Рішення № 19977553, 03.11.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р.

Справа № 6/77/5022-1319/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список > судді Шумського І.П. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >

розглянув справу

за позовом - Концерну "Техвоєнсервіс" вул. Дегтярівська, 13/24 м. Київ 04119

до відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України "2 ремонтний завод засобів зв'язку" вул. І. Франка, 10 м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область 47501

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

Позивача - Солонець І.В.

Відповідача - Плеш З.А.

Суть справи:

Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до ДП МОУ "2 ремонтний завод засобів зв'язку" про стягнення 97 520 грн. основного боргу по сплаті внесків та 34 824 грн. інфляційних нарахувань.

В подальшому позивач зменшив заявлену до стягнення інфляційну суму до 21 221,61 грн.

Вимоги, підтримані в засіданні його представниками, позивач мотивував тим, що відповідачем не сплачувались внески на утримання концерну.

У відзиві на позов та згідно з поясненнями своїх представників, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Розгляд справи призначений вперше на 13.10.2011р., відкладався та в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 03.11.2011р..

В засіданні, його учасникам роз’яснювались належні їм права і обов’язки, передбачені ст. ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотанням аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне:

- відповідно до статуту концерну "Техвоєнсервіс" (позивача у справі) він є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Концерн "Техвоєнсервіс" є юридичною особою, до складу якого входять інші держпідприємства (учасники концерну).

Управління оперативною діяльністю концерну здійснює правління і генеральний директор. До складу правління входять керівники учасників концерну.

Майно концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання.

Джерелами формування майна концерну в т.ч. є внески його учасників.

Розмір внесків затверджується правлінням.

Згідно з наказом Міністерства оборони України №401 від 10.07.2006р. до складу концерну увійшло Державне підприємство Міністерства оборони України "2 ремонтний завод засобів зв'язку" (відповідач).

У відповідності до постанови правління позивача №2 від 21.11.2005р., листа генерального директора концерну №225/к/26 від 26.09.2005р., а також рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №7 від 25.10.2007р., учасники концерну зобов’язувались щоквартально сплачувати на його утримання внески у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

Згадане рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №7 від 25.10.2007р., керівник відповідача отримав особисто того ж дня, що стверджується текстом рішення та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні 13.10.2011р..

Повноваження правління концерну встановлювати розмір внесків, окрім статуту об'єднання, підтверджується і п.2.7 Положення про Правління концерну "Техвоєнсервіс", затв. рішенням правління №6 від 27.03.2007р. та наказом Міністерства оборони України №64- АГД від 28.03.2007р..

Відповідно до рішення правління концерну "Техвоєнсервіс" №15 від 28.04.2011р. та наказу Міністерства оборони України №260 від 18.05.2011р., відповідач вийшов зі складу згаданого концерну.

На даний час відповідач входить до Державного концерну "Укроборонпром" (постанова КМУ №1221 від 29.12.2010р., із змінами від 06.04.2011р.).

За час перебування Державного підприємства Міністерства оборони України "2 ремонтний завод засобів зв'язку" в концерні "Техвоєнсервіс", підприємство не сплачувало вищезазначених внесків.

Вказане в судовому засіданні 13.10.2011р. та у відзиві на позов підтвердив і представник відповідача.

З урахуванням поданих самим відповідачем Звітів про фінансові результати, передбачених Положенням (стандартом) бухобліку 3, затв. наказом Мінфіну №87 від 31.03.1999р. і зар. в Мінюсті від 21.06.1999р. № 397/3690, сума внесків в розмірі 2% від чистого доходу за період з 3 кв.2008р. по 1 кв. 2011р. повинна становити 97 520 грн..

Вказану суму, а також (з врахуванням зменшення позовних вимог) 21 221,61 грн. інфляційних втрат позивач і просив стягнути з боржника у судовому порядку.

У відзиві на позов та усних поясненнях представників, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на :

- відсутність між сторонами належним чином укладеного правочину, з якого б виникало зобов’язання відповідача по сплаті заявлених до стягнення внесків;

- збитковість підприємства;

- можливість стягнення інфляційних втрат лише за невиконання договірних зобов’язань.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, то на думку відповідача, у разі задоволення позову в частині основного боргу, сума інфляційних втрат за період з липня 2008р. по серпень 2011р. також повинна складати 21 221,61 грн..

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по даній справі доведено обґрунтованість своїх вимог про стягнення з відповідача 97 520 грн. внесків на утримання концерну.

Так, відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст.ст. 20,57 ГК України, ст.ст. 87,88 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі N 3/35-313, п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13, п.4.5 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14, із змінами і доповненнями статут юридичної особи є локальним (індивідуальним) актом і породжує права і обов'язки тільки у того, визначеного певного кола суб'єктів, якому він адресований.

Статут суб'єкта господарювання за своєю правовою природою не є правочином, однак визначає норми, що є обов’язковими для його учасників.

За ст.ст.120,123 ГК України учасники об'єднання підприємств (різновидом якого є концерн) можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Як зазначалось вище, позивач є юридичною особою (господарським об'єднанням), учасником якого з 10.07.2006р. по 18.05.2011р. був відповідач.

Відтак, положення ст. 123 ГК України, статуту позивача були обов’язковими для відповідача в згаданий період, в т.ч. і щодо зобов’язання щоквартально сплачувати на утримання концерну внески у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.

До висновку про існування в учасників концерну "Техвоєнсервіс" зобов’язання сплачувати названі внески на підставі його статуту та рішення правління концерну №7 від 25.10.2007р. прийшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 04.06.2009р. по справі №15/337.

За таких обставин, вимоги про стягнення 97 520 грн. заборгованості по сплаті внесків підлягають задоволенню як обґрунтовані і належним чином не заперечені відповідачем.

При цьому, безпідставними є доводи відповідача про відсутність у нього прибутку за стягуваний період. Оскільки, це спростовується поданими ним квартальними, піврічними та річними Звітами про фінансові результати, передбаченими Положенням (стандартом) бухобліку 3, затв. наказом Мінфіну №87 від 31.03.1999р. і зар. в Мінюсті від 21.06.1999р. № 397/3690.

Зокрема, даними рядка 035 Звітів "Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)".

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо –п.18 згаданого Положення.

Відсутність чистого доходу в окремі звітні періоди (1кв.2009р. та 1кв.2010р.) не вплинули на існування боргу в сумі, пред’явленій до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях –ст. 533 ЦК України.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В диспозиції ст. 625 ЦК України не міститься прямої вказівки на те, що право на застосування індексу інфляції виникає лише у кредитора за грошовим зобов’язанням, яке виникло на підставі правочину.

Тому заперечення відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

Відтак, з урахуванням, простроченого відповідачем періоду по сплаті внесків, встановлених в цей час індексів інфляції, листа Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", наданих сторонами розрахунків, вимоги про стягнення 21 221,61 грн. інфляційних нарахувань слід задовольнити.

З даним розрахунком інфляційних сум погодився і відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3,12,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "2 ремонтний завод засобів зв'язку" вул. І.Франка,10 м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область код 24969510,-

- на користь Концерну "Техвоєнсервіс" вул. Дегтярівська, 13/24 м. Київ код 33689867 –97 520 грн. заборгованості по сплаті внесків, 21 221,61 грн. інфляційних нарахувань, 1 187,42 грн., сплаченого держмита, 211,74 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 08 листопада 2011р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8656

Суддя І.П. Шумський