Рішення № 19975860, 09.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2011 р.Справа № 9-28/17-4014-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД"; До відповідача: Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";

про стягнення 691189.76 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 06.10.2011 р. за вх. №6091/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Відповідач) 691189,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2011р. порушено провадження у справі №28/17-4014-2011 суддею Гуляк Г.І.

Приймаючи до уваги призначення повторного автоматизованого розподілу справи №28/17-4014-2011, згідно протоколу розподілу справи між суддями справу №28/17-4014-2011 призначено головуючому судді Меденцеву П.А. та присвоєно №9-28/17-4014-2011.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, надаючи уточнення до позовної заяви.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

У 2010 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" та Державним підприємством "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений договір поставки нафтопродуктів №4-1/3 від 24.06.2010 року.

За умовами договору позивач повинен був поставити у власність Відповідача бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" стверджує, що здійснило поставку товару на загальну вартість 2789875,10 грн.

Згідно банківської виписки, Відповідач за цим договором перерахував Позивачу суму за поставлений товар у розмірі 2098684,64 грн.

Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед Позивачем складає 691190,46 грн.

Відповідно до суті позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" просило суд стягнути з Відповідача 691190,46 грн.

17.07.2011 року за вх. 38030/2011 представником Відповідача було надано до суду письмовий відзив на позов, згідно якого просив суд залишити його без розгляду так як, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" позов подано з недодержання норм чинного законодавства не містить ані обставин, на яких ґрунтуються вимоги, ані зазначення доказів, що їх підтверджують.

15.11.2011 року за вх. №39141/2011, 18.11.2011 року за вх. №39598/2011 Державне підприємство "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало доповнення до відзиву, відповідно до яких заперечує проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" та просить суд відмовити у позові повністю.

08.12.2011 року Позивач подав суду відповідь на відзив Відповідача та уточнення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

На підставі викладеного, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" просить суд стягнути з Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість по договору поставки у розмірі 691189,76 грн., 3% річних 33802,21 грн., пеню 55923,91 грн., суму інфляційних збитків 85149,77 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки №4-1/3 від 24.06.2010 року, згідно з яким, позивач Постачальник, зобовязався передати у встановлений строк у власність Відповідача Покупця продукти нафтоперероблення інші (бітум нафтовий дорожній БНД 60-90 (90-130) в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що надається до договору і є його невідємною частиною, а відповідач в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах зазначених сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо поставки відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними: №2625 від 26.06.2010 року на суму 141956,00 грн., 9258,00 грн., №2626 від 26.06.2010 року на суму 121900,00 грн., 6625,00 грн., №2627 від 26.06.2010 року на суму 115736,00 грн., 5032,00 грн., №2735 від 26.06.2010 року на суму 112700,00 грн., 5757,50 грн., №2736 від 02.07.2010 року на суму 120428,00 грн., 10341,10 грн., №2737 від 02.07.2010 року на суму 119968,00 грн., 9910,40 грн., №2738 від 02.07.2010 року на суму 120152,00 грн., 6530,00 грн., № 2739 від 02.07.2010 року на суму 120152,00 грн., 6138,20 грн., № 2976 від 06.07.2010 року на суму 120152,00 грн., 5093,40 грн., №3452 від 06.07.2010 року на суму 82340,00 грн., 1163,50 грн., №3452 від 06.07.2010 року на суму 18400,00 грн., 260,00 грн., №3745 від 29.07.2010 року на суму 116248,00 грн., 6605,00 грн., №3746 від 30.07.2010 року на суму 135872,00 грн., 9264,00 грн., Акт №11.8-1 від 11.08.2010 року на суму 133128,00 грн., 7740,00 грн., Акт №14.8-3 від 14.08.2010 року на суму 110166,00 грн., 7686,00 грн., Акт №14.8-4 від 14.08.2010 року на суму 110940,00 грн., 10191,00 грн., Акт №21.8-2 від 21.08.2010 року 110080,00 грн., 6400,00 грн., Акт №19.9-2 від 19.09.2010 року на суму 122120,00 грн., 8520,00 грн., №5326 від 23.09.2010 року на суму 117992,00 грн., 8232,00 грн., №5783 від 02.10.2010 року на суму 112058,00 грн., 6515,00 грн., №5785 від 05.10.2010 року на суму 83162,00 грн., 4835,00 грн., №5770 від 05.10.2010 року на суму 122894,00 грн., 8574,00 грн., №5854 06.11.2010 року на суму 73100,00 грн., 5100,00 грн., №6754 від 16.12.2010 року на суму 86430,00 грн., 6030,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата товару проводилася частково, що підтверджується банківською випискою по рахунку 26009314250 з 26.06.2010 року по 05.10.2011 рік.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" становить 691189,76 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 26.06.2010 року по 04.11.2011 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен оплатити Позивачу три відсотка річних від простроченої суми.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 33802,21 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен оплатити Позивачу суму заборгованості з урахуванням інфляційних збитків.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 85149,77 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що якщо Покупець не може виконати свої зобовязання у звязку з затриманням фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється після отримання Покупцем коштів на свій поточний рахунок.

Пунктом № 10.3. Договору поставки нафтопродуктів № 4-1/3 від 24.06.2010 року передбачено, що за прострочення платежу, крім випадків зазначених в п. 5.4. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 29.07.2010р. по 16.12.2010р., становить 55923,91 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Державного підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (65031, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙД" (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 903, код ЄДРПОУ 31431743) основну заборгованість в сумі 691189,76 грн., 3% річних 33802,21 грн., пеню 55923,91 грн., інфляційні витрати 85149,77 грн., 6911,90 грн. - витрат по держмиту; 3497,51 грн. судового збору, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2011 року.