Рішення № 19975218, 28.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р.Справа № 27/17-3909-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідачів: 1. не зявились;

2. не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Терра Банк";

до відповідачів: 1. Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів"

2. Приватного підприємства "Биа Плюс"

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів"та Приватного підприємства "Биа Плюс", в якій просить суд зобов'язати ПП "Херсонський завод пластикових виробів" надати ПАТ "Терра Банк" документи, які підтверджують, що обладнання (екструзійна лінія для виробництва пластикової труби з ПВХ на базі екструдера „Krauss-Maffei KMD 90-2KK” (у складі екструдера двошнекового конічного, стола калібрувального 5м greiner б/н, моноблоку 250 greiner б/н, стола приймального 6м greiner б/н, завантажувача ZJF 100 б/н), холодильну установку »мод.5, холодильну установку »мод.8), яке є предметом договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р., належало або належить на праві власності ПП "Херсонський завод пластикових виробів", а саме договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, на підставі яких обладнання було придбано Приватним підприємством "Херсонський завод пластикових виробів" та зобов'язати ПП "Херсонський завод пластикових виробів" та ПП "Биа Плюс" надати ПАТ "Терра Банк" документи, які засвідчують факт переходу права власності на обладнання, яке є предметом договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. та майнові права на отримання якого згідно договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. передані ПП "Биа Плюс" у заставу ПАТ "Терра Банк", від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" до ПП "Биа Плюс", а саме акт прийому-передачі обладнання, товарно-транспортні, видаткові та прибуткові накладні, що засвідчують факт передачі обладнання ПП "Биа Плюс" та покласти судові витрати на відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Биа Плюс" укладено кредитний договір №07-К/1 від 11.02.2011р., згідно якого позивачем було виконано свої зобовязання належним чином. Крім того, в якості забезпечення виконання ПП "Биа Плюс" зобовязань за вказаним кредитним договором між ПП "Биа Плюс" та ПАТ "Терра Банк" укладено договір застави майнових прав №1 від 08.06.2011р, між тим, в порушення положень п. 2.2 договору застави ПП "Биа Плюс" не повідомила ПАТ "Терра Банк" щодо факту переходу права власності на обладнання від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" до ПП "Биа Плюс" за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р., які придбані за кредитні кошти надані ПП "Биа Плюс", згідно кредитного договору №07-К/1 від 11.02.2011р., в звязку з чим, на підставі ст.ст. 50, 51 Закону України „Про заставу” ПАТ "Терра Банк" звернувся за захистом свої прав, як заставодержатель, шляхом зобовязання відповідачів надати документи, підтверджуючі набуття предмету застави (майнових прав) статусу предмета застави, внаслідок переходу права власності на обладнання до заставодавця.

Представник відповідача - ПП "Херсонський завод пластикових виробів" надавши відзив на позов (вх. ГСОО №36609/2011 від 24.10.2011р.), проти задоволення позовних вимог заперечував, при цьому, зазначав про відсутність будь-яких зобовязань перед ПАТ "Терра Банк" стосовно договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р.

У судовому засіданні 28.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ПП "Херсонський завод пластикових виробів" у судове засідання 28.11.2011р. не зявився, між тим, надав до суду клопотання вх. ГСОО №37958/2011 від 04.11.2011р., згідно якого просить суд розглянути справу за відсутністю представника ПП "Херсонський завод пластикових виробів", при цьому, проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ "Терра Банк".

Відповідач - ПП "Биа Плюс" у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 11.10.2011р. (а.с. 92-95). Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача - ПП "Биа Плюс" за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11.02.2011р. між ПАТ "Терра Банк" (далі - банк) та ПП "Биа Плюс" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №07-К/1 (далі - кредитний договір), згідно умов якого та з урахуванням змін внесених договором про внесення змін №2 від 08.06.2011р. до кредитного договору №07-К/1 від 11.02.2011р. банк зобовязався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (далі кредит або кредитна лінія) з загальним лімітом в сумі 11 000 000,00 грн., а позичальник зобовязався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього договору, в розмірі 20,0% річних, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредитом.

Згідно п. 1.2 договору, цільове використання кредиту: купівля обладнання для виробництва пластикових труб згідно договору купівлі-продажу №189 від 02.02.2011р., купівля обладнання для виробництва пластикових труб згідно договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р.

Відповідно до п. 2.1 договору, цей кредит забезпечується, зокрема, заставою майнових прав на виробниче обладнання, яке буде купуватися за рахунок кредитних коштів, за договором купівлі-продажу промислового обладнання №191 від 22.03.2011р., укладеним між позичальником та ПП "Херсонський завод пластикових виробів", заставною вартістю 4500000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.03.2011 року між ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (далі продавець) та ПП "Биа Плюс" (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу промислового обладнання №191, згідно умов якого, продавець зобовязався передати у власність покупця промислове обладнання для виробництва виробів з пластмаси (надалі обладнання), відповідно до спеццифікації до цього договору, а покупець зобовязався його прийняти та оплатити.

У відповідності до п. 2.1 договору купівлі-продажу, загальна вартість обладнання, яке поставляється за цим договором, складає: 6 121 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору купівлі-продажу встановлено, що поставка обладнання за цим договором повинна бути здійснена на протязі 15 днів з дати здійснення передплати.

Згідно з умовами п. 4.1 договору купівлі-продажу, оплата за обладнання, яке постачається за цим договором, здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця наступним чином:

-передплата в сумі 6 000 000,00 грн.;

-доплата в розмірі 121000,00 протягом 10 днів з дати поставки обладнання.

Положеннями розділу 5 договору купівлі-продажу передбачено порядок передачі та приймання обладнання: передача та приймання обладнання, яке поставляється за цим договором, оформлюється відповідним актом прийому-передачі обладнання (п. 5.1 договору); датою виконання продавцем своїх зобовязань по поставці обладнання, вважається дата передачі обладнання покупцю на його складі (п. 5.2 договору); право власності на обладнання, яке постачається за цим договором, переходе до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі обладнання (п. 5.3 договору).

08.06.2011 року між ПАТ "Терра Банк" (далі - заставодержатель) та ПП "Биа Плюс" (далі заставодавець) укладено договір застави майнових прав №1.

Згіно з п.п. 1.1 договору застави, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору №07-К/1 від 11.02.2011 року, укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Биа Плюс", а також договорів про внесення змін та доповнень, що укладені до нього в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).

Умовами п. 2.1 договору застави встановлено, що предметом застави за цим договором є майнові права, далі предмет застави: майнові права, які належать заставодавцю на момент укладення цього договору та виникнуть у заставодавця в майбутньому, за договором купівлі-продажу промислового майна обладнання №191 від 22.03.2011р., укладеним між заставодавцем та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" строком дії до 31 грудня 2011 року на суму 6 121 000,00 грн. далі „контракт”, які (майнові трава) полягають у праві вимоги від ПП "Херсонський завод пластикових виробів", далі „боржник”, який є боржником по відношенню до заставодавця, поставки товару за контрактом.

Положеннями п. 2.3 договору застави передбачено, що належність заставодавцю майнових прав, які є предметом застави за цим договором, виникнення у заставодавця майнових прав, які є предметом застави за цим договором, в майбутньому, підтверджується контрактом з додатками специфікація №1.

Пунктом 2.5 договору застави встановлено, що застава, що виникає в силу цього договору, є забезпечувальним обтяженням. Предметом забезпечувального обтяження є предмет застави, зазначений в п. 2.1. цього договору. Обтяження, що виникає в силу цього договору, підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 4.1.1 договору застави заставодержатель має право без будь-яких обмежень зі сторони заставодавця у будь-який час протягом строку дії цього договору перевіряти документально (за бухгалтерськими та іншими документами, що стосуються фінансово-господарської діяльності заставодавця) наявність і розмір предмета застави.

Згідно умов п. 8.1 договору застави, цей договір застави майнових прав набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобовязань за кредитним договором та цим договором.

Як встановлено матеріалами, справи, згідно платіжних доручень №16 від 09.06.2011р. та №17 від 10.06.2011р. ПП "Биа Плюс" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 6121000,00 грн. з поточного рахунку №26003301019952, відкритого у ПАТ "Терра Банк", які у сумі 6 000 000,00 грн. були надані останнім в кредит, на розрахунковий рахунок ПП "Херсонський завод пластикових виробів", в якості плати за промислове обладнання, згідно договору №191 від 22.03.2011р., вказаний факт не заперечується позивачем так і ПП "Херсонський завод пластикових виробів".

Згідно акту приймання-передачі №1 від 24.06.2011 року до договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р., складеного між ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (продавець) та ПП "Биа Плюс" (покупець) продавець передав, а покупець прийняв обладнання вартістю 6121000,00 грн. у відповідності до найменування обладнання, передбаченого специфікацією №1 від 22.03.2011 року до зазначеного договору купівлі-продажу (а.с. 43). При цьому, зазначений акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками обох сторін, крім того, будь-які примітки, зауваження чи заперечення з боку представників стосовно промислового обладнання щодо його вартості або кількості у даному акті не містяться.

Отже, у відповідності до умов договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011 року, в звязку з належним виконанням сторонами своїх зобовязань за ним та відповідно до розділу 5 вказаного договору, з моменту підписання та скріплення зазначеного акту приймання-передачі промислового обладнання, 24.06.2011 року до ПП "Биа Плюс" перейшло право власності на промислове обладнання вартістю 6121000,00 грн. від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р.

Між тим, як зазначено позивачем, спеціалістами ПАТ "Терра Банк" було здійснено перевірку наявності застави в місцях зберігання заставленого майна ПП "Биа Плюс" про що складено акт огляду майна, що пропонується в якості забезпечення від 25.07.2011р. (а.с. 103) за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 131, згідно якого було встановлено що промислове обладнання за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. відсутнє. Крім того, як вказує позивач, під час проведення опису та арешту майна ПП "Биа Плюс" органом Державної виконавчої служби, вказане обладнання також не виявлено.

15.07.2011р. та 12.08.2011р. ПАТ "Терра Банк" звернувся з листами вих. № 13, №1269 та №1970 (а.с. 46-47, 49-52) до ПП "Биа Плюс" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" з вимогою надати первинні документи, підтверджуючі поставку обладнання за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. Як зазначає позивач, вказані листи ПП "Биа Плюс" були залишені без відповіді та задоволення. Разом з тим, листом вих. №37 від 02.08.2011 року ПП "Херсонський завод пластикових виробів" повідомило ПАТ "Терра Банк" про належне виконання ПП "Херсонський завод пластикових виробів" обовязків щодо поставки обладнання за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. ПП "Биа Плюс", в звязку з чим зазначило про необхідність звернення з відповідними вимогами з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України „Про заставу” безпосередньо до заставодавця - ПП "Биа Плюс", оскільки останнє набуло права власності на вказане майно.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ПП "Биа Плюс" договірних зобовязань за договір застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. та наявністю у позивача права, передбаченого ст. 51 Закону України „Про заставу” витребування у відповідачів документів, необхідних для захисту заставленого права ПАТ "Терра Банк".

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зазначене право позивача цілком кореспондується з обовязком суду порушити провадження за оформленими належним чином позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу” (з усіма змінами та доповненнями), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно до ст. 3 Закону України „Про заставу”, заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про заставу”, предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Стаття 49 Закону України „Про заставу” передбачає, що заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Положеннями ст. 50 вказаного закону встановлено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Водночас положеннями ст. 51 Закону України „Про заставу” передбачено, що при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право, зокрема, в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

У відповідності до п. 2.2 договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. встановлено, якщо боржник виконає свої зобов'язання за контрактом, в такому разі все одержане при цьому заставодавцем стає предметом застави за цим договором, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

Пунктом 2.5 договору застави передбачено, якщо боржник до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України „Про заставу” передбачено, якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За результатами справи судом встановлено, що 24.06.2011 року до ПП "Биа Плюс" перейшло право власності на промислове обладнання вартістю 6121000,00 грн. від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р., при цьому, майнові права ПП "Биа Плюс" щодо вказаного обладнання є предметом застави, згідно договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р., укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Биа Плюс".

Отже, враховуючи належне виконання боржником - ПП "Херсонський завод пластикових виробів" по відношенню до заставодавця - ПП "Биа Плюс" зобовязань за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р., шляхом виконання проведеним належним чином, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про наявність причинно-наслідкового звязку між обставинами припинення зобовязання за договором купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. та правами і обовязками за договором застави майнових прав №1 від 08.06.2011р., який безпосередньо породжує для ПП "Биа Плюс" обовязок щодо повідомлення заставодержателя про поставку обладнання, наявність та розмір предмета застави, а також того, що предмет застави є власністю заставодавця.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем ПП "Биа Плюс", в порушення вищевказаних норм, не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини та підтверджували належне виконання ПП "Биа Плюс" зобовязань за договором застави майнових прав №1 від 08.06.2011р.

З урахуванням викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги ПАТ "Терра Банк" до ПП "Биа Плюс" правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог заявлених ПАТ "Терра Банк" до відповдача - ПП "Херсонський завод пластикових виробів" суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Виходячи безпосередньо з субєктного складу договорів, суд зазначає, що договір купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. укладено між ПП "Биа Плюс" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів", який породжує права та обовязки щодо виконання зобовязання, саме для них, а договір застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. укладено між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Биа Плюс", який відповідно породжує права та обовязки для останніх, при цьому, у даному договорі ПП "Херсонський завод пластикових виробів" зазначено, як боржник по відношенню до заставодавця, а саме ПП "Биа Плюс".

Аналізуючи положення вказаних договорів, враховуючи належне виконання боржником обовязків щодо поставки обладнання ПП "Биа Плюс", суд дійшов висновку, що договір застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. непороджує будь-яких зобовязань для ПП "Херсонський завод пластикових виробів" перед ПАТ "Терра Банк", в звязку з чим, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, між позивачем та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" відсутні будь-які підстави виникнення цивільних прав та обовязків.

Водночас, в порушення положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено обставин порушення його майнових прав та інтересів ПП "Херсонський завод пластикових виробів".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Терра Банк" до ПП "Херсонський завод пластикових виробів" є безпідставними та не обгрунтованими, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Терра Банк" та необхідності зобовязання ПП "Биа Плюс" надати ПАТ "Терра Банк" документи, які засвідчують факт переходу права власності на обладнання (екструзійну лінію для виробництва пластикової труби з ПВХ на базі екструдера „Krauss-Maffei KMD 90-2KK” (у складі екструдера двошнекового конічного, стола калібрувального 5м greiner б/н, моноблоку 250 greiner б/н, стола приймального 6м greiner б/н, завантажувача ZJF 100 б/н), холодильну установку »мод.5, холодильну установку »мод.8), яке є предметом договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. та майнові права на отримання якого згідно договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. передані ПП "Биа Плюс" у заставу ПАТ "Терра Банк", від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" до ПП "Биа Плюс", а саме акт прийому-передачі обладнання, товарно-транспортні, видаткові та прибуткові накладні, що засвідчують факт передачі обладнання ПП "Биа Плюс".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ПАТ "Терра Банк" та ПП "Биа Плюс" пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, надмірно сплачене позивачем державне мито у розмірі 85,00 грн. підлягає поверненню ПАТ "Терра Банк" з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-33,43-44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Приватне підприємство "Биа Плюс" (65026, м.Одеса, вул.Приморська, 27, оф.18, ід. код 33216531) надати Публічному акціонерному товариству "Терра Банк" (01103, м.Київ, б-р Дружби Народів, 28В, код ЄДРПОУ 24425738, код банку 380601) документи, які засвідчують факт переходу права власності на обладнання (екструзійну лінію для виробництва пластикової труби з ПВХ на базі екструдера „Krauss-Maffei KMD 90-2KK” (у складі екструдера двошнекового конічного, стола калібрувального 5м greiner б/н, моноблоку 250 greiner б/н, стола приймального 6м greiner б/н, завантажувача ZJF 100 б/н), холодильну установку »мод.5, холодильну установку »мод.8), яке є предметом договору купівлі-продажу №191 від 22.03.2011р. та майнові права на отримання якого згідно договору застави майнових прав №1 від 08.06.2011р. передані ПП "Биа Плюс" у заставу Публічному акціонерному товариству "Терра Банк", від Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів" до Приватного підприємства "Биа Плюс", а саме акт прийому-передачі обладнання, товарно-транспортні, видаткові та прибуткові накладні, що засвідчують факт передачі обладнання Приватному підприємству "Биа Плюс".

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Биа Плюс" (65026, м.Одеса, вул. Приморська, 27, оф.18, ід. код 33216531) на користь Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (01103, м.Київ, б-р Дружби Народів, 28В, код ЄДРПОУ 24425738, код банку 380601) 85/вісімдесят пять/грн. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.Видати Публічному акціонерному товариству "Терра Банк" довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 85,00 грн., згідно платіжного доручення №157831 від 27.09.2011 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 05.12.2011р.