Рішення № 19975211, 01.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" грудня 2011 р.Справа № 27-28/17-2523-2011 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Невінгловська Ю.М.

судді: Горячук Н.О., Рога Н.В.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 15123,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача суму збитків в порядку регресу у розмірі 15 123,28 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "Європейський страховий альянс", на підставі договору страхування № 28609 від 05.01.2010 року, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Мітсубіші", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль "Мітсубіші") ОСОБА_3, тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. А, оскільки винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_4 водія автомобіля "Субару", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль "Субару"), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія", згідно з полісом № ВЕ/3043102 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.04.2010р., то обовязок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на ЗАТ "Міська страхова компанія", яка, за твердженням позивача, у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2011р. суддею Гуляк Г.І. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №28/17-2523-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. справу №28/17-2523-2011, в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 02.08.2011р., в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу прийнято до колегіального розгляду в наступному складі суддів: головуючий суддя Гуляк Г.І., судді: Меденцев П.А., Рога Н.В.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2011р., в звязку з необхідністю витребування доказів для вирішення спору по суті, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.10.2011р.

Приймаючи до уваги перебування головуючого судді Гуляк Г.І. з 03.10.2011р. на лікарняному та судді Меденцев П.А. у відпустці, який входив до складу колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 28/17-2523-2011, відповідно до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи № 28/17-2523-2011, згідно з яким справу призначено головуючому судді Невінгловській Ю.М. та визначено наступний склад колегії суддів господарського суду Одеської області для колегіального розгляду справи № 28/17-2523-2011: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Горячук Н.О., Рога Н.В.

Ухвалою суду від 06.10.2011р. справу №28/17-2523-2011 прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Невінгловська Ю.М, судді: Горячук Н.О., Рога Н.В., присвоєно справі №27-28/17-2523-2011 та призначено її розгляд у судовому засіданні з витребуванням у сторін доказів необхідних для подальшого розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 01.12.2011р., в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача, здійснено заміну Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія"

У судовому засіданні 01.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позов (вх. ГСОО №31919/2011 від 12.09.2011р.), при цьому, посилався на неналежне його повідомлення про настання страхової події.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з довідки відділу ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №3-963/11, 30.12.2010р. приблизно о 17 год. 00 хв. у м. Києві по проспекту Перемоги була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля "Мітсубіші" із автомобілем "Субару", яким керував ОСОБА_4 Дана подія сталася в результаті порушення ОСОБА_4 вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №3-963/11. Зазначеною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, в результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Мітсубіші", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3

Автомобіль "Мітсубіші" був застрахований на підставі договору страхування №28609, який 05.01.2010 року укладено між ОСОБА_3 (власник автомобіля "Мітсубіші") - страхувальник та ЗАТ "Європейський страховий альянс" страховик.

У відповідності до умов вищезазначеного договору ОСОБА_3 зобовязалась сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору, а ЗАТ "Європейський страховий альянс" зобовязалось у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку, у порядку та в строк, передбачені договором.

Розділом 5 договору визначені умови страхування: транспортного засобу (КАСКО); страхові ризики ДТП, ПДТО, стихія, викрадення; франшиза 0,20%; страхова суму 170000,00 грн.; фізичний знос не враховується (п. 5.1 договору).

Згідно умов п. 5.4 договору, строк дії договору з 08.01.2010р. по 07.01.2011р.

Відповідно до наряду замовлення №АН005174 від 12.01.2011р. та №АН005982 від 10.02.2011р., вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля "Мітсубіші" становить 15463,28 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ "Європейський страховий альянс" сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 15123,28 грн., яка була визначена на підставі вказаних нарядів СТО та звіту №1/11 від 05.01.2011р. (а.с.18-44), здійсненого СПД ОСОБА_5, повноваження та кваліфікація якого на вчинення відповідних дій, підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с.45-46).

Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ "Європейський страховий альянс" у відповідності до статті 25 Закону України “Про страхування”, на підставі заяви страхувальника від 05.01.2011р. (а.с. 16) та страхового акту № 2946/10/50ТР25/00/2 від 14.01.2011р. та №2946/10/50/ТР25/00/3 від 02.03.2011р., з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 0,20% (340,00 грн.). Факт зазначеної виплати підтверджується видатковим касовим ордером від 27.01.2011р. та карткою по рахунку контрагента позивача ОСОБА_3 щодо руху грошових коштів (у відповідності до її заяви від 28.02.2011р. (а.с. 59)).

Враховуючи вищевикладене, ЗАТ "Європейський страховий альянс" звернулось до відповідача з письмовою вимогою вих. №1561/8 від 27.04.2011р. про сплату у добровільному порядку збитків у розмірі 15 123,28 грн., в порядку регресу, з урахуванням положень ст.ст. 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 12, 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Між тим, як стверджує позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді і задоволення та грошові кошти у розмірі 15 123,28 грн. ЗАТ "Міська страхова компанія" у добровільно порядку не сплатило.

Як зазначає позивач, відповідно до статуту Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", яке у звязку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України „Про акціонерні товариства”, змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", що підтверджує належні повноваження позивача для звернення з відповідним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПрАТ "Європейський страховий альянс" права зворотної вимоги до відповідача та направлені на стягнення з ПрАТ "Міська страхова компанія" збитків в порядку регресу у розмірі 15123,28 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування”, від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону визначено, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV визначено, що страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Статтею 27 Закону України „Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПрАТ "Європейський страховий альянс" перейшло в межах суми 15463,28грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, транспортний засіб автомобіль "Субару", яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю "Мітсубіші" перебував під керуванням ОСОБА_4

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений звязок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем "Субару" встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва по справі №3-963/11.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Субару" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у ПрАТ "Міська страхова компанія", шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - страховий поліс № ВЕ/3043102, відповідно до якого ПрАТ "Міська страхова компанія" взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Вказаним договором (полісом № ВЕ/3043102) передбачено, що дата початку дії полісу 28.04.2010р., дата закінчення дії полісу 24.04.2011 р., ліміт по життю та здоровю 51000 грн., ліміт по майну 25500 грн., франшиза 0,00 грн.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

У відповідності до звіту про визначення матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу з урахуванням положення вищевказаної методики та умов договору страхування №28609 від 05.01.2010р., на підставі наряду замовлення №АН005174 від 12.01.2011р. та №АН005982 від 10.02.2011р.. сума збитків склала 15123,28 грн.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про страхування” визначено, що франшиза частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договром страхування.

Абзацом другим п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням викладеного, ПрАТ "Європейський страховий альянс" правомірно виключило із суми реальних збитків (15463,28 грн.) суму франшизи 340,00 грн., яка передбачена договором страхування №28609 від 05.01.2010р. позивача.

Згідно з пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Як встановлено матеріалами справи, ПрАТ "Європейський страховий альянс", на підставі вищезазначених норм, подано заяву (регресну вимогу) вих. №1561/8 від 27.04.2011р. про виплату страхового відшкодування, згідно з договором страхування №28609 від 05.01.2010р. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені ст. 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З огляду на викладене, ПрАТ "Міська страхова компанія", відповідно до положень ст. 36 вищевказаного закону, повинна виплатити ПрАТ "Європейський страховий альянс" страхове відшкодування у сумі 15123,28 грн., як страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену винною особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином факт того, що шкоду автомобілю "Мітсубіші" завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Статтею 28 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПрАТ "Європейський страховий альянс" на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право вимоги до ПрАТ "Міська страхова компанія" у межах фактичних витрат на суму 15123,28 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що розмір заборгованості ПрАТ „Міська страхова компанія” перед ПрАТ "Європейський страховий альянс" по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу в звязку з виплатою страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування №28609 від 05.01.2010р., витікає з вимог діючого законодавства України, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги ПрАТ "Європейський страховий альянс" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, доводи відповідача щодо неналежного його повідомлення про настання страхової події судом до уваги не приймаються, оскільки не відповідають нормам діючого законодавства.

Так, положення ст. 33 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” щодо обовязку повідомити страховика про настання ДТП покладається на учасника ДТП, з яким було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, оскільки позивач не є учасником ДТП, на нього не може покладатись обовязок щодо повідомлення відповідача про настання страхового випадку.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011р. по справі №48/562, висновки якого є обовязковими для суду, згідно положень ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "Європейський страховий альянс" та стягнення з відповідача в порядку регресу суму збитків у розмірі 15123,28 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 151,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, ід. код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 7В, код ЄДРПОУ 19411125) 15123/пятнадцять тисяч сто двадцять три/грн. 28 коп. збитків, 151/сто пятдесят одна/грн. 23 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.12.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Горячук Н.О.

Суддя Рога Н.В.