Рішення № 19975730, 07.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2011 р.Справа № 4/17-4254-2011 За позовом: Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство";

До відповідача: Приватне підприємство "САНТЕКС ЛТД"

про стягнення 22919,57грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- по довіреності;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Державна судноплавна компанія „Чорноморське морське пароплавство” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства "САНТЕКС ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 22919,57грн., з яких18316 грн. 31 коп. сума боргу по договору про надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів № ОД-2229 від 19.02.2008 року; 1280 грн. 25 коп. борг за комунальні послуги; 919 грн. 48 коп. 3% річних; 2403 грн. 53 коп. інфляційні витрати.

Відповідач у справі, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в судове засідання не зявився, правом на надання відзиву на позов в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у межах строків, визначених ст. 69 ГПК України.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, а саме до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням приватного підприємства "САНТЕКС ЛТД" є м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивизії, 2.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2008 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (власник майна) був укладений договір № ОД-2229 про надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів, згідно якого Позивач надає Відповідачу послуги по розміщенню автотранспортних засобів на спеціально виділеній площі-850 кв. м., що розміщене за адресою:м. Одеса, Дальницьке шосе, 22а.

Відповідно п.3.3.Договору, вартість послуг по розміщенню в місяць складає 450 грн. та відповідно п.3.1.Договору Відповідач щомісячно здійснює платіж до 05 числа кожного календарного місяця.

Згідно п.8.1.Договор укладений строком з 01.02.2008 року до 31.12.2008 року.

За додатковими угодами №ОД-2692 від 31.12.08р. та №ОД-2861 від 01.07.09р. договір про надання послуг вважається продовженим на строк до 31.12.2009р..

30.11.09р., 31.12.09р., 29.01.10р. та 26.02.2010р. Відповідачу були пред'явлені акти №ОУ-2829, №ОУ-3060, №ОУ-1116 та акт №ОУ- 1250 здачі-прийняття робіт на суму-17433,84 грн..

Відповідач взяті на себе зобов”язання по погашенню заборгованісті не виконав і тому у нього виникла заборгованість в сумі

Отже, позивач вказує, що сума боргу відповідача складає: 19596 грн. 56 коп., з яких: 18316грн. 21 коп. сума боргу по Договору та 1280 грн. 20 коп. борг за комунальні послуги.

Проте, суд встановив, що оплата комунальних послуг відповідачем не передбачена умовами Договору про надання послуг по розміщенню автотранспортних засобів № ОД-2229 від 19.02.2008 року. Тому, позивачем безпідставно предявлені вимоги до відповідача про стягнення 1280 грн. 20 коп. боргу за комунальні послуги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного Кодексу України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. договору №Д-2229 від 19.02.2008р. встановлено, що відповідач був зобов`язаний за послуги по розміщенню автотранспортних засобів щомісячно здійснювати авансовий платіж, шляхом перерахування суми, зазначеної в пункті 3.3. вказаного договору (900гривень) до 05 числа кожного календарного місяця.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 919,48грн. та індекс інфляції складає 2403,53 які підлягають стягненню.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 18316 грн. 31 коп. боргу по договору; 919 гривні 48 коп. - 3% річних; 2403 гривень 53коп.- інфляційних з покладанням на відповідача витрат по держмиту та ІТЗ судового процесу в розмірі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "САНТЕКС ЛТД" (65101, м. Одеса, вул. 25 Чапаєвської дивізії, 2, код 33314225) на користь Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код - 01125614): 18316 грн. 31 коп. боргу по договору; 919 гривні 48 коп. - 3% річних; 2403 гривень 53коп.- інфляційних; 217гривню 73 коп. держмита та 224 гривню 20 коп. витрат за ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текс рішення складено 12.12.11р.

Суддя Літвінов С.В.