Рішення № 19975912, 09.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2011 р.Справа № 9/17-4164-2011 За позовом: Прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Фонд державного майна України; До відповідачів:

1. Виконавчого комітету Одеської міської ради;

2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця";

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця";

про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, про визнання права власності

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Місюрко Г.А. (за посвідченням); Лянна О.А. (за посвідченням);

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача (Виконавчий комітет ОМР): не зявився;

Від відповідача(ПАТ "Укрпрофздоровниця"): ОСОБА_2. (за довіреністю);

Від третьої особи: ОСОБА_2. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 17.10.2011 року за вх. №6318/2011 прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Фонд державного майна України (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі Відповідач 1) та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (далі Відповідач 2) про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, про визнання права власності, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Відповідно до копії Довідки АА №373691 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) назва Відповідача 2 станом на 22.04.2011 року є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Прокурор та позивач на позовних вимогах наполягають, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач 1 (Виконавчий комітет Одеської міської ради) у судовому засіданні від 21.11.2011 року жодних пояснень по справі, як письмових так і усних не надавав, та просив відкласти розгляд справи, що судом було задоволено. Відповідач 1 в наступних засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідач 2 (Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця") у судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій Лермонтовський" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", надав до суду заяву про надання пояснень по суті справи №9/17-4164-2011 від 28.10.2011 року за вх. №37060/2011, відповідно до якої підтримує позицію Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

До прокуратури Приморського району м. Одеси, звернувся громадянин Зайцев І.В. з заявою щодо порушення прав держави на нерухоме державне майно, розташоване на території санаторію Лермонтовський, за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7.

В ході перевірки встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №151 від 04.07.2002 р. вирішено оформити та видати Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський”.

На підставі вищевказаного рішення, Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на не житлові будівлі №021961 від 17.07.2002р., згідно якого Відповідач 2 є власником нежитлових будівель, загальною площею 12 663 кв. м., відображених у технічному паспорті від 14.12.2001р.

Позивач стверджує, що прийняття рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №151 від 04.07.2002 р. та видане на його підставі свідоцтво про право власності №021961 від 17.07.2002 р. на ім'я ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, не відповідають діючому законодавству України та є недійсними.

На підставі вищевикладеного, прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Фонд державного майна України просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №151 від 04.07.2002 р. „Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на обєкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський” розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7”; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі №021961 від 17.07.2002 р. видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на імя Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", а також визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 12663 кв. м., що знаходиться у м. Одесі по провулку Лермонтовському.

17.11.2011 року за вх. №39417/2011 Фонд державного майна України надав до суду пояснення по справі №9/17-4164-2011, згідно яких позивач просить суд задовольнити позов прокурора Приморського району м. Одеси, що виступає в інтересах держави, у повному обсязі.

У судовому засіданні від 21.11.2011 року представником Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" надано суду відзив на позовну заяву про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, про визнання права власності, відповідно до якого Відповідач 2 з позовними вимогами не погоджується.

30.11.2011 року прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Фонд державного майна України направив до суду письмові пояснення по справі за вх. №41225/2011 та заяву про уточнення позову за вх. №41224/2011, посилаючись на наступне.

Так як, до майнового комплексу санаторію „Лермонтовський”, входять перелічені Позивачем будівлі та споруди, згідно матеріалів попередньої інвентаризації, прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Фонд державного майна України просить суд визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на чітко перелічені нежитлові будівлі, загальною площею 12663 кв. м., що знаходиться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, а саме: літера „В” - лікувальний корпус; літера „Г” - гуртожиток та пральня; літера „Д” - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2” - корпус №1; літера „Ж” - корпус № 5; літера „З,М” - грязелікарня; літера „Н” - котельна; літера „О” - майстерня; літера „Л” - сушка; літера „И” - клуб та поліклініка; літера „Й” - кінобудка; літера „ЬІ” - естрада; літера „X” - бібліотека та перукарня; літера „П” - водонапірна башта; літера „С” - їдальня; літера „Р, Ю” - адмін. корпус; літера „Я, Я1” - експериментально-монтажний цех; літера „Т” дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ” - житлові; літера „Ш” - радонова лабораторія; літера „Ч” - приймальне відділення; літера „У” - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц” - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни.

У судовому засіданні від 09.12.2011 року представником Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" заявлялось клопотання про проведення будівельно-технічної та економічної експертизи по справі, що було подане до суду 06.12.2011 року за вх. №42098/2011. Після оголошення перерви 09.12.2011 року, судом у заявленому клопотанні Відповідачем 2, було відмовлено, через недостатність правових підстав призначення такої експертизи.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вище встановлено господарським судом, в ході перевірки прокуратурою Приморського району м. Одеси встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №151 від 04.07.2002 р. „Про оформлення свідоцтв на право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” на об'єкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський”, розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Бєлінського, 7” вирішено оформити та видати Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський”: санаторій по пров. Лермонтовський, 2; нежитлові будівлі по вул. Белінського, 7, в результаті чого власником нежитлових будівель, загальною площею 12 663 кв. м., відображених у технічному паспорті від 14.12.2001 р., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2 є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Згідно з постановою Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок зокрема всі діючі госпрозрахункові санаторії /крім туберкульозних/ загальною кількістю 73 об'єкти на 23 586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20 997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1 510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії /крім туберкульозних/ і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління.

Згідно п. 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. Посилання про безоплатну передачу зазначених майнових комплексів у власність профспілковим організаціям у даній постанові відсутні.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Положення цієї постанови розповсюджувались на спірне майно, оскільки, як зазначено вище, передача майнових комплексів у відання профспілковим організаціям, яке було здійснено органом державної влади колишнього Союзу РСР, як уповноваженим органом на розпорядження державною власністю, ніяким чином не мала наслідком за собою зміну форми власності переданого майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 р. № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991р. було зареєстроване ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

Більш того, постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009р. по справі № 48/202-20/191 було зазначено, що майно, яке передавалось у статутного фонду ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, є державною власністю і така передача не несе за собою зміни його форми власності.

Положеннями ч. 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішеннями господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а тому наведені обставини не потребують доказування та вважаються доведеними.

Однак, протягом дії вказаного мораторію на зміну форми власності і власника державного майна, який був скасований 04.03.1992р. згідно з постановою Верховної Ради України від 04.03.1992р. за № 2164-ХІІ, Федерацією незалежних профспілок України на підставі акту від 24.01.1992р. було передано у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в обсягах та сумі згідно додатку, до якого увійшло й майно санаторію Лермонтовський, розташоване за адресою: м. Одеса, провулок Лермонтовський.

Більш того, постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХП „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

В силу приписів ст. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р., Фонд державного майна здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Аналіз вищенаведених приписів законодавства в їх сукупності та дослідження матеріалів справи дозволяє дійти до висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано зокрема профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання.

Передача майна у відання ніяким чином не є передачею майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. У зв'язку із прийняттям перелічених вище по тексту постанов та Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно зокрема профспілкових організацій колишнього СРСР було віднесено в силу закону до державної форми власності.

Викладене свідчить, що спірне майно, яке перебувало у віданні Української республіканської Ради профспілок та в подальшому було передано акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, також є саме державною власністю. Повноваження щодо управління майном державної важності, в тому числі і спірним майном, з урахуванням наведеного, було покладено саме на Фонд державного майна України.

Таким чином, спірне майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 12663 кв. м., за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, належить до державної власності та перебувають у розпорядженні Фонду державного майна України, як майно громадської організації колишнього СРСР, а тому воно не могло бути передано рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради у власність Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофздоровниця”, оскільки відсутня згода названого органу управління об'єктом державної власності.

Згідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Стаття 21 ЦК України передбачає можливість визнання судом незаконними та скасування правових актів, як індивідуальної дії так і нормативно-правових актів.

Відповідно до положень ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Безпідставними є доводи Відповідача про те, що діючим законодавством України не передбачено позбавлення права власності суб'єкта господарювання шляхом визнання недійсним раніше виданого рішення про визнання права власності, з посиланнями на положення ч.2 ст. 147 ГК України та ч.1 ст. 346 ЦК України, адже предметом спору у справі не є вилучення майна з власності Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", як було зазначено, вказане товариство ніколи не було власником спірного майна.

Предметом спору у справі є визнання права власності на спірне майно за державою в особі Фонду Державного майна України, яке в свою чергу оспорюється Відповідачем 2, та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке порушує майнові права держави, як власника спірного майна, що передбачено положеннями статей 21, 392 та 393 ЦК України.

Також необгрунтованими є доводи Відповідача 2 про сплив позовної давності та відсутності у Позивача поважних причин для його поновлення, адже, на думку Відповідача 2, Фонд державного майна не міг не знати про факт вибуття його власності з володіння у 1992 році, так як був позивачем у справі №137/7 за позовом до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ „Укрпрофоздоровниця” про визнання недійсними установчих документів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст. 267 ЦК України).

В даному випадку, порушення права власності держави на об'єкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський”, розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7, пов'язане з прийняттям оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №151 від 04.07.2002 р. „Про оформлення свідоцтв на право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, а не з переданням президією Ради Федерації незалежних профспілок України певного переліку нерухомого майна за актом від 24.01.1992 р. до статутного фонду ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”. З огляду на вказане, перебіг позовної давності починається саме від дня прийняття оскаржуваного рішення, про існування якого Позивачеві стало відомо лише в 2011 році, що, в свою чергу, є поважною причиною його пропуску.

На адресу прокуратури надійшла відповідь комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” вих. №11891-04/902/2 від 23.11.2011 р. на запит №9/2-58-11 від 09.11.2011 р. щодо надання інформації стосовно наступних питань: - які нежитлові будівлі та під якими літерами відповідно до матеріалів технічної інвентаризації Одеського МЕТІ та РОН станом на 2002 рік входили до майнового комплексу санаторію „Лермонтовський” розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2; - яка загальна площа вищевказаних нежитлових будівель;

Згідно вищевказаної відповіді, КП „Одеське МБТІ та РОН” не має можливості надати інформацію щодо зазначених питань станом на 2002 рік, у зв'язку з тим що матеріали технічної інвентаризації за запитуваний період не були приєднані до інвентаризаційної справи по об'єкту нерухомості.

Згідно матеріалів попередньої інвентаризації, які містяться у архівній справі, до майнового комплексу санаторію „Лермонтовський”, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, входили наступні будівлі та споруди: літера „В” - лікувальний корпус; літера „Г” - гуртожиток та пральня; літера „Д” - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2” - корпус №1; літера „Ж” - корпус № 5; літера „З,М” - грязелікарня; літера „Н” - котельна; літера „О” - майстерня; літера „Л” - сушка; літера „И” - клуб та поліклініка; літера „Й” - кінобудка; літера „ЬІ” - естрада; літера „X” - бібліотека та перукарня; літера „П” - водонапірна башта; літера „С” - їдальня; літера „Р, Ю” - адмін. корпус; літера „Я, Я1” - експериментально-монтажний цех; літера „Т” дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ” - житлові; літера „Ш” - радонова лабораторія; літера „Ч” - приймальне відділення; літера „У” - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц” - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни, загальною площею 12 663 кв. м., що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2”.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) №151 від 04.07.2002 р. „Про оформлення свідоцтв на право власності Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на обєкти нерухомого майна санаторію „Лермонтовський” розташовані за адресами: пров. Лермонтовський, 2, вул. Белінського, 7”.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі №021961 від 17.07.2002 р. видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на імя Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця": 01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780).

4. Визнати за державою в особі Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) право власності на нежитлові будівлі майнового комплексу санаторію „Лермонтовський”: літера „В” - лікувальний корпус; літера „Г” - гуртожиток та пральня; літера „Д” - корпус №2; літера „Е, Е1, Е2” - корпус №1; літера „Ж” - корпус № 5; літера „З,М” - грязелікарня; літера „Н” - котельна; літера „О” - майстерня; літера „Л” - сушка; літера „И” - клуб та поліклініка; літера „Й” - кінобудка; літера „ЬІ” - естрада; літера „X” - бібліотека та перукарня; літера „П” - водонапірна башта; літера „С” - їдальня; літера „Р, Ю” - адмін. корпус; літера „Я, Я1” - експериментально-монтажний цех; літера „Т” дитячий садок та аптека; літера „Ф, Э, Щ” - житлові; літера „Ш” - радонова лабораторія; літера „Ч” - приймальне відділення; літера „У” - корпус №4; №1, 2, 26, 36 - кіоски; №10,31, „Ц” - трансформаторні будки; №24 - газобалонна; №11, 12, 13, 14, 15, 16 - аеросолярій; №25, 23, 4, 5, 6, 7, 8, 27, 28 - сараї; №32 - гараж; №3, 17, 18, 21, 22 - навіси; №19 - душова літня; № 20, 9 - убиральні; №35 - танцювальний майданчик; №37 - спортивний майданчик; №38 - метео-майданчик; №ІІІ - VIII - оранжерея; №І - мостіння; №39 - 47 - ворота; №48 - 52 - забори; №29 - резервні запаси води; №11 - бетонний борт; №ІХ - фонтан; №Х-ХХІХ - грязеві басейни, загальною площею 12 663 кв. м., що знаходяться у м. Одесі по провулку Лермонтовському, 2”.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 93,50 грн. державного мита.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 93,50 грн. державного мита.

7. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, Одеська область, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2011 року.