Рішення № 19976293, 22.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 Справа № 18/2627/11

за позовом Приватного підприємства "Зернопром", 36008, м. Полтава, вул. Серафімовича, 25

до Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", 36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6

про стягнення 7 376,31 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.09.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися.

22.11.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Зернопром", м. Полтава про стягнення з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат", м. Полтава 7 376,31 грн. за порушення останнім умов укладеного між сторонами 29.06.2011 р. Договору № 11 купівлі - продажу борошна в/с, 1с, з яких: 7100,00 грн. основний борг, 120,60 грн. пеня, 120,70 грн. інфляційні нарахування, 35,01 грн. три відсотки річних (з урахуванням часткової сплати).

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 7 339,93 грн., з яких 7100,00 грн. основний борг, 180,91 грн. пеня, 7,10 грн. інфляційні нарахування, 51,92 грн. три відсотки річних, яка судом задоволена.

Крім того, позивач надав суду заяву про зміну розміру позовних вимог (вх. № 17211д від 03.11.2011 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 7 454,32 грн., з яких 7100,00 грн. основний борг, 271,36 грн. пеня, 7,10 грн. інфляційні нарахування, 75,86 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення по даній справі) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд дану заяву оцінює як заяву про збільшення розміру позовних вимог та задовольняє як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеної заяви позивача.

Відповідач представництво у судове засідання жодного разу не забезпечив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про обов'язки, покладені на нього судом, про що свідчать повідомлення № 3600109034450 та № 3600109081033 про вручення йому поштового відправлення - ухвал суду у даній справі.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач супровідним листом № 36юр від 27.09.2011 р. (вх. № 15514д від 04.10.2011 р.) повідомив про часткове визнання позову та просив суд зменшити розмір пені. Крім того, в реагування на заяву позивача про зміну розміру позовних вимог зазначає про невірне визначення останнім періоду, за який обраховується пеня, 3% річних та індекс інфляцій з огляду на дату подачі позову.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

29.06.2011 р. між Приватним підприємством "Зернопром" (продавець) та Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю товар (борошно в/с, 1с), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- загальна кількість та вартість товару визначається відповідно до видаткових накладних (п. 2.1, п. 2.3 Договору);

- оплата вартості товару, що поставляється відповідно до умов даного договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в термін 3-х банківських днів з дня поставки (п. 4.1 Договору);

- у разі порушення зобов'язання, що виникають із цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором. У разі несвоєчасної поставки товарів продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення. При невідповідності якості (асортименту) переданих продавцем товарів умовам, що наведені в пп.. 2.4 і 2.5 цього договору, продавець зобов'язаний на вимогу покупця сплатити останньому неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми товару, а також усунути дефекти за свій рахунок у 3-х денний строк з моменту одержання відповідного повідомлення від покупця (п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4 Договору);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному п. 5.1 Договору, і закінчується 31 грудня 2011 р. (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 8 100,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 22 від 30.06.2011 р. на суму 2 100,00 грн. та № 24 від 06.07.2011 р. на суму 6 000,00 грн. (а.с. 13) та довіреністю серія ПМА № 004456 від 29.06.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними, що видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський м'ясокомбінат" Литвиненко М.І. (а.с. 15).

В порушення умов Договору відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково. За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складає 7 100,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції заяви про зміну розміру позовних вимог (вх. № 17211д від 03.11.2011 р.) про стягнення з відповідача 7 454,32 грн., з яких 7100,00 грн. основний борг, 271,36 грн. пеня, 7,10 грн. інфляційні нарахування, 75,86 грн. три відсотки річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки на суму 7 100,00 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 100,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання..

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір неустойки у разі порушення покупцем строків оплати отриманого товару, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 271,36 грн. пені.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 75,86 грн. за період з 15.07.2011 р. по 21.11.2011 р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 7,10 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.07.2011 р. по 21.11.2011 р. суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог з огляду на те, що за повідомленнями Державної служби статистики України від 09.08.2011 р., від 08.09.2011 р., від 11.10.2011 р. та від 11.10.2011 р. індекс споживчих цін (індекс інфляції) у липні 2011 року становив 98,7 відсотка, у серпні 2011 року - 99,6 відсотка, у вересні 2011 року - 100,1 у жовтні 2011 року - 100,0%, а розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції на виконання рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення оплати заборгованості.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 100,00 грн. основного боргу, 75,86 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Клопотання відповідача за текстом супровідного листа № 36юр від 27.09.2011 р. (вх. № 15514д від 04.10.2011 р.) про зменшення розміру пені судом відхиляється, оскільки за наведеним вище обґрунтуванням суд дійшов висновку про відмову в частині позовних вимог про стягнення пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені при пред'явленні позову судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, буд. 6), код ЄДРПОУ 00424214, р/р 26009171354001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Приватного підприємства "Зернопром" (36008, м. Полтава, вул. Серафимовича, 25), код ЄДРПОУ 32908536, р/р 26008210146044 в АТ "ПроКредитБанк", МФО 320984 - 7 100,00 грн. основного боргу, 75,86 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 25.11.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.