Рішення № 19976289, 24.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2011 Справа № 18/2361/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон", 10029, м. Житомир, вул. Московська, 72

до Відкритого акціонерного товариства "Галещина, машзавод", 39140, Полтавська обл., Козельщинський р-н, смт. Нова Галещина, вул. Заводська. 1

про стягнення 39 552,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3 від 02.10.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 4 від 05.09.2011 р..

залучений в порядку ст. 30 ГПК України начальник відділу збуту Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1, виданий Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 06.11.1998 р.

24.11.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон", м. Житомир про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Галещина, машзавод", смт. Нова Галещина 39 552,00 грн. штрафу за невиконання останнім умов укладеного між сторонами 06.07.2011 р. Договору № 615/2 купівлі-продажу.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви та додаткових пояснень № 2/17-1011 від 17.10.2011 р. (вх. № 16258д від 18.10.2011 р.).

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву № 1524 від 26.09.5011 р. (вх. № 15328д від 29.09.2011 р.) та пояснень № 1756 від 01.11.2011 р. (супровідний лист вх. № 14218д від 03.11.2011 р.), зокрема, з посиланням на ч. 4 ст. 612, ст. 613 Цивільного Кодексу України зазначає, що його прострочення обовязку з передачі товару не настало в звязку із простроченням покупця.

Ухвалою суду від 18.10.2011 р. змінено назву відповідача на "Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" з огляду на державну реєстрацію останнього у зв'язку із зміною найменування відповідно до чинного законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та залученого в порядку ст. 30 ГПК України начальника відділу збуту Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" ОСОБА_3, оцінивши надані докази,

встановив :

06.07.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Галещина, машзавод" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекон" (покупець) укладено Договір 615/2 купівлі-продажу (а.с. 8, далі Договір), за умовами якого Відкрите акціонерне товариство "Галещина, машзавод" (продавець) зобов'язувалося передати товар (борону БГР-6,7 з коготками в кількості 1 штука вартістю 197 760,00 грн.), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекон" (покупець) зобов'язувалося оплатити та прийняти даний товар.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступні умови Договору :

- кількість та вартість товару зазначається у накладних, товарно-транспортних документах та рахунках-фактурах (п. 1.1 Договору);

- загальна сума по даному договору становить 197760, 00 грн. (п. 1.2 Договору);

- покупець бере на себе зобов'язання здійснити авансовий платіж за даний товар до 07.07.2011 р., а продавець зобов'язується передати дану продукцію до 20.07.2011 р. (п. 3.1 Договору);

- передача товару проводиться зі складу продавця в смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну, Полтавської області. Перевезення товару зі складу продавця покупець здійснює за власний рахунок (п. 3.2 Договору);

- перехід права власності і ризиків на товар з продавця на покупця відбувається після передачі товару на складі продавця (п. 3.3 Договору);

- для отримання товару покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару (п. 3.6 Договору)

- покупець сплачує на поточний рахунок продавця авансовий платіж 20% від загальної суми цього договору, тобто 39 552,00 грн., в т.ч. 6 592,00 грн. ПДВ. В день прийняття товару покупець сплачує на поточний рахунок продавця залишок загальної суми цього договору, тобто 158 208,00 грн., в т.ч. 26 368,00 грн. ПДВ (пп.. 3.8.1, пп.. 3.8.2 Договору);

- у випадку порушення продавцем терміну передачі товару він сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від загальної суми цього договору (п. 4.3 Договору);

- договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань за ним (п. 6.1 Договору).

06.07.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекон" (покупець) на виконання умов Договору було здійснено попередню оплату за товар, що є предметом поставки по Договору в сумі 39 552,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 218 від 06.07.2011 р. (а.с. 10).

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо поставки товару у встановлений Договором строк, листом № 4/20-3-11 від 20.07.2011 р. та листом № 2/26-3-11 від 26.07.2011 р. позивач звернувся до Відкритого акціонерного товариства "Галещина, машзавод" з вимогою щодо повернення авансового платежу, що відповідачем не спростовано.

В реагування на лист № 2/26-3-11 від 26.07.2011 р. платіжним дорученням № 817 від 26.07.2011р. Публічне акціонерне товариство "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" повернуло попередню оплату позивачеві в сумі 39 552,00 грн. (а.с. 13).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 39 552,00 грн. штрафу за порушення продавцем невиконання останнім умов укладеного між сторонами 06.07.2011 р. Договору № 615/2 купівлі-продажу.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки товару.

Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 4 цієї ж статті прострочення боржника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно п. 3.1 Договору сторони визначили, що продавець зобовязаний передати покупцю продукцію в строк до 20.07.2011 року.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обовязок покупця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар;

2) надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути належним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вже зазначалося вище, у п. 3.2 Договору сторони визначили, що передача товару проводиться зі складу продавця в смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну, Полтавської області, тобто за місцезнаходженням товару. Перевезення товару зі складу продавця покупець здійснює за власний рахунок. Отже, момент виконання обовязку відповідача з передачі товару позивачу згідно цього Договору визначається за правилам ч. 1 п. 2 ст. 664 Цивільного Кодексу України, а саме в момент надання товару в розпорядження позивача.

У встановлений п. 3.1 Договору строк - до 20.07.2011 р. - відповідач не проінформував позивача про готовність товару на складі продавця в смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну, Полтавської області, тобто з огляду на ч. 1 п. 2 ст. 664 Цивільного Кодексу України товар у розпорядження покупця не надав, обовязок з передачі товару Покупцю не виконав. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

З визначення договору поставки відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України та змісту п. 1.1 Договору, вбачається, що виконання покупцем обовязку прийняти товар обумовлено виконанням продавцем обовязку передати цей товар покупцю (а не навпаки, як зазначає відповідач у відзиві на позов). У звязку з невиконанням продавцем свого обовязку з надання товару в розпорядження покупця позивач не мав підстав для направлення свого представника з довіреністю встановленого зразка для отримання товару у відповідності з п. 3.6 Договору.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання запропоноване боржником, або не вичинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку відповідача була відсутня пропозиція щодо прийняття позивачем виконання, ненаправлення позивачем свого представника для отримання такого виконання не є простроченням кредитора, за наявності якого відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України не настає прострочення боржника.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання чи неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідач у встановленому порядку не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо передачі товару покупцю у місцезнаходженні товару у встановлений Договором строк та те, що товар не передано ним внаслідок прострочення кредитора (покупця), що виключає відповідно до п. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника (постачальника).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 4.2 укладеного сторонами Договору у випадку порушення Продавцем терміну передачі товару він сплачує покупцю штраф в розмірі 20% від суми цього Договору. Згідно п. 1.2 Договору, загальна сума Договору становить 197760, 00 грн. у т.ч. ПДВ, відповідно сума штрафу, що обчислена позивачем згідно п. 4.2 Договору та підлягає стягненню з відповідача. складає 39522,00 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов № 1524 від 26.09.5011 р. та поясненні № 1756 від 01.11.2011 р. судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач безпідставно ототожнює визначений пп. 3.8.2. Договору момент переходу права власності на товар з моментом виконання ним своїх обовязків з передачі товару; посилання відповідача на ч. 4 ст. 612, ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 320 Господарського кодексу України як на підставу для звільнення його від встановленої п. 4.2. Договору відповідальності та відмову у задоволенні позовних вимог в звязку із простроченням кредитора судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем наявність такого прострочення не доведена.

Натомість з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 218 від 06.07.2011 р. вбачається, що попередня оплата в сумі 39 552,00 грн., в т.ч. 6 592,00 грн. ПДВ, повернута позивачу саме на підставі його листа № 2/26-3-11 від 26.07.2011 р., в якому міститься вимога про повернення коштів в звязку з непоставкою товару з вини продавця; доказів помилковості зазначення у платіжному дорученні саме такої підстави для проведення платежу відповідач не надав. Остання обставина свідчить, що вчиняючи дії по перерахуванню позивачеві цих коштів відповідач визнав, що невиконання поставки по Договору сталося з його вини, отже заперечення проти позову спрямовані на намагання відповідачем уникнути господарсько-правової відповідальності за порушення умов Договору.

Крім того, надані відповідачем в обґрунтування заперечення на позов у табличній формі відомості щодо товару на складі (додатки до супровідного листа № 1756 від 01.11.2011 р., вх. № 17218д від 03.11.2011 р.) суд не оцінює як допустимі докази, оскільки останні не відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 39 522,00 грн. за порушення договірних зобовязань ґрунтуються на нормах укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, підтверджені матеріалам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Галещинський машинобудівний завод сільськогосподарських машин та обладнання" (39140, Полтавська обл., Козельщинський р-н, смт. Нова Галещина, вул. Заводська, 1), код ЄДРПОУ 00238233 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекон" (10029, м. Житомир, вул. Московська, 72), код ЄДРПОУ 30103882 - 39 552,00 грн. штрафу, 395,52 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3.Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 28.11.2011 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.