Рішення № 19975107, 29.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р.Справа № 16/17-3956-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Березовської К.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю за вих. № 124 від 25.10.2011р..

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_2.” до приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” про стягнення 50766,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_2.” (далі по тексту ТОВ „ЧП ОСОБА_2.”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” (далі по тексту ПП „Торгівельний дім „Вікторія”) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 50766,18 грн., яка складається з суми боргу за поставлений товар в розмірі 42641,52 грн., інфляційних витрат в сумі 1918,87 грн., трьох відсотків річних в сумі 778,06 грн., штрафу в сумі 2132,07 грн. та нарахованої пені в розмірі 3295,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань за укладеним між сторонами по справі договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару.

Відповідачем, згідно наданого відзиву на позов, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42641,52 грн. були визнані у повному обсязі, а щодо решти позовних вимог ПП „Торгівельний дім „Вікторія” заперечує у повному обсязі, наголошуючи на відсутності його вини у порушеному грошовому зобовязанні. Крім того, поданий відповідачем відзив на позов містить клопотання про відстрочку виконання судового рішення по даній справи до зняття арешту, накладеного на розрахункові рахунки ПП „Торгівельний дім „Вікторія”. В судове засідання, призначене на 29.11.2011р., представник відповідача не звявився, незважаючи на належне його повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника ПП „Торгівельний дім „Вікторія” на повідомленні про оголошення перерви в засіданні суду від 28.11.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.01.2011р. між ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” (Постачальник) та ПП „Торгівельний дім „Вікторія” (Покупець) було укладено договір поставки № 07-11, у відповідності до п.п. 1.1 -1.3 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Постачальник зобовязується передати (поставити) Покупцю товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у накладних, які оформлюються Постачальником у відповідності до поданого Покупцем замовлення (в усній або письмовій формі).Загальна вартість договору відповідає сумі усіх накладних, на підставі яких здійснюється передача товару у відповідності до цього договору. Накладні є невідємною частиною даного договору.

В силу положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.12 договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. товар має бути повністю поставлений Покупцю в строк не більш 3 (трьох) днів з моменту замовлення. Датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем. Вивантаження товару здійснюється силами та засобами Постачальника. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту отримання товару та відмітки Покупця про це у накладній Постачальника. Кожна окрема поставка товару оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими особами сторін та скріплюється печатками. Уповноваженими особами на підписання накладних з боку Покупця є особи, зазначені у довіреності.

Відповідно до ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як наголошує позивач, ним були належним чином виконані прийняті на себе зобовязання за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. щодо передачі товару на суму 42641,52 грн. у власність ПП „Торгівельний дім „Вікторія”, що підтверджується видатковою накладною № 1401-6430 від 14.01.2011р.

Положеннями п. 4.1, 4.3 договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. передбачено, що ціна товару узгоджується сторонами при оформленні заявки та зазначається у видаткових накладних або в специфікації. Покупець зобовязаний здійснити повний розрахунок за отриману партію товару у відповідності до накладної не пізніше семи днів з моменту його отримання.

Наголошуючи на порушенні відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаного товару, передача якого підтверджується видатковою накладною № 1401-6430 від 14.01.2011р., ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” звернулось до суду із даними позовними вимогами про стягнення з ПП „Торгівельний дім „Вікторія” суми основного боргу в розмірі 42641,52 грн., інфляційних витрат в сумі 1918,87 грн., трьох відсотків річних в сумі 778,06 грн., штрафу в сумі 2132,07 грн. та нарахованої пені в розмірі 3295,66 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами по справі виникли правовідносини з поставки товару, врегульовані умовами договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. В свою чергу, на виконання умов названої угоди, ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” було передано у власність ПП „Торгівельний дім „Вікторія” товар на суму 42641,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1401-6430 від 14.01.2011р., скріпленою підписами представників сторін та відповідними печатками. Викладені обставини підтверджуються також і відповідачем та, з урахуванням положень ст.ст. 662, 664 ЦК України, свідчать про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. щодо передачі товару у власність ПП „Торгівельний дім „Вікторія”.

Як вже наголошувалось вище по тексту рішення, положеннями п. 4.3 договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. на відповідача було покладено обовязок оплатити придбаний ним товар у семиденний строк з моменту його прийняття.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст.ст. 530, 610 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В свою чергу, відповідачем прийняті на себе за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. в частині здійснення своєчасної та повної оплати придбаного товару на суму 42641,52 грн. у семиденний строк з моменту його прийняття за видатковою накладною № 1401-6430 від 14.01.2011р. не були виконані, що з боку ПП „Торгівельний дім „Вікторія” не заперечується. Викладене свідчить про порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань, тобто невиконання їх у встановлений угодою строк, та дозволяє суду дійти висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 42641,52 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобовязань з оплати придбаного на підставі договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. товару, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок суми відповідних інфляційних витрат в сумі 1918,87 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми витрат від інфляції, що міститься у тексті позовної заяви (а.с. 3-4), господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” помилки при його здійсненні, що укладається в наступному.

Так, при здійсненні розрахунку інфляційних витрат за порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. позивачем застосовано зведений індекс інфляції за період з січня по липень 2011р. Однак згідно з листом Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів” від 03.04.1997р. № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок здійснюється з наступного місяця червня.

З урахуванням вірно визначеного позивачем моменту, з якого спірне грошове зобовязання ПП „Торгівельний дім „Вікторія” є порушеним, а саме з 22.01.2011р., розрахунок інфляційних витрат від порушення відповідачем даного грошового зобовязання слід вести із застосуванням індексів інфляції починаючи з лютого 2011р. Саме тому правильним розрахунком інфляційних витрат від порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. є:

42641,52 грн. * 1,035261 (зведений індекс інфляції за період з лютого по липень 2011р.) 42641,52 грн. = 1503,59 грн.

Таким чином, підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат на суму 1503,59 грн.

Окрім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобовязання в розмірі 778,06 грн. Розрахунок трьох відсотків річних, викладений у тексті позовної заяви (а.с. 4), здійснений позивачем з урахуванням приписів чинного законодавства, у звязку з чим, вимоги ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання ПП „Торгівельний дім „Вікторія” своїх грошових зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. в сумі 778,06 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею, відповідно, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2 договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. при порушенні строку оплати поставленого товару, встановленого п. 4.3 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки платежу та штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

З посиланням на п. 5.2 договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р., ст. 611 ЦК України, ст.ст. 232 Господарського кодексу України та приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 3295,66 грн. та штраф в сумі 2132,07 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ПП „Торгівельний дім „Вікторія” даних видів неустойки, проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки, викладені по тексту позовної заяви (а.с. 3-4), господарський суд дійшов висновок про їх обґрунтованість та відповідність вимогами чинного законодавства, у звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3295,66 грн. та штрафу в сумі 2132,07 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, господарським судом відхиляються твердження ПП „Торгівельний дім „Вікторія” про відсутність його вини у допущеному ним порушенні грошового зобовязання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обгрунтовуючи зазначені твердження, відповідач посилається на арешт, накладений органами державної виконавчої служби в ході примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.02.2011р. по справі № 9/255-10-4861, на поточний рахунок ПП „Торгівельний дім „Вікторія” № 26002311492201, відкритий у ПАТ АБ „Південний”, а також на належне відповідачу майно. Однак зазначені матеріали свідчать про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання названого документу 25.02.2011р. (постанова першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 25.02.2011р. ВП № 24737013), вже після 21.01.2011р., тобто дати, до якої спірне зобовязання мало бути виконано відповідачем. Викладене свідчить, що заходи, вжити органами державної виконавчої служби в ході примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.02.2011р. по справі № 9/255-10-4861, взагалі ніяким чином не могли вплинути на своєчасність виконання ПП „Торгівельний дім „Вікторія” прийнятих на себе грошових зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р.

Посилання відповідача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі № 2а-6507/09/1570, за якою з ПП „Торгівельний дім „Вікторія” було присуджено до стягнення в дохід державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 47535,38 грн. та штраф в розмірі 95070,76 грн., також не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34, 36 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Однак подана відповідачем копія постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі № 2а-6507/09/1570: по-перше, не містить будь-яких посилань на набрання даним судовим рішенням законної сили; по-друге, взагалі не скріплена ніякими печатками судового органу, який її видав; по-третє, не засвідчена на предмет достовірності її оригіналу будь-якими підписами та печатками уповноважених на це осіб. З огляду на викладене, господарський суд не приймає названий документ незасвідчену копію постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі № 2а-6507/09/1570, як належний, допустимий та в установленому порядку засвідчений доказ по справі.

При цьому, суд звертає увагу ПП „Торгівельний дім „Вікторія” на той факт, що з урахуванням приписів ст.ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України та визначеною у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2011р. по справі № 2а-6507/09/1570 дати підписання її повного тексту „21” січня 2011 року”, дане судове рішення не могло набрати законної сили на момент виникнення у відповідача обовязку виконати прийняті на себе грошові зобовязання за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р. в частині своєчасної оплати придбаного товару, а, отже, заходи з примусового виконання названої постанови суду ніяким чином не впливали на можливість виконання спірного грошового зобовязання відповідачем.

Підсумовуючи викладене, господарський суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність його вини у неможливості виконання прийнятих на себе грошових зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р., з урахуванням поданих в обґрунтування цих обставин доказів, взагалі ніяким чином не впливають на можливість ПП „Торгівельний дім „Вікторія” своєчасно виконати прийняті на себе грошові зобовязання, а, отже, є декларативними та надуманими.

В будь якому разі, незважаючи на необґрунтованість та декларативність тверджень відповідача з приводу відсутності його вини у невиконанні прийнятих на себе грошових зобовязань, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу ПП „Торгівельний дім „Вікторія” на наступних положеннях чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Проаналізувавши твердження відповідача про відсутність його вини у допущеному ним порушенні власних грошових зобовязань за договором поставки № 07-11 від 12.01.2011р., суд дійшов висновку, що такі твердження зводяться виключно до обставин відсутності у ПП „Торгівельний дім „Вікторія” відповідних грошових коштів на момент виникнення спірного грошового обовязку. Такі обставини, враховуючи приписи ст. 617 ЦК України, не відносяться до випадків, що звільняють винну особу від відповідальності за допущене порушення.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Торгівельний дім „Вікторія” перед ТОВ „ЧП ОСОБА_2.”, яка виникла на підставі договору поставки № 07-11 від 12.01.2011р. на загальну суму 50350,90 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар в розмірі 42641,52 грн., інфляційних витрат в сумі 1503,59 грн., трьох відсотків річних в сумі 778,06 грн., пені в сумі 3295,66 грн. та штрафу в сумі 2132,07 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позову ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” на суму 50350,90 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „ЧП ОСОБА_2.” суму основної заборгованості в розмірі 42641,52 грн.., інфляційні витрати в сумі 1503,59 грн., три відсотки річних в сумі 778,06 грн., пеню в сумі 3295,66 грн., штраф в сумі 2132,07 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР

При цьому, розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, про відстрочку виконання даного рішення до зняття арешту з рахунків ПП „Торгівельний дім „Вікторія” суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування підстав надання відстрочки виконання судового рішення суду відповідачем були покладені наступні обставини:

- накладення арешту на поточний рахунок ПП „Торгівельний дім „Вікторія” № 26002311492201, відкритий у ПАТ АБ „Південний”, а також на належне відповідачу майно в ході примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.02.2011р. по справі № 9/255-10-4861, за яким з ПП „Торгівельний дім „Вікторія” присуджено до стягнення на користь ТОВ „Будбізнес” грошових коштів в сумі 11000,00 грн.;

- нездійсненням ПП „Торгівельний дім „Вікторія” будь-яких господарських операцій протягом вирішення даного спору, що підтверджується податковою декларацією відповідача з податку на додану вартість за 10 місяців 2011р. та податковою декларацією відповідача з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартали 2011р..

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проаналізувавши обставини, покладені в основу тверджень відповідача про наявність підстав для надання відстрочки виконання судового рішення по даній справи, господарський суд дійшов наступних висновків. Так, подані відповідачем докази свідчать про його скрутний фінансовий стан на момент вирішення даного спору. Однак з вищевикладених висновків суду вбачається, що даний спір виник виключно через вину ПП „Торгівельний дім „Вікторія” у допущеному ним порушенні прийнятих на себе грошових зобовязань. Відповідач не є підприємством, законодавчо віднесеним до державного сектору економіки, матеріали справи не свідчать, що діяльність останнього відіграє важливу соціальну роль. За переконанням суду, надання відстрочки виконання судового рішення на запропонованих ПП „Торгівельний дім „Вікторія” умовах, враховуючи обставини даної справи, може призвести до порушення майнових інтересів позивача як учасника цивільних відносин, яким сумлінно виконуються прийняті на себе зобовязання, та фактично призведе до звільнення відповідача від відповідальності за порушені ним зобовязання, що, враховуючи вищенаведені приписи законодавства, є недопустимим. Таким чином, суду не вбачається правових підстав для надання відстрочки виконання судового рішення по даній справі.

Судові витрати, повязані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч. 2 ст. 44, ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 614, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32 34, 36, 44, 49, 82-85, 121 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства „Торгівельний дім „Вікторія” /65069, м. Одеса, вул. 29-А лінія, буд. 3, код ЄДРПОУ 35502613, р/р 26002311492201 в АБ „Південний”, МФО 328209/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП ОСОБА_2.” /65037, Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дорога, 7, код ЄДРПОУ 30628775, р/р 2600131110901 у філії АБ „Південний”, МФО 328964/ суму основного боргу в розмірі 42641 грн. 52 коп. /сорок дві тисячі шістсот сорок одна грн. 52 коп./, інфляційні витрати в сумі 1503 грн. 59 коп. /одна тисяча пятсот три грн. 59 коп./, три відсотки річних в сумі 778 грн. 06 коп. /сімсот сімдесят вісім грн. 06 коп./, пеню в сумі 3295 грн. 66 коп. /три тисячі двісті девяносто пять грн. 66 коп./, штраф в сумі 2132 грн. 07 коп. /дві тисячі сто тридцять дві грн. 07 коп./, витрати на оплату держмита в сумі 503 грн. 51 коп. /пятсот три грн. 51 коп./, витрати на оплату послуг з ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 07 коп. /двісті тридцять чотири грн. 07 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.