Рішення № 19979090, 01.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 рокуСправа № 04/5026/2187/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Короткої А.В., відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом селянського (фермерського) господарства "Зеніт", м. Глобине Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод", с. Хутори Черкаського району Черкаської області про стягнення 134536,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Зеніт" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 107120,00 грн. основного боргу, 10 760,41 грн. пені, 15103,92 грн. інфляційних, 1611,20 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 серпня 2009 року сторони уклали договір поставки № 25/08/09-02, в порушення умов якого відповідач за отриманий товар не розрахувався.

У клопотанні, поданого 09.11.2011 року, представник позивача просила на виконання вимог ухвали суду приєднати до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій, вказала у судовому засіданні розглядати позовні вимоги з урахуванням поданого нею розрахунку штрафних санкцій. Судом приєднаний до матеріалів справи наданий розрахунок, ухвалено розглядати позовні вимоги з урахуванням нового розрахунку штрафних санкцій, пені, інфляційних витрат.

Відповідач у письмовому відзиві від 23.11.2011 року на позовну заяву заперечив проти позову, мотивуючи наступним:

- відповідно до п. 7.1. Договору "замовник здійснює оплату вартості послуг на протязі 21-ти календарного дня згідно виставленого рахунку-фактури", однак, станом на 23.11.2011 року позивач не виставив відповідні рахунки-фактури, що є недотриманням п. 7.1. Договору, з чого слідує, що строк виконання зобов'язання у розумінні п. 7.1. Договору не настав, відповідно до ст. 530 ЦК України;

- твердження позивача, що викладене у позовній заяві про те, що відповідач повинен був сплатити борг у семиденний строк після одержання претензії позивача суперечить п. 7.1. Договору та ст. 530 ЦК України, якою визначено, що семиденний строк виконання зобов'язання застосовується лише у випадку відсутності інших умов щодо строку в договорі;

- у видатковій накладній № 15 від 03.09.2009 року, на яку посилається позивач у позовній заяві, в графі "прийняв" відсутній підпис, з чого можна зробити висновок, що відповідач не отримав товар:

- отже, позивачем всупереч ст. 33 ГПК України належним чином не доведено факт отримання товару відповідачем, не надано доказів виставлення рахунків-фактур відповідачу за оплату товару відповідно до умов договору;

- відповідач не заперечує наявність правовідносин з позивачем та укладення спірних договорів, однак вважає, що строк виконання зобов'язання у розумінні ст. 530 ЦК України не настав, а позивач не довів факт отримання товару відповідачем.

Позивач у запереченнях від 28.11.2011 року на відзив на позовну заяву просив позов задовольнити повністю, мотивуючи наступним:

- твердження відповідача, що між сторонами по даній справі укладався договір про надання послуг не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься договір , що є договором поставки;

- відповідач невірно цитує п. 7.1. договору, в ньому зазначено, що оплата здійснюється на протязі 21 календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури, а не згідно рахунку-фактури, як стверджує відповідач;

- даний Договір не є спірним, так як в провадженні суду відсутній позов про визнання даного договору недійсним;

- датою виставлення рахунку-фактури є та дати, коли він виписаний, а саме 03.09.2009 року, і відповідачу у справі він був виписаний разом з первинним документом, а саме видатковою накладною № 15 від 03.09.2009 року, на підставі якої і виписувався даний рахунок-фактура;

- дані відносно здійснення господарської операції, вказані у видатковій накладній та рахунку-фактури до неї співпадають та інших договірних відносин між сторонами по справі не існує;

- з аналізу умов укладеного між сторонами договору поставки вбачається, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманого товару;

- видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції; рахунок-фактура є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України;

- отже, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар протягом семиденного строку з моменту отримання претензії;

- твердження відповідача щодо відсутності підпису уповноваженої особи на прийняття товарно-матеріальних цінностей у видатковій накладній спростовується матеріалами справи, а саме: тією ж видатковою накладною, що містить посилання на довіреність на уповноважену особу відповідача на отримання цінностей, також підписом уповноваженої особи на прийняття товару від імені відповідача під словом "прийнято", а також штампом, що належить відповідачу, тому позиція відповідача є необґрунтованою та такою, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 24 листопада 2011 року по 01 грудня 2011 року.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, дотримувалась письмових заперечень на письмовий відзив відповідача, пояснила, що накладна була надана працівнику відповідача, на якого була довіреність на отримання цінностей, вважала, що підпису уповноваженої особи на отримання цінностей та штампа достатньо на накладній, обов'язковість печатки не передбачено; строк виконання грошового зобов'язання відповідачем настав, оскільки позивачем надсилалась претензія; окремо зазначила, що крім даного договору з відповідачем не було жодних відносин по поводу даної поставки; просила позов задовольнити повністю;

- представник відповідача заперечив проти позову, дотримуючись письмового відзиву на позовну заяву, зазначив, що позивачем не доведено настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, оскільки рахунок-фактура не виставлявся та не доведений факт отримання відповідачем товару, оскільки печатка на підписі у накладній, а не штамп є доказом отримання товару, просив відмовити у позові.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

25 серпня 2009 року селянське (фермерське) господарство "Зеніт" (постачальник за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод" (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки №25/08/09-02 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору сою із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього Договору.

Договір містить, зокрема, такі умови:

- поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ. Місце поставки - Черкаська область, Черкаський район, с. Хацьки, Комбікормовий завод; (п. 4.1. Договору);

- поставка товару здійснюється протягом вересня 2009 року (п. 5.1. Договору);

- передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, яка виписується на дату оформлення товаро-транспортної накладної. В видатково-прибутковій накладній сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість з ПДВ товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. Видатково-прибуткова накладна є недійсною, якщо в ній не вказано номер довіреності, що видана до неї (п. 5.2.);

- ціна однієї тони товару становить 5200 гривень за одну тону, з ПДВ (п. 6.2.);

- сума договору складає 520 000 гривень, з ПДВ, + -10% (п. 6.3.);

- оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100 % від вартості поставленого товару, на протязі 21 календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури ( п. 7.1.);

- в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1. Договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від вартості частини товару, що був поставлений згідно графіку поставки, зазначеного в Додатковій угоді до даного Договору (п. 8.1.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу сою, що підтверджується довіреністю № ККЗ 314 від 03 вересня 2009 року виданої відповідачем особі на отримання від позивача сої в кількості 20,600 т. та накладною № 15 від 03.09.2099 року, що містить такі реквізити: від кого прийнято - СФГ "Зеніт", кому відпущено - ТОВ "Перше травня", за довіреністю серії ККЗ № 314 від 03 вересня 2009 р., підстава - договір № 25/08/09-02 від 25.08.2009, назва - соя, кількість 20,760 т, прийнято 20600, штамп відповідача, - ТОВ "Перше травня комбікормовий завод", разом 107120 грн., директор - підпис, здав - підпис, печатка позивача, головний бухгалтер, нижче прийняв, та підпис між цими рядками, а також підтверджується рахунком № 16 від 3 вересня 2009 року на суму 107120 грн.

16 грудня 2009 року за вих. №111 позивачем була направлена відповідачу претензія про перерахунок боргу 107120,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Дана претензія була отримана уповноваженою особою відповідача - секретарем ОСОБА_2 19.12.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Договір, що укладений між сторонами є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, що підтверджується накладною № 15 від 03.09.2099 року та довіреністю № ККЗ 314 від 03 вересня 2009 року, виданої відповідачем особі на отримання від позивача сої.

Суд вважає доводи відповідача про те, що накладна не містить підпис у рядку прийняв та не має печатку відповідача, а тому не підтверджує факт отримання відповідачем товару безпідставними та такими, що спростовуються вище перерахованими доказами, оскільки накладна між рядками головний бухгалтер та прийняв містить підпис, у справі є довіреність, що видана відповідачем особі на отримання від позивача товару.

Згідно п. 4, 5, 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Відповідно до п. 12 вказаної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

У матеріалах справи міститься довіреність, що відповідає вимогам даної Інструкції, накладна містить підпис, а також штамп відповідача, що вказує на те, що позивачем товар переданий уповноваженій особі відповідача.

Строк оплати за отриманий товар настав.

Доводи відповідача про те, що строк оплати не настав, оскільки рахунок не виставлявся відповідачу всупереч п. 7.1 Договору, а претензія є доказом настання строку лише тоді, коли строк не встановлений, однак строк в Договорі сторонами встановлений та пов'язаний з виставленням рахунку, суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються доказами, які є в матеріалах справи та розцінює їх як ухилення відповідача від виконання зобов'язання з оплати за товар.

Згідно п. 7.1. Договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100 % від вартості поставленого товару, на протязі 21 календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури.

У матеріалах справи є рахунок-фактура № 15 від 03.09.2009 року (дата таж сама, що і дата накладної).

Також у матеріалах справи є претензія від 16.12.2009 року вих. №111 та докази її отримання відповідачем.

Суд вважає вище перераховані докази достатніми доказами того, що строк оплати відповідачем за отриманий настав.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 107120,00 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.1. Договору сторони встановили, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1. Договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від вартості частини товару, що був поставлений згідно графіку поставки, зазначеного в Додатковій угоді до даного Договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання відповідача з оплати є простроченим, визначені позивачем періоди нарахування пені, три проценти річних, інфляційних встановлені ним в межах початку прострочення, незалежно від того, чи розраховані, виходячи з рахунку-фактури чи з претензії, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України.

Позивач нарахував пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19 січня 2010 року по 19 липня 2010 року (182 дні; дати визначені позивачем) в загальній сумі 10710,52 грн. Розрахунок пені перевірений судом, при підрахунку суду встановлена інша загальна сума пені за визначений позивачем період, а саме 10694,39 грн., що і є підлягаючою до задоволення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 19 січня 2010 року по 19 липня 2010 року (дати визначені позивачем) на загальну суму 1602,40 грн. розрахунок пені перевірений судом, він є вірним.

Позивачем фактично нараховані інфляційні за період з січня 2010 року по липень 2011 року на загальну суму 15103,92 грн., хоча зазначений період з 01 січня 2010 року по 01 вересня 2011 року. Розрахунок інфляційних за період з січня 2010 року по липень 2011 року перевірений судом, він є вірним.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 107120,00 грн. основного боргу, 10694,39 грн. пені, 1602,40 грн. три проценти річних, 15103,92 грн. інфляційних,

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1345,80 грн. витрат на оплату державного мита та 235,97 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 1581,77 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод", Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, к. 18, ідентифікаційний код 36330229 на користь селянського (фермерського) господарства "Зеніт", Полтавська область, м. Глобине, вул. Мічуріна, 100/8, ідентифікаційний код 25168580 - 107120,00 грн. основного боргу, 10694,39 грн. пені, 1602,40 грн. три проценти річних, 15103,92 грн. інфляційних, 1581,77 грн. судових витрат.

Повернути селянському (фермерському) господарству "Зеніт", Полтавська область, м. Глобине, вул. Мічуріна, 100/8, ідентифікаційний код 25168580 з Державного бюджету України 54,04 грн. надміру сплаченого державного мита згідно платіжного квитанції 1Р16190 від 16.09.2011.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяІ.І. Гура

Повне рішення складено 05 грудня 2011 року.