Рішення № 19976604, 29.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р. Справа № 18/3393/11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139

до Комунального підприємства "Теплоенерго", 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68

про стягнення 2079845,76 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Бондаренко Т.Г.

від відповідача: Грак С.С.

В судовому засіданні 29.11.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 2079845,76 грн. боргу за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 3-26юр від 11.02.2005 року, в т.ч. 1941565,57 грн. основного боргу, 114236,61 грн. пені та 24043,58 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому до суду відзиві на позов № 1299 від 14.11.2011 року (а.с. 79) проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних заперечує, посилаючись на те, що спірним договором передбачено нарахування штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання розрахунків, у зв'язку з чим нарахування на суму заборгованості 3% річних, які також є різновидом неустойки, є безпідставним. В іншій частині представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечує, але зазначає про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

11.02.2005 року між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (відповідач, замовник) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (позивач, постачальник) було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді за № 3-26юр (а.с. 9-14), згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді із закупленого замовником палива в узгоджених обсягах для подальшої передачі її замовником споживачам, а замовник зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію відповідно до тарифу в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).

Приписами п. 12.1. договору на постачання теплової енергії в гарячій воді за № 3-26юр від 11.02.2005 року (далі - договір) термін його дії встановлено з 11.02.2005 року по 31.12.2005 року. При цьому договір вважається щороку продовженим, якщо за три місяці до закінчення терміну дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про відмову від договору або про його перегляд.

Подальшими додатковими угодами (а.с. 23, 26, 29, 33) термін дії договору було продовжено до 31.12.2010 року. Додатковою угодою № 11 від 06.12.2010 року (а.с. 37) термін дії спірного договору продовжено до 31.12.2011 року.

У відповідності до п. 2.1. договору, теплова енергія виробляється та постачається замовнику в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (а.с. 15) у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року.

Відповідно до п. 7.4. договору, фактичні обсяги відпущено теплової енергії та спожитого на ці цілі газу у розрахунковому періоді підтверджуються щомісячним підписанням трьохсторонніх актів і довідок між постачальником, замовником та Відкритим акціонерним товариством "Кременчукгаз" (додатки № № 4, 5). При цьому, ціна на теплову енергію визначається з урахуванням змісту п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди № 9 від 19.11.2009 року (а.с. 33), у відповідності до якого, тариф на виробництво 1 Гкал теплової енергії, виробленої із закупленого замовником палива без урахування паливної складової (умовно-постійні витрати) становить 56,11 грн. за 1 Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 11,22 грн., всього 67,33 грн. з ПДВ за 1 Гкал, відповідно до Постанови НКРЕ № 1269 від 05.11.2009 року та Листа НКРЕ № 538/0/30-09 від 16.11.2009 року.

На виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено відповідачеві теплову енергію в березні 2011 року в кількості 15928 Гкал на суму 1072464,10 грн., у квітні 2011 року в кількості 8127 Гкал на суму 547207,16 грн., у травні 2011 року в кількості 3058,4 Гкал на суму 205928,19 грн., у липні 2011 року в кількості 2294 Гкал на суму 154459,61 грн., у серпні 2011 року в кількості 2578 Гкал на суму 173581,90 грн. та у вересні 2011 року в кількості 2791 Гкал на суму 187923,61 грн., що підтверджується наявними у справі копіями трьохсторонніх актів та довідок за відповідні періоди (а.с. 40-57).

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.

У відповідності до положень п. п. 7.1.-7.2. договору, розрахунки за теплову, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі або за узгодженням сторін в інших формах, не заборонених законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом приписів п. 7.3. договору, замовник розраховується на протязі 10-ти днів після вручення рахунку: у випадку, якщо кількість фактично використаної теплової енергії перевищує кількість заявленої та сплаченої до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується замовником не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку та враховується в розрахунках за наступний розрахунковий період; допускається проводити розрахунки згідно погоджених сторонами графіків.

Позивачем для оплати поставленої теплової енергії було виставлено відповідачеві рахунки за № КВ-03228А від 31.03.2011 року на суму 1072464,10 грн., № КВ-04218А від 29.04.2011 року на суму 547207,16 грн., № КВ-05252А від 31.05.2011 року на суму 205928,19 грн., № КВ-07225А від 29.07.2011 року на суму 154459,61 грн., № КВ-08231А від 31.08.2011 року на суму 173581,90 грн. та № КВ-09275А від 30.09.2011 року на суму 187923,61 грн. (а.с. 58-63). Вказані рахунки були направлені на відповідачу рекомендованими листами № 47/251 від 07.04.2011 року, № 47/324 від 10.05.2011 року, № 47/396 від 10.06.2011 року, № 47/534 від 04.08.2011 року, № 47/608 від 06.09.2011 року та № 47/673 від 11.10.2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних реєстрів фінансового відділу (а.с. 68-73).

В порушення умов спірного договору відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався лише частково на суму 300000,00 грн., що була сплачена 20.04.2011 року відповідно до рахунку за № КВ-03228А від 31.03.2011 року, а також на суму 99999,00 грн., що була сплачена 28.10.2011 року відповідно до рахунку № КВ-08231А від 31.08.2011 року.

17.10.2011 року позивачем було вручено відповідачу претензію № 1-88юр від 11.10.2011 року про погашення заборгованості в розмірі 1976536,72 грн. (а.с. 64-65), розрахунок претензії (а.с. 66), а також копії вищевказаних рахунків на оплату поставленої теплової енергії.

У відповіді на претензію за № 1188 від 20.10.2011 року (а.с. 67) відповідач повністю визнав наявність заборгованості та зобов'язався здійснити часткове її погашення до 25.10.2011 року, решту заборгованості відповідач зобов'язався погасити до 30.11.2011 року.

Разом з тим, станом на момент винесення даного рішення жодних оплат на виконання умов спірного договору від відповідача не надходило.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було зазначено вище, в судовому засіданні 29.11.2011 року та у наданому до суду відзиві на позовну заяву за № 1299 від 14.11.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості не заперечує.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 1941565,57 грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 24043,58 грн. за період з 21.04.2011 року по 04.11.2011 року, нарахованих за кожним виставленим рахунком окремо.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних заперечує, посилаючись на те, що договором передбачено нарахування штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне виконання розрахунків, у зв'язку з чим нарахування на суму заборгованості 3% річних, які теж є різновидом неустойки, є безпідставним.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене чинним законодавством України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора, понесених внаслідок знецінення грошових коштів через інфляційні процеси в державі, та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, інфляційні нарахування на суму заборгованості та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та можуть ототожнюватися із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 23.05.2007 року по справі № 22/378-26/137 та Верховного Суду України від 15.11.2010 року.

Приймаючи до уваги викладене, заперечення відповідача стосовно нарахування та стягнення 3% річних судом відхиляються.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути пеню в сумі 114236,61 грн. за період з 21.04.2011 року по 04.11.2011 року, нарахованих по кожному виставленому рахунку окремо.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів п. 9.2.1. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію замовник сплачує пеню з розрахунку 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочки від суми прострочки.

Суд, перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем суми пені, враховуючи відсутність з боку відповідача заперечень щодо правомірності нарахування та розміру пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чапаєва, 68, р/р 260032257 в АКБ "МТ-Банк", МФО 331304, р/р 260041018 в КФ АБ "Полтава-Банк", МФО 331423, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139, р/р 26001000019787 у ПОФ "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 05763814) - 1941565,57 грн. основного боргу, 114236,61 грн. пені, 24043,58 грн. 3% річних та 41596,92 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 05.12.2011 року.