Рішення № 19976753, 12.12.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 р. Справа № 18/3115/11

за позовом Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" (вул. Пролетарська, буд. 3, смт. Нові Санжари, 39300)

до Божківської виправної колонії № 16 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (вул. Центральна, буд. 5, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734)

про стягнення 1838,05грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 1838,05грн., у тому числі 1483,50 грн. основного боргу за товар, поставлений по товарно-транспортним накладним № 4915 від 17.10.2008р., № 5660 від 12.11.2008р., № 6876 від 25.12.2008р. та договору про розстрочку виконання зобов’язання № 9 від 01.03.2010р., 354,55 грн. штрафу.

Відповідач надав заяву про припинення провадження у справі в зв’язку зі сплатою ним основного боргу на суму 1480,00 грн.

Позивач підтвердив часткову сплату відповідачем основного боргу суму 1480,00 грн. та надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій прохає стягнути з відповідача 358,05 грн. несплаченої за позовом суми. Фактично дана сума складається з 3,50 грн. основного боргу та 354,55 грн. штрафу.

На підставі ч.4 ст. 22 ГПК України суд приймає заяву про зменшення позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 23.11.2011р. та письмовими поясненнями і заявами позивача і відповідача.

В судовому засіданні 12.12.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди між Державним підприємством "Новосанжарське лісове господарство" (позивачем) та Божківською виправною колонією № 16 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (відповідачем) позивач продав відповідачу лісопродукцію на загальну суму 6283,52 грн.

Зазначене підтверджується двостороннє підписаними товарно-транспортними накладними № 4915 від 17.10.2008р., № 5660 від 12.11.2008р., № 6876 від 25.12.2008р. та довіреностями відповідача на отримання матеріальних цінностей № 216 від 24.12.2008року, №114 від 17.10.2008р., № 157 від 11.11.2008р. (а.с.10-15).

Відповідач оплатив поставлену йому продукцію частково - в сумі 4800,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку позивача (а.с.25-27).

Вартість продукції в розмірі 1483,52 грн. відповідачем сплачена не була.

01.03.2010р. між сторонами був укладений договір № 9 про розстрочку виконання зобов’язання на суму 1483,50 грн. (а.с.16).

Згідно п.1.2 Договору № 9 кредитор (позивач) надає боржнику (відповідачу) розстрочку виконання боргових зобов’язань на строк до 20.02.2011року.

Згідно п.2.1, п.2.2. Договору № 9 сторони визначили, що боржник (відповідач) сплачує вказану заборгованість шляхом перерахування грошових коштів не пізніше 20 числа кожного поточного місяця згідно графіку: з березня 2010р. по січень 2011р. по 123,00грн., а в лютому 2011р. - 130,50 грн.

Відповідач свої зобов’язання по договору № 9 не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Як свідчать надані докази, у товарно-транспортних накладних зазначено кількість, ціна та загальна вартість товару, одержаного відповідачем; відповідач одержував товар на підставі своїх довіреностей на одержання матеріальних цінностей; відповідач частково сплатив вартість одержаного товару; за договором № 9 від 01.03.2010р. сторони визначили графік погашення відповідачем заборгованості за одержаний товар. Дані докази свідчать, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу в усній формі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково сплатив заборгованість за одержаний товар в сумі 1480,00 грн. Зазначене підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача та платіжними дорученнями №82 від 22.11.2011р., №85 від 28.11.2011р., а також визнається позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 09.12.2011р.

Відповідно до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-08/675 та п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заборгованість в сумі 3,50 грн. відповідачем не сплачена та не оспорюється.

Таким чином позовні вимоги в стягненні 3,50 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В другому абзаці п. 3.2. Договору № 9 визначено, що боржник несе відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення платежів передбачених п.1.2. даного договору у розмірі 0,1 % за кожен день такого прострочення.

За період з 20.02.2011 р. по 17.10.2011р. позивачем нараховано 354,55 грн. штрафу.

Враховуючи, що умовою нарахування даної неустойки сторони визначили обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, за положеннями ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України дана неустойка фактично є пенею.

При нарахуванні даної неустойки (пені) позивачем не враховано наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із змінами та доповненнями, пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, нарахування неустойки є правомірним на суму 100,96 грн. поетапно (розрахунок суду –в матеріалах справи). Позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню

Вимоги в частині стягнення 253,59 грн. штрафу слід відхилити як заявлені з порушенням ч.6 ст. 232 ГК України.

Оскільки сплата заборгованості відбулася після звернення позивача з позовом до суду відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог та сумі основного боргу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Божківської виправної колонії № 16 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (вул. Центральна, буд. 5, с. Божківське, Полтавський район, Полтавська область, 38734, ідентифікаційний код 08564268, інші відомості - відсутні) на користь Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" (вул. Пролетарська, буд. 3, смт. Нові Санжари, 39300, ідентифікаційний код 00992734, інші відомості - відсутні) 3грн. 50коп. основного боргу, 100грн. 96 коп. штрафу, 87грн. 92 коп. витрат з оплати державного мита, 203грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 253,59 грн. штрафу - у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано 14.12.2011р.