаткових доказів суд не може;

оскільки саме з огляду на вищевикладені обставини (відсутності необхідних первинних документів) конкретна дата строку платежу ні на усю заявлену суму, ні на будь-яку меншу із заявленої суми заявником не доведена,

оскільки право вимоги не виникло, а отже і не могло бути передане ні від ТОВ "Рось-Ялта" до ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія", ні від останньої до заявника.

Таким чином заявник не має документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для здійснення права вимоги (ст.517 Цивільного кодексу України).

Крім того, факт безпідставності вимог ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія" за цими зобовязаннями установлено ухвалою суду від 15.10.2009 у справі №10/4867, залишеною без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 та Вищого господарського суду України від 28.04.2010. Передача права, відсутність якого установлено судом, неможлива. Також у даному судовому засіданні зазначені факти заявником чи й боржником, яким вимоги визнаються, не спростовані, докази на підтвердження права вимоги не надані, у звязку з чим вимоги визнанню не підлягають.

що вимоги ТОВ "Рось-Ялта" у розмірі 3422817,88 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Заявник обгрунтовує вимоги на суму 3422817,88 грн. перерахуванням коштів на виконання будівельних робіт згідно з договором №Р01-05.04-61 від 05.05.2004. Тобто заявник обгрунтовує свою вимогу на тих же підставах, що і ТОВ "Фреєр" і на ту ж суму. На неодноразові вимоги суду представником заявника не були надані будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували право вимоги до боржника надані ж суду копії рішень органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки, надання дозволів на виготовлення проектно-кошторисної документації, про дозвіл на будівництво, розрахунки суми боргу та пояснення (і заперечення) не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують рух матеріальних цінностей, фактичне виконання робіт та їх обсяги. Протягом багатьох судових засідань представник заявника заявляв неодноразові клопотання про відкладення розгляду вимог для надання йому можливості віднайти та витребувати необхідні докази, однак документів про право грошової вимоги до боржника суду так надано не було. Клопотання про витребування того чи іншого документа у порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду від заявника не надходило. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому суд відмічає, що додавши копії вищеназваних документів заявник не надав будь-якого пояснення їх значення та обставин, які на його думку ними доводяться.

що вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 666980,06 грн. у першу чергу виходячи з наступного.

Так, первісні вимоги заявлено у розмірі 666980,06 грн. з яких 234430,31 грн. основного боргу, 430416,86 грн. відсотків по кредиту за період з 26.07.2006 по 31.11.2010 та 2132,89 грн. пені за період (згідно з розрахунками заявника) з 29.08.2005 по 29.09.2006.

У ході розгляду справи заявник 03.10.2011 подав розрахунок, у якому сума відсотків збільшена до 509862,31 грн., за період з 26.07.2006 по 01.10.2011 (збільшено на 79445,45 грн., заява ж про збільшення вимог відсутня), пояснив, що предмет застави знаходиться у нього, звернення стягнення зареєстровано, але не здійснено з огляду на наявність справи про банкрутство боржника. Суд розцінює поданий розрахунок як заяву про збільшення заявлених вимог.

Боржник і розпорядник майна зазначені вимоги визнали в повному обсязі.

Суд вважає, що заявлені вимоги підлягають визнанню у первісно заявленій сумі виходячи з наступного. Так, ст.14 Закону передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

У витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна міститься запис 4, згідно з яким розмір забезпечення основного зобовязання заставним майном складає 368105,00 грн. Обліку у боржника немає у звязку з відсутністю документів, тому суд розглядає вимоги відповідно до поданої заяви у загальному порядку.

Оскільки розмір основного зобовязання заявником заявлено у меншому розмірі, то воно підлягає визнанню у повному обсязі у сумі 234430,31 грн. Договором застави від 02.06.2005 передбачено, що заставою майна забезпечується також сплата процентів і пені. Пеню предявлено поза межами річного строку позовної давності, однак заява про застосування позовної давності відсутня, тому в цій частині вимоги також підлягають визнанню. Що стосується заяви про збільшення розміру процентів, то судом вимоги включаються до реєстру вимог лише у первісно заявленій сумі. Вимоги ж на суму (476614,32-430416,86) 46197,46 грн. є конкурсними, однак заявлені після закінчення 30-ти денного строку для їх предявлення, а тому залишаються без розгляду і є погашеними. Решта вимог нараховані після порушення провадження у справі, тому у визнанні вимог на суму (79445,45 46197,46) 33247,99 грн. процентів як конкурсних і забезпечених заставою слід відмовити.

що вимоги ОСОБА_8 підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 2049,43 грн. боргу зі сплати аліментів у першу чергу виходячи з наступного.

Так, первісні вимоги заявлено у розмірі 1800 грн. У ході розгляду справи заявниця вимоги збільшила їх до 5000 грн., однак заяви про збільшення вимог на вказану суму і чіткого розрахунку цієї суми не надала. У судовому засіданні пояснила, що збільшені вимоги складаються із: 2049,43 грн. заборгованості з виплати аліментів, яка підтверджується довідкою боржника про суму цієї заборгованості, 2000 грн. моральної шкоди, яка підтверджується поданими нею копіями квитанцій, чеків, проїзних квитків та інших документів, а також 950,57 грн. інфляційні на суму заборгованості за три роки відповідно до індексу інфляції, наданому на її запит органом статистики.

Боржником і розпорядником майна вимоги визнані лише в частині заборгованості зі сплати аліментів, в решті вимоги не визнані з огляду на їх безпідставність.

Суд вважає, що незалежно від подання заявницею заяви і суми заявлених у ній вимог, відповідно до ст.14 Закону, вимоги із заборгованості зі сплати аліментів підлягають включенню до реєстру згідно з даними обліку боржника, тобто у сумі 2049,43 грн.

Решта ж вимог не підтверджені відповідними документами та розрахунками з посиланням на них. Вимогу суду про необхідність їх подання було доведено до заявників ухвалою суду від 20.09.2011, а заявниці також було направлено відповідного листа від 18.07.211 (а.с.86 т.5) .

Зокрема, вимоги про відшкодування моральної шкоди на суму 2000 грн. мають підтверджуватись рішенням суду про їх стягнення, винесеним до моменту порушення провадження у цій справі, однак таке рішення відсутнє, отже право вимоги не виникло. У справі ж про банкрутство суд не встановлює факту спричинення моральної шкоди і не визначає його розміру, а розглядає вже наявні грошові вимоги, які повинні бути підтверджені відповідними документами про право на їх стягнення. Крім того, відсутня письмова заява про цю вимогу, вимогу предявлено після закінчення 30-ти денного строку для їх предявлення.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних на суму 950,57 грн., то їх розрахунок (про що надано лише усні пояснення заявниці у судовому засіданні) як різниця між двома попередніми заявленими сумами аліментів і шкоди (5000 2049,43 2000) не грунтується на чинному законодавстві.

Обовязок подання обгрунтованого розрахунку покладено на заявника (п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України). Такий розрахунок був витребуваний ухвалою суду, однак у порушення ст.4-5 та п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано. До функцій суду віднесено оцінка наявних у справі доказів та перевірка обгрунтованості і правильності розрахунків, але не проведення «перерахунків»належних до стягнення сум за заявника. Суд вважає, що заявник без поважних причин не надав суду обгрунтованого розрахунку суми інфляційних у звязку з чим вимога про їх стягнення на суму 950,57 грн. відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України мала б бути залишена без розгляду (п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344). Однак враховуючи, що дані вимоги розглядаються у справі про банкрутство, що повторний розгляд цих вимог неможливий у звязку із закінченням установленого ст. 14 Закону строку для подання заяв, що заявницею не подано письмової заяви про ці, що їх заявлено після закінчення 30-ти деннного строку предявлення вимог, суд вважає, що у задоволенні заяви в частині визнання інфляційних необхідно відмовити.

що вимоги публічного акціонерного товариства "Сведбанк" підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 4962000 грн. основного боргу та 5843876,57 грн. процентів за період з 18.04.2005 по 10.05.2011 (разом на суму 10805876,57 грн.) у четверту чергу виходячи з наступного.

Так, первісні вимоги заявлено у розмірі 11616375,00 грн., з яких крім вищевказаної суми 10805876,57 грн. заявлено вимоги про стягнення пені на суму 810498,43 грн., нарахованої заявником як на суму основного боргу, так і на суму процентів за користування кредитом. У ході розгляду справи заявник на неодноразові вимоги суду подавав уточнення до розрахунків заявленої суми боргу, процентів та пені.

Боржником і розпорядником майна вимоги не визнані з тих підстав, що усе майно, яке було надано під заставу при наданні кредиту, і, у одній частині було вилучено у боржника органом державної виконавчої служби та реалізовано на аукціоні, у іншій частині реалізовано ліквідатором банкрута у процедурі банкрутства у справі №10/4867. Ними надані докази такої реалізації, тому вони вважають, що боржник виконав своє зобовязання перед заявником передачею на реалізацію заставного майна.

Суд вважає, що підставами визнання вимог є надані заявником кредитний договір від 12.04.2005 №344 (далі Договір-344), виписки по рахунку боржника та меморіальні ордери про надання кредиту (т.3), розрахунок заявленої суми основного боргу та процентів за заявлений період (а.с.117, 118 т.5). Вимоги підлягають задоволенню у четверту чергу, оскільки у боржника відсутнє заставне майно, про що зазначено обома сторонами у судовому засіданні і ніхто із представників фактів його реалізації не заперечує (п.3 ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України).

Що стосується підстав відмови у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 810498,43 грн., то відмовляючи у задоволенні цих вимог суд виходить з наступного.

Незважаючи на неодноразові вимоги надати повний обгрунтований математичний розрахунок, такий розрахунок у доступному для перевірки вигляді суду не наданий, а надані суду усні пояснення представником не дали належного результату у розумінні того, що викладено у наданих суду розрахунках (таблицях). Так, в ухвалі суду від 20.09.2011 було чітко зазначено, що "Розрахунки неустойки та інших нарахувань на суму основного боргу … мають містити зазначення сум (які повинні підтверджуватись доданими доказами) та повний математичний розрахунок".

Якщо розрахунок заборгованості по основному боргу на суму 4962000 грн. (а.с.48 т.5 таблиця "видача кредиту в грн."), підтверджується наданими доказами, якщо розрахунки заборгованості по процентам на суму 6217743,32 грн. (таблиця а.с.48-49 "нараховано процентів (грн)"), підтверджується наданими доказами та попереднім розрахунком основного боргу, то наступні таблиці розрахунку пені (четверта "пеня за несвоєчасну сплату процентів по рах.№20693081679601" і пята "пеня за несвоєчасну сплату процентів по рах.№8240032009/8240230816796200902" на а.с.49 т.5, а також таблиці на а.с. 50 і 51 т.5) такими доказами і розрахунками не підтверджуються.

Зокрема, звідки взято (якими доказами підтверджується) цифру 4233741,55 грн. для розрахунку пені не зрозуміло, вона відсутня у наданих суду доказах і попередніх розрахунках (таблицях) основного боргу та процентів, відсутній її окремий розрахунок на підставі доданих доказів, відсутні письмові пояснення про те, як вона обчислена. Доводи заявника про те, що така сума обліковувалась на відповідному рахунку певний час і що вона розраховується із таблиці нарахування процентів, суд не приймає як належні, оскільки обліковуватись у заявника сума може і помилково, а у судовому засіданні кожна сума (цифра) у розрахунку має підтверджуватись доказами чи іншими розрахунками на підставі таких доказів. Те ж стосується і наступних сум у графах (колонках) таблиць із заголовком "Сума заборгованості за процентами", наприклад сум 1095407,29 і нижче (а.с.120 т.5) та сум 1393166,48 і нижче (а.с.121 т.5).

Крім цього, навіть якщо припустити, що зазначені суми на початок зазначеного у розрахунках періоду є вірними, то пеню нараховано невірно з огляду на таке.

Пеня має нараховуватись за перші шість місяців з дати прострочення (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Отже по сумі основного боргу заявник має право нарахувати пеню за період з 11.04.2006 по 11.10.2006 (пункти 1.3, 6.2 Договору-344). Заявником же розраховано пеню на суму основного боргу за період з 11.11.2010 по 10.05.2011 (тобто за період за який він не має права на їх нарахування).

Пеня ж на проценти має нараховуватись на певну суму збільшення за конкретний минулий місяць протягом наступних шести місяців. Так, наприклад, за заявлений заявником період з 12.11.2010 по 14.11.2010 пеня мала нараховуватись не на усю суму боргу по процентам за попередній період (1096262,14 а.с.120 т.5 другий рядок), а на різницю (1096262,14 1093407,29) 2854,85 грн.

Отже нарахування пені по процентам мало б бути здійснено для кожної окремої простроченої суми за окремий для неї період шести місяців. При цьому мали б враховуватись як сума сплати у відповідному періоді, так і зміни облікової ставки НБУ для їх розрахунку.

Також вбачається, що такі розрахунки мали б здійснюватись помісячно, оскільки прострочення за кожною окремою місячною сумою процентів настає відповідно до п.4.2, 6.3 Договору-344. Обгрунутування ж таких коротких періодів (один декілька днів) для нарахування пені на проценти у розрахунках і поясненнях відсутні.

Обовязок подання обгрунтованого розрахунку покладено на заявника (п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України). Такі розрахунки неодноразово були витребувані ухвалами суду, однак у порушення ст.4-5 та п.4 ч.1 ст.65 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано. До функцій суду віднесено оцінка наявних у справі доказів та перевірка обгрунтованості і правильності розрахунків, але не проведення «перерахунків»належних до стягнення сум за заявника. Суд вважає, що заявник без поважних причин не надав суду обгрунтованого розрахунку суми пені у звязку з чим вимога про їх стягнення на суму 810498,43 грн. відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України мала б бути залишена без розгляду (п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344). Однак враховуючи, що дані вимоги розглядаються у справі про банкрутство, що повторний розгляд цих вимог неможливий у звязку із закінченням установленого ст. 14 Закону строку для подання заяв, суд вважає, що у задоволенні заяви в частині визнання цих вимог необхідно відмовити.

Суд відхиляє доводи боржника і розпорядника майна, оскільки ними не надано доказів проведення розрахунку із заявником шляхом передачі (перерахування йому коштів ст.599 Цивільного кодексу України), або погашення його вимог на певну суму у інший спосіб, або ж припинення зобовязання на підставах передбачених законом (зокрема, главою 50 Цивільного кодексу України). Вказані ж ними обставини згідно із законодавством не є підставою для припинення зобовязання боржника перед банком.

При цьому суд враховує рішення господарського суду Черкаської області у справах №16/1981 (яким відмовлено у визнанні недійсним договору-344) та №02/113 (від 03.06.2010, яким стягнено проценти з боржника за період з 29.09.2006 по 19.10.2009 незважаючи що предмет іпотеки продано на прилюдних торгах 05.10.2007), а також ті обставини, що частина коштів за продаж частини заставного майна боржника у сумі 686474,48 грн. надійшли на рахунок боржника в АТ "ОТП Банк" м. Черкаси з 28.04.201 по 12.08.2010, однак, використані не на погашення боргу перед заявником. Останні факти спростовують пояснення боржника і розпорядника майна боржника про те, що кошти від продажу заставного майна у ліквідаційній процедурі у справі №10/4867 на рахунки боржника не надходили.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

що до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню

у першу чергу судові витрати (державне мито та плата за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство) у розмірі по 125 грн., сплачені кредиторами, а також окремо: вимоги ПАТ КБ "Приватбанк", які забезпечені заставою; частина заборгованості із заробітної плати, аліментів згідно із підп. "б" п.1 ч.1 ст. 31 Закону на суму 193037,54 грн.;

у другу чергу решта заборгованості із заробітної плати на суму 2062048,06 грн.;

Разом заборгованість із заробітної плати і аліментів згідно з довідками боржника станом на 04.10.2011 (а.с.69-73 т.4) складає суму у розмірі 2255085,60 грн. (без вимог ОСОБА_8, які включаються до реєстру окремо згідно з поданою нею заявою).

Доводи і заперечення, мотивів відхилення яких не вказані вище, судом відхиляються як такі, що не мають значення для розгляду вимог. При цьому суд приймає до уваги тривалий строк розгляду вимог, неодноразові відкладення та достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони чи для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Суд не вважає своїм обовязком створювати чи ініціювати припущення про те, які і у якої особи наявні чи можуть бути наявні докази на підтвердження чи спростування доводів сторін, та вважає, що обовязок суду у витребуванні документів відповідно до ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України виникає як результат реалізації стороною права заявити клопотання про їх витребування відповідно до ч.3 цієї ж ст.38. Саме сторона має вказати на конкретний доказ, особу, у якої він знаходиться, та обставини, які доказ спростує чи підтвердить, а не суд має проводити їх розшук з власної ініціативи і намагатися допомогти одній із сторін довести свої вимоги чи заперечення.

Керуючись ст.ст. 14 і 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати конкурсними кредиторами управління Пенсійного фонду України у м.Черкаси, державну податкову інспекцію у Черкаському районі, державну податкову інспекцію у м. Черкаси, Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство "Сведбанк", а також публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (вимоги якого повністю забезпечені заставою майна) у справі №14/5026/1020/2011, розмір їх вимог і черговість задоволення згідно з реєстром, що додається, та затвердити цей реєстр.

Відмовити у решті вимог:

державної податкової інспекції у Черкаському районі на суму 1577,84 грн.;

відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на суму 14256,81 грн.;

ОСОБА_8 на суму 2950,57 грн.;

публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на суму 810498,43 грн.;

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на суму 33247,99 грн.

2.Визнати зобовязання боржника із заробітної плати та аліментів у розмірі 2255085,65 грн. згідно з черговістю, вказаною у реєстрі

3. Відмовити у визнанні вимог конкурсними та включенні їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів наступних осіб:

ТОВ "Фреєр" повністю, на суму 6828817,88 грн.;

ТОВ "Рось-Ялта"повністю, на суму 3422817,88 грн.;

4.Припинити по п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України розгляд вимог про визнання їх конкурсними та про включення їх до реєстру вимог конкурсних кредиторів наступних осіб:

відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" частково, на суму 165,82 грн.;

5.Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.

Зокрема, залишити без розгляду і вважати такими, що погашені вимоги до боржника наступних осіб:

відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" на суму 106,97 грн;

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на суму 46197,46 грн.;

6. Розпоряднику майна у встановленому порядку та строки повідомити конкурсних кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

7.Зобовязати учасників провадження у справі про банкрутство боржника, які будуть обрані головою зборів кредиторів та/або головою комітету кредиторів та/або головою зборів комітету кредиторів, направляти до господарського суду для приєднання до матеріалів справи копії протоколів таких зборів, на яких вирішені питання про обрання і зміну складу комітету кредиторів та/або голови комітету кредиторів.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду

Ухвалу направити розпоряднику майна, кредиторам згідно з реєстром (8), Головному управлінню юстиції у Черкаській області, а також рекомендованим листом боржнику, іншим заявникам (2).

Суддя Ю.А. Хабазня

14

Повний текст складено 05.12.2011