Рішення № 19977599, 14.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.Справа № 7/86/5022-1386/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Стадник М.С. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

розглянув справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Тернопільська область, 47600

За участю представників сторін :

Позивача: ОСОБА_2 довіреність №06-4/210 від 21.06.2011р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 984, від 20.12.2010р.

Суть справи:

Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу піску №3 укладеного 31.08.2010р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та філією "Козівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Учасникам судового процесу в засіданні розяснено їх права і обовязки передбачені ст. 22 ГПК України.

В судових засіданнях з 31.10.2011р. до 14.11.2011р. оголошувалися перерви для надання сторонам можливості надати додаткові матеріали в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Позивач позовні вимоги підтримав , в обґрунтування вимог посилається на те, що філія "Козівський райавтодор" ДП "Тернопільський облавтодор" не мала статусу юридичної особи, в період укладення договору була відокремленим підрозділом дочірнього підприємства та могла укладати угоди лише від імені і за дорученням ДП "Тернопільський облавтодор", яке керівнику філії на укладення спірного договору не надавалося. Разом з тим відповідач не перевірив повноваження керівника філії, тоді як згідно п.9.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р., сторона з якою укладено договір, зобовязана перевірити повноваження керівника відособленого підрозділу на укладення угод. Також, позивач подав пояснення ОСОБА_4, який укладав договір, та в якому підтверджено, що на звернення філії до ДП "Тернопільський облавтодор" з проханням надати дозвіл на укладення договору з ПП ОСОБА_5 на закупівлю піску, позитивної відповіді не отримав. Щодо одержання філією продукції повідомив, що пісок по дорученню отримував шляховий майстер ОСОБА_6, та що часткові розрахунки проведені між філією і підприємцем, без участі дочірнього підприємства, та що всі документи передані у філію "Бережанський райавтодор", у звязку з ліквідацєю філії "Козівський райавтодор" .

Відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд звернути увагу на те, що в п. 3.3 Положення Філії зазначено, що Філія може від імені і за дорученням директора ДП «Тернопільський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» укладати договори відповідно до предмета діяльності Філії, але слово "лише, або виключно" в даному пункті Положення відсутнє, а тому можна вважати, що не передбачається виключна необхідність отримувати доручення від директора Підприємства. Крім того, вважає, що позивач Договір купівлі - продажу піску № 3 від 31.08.2010р. схвалив, про що свідчить отримання представником філії піску згідно накладної № 14 від 29.11.2010р. на підставі довіреності за № 64 від 29.11.2010р. та проведення часткової оплати за отриманий пісок шляхом передачі Філією в рахунок розрахунків дизельного палива в кількості 300 літрів на загальну суму 2 070,00 грн. (лист вих. № 132 від 09.12.2010 р. та накладна № 8/41 від 09.12.2010 р.). Згідно п. 9.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»«...наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення". Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- між Приватним підприємцем ОСОБА_1, який діяв на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 16.09.1998р. (далі Продавець) та філією " Козівський райавтодор" в особі начальника ОСОБА_4, який діяв на підставі Положення (далі Покупець) укладено 31.08.2010р. договір купівлі - продажу піску №3 відповідно до умов якого :

- Продавець зобовязується поставити товар по ціні 38,00грн. за 1 м.2, загальна кількість товару -1000м2 на суму 38 000,00 грн., а Покупець прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 30 днів з моменту відвантаження товару, але не пізніше 30.12.2010р. (п.п. 1.1, 2.1,2.2,2.3,4.2 договору);

- строки відвантаження товару погоджуються сторонами та обліковуються шляхом виписки товаро - транспортної накладної, де Покупець ставить підпис про отримання товару при кожній поставці ( п. 4.1 умов договору) ;

- при порушені строків оплати Покупець зобовязаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу ( п. 5.1 умов договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання ( п. 7.1 договору).

На виконання умов договору купівлі - продажу піску №3 від 31.08.2010р. відповідачем через представника позивача ОСОБА_6.(довіреність №64 від 29.11.2010р.) згідно накладної № 14 від 29.11.2010р. відвантажено пісок на суму 12605,00грн.

Філія "Козівський райавтодор" в погашення заборгованості за відвантажений пісок передала відповідачеві згідно накладної №8/41 від 09.12.2010р. дизпаливо в кількості 300л на загальну суму 2070,00грн.

Позивач просить визнати договір купівлі - продажу піску №3 від 31.08.2010р. недійсним з моменту його укладення, оскільки такий укладений не уповноваженою особою, даний договір позивачем не погоджувався, при цьому, факт одержання піску філією та часткове здійснення нею розрахунків, не заперечує.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд виходив з наступного:

- відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобовязання, одним з видів якого є майново господарське зобов'язання (цивільно правове), виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;

- згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких зобов'язань є договори та інші правочини;

- загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно якої: - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним;

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1,3 ст. 215 ЦК України);

- відповідно до ст.ст.180,181 ГК України та ст.ст. 203, 207, 638, 639,654 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, при цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті, умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, воля сторін (його зміст) зафіксована в одному або кількох документах, який підписаний сторонами. Якщо договір укладає юридична особа, то він підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, тобто, особа яка укладає договір, зміни до нього, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, порядок створення яких встановлюється установчими документами. При цьому, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи і не перевищувати своїх повноважень(ст.92 ЦК України).

Відповідно до ст.95 ЦК України філії не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення, а керівник філії на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до п.9.1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/111, угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Разом з тим, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, згідно ст. 241 ЦК України створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Договір від 31.08.2010р. укладений керівником філії, яка є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" без права юридичної особи, підтвердженням чого є:п.3.1 Положення про філію затверджене наказом ДП "Тернопільський облавтодор" №1 від 28.05.2002р. та довідка Тернопільського обласного управління статистики.

Відповідно до п. п.3.3,5.8 Положення про філію,відносини філії з іншими субєктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів , що укладаються Підприємством ,та філією від імені та за дорученням директора Підприємства відповідно до предмета діяльності Підприємства.

Порядок укладення договорів дочірніми підприємствами регулюється Положенням про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" затверджене наказом товариства від 05.03.2009р.№35, згідно п.2.7 якого забороняється підписання договорів не уповноваженими посадовими особами , в тому числі начальниками філій за відсутності довіреності.

Матеріалами справи встановлено, що начальнику філії "Козівський райавтодор" довіреність на укладення договорів не видавалася, отже договір від 31.08.2010р. укладений без належних повноважень керівника філії.

Не підтверджено матеріалами справи і подальше схвалення спірної угоди Дочірнім підприємством. Так, бухгалтерські документи на одержання піску (видана філією довіреність №64 від 29.11.2010р.; накладна № 14 від 29.11.2010р. на суму 12605,00грн.) та часткову оплату його вартості (накладна №8/41 від 09.12.2010р. на дизпаливо на суму 2070,00грн.) свідчать , що такі операції здійснювалися між філією та підприємцем.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання договору чи правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги, що господарський суд,згідно ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, в процесі розгляду справи відповідач не довів суду в порядку передбаченому нормами ЦК України , що пісок згідно вищезазначеної накладної відпускався на виконання договору купівлі продажу піску №3 від 31.08.2010р., який схвалено позивачем шляхом вчинення певних дій на його виконання (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.), а тому доводи відповідача судом відхиляються, а позов задовольняється.

Державне мито та витрати на інформаційне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу піску №3 від 31.08.2010р. укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та філією "Козівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31995099 - 85,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення ( 25.11.2011р.), через місцевий господарський суд. Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8930

СуддяМ.С. Стадник