Рішення № 19975762, 05.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р.

Справа № 15/17-4553-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача – Рябоконь В.І.,

від відповідача – Єрмаков А.В.,

від третьої особи – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Військової частини А 1620, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про стягнення 2 525,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 1620, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 2 525,54 грн., посилаючись на наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та військовою частиною А 1620 був укладений договір № 557 про постачання електричної енергії на об'єкти відповідача, який відповідно до п. 9.4 діє до теперішнього часу.

Відповідно до умов вказаного договору ВАТ „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" зобов'язалося постачати електроенергію на об'єкти Військової частини А 1620 в межах встановленої потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору.

Як вказує позивач, ВАТ "Одесаобленерго" належним чином і в повному обсязі виконує свої договірні зобов'язання перед Військовою частиною А 1620, однак в/ч А 1620 виконує договірні зобов'язання не належним чином, виходячи із наступного.

Так, позивач зазначає, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договором.

Обсяги постачання електричної енергії на 2011 р. сторонами договору узгоджені у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" від 30.12.2010 р., який є невід'ємною частиною договору.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 є договірними величинами споживання електричної енергії (п. 5.3 договору).

У відповідності з додатком № 5 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 15-16 числа місяця до того ж числа наступного місяця.

Так, позивач вказує, що договірна величина споживання електричної енергії на квітень 2011 р. становить 14 000 кВт.г.

В свою чергу, як зазначає позивач, фактично в/ч А 1620 було спожито електричну енергію у квітні 2011 р. 17 186 кВт.г., що підтверджується актом про обсяги спожитої електроенергії в квітні 2011 р. наданого відповідачем.

При цьому позивач посилається п. 2 додатку № 1, за яким споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до закінчення розрахункового періоду, звернутись до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

Однак, як вказує позивач, споживач із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії у розрахунковому періоді до енергопостачальної компанії не звертався.

Відтак, за ствердженнями позивача, у квітні 2011 року відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії на 3 186 кВт.г, у зв’язку з чим позивачем було направлено відповідачу повідомлення про перевищення договірної величини споживання.

Між тим позивач вказує, що відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, п. 6.16 Правил, п. 4. додатку № 1 до договору, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії споживач зобов'язаний сплатити двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною.

У зв'язку з перевищенням договірної величини електроспоживання відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства позивачем була нарахована додаткова плата у квітні 2011 р. в сумі 2 525,54 грн. (3 186 кВт.г. х (0,7927 тариф х 1).

Однак, виставлений рахунок, який містив суму додаткової плати за перевищення договірної величини електроспоживання, у вказаній частині відповідачем не був сплачений, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання у квітні 2011 р. в сумі 2 525,54 грн.

При цьому позивач визначив Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси третьою особою на стороні відповідача з огляду на таке.

20.01.2006р. між ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси укладено договір про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію згідно виділених лімітів № 2, предметом якого є проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” та підрозділами КЕВ Одеси (згідно з додатком № 1 „Перелік військових частин, по яким здійснюється централізована оплата за електричну енергію”). Згідно переліку КЕВ м. Одеси взяло на себе зобов'язання сплачувати спожиту військовою частиною А 1620 електроенергію.

Так, у відповідності до п. 4.4. Правил коригування договірної величини пріоритетною за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Отже, за ствердженнями позивача, для коригування договірної величини КЕВ м. Одеси зобов'язано було сплатити додатково заявлені обсяги споживання електричної енергії, що в свою чергу КЕВ м. Одеси здійснено не було.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-4553-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав та вважає їх незаконними і такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 30-31). Зокрема, відповідач послався на те, що 31 травня 2005 року Міністром Оборони України було видано наказ № 290 "Про проведення організаційних заходів з формування та комплектування квартирно-експлуатаційних управлінь", що є чинним, за яким всі квартирно-експлуатаційні відділи міст (районів), які є окремими юридичними особами, зобов’язані здійснювати з 01.01.2006 року оплату комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовими частинами. Тобто даним наказом Міністра Оборони України функцію платника було покладено на квартирно-експлуатаційний відділ міста (району), зокрема на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса.

При цьому, як вказує відповідач, з 01.01.2006 року всі цільові кошти з Державного бюджету України на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовими частинами, зокрема військовою частиною А1620, надходять на рахунки квартирно-експлуатаційних відділів міст (районів), зокрема Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. Одночасно з 01 січня 2006 року з боку розпорядників коштів вищого рівня було припинено цільове фінансування з Державного бюджету України військових частин, зокрема військової частини А1620 (з 01.01.2006 року кошторис частин взагалі не передбачає статтю видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв).

На виконання наказу Міністра Оборони України командувачем Повітряних Сил України, Збройних Сил України видано розпорядження, яке розіслано до військових частин телеграмою вих. 24/3 від 11.01.2006 року, згідно якого військовим частинам разом з квартирно-експлуатаційним відділом (КЕВ району) наказано переукласти договори з організаціями, які надають енергоносії або комунальні послуги. Тобто, укласти трьохсторонні угоди, за якими постачальником є організація, що надає квартирно-експлуатаційні послуги, одержувач квартирно-експлуатаційних послуг - військова частина, а платник за отримані військовою частиною квартирно-експлуатаційні послуги - квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ району).

Тому, як зазначає відповідач, 20.01.2006 року між ВАТ „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса було укладено договір про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію, який діє на даний час, предметом якого є проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між ВАТ „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та підрозділами КЕВ м. Одеси, в тому числі згідно з додатком № 1, військовою частиною А1620.

Таким чином, на думку відповідача, обов'язок щодо оплати електричної енергії, спожитої військовою частиною А1620 понад граничну величину, виникає саме у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в засідання суду не з’явився, також третя особа письмові пояснення по суті спору не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (постачальник) та Військовою частиною А 1620 (споживач) був укладений договір № 557 про постачання електричної енергії на об'єкти відповідача (з урахуванням протоколу розбіжностей № 258 від 10.03.2004 року). Відповідно до умов вказаного договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 2.1.2 договору позивач як постачальник зобов’язався постачати відповідачу як споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток „Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу)

В свою чергу згідно п. 2.2.1, 2.2.2 договору відповідач як споживач зобов’язався виконувати умови цього договору, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору. При цьому за умовами п. 3.2 вказаного договору споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.

П. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (по формі додатку „Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу).

Субспоживач має право уточнювати розмір споживання електричної енергії на наступний місяць у разі зміни планів виробництва або режимів роботи.

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п. 5.2 договору договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні:

- заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни;

- забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача;

- передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії – для установ та організацій, що фінансуються з бюджету.

Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною цього договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду або додатком „Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”.

За підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу та, у разі споживання понад договірну величину, письмово доводиться до відома споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії.

Коригування граничної величини споживання електричної енергії може бути проведено як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.

Згідно п. 5.3. договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимуму навантажень енергосистеми для споживачів з приєднаною потужністю більше 150 кВА, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності і можуть бути скориговані по заявці споживача при умові повної оплати за очікуване споживання.

У разі, коли споживач, на підставі двостороннього акта, має погоджену технологічну та аварійну броню електропостачання, договірна величина споживання електричної потужності в години максимуму навантаження має бути не нижче величини аварійної броні, обумовленої актом аварійної і технологічної броні електропостачання при умові виконання п. 2 додатку "Порядок розрахунків" цього договору.

Відповідно до п. 5.4. години максимуму навантажень енергосистеми (межі тарифних зон) установлюються НЕК „Укренерго” доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовими повідомленнями.

Для споживачів, які мають кілька територіально відокремлених підрозділів з приєднаною потужністю і 150 кВА, договірні величини споживання електричної потужності визначаються окремо за кожним підрозділом.

В розділі 6 вказаного договору визначено порядок обліку електроенергії та порядок розрахунків. Так, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У випадках, коли постачальник виявив пошкодження розрахункових лічильників, зміну схеми ввімкнення лічильників, зрив пломби та інші порушення, які оформлені актом, обсяг спожитої електроенергії визначається постачальником за затвердженою НКРЕ методикою обчислення недоврахованої електричної енергії без подальшого перерахунку.

Зняття показників розрахункових засобів обліку здійснюється споживачем і оформляються „Актом про обсяги спожитої електроенергії”.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає зі змісту вищевказаного договору № 577, позивач взяв на себе зобов'язання постачати електроенергію на об'єкти відповідача в межах встановленої потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за спожиту електроенергію, дотримуватись установлених режимів споживання та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п.п. 5.2, 5.3 договору та п.п. 4.2, 4.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України N 28 від 31.07.96 року, сторонами визначено договірні величини споживання електричної енергії та потужності, що зафіксовано в укладеному додатку до договору.

Так, обсяги постачання електричної енергії на 2011 р. сторонами договору узгоджені у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" від 30.12.2010 р., який є невід'ємною частиною договору.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлені додатком № 1 є договірними величинами споживання електричної енергії (п. 5.3 договору).

У відповідності з додатком № 5 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 15-16 числа місяця до того ж числа наступного місяця.

Так, договірна величина споживання електричної енергії на квітень 2011 р. становила 14000 кВт.г.

Проте, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, фактично в/ч А 1620 було спожито електричну енергію у квітні 2011 р. 17 186 кВт.г., що підтверджується актом про обсяги спожитої електроенергії в квітні 2011 р., поданого відповідачем.

Відповідно до п. 4.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

При цьому згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії - це узгоджена в договорі величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період, а договірна потужність - це узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми.

Положеннями абзацу першого та шостого пункту 4.2 вказаних Правил встановлено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Абзацом першим пункту 4.4 Правил встановлено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.14 Правил перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Таким чином, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії та на підставі документа (додатка до договору), в якому зазначено заявлений обсяг електроспоживання на відповідний розрахунковий період, за який проводиться підбиття підсумків.

Згідно п. 2 додатку № 1 до договору № 557 споживач має право протягом розрахункового періоду, але не пізніше ніж за день до закінчення розрахункового періоду, звернутись до постачальника електричної енергії із заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електричної енергії.

Однак, як з’ясовано судом, відповідач як споживач із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії у розрахунковому періоді не звертався до позивача - енергопостачальної компанії.

Відтак, у квітні 2011 року відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії на 3 186 кВт.г, у зв’язку з чим позивачем було направлено відповідачу повідомлення про перевищення договірної величини споживання. При цьому позивачем було донараховано відповідачу додаткову плату у квітні 2011 р. в сумі 2 525,54 грн. (3 186 кВт.г. х (0,7927 тариф х 1) та виставлено рахунок на оплату.

Однак, виставлений рахунок, який містив суму додаткової плати за перевищення договірної величини електроспоживання, у вказаній частині відповідачем не був сплачений, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірної величини електроспоживання у квітні 2011 р. в сумі 2 525,54 грн.

Як визначено в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність, зокрема, за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, а у випадку перевищення договірної величини потужності сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України).

В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу змісту викладених правових норм вбачається, що споживання електричної енергії та потужності понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, яке тягне встановлену законом відповідальність у виді нарахування двократної вартості різниці між фактично спожитою і договірною величиною, що є господарсько-правовою санкцією за порушення у сфері господарювання.

Так, заявлену позивачем до стягнення суму відповідач не оспорив, проте послався на те, що вказану суму має сплачувати третя особа –КЕВ м. Одеси з огляду на таке. 20.01.2006 року між ВАТ „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса було укладено договір про централізоване проведення розрахунків за спожиту електроенергію, який діє на даний час, предметом якого є проведення централізованих розрахунків за спожиту електроенергію згідно укладених договорів між ВАТ „Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та підрозділами КЕВ м. Одеси, в тому числі згідно з додатком № 1, військовою частиною А1620.

Однак, як зазначає позивач та випливає з матеріалів справи, за вказаним договором від 20.01.2006 року КЕВ м. Одеси зобов’язалось сплачувати спожиту електроенергію в межах договірних величин, а спожиту електроенергію понад договірні величини має сплачувати відповідач.

Так, на думку суду, оскільки саме внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на квітень 2011 року, у позивача виникає право стягнути з відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, яка є видом відповідальності, і, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” до Військової частини А 1620, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про стягнення 2 525,54 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37; код 08502712; р/р № 3521000 в УДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3; код ЄДРПОУ 00131713; п/р 2603730103777 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Ощадбанк”, МФО 328845) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 2 525/дві тисячі п’ятсот двадцять п’ять/грн. 54 коп.

3. СТЯГНУТИ з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, 37; код 08502712; р/р № 3521000 в УДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3; код ЄДРПОУ 00131713; п/р 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеси, МФО 328704) витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві /грн., 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011 р.