Рішення № 19974787, 25.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2011 р.Справа № 31/292-15/17-4094-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 9893,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія „Уніка” звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 9893,25 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на наступне.

11.11.2009 р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Уніка” та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 030206/4002/0000027, за яким ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” було застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки „КІА”, державний номер НОМЕР_2.

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 05.11.2010 року на Індустріальному шляхопроводі у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки „КІА”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1

Згідно Постанови Соломянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 р. (суддя Христенко Н.Ю.), ОСОБА_2. 05.11.2010 р., керуючи автомобілем марки „КІА” (державний номер НОМЕР_1) по вул. Гетьмана в м. Києві під час обїзду автомобіля „КІА” (державний номер НОМЕР_2) не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_2. порушив п. 13.3 ПДР України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України, в звязку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В свою чергу 09.11.2010 р. страхувальником було подано до ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” заяву про виплату страхового відшкодування. Згідно рахунку № СА-000089959 від 03.12.2010 р, який наданий ТОВ „СВІТ-АВТО”, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля марки „КІА” (державний номер НОМЕР_2) склала 10568,25 грн.

При цьому позивач зазначає, що з метою встановлення вартості матеріального збитку, ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД ОСОБА_3. Відповідно до звіту № 136 від 24.11.2010 р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки „КІА” (державний номер НОМЕР_2), склав 10568,25 грн.

Як вказує позивач, саме на підставі зазначеного вище рахунку № СА-000089959 від 03.12.2010 р., ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” було виплачено страхове відшкодування в розмірі 9893,25 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 675,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 037726 від 30.12.2010 р.

Посилаючись на положення п. 1 ст. 1191 ЦК України позивач вказує, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_2. зобовязаний відшкодувати шкоду ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” в порядку регресу відповідно до ст. 993, п. 1 ст. 1191 ЦК України і ст. 27 Закону України „Про страхування” у розмірі 9893,25 грн.

Проте, обовязкова цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів у ОСОБА_2. застрахована у ЗАТ „Міська страхова компанія”, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6398185. Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25500,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо - транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Таким чином, як зазначає позивач, ЗАТ „Міська страхова компанія” зобовязане відшкодувати позивачу матеріальні збитки у розмірі 9893,25 грн.

21 лютого 2011 р. з метою врегулювання даного питання в досудовому порядку, уповноваженим представником позивача ОСОБА_4 було направлено на адресу ЗАТ „Міська страхова компанія” регресну вимогу № 2728 з проханням відшкодувати завдані їхнім страхувальником збитки. Вказана вимога була отримана представником відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, позивач вказує, що згідно п.37.1 ст. 37 Закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.. 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Однак, ЗАТ „Міська страхова компанія” вимоги позивача не виконало, страхове відшкодування не сплатило, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2011 р. порушено провадження у справі № 31/292 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2011 р. матеріали справи № 31/292 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „Уніка” до Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 9893,25 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 31/292 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2011 р. справу № 31/292 прийнято до провадження судді Петрова В.С., справі присвоєно № 31/292-15/17-4094-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

При цьому, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2011 р. (а.с. 86-88), найменування відповідача визначено як Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”. У звязку з цим судом змінено назву відповідача на Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

11.11.2009 р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Уніка” (страховик) та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 030206/4002/0000027. Відповідно до умов вказаного договору обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та повязані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом марки „КІА”, державний номер НОМЕР_2. При цьому сторонами були визначені наступні умови:

-страхувальник/вигодонабувач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1);

-предмет страхування автомобіль „КІА” sportage 2,01, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 р.в.;

-застраховані ризики при добровільному страхуванні наземного транспорту: незаконне заволодіння, дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа.

-франшиза (безумовна)- 0,5 %/50 євро;

-виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті;

-вартість ТЗ 135000,00 грн., яка дорівнює страховій сумі;

-страховий тариф 5,27 % від страхової суми;

-страховий платіж 7114,50 грн.;

-термін дії договору з 00:00 год.12.11.2009 р. до 24:00 год. 11.11.2010 р.

05.11.2010 р. на Індустріальному шляхопроводі у м. Києві сталася ДТП за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1, та транспортного засобу „КІА” д/н НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_2., що підтверджується довідкою відділу ДАІ Соломянського району в місті Києві від 05.11.2010 р. та постановою Соломянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 р.

Так, постановою Соломянського районного суду м. Києва від 26.11.2010 р. у справі № 3-4522-1/10 визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 подав до ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” заяву про виплату страхового відшкодування від 16.12.2010 р. № 00055843 відповідно до рахунку ТОВ „Світ-Авто” № СА-000089959 від 03.12.2010 р., за яким вартість матеріальної шкоди склала 10568,25 грн.

Разом з тим з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вищевказаного застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу. Так, 24.11.2010 р. СПД ОСОБА_3 був складений звіт № 136 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (а.с. 15-20). Відповідно до вказаного звіту вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „КІА” д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, становить 10568,68 грн. з ПДВ.

При цьому страховим актом позивача № 00055843 від 17.12.2010 р. зазначений випадок з ДТП позивач визнав страховим, у звязку з чим було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 9893,25 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 675,00 грн.).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ „Страхова компанія „Уніка” було виплачено ТОВ „Світ-Авто” страхове відшкодування ОСОБА_1. в розмірі 9893,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 037726 від 30.12.2010 р., оскільки ТОВ „Світ-Авто” здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля засобу „КІА” д/н НОМЕР_1, була застрахована у ЗАТ „Міська страхова компанія” відповідно до полісу № ВЕ/6398185 та на підставі Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану з вини водія забезпеченого транспортного засобу в розмірі 9893,25 грн.

Разом з тим статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 1194 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 є винною особою у скоєнні ДТП, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої позивачем особи, і відповідно є особою, винною у завданні збитків. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, позивач після виплати застрахованій ним особі, може звернутися з відповідною вимогою до винного в завданні застрахованій позивачем особі збитків.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Так, відповідач, який є страховиком винний у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи ОСОБА_2.., відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.

Як вже було зазначено, позивач сплатив відшкодував понесені ОСОБА_1 збитки внаслідок ДТП за договором добровільного страхування, який було укладено між ним та ОСОБА_1, та вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пп. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

За умовами п. 33.1.2 ст. 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

За таких обставин, відповідно до приписів п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач набув право регресного позову саме до відповідача.

Як встановлено господарським судом, позивач звернувся до ЗАТ „Міська страхова компанія” з регресною вимогою № 2728 від 09.02.2011 р. з проханням відшкодувати завдані їхнім страхувальником збитки, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 37.1 статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсяг, визначених рішенням суду.

Проте, ЗАТ „Міська страхова компанія” вимоги позивача не виконало, страхове відшкодування не сплатило.

До того ж відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Враховуючи вищевикладене та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 9 893,25 грн., у звязку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 9893,25 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37; код ЄДРПОУ 20033533) суму страхового відшкодування в розмірі 9893/девять тисяч вісімсот девяносто три /грн. 25 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2011 р.