Рішення № 19973614, 19.12.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-520/11

РІШЕННЯ

Іменем      України

14 грудня 2011 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого –судді Гуревського В.К.

за секретаря                     –Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ПрАТ «Стальканат - Сілур»до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,

за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПрАТ «Стальканат - Сілур», Малиновського РВ ОГУМВС України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права на житлову площу та покладення обов'язку укладення договору найму жилого приміщення, про стягнення моральної шкоди, –

в с т а н о в и в :

Позивач ВАТ „Стальканат” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення їх без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що ВАТ „Стальканат” є власником гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 5/7. Відповідно до статті 128 ЖК України ВАТ „Стальканат” ОСОБА_3 Амрула-Огли з сім’єю, була надана у користування жила площа –кімната № 409 та № 410 та проведена їх реєстрація по гуртожитку з 2002 року. 30 липня 2007 року ОСОБА_3 Амрулла-Огли звільнився з підприємства за власним бажанням, тому на підставі ст. 132 ЖК України відповідач з сім’єю має бути виселений без надання іншого жилого приміщення. У зв’язку з сімейним становищем відповідача та наявність в нього двох неповнолітніх дітей, ВАТ „Стальканат” вимагає від останнього звільнення лише однієї кімнати, а саме за № 410, яку було надано відповідачу як працівнику. За таких обставин позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_2 надали до суду заперечення на позов, в якому просили відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Обгрунтовуючи це тим, що ОСОБА_4 мешкає в гуртожитку не з 2002 року, як вказує позивач у своїй позовній заяві, а починаючи з 15.07.1985 року. Позивачем зазначено, що кімнати №№409, 410 у гуртожитку мають статус службових приміщень, однак, не надано суду жодних доказів про статус вказаного жилого приміщення. Тобто у позивача не має жодних підстав для виселення відповідачів із займаної ними жилої кімнати №410 у приміщенні гуртожитку.

ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ВАТ «Стальканат»про визнання права на житлову площу та зобов'язання укладення договору найму жилого приміщення і стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_3А.О. працюючи з 1984 року слюсарем в ВАТ «Стальканат», одержав від них кімнату за № 409 по вул. Багрицького в м. Одесі, де мешкає з 1985 року. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 13.03.89 року вони стали мешкати в цій кімнаті з дружиною. Після народження доньки ОСОБА_3 в 2000 році їх сім'ї була виділена додаткова кімната № 410 за вищевказаною адресою. Зараз вони з сім'єю продовжують мешкати в 2-х кімнатах за № 409, 410 за адресою: вул. Багрицького, 5/7 в м. Одесі, платять за житло, комунальні послуги. 02 жовтня 2006 року позивачем було видано ордер за № 21 на житлову площу розміром 36,0 кв. м. на кімнату № 410 гуртожитку № 2 ВАТ «Стальканат»за адресою: вул. Багрицького, 5/7 в м. Одесі, а ордер на кімнату за № 409, в якій вони мешкають постійно, їм до теперішнього часу не видано. З вини ВАТ «Стальканат»ОСОБА_3 не маючи реєстрації не має можливості одержати паспорт, в зв'язку з чим змушена була повернутися з півдороги, направляючись на поховання в Азербайджан, верталась одна без дорослих з м. Таганрог, чим їх сім'ї було спричинено моральну шкоду, яку вони оцінюють в 5000,0 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2007 року були об'єднані в одне провадження справа № 2-7128/07 за позовом ВАТ «Стальканат»до ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, - з цивільною справою № 2-1819/07 за позовом ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ОСОБА_1 до ВАТ «Стальканат»про визнання права на житлову площу та зобов'язання укладення договору найму жилого приміщення і стягнення моральної шкоди.

13.01.2010 року ОСОБА_3 Амрулла-Огли помер.

Після остаточного уточнення позовних вимог позивач ПАТ «ВО «Стальканат –Сілур»(ВАТ «Стальканат») просив суд виселити громадян ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з кімнати № 410 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса вул. Багрицького, 5/7 без надання іншого жилого приміщення; зняти з реєстраційного обліку за адресою м. Одеса вул. Багрицького, 5/7 з кім. 410 громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2; виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з кімнат №409 та №410 гуртожитку у зв'язку із її повноліттям, та не перебування у трудових відносинах із ПАТ «ВО «Стальканат - Сілур», та зняти її з реєстраційного обліку. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку зі смертю одного із відповідачів, а саме ОСОБА_3 Амрулла-Огли його родина автоматично втрачає право на проживання в кімнатах гуртожитку. У відповідності до ст.127 ЖК України кімнати у гуртожитку надаються для проживання робітників у період роботи на підприємстві. Тобто відповідачам було надано у тимчасове користування службове приміщення - кімнати у гуртожитку № 409 та № 410 на строк дії трудового договору з ОСОБА_3 ОСОБА_5. Члени родини мають право мешкати у гуртожитку тільки разом із працівником, якому такі кімнати було видано. Оскільки громадянин, якому було надано кімнати у гуртожитку помер, то автоматично члени його родини втрачають право на проживання у гуртожитку. Право мешкати у гуртожитку не передається у спадкування. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, є повнолітньою та не може мешкати у гуртожитку без згоди адміністрації підприємства, яку вона не отримувала. Позивач попередив відповідачів про необхідність добровільного виселення із кімнати № 410 гуртожитку, однак, відповідачі не звільнили зазначену кімнату в добровільному порядку, та почали відкритий конфлікт із позивачем та суперечки стосовна права користування жилими приміщеннями, в зв'язку із чим позивачем змінено позовні вимоги на виселення відповідачів із обох кімнат гуртожитку, а також ВАТ «Стальканат»було змінено назву на ПАТ «ВО «Стальканат –Сілур».

ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, та ОСОБА_3 надали заперечення на позовну заяву та зазначили, що ОСОБА_3А-О помер будучи законним мешканцем гуртожитку, сім'я якого на законних підставах займала кімнати №409, №410 в зазначеному гуртожитку. Сім'я ОСОБА_3 на законних підставах отримала право на вселення в кімнати №410 та №409, що не заперечує позивач. Позивач просить виселити сім'ю ОСОБА_3 на підставі статті 132 Житлового Кодексу України, мотивуючи тим, що ОСОБА_3А-О звільнився з підприємства за власним бажанням. Однак на даний час дані вимоги, щодо ОСОБА_3А-О не можуть бути прийняті судом до уваги так як він є померлим і справа відносно нього закрита згідно закону. Відносно ОСОБА_3А-О не було прийнято жодного рішення суду щодо його виселення з помешкань гуртожитку і тому в відповідності до вимог статті 47 Конституції України ОСОБА_3 на час своєї смерті законно приживав в кім. №410, №409 зазначеного гуртожитку. Таким чином стаття 132 ЖК України не може бути застосована, як правова підстава для виселення сім'ї померлого. Враховуючи ту обставину, що відповідач, який був чоловіком та батьком помер між сторонами по справі встановлюються нові правовідносини, які регулюються статтею 125 Житлового Кодексу України, Стаття 125 ЖК України встановлює осіб, які не можуть бути виселені із службових приміщень без надання іншого житла. Так згідно частини 6 зазначеної статті, без надання іншого житлового приміщення не можуть бути виселені - члени сім'ї померлого, якому було надано житлове приміщення. В відповідності до части 7 статті 125 ЖК України без надання іншого житлового приміщення не можуть бути виселені одинокі особи з мешкаючими з ними неповнолітніми дітьми. Таким чином законодавство прямо забороняє виселяти сім'ю померлого та одиноких осіб з неповнолітніми дітьми.

Щодо посилання позивача на статтю 316 ЦК України, де зазначено, що власник здійснює своє право за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, ОСОБА_1 вказує, що здійснення права власності відбувається в відповідності з правилами статті 319 ЦК України, де зазначено - власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадянам та інтересам суспільства. В даному випадку позивач намагається використати своє право власності на будівлю на шкоду правам, свободам, гідності інших громадян та інтересам суспільства, оскільки держава і суспільство стоїть на захисті прав одиноких матерів та дитинства. При цьому право власності на будівлю гуртожитку не могло бути надбано позивачем в законний спосіб, оскільки в чинному законодавстві України відсутні норми, які б дозволяли перехід державного житлового фонду до суб'єктів приватної власності. Стаття 316 ЦК України не регулює правовідносини між власником будівлі гуртожитку та їх мешканцями. Правовідносини між власниками гуртожитків і їх мешканцями регулюються спеціальними законами - Житловим кодексом України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Стаття 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»встановлює, що громадяни які мешкають в гуртожитках що належать підприємствам, утворених шляхом приватизації або корпоратизації мають право подальшого приживання в гуртожитках до вирішення їх житлових проблем. В даному випадку позивач просить суд про виселення з кімнати і таким чином створити житлову проблему для відповідачів, що суперечить вимогам зазначеної статті.

Крім того, в 1992 році відбулася приватизація шляхом корпоратизації Заводу «Стальканат». Гуртожиток згідно із вимогами закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»мав перейти у власність територіальної громади міста. Згідно відповіді Регіонального відділення ФДМ в Одеський області в перелік майна, що увійшло до статутного фонду ВАТ «Стальканат»будівля гуртожитку за адресою м. Одеса, вул. Багрицького 5/7 не значиться. Згідно даних КП «ОМБТІ та РОН»ВАТ «Стальканат», набуло у власність зазначену будівлю на підставі договору купівлі-продажу де продавцем є ТОВ «Мелізмашпром». Таким чином правоприємник державного підприємства «Стальканат»- ВАТ «Стальканат»не набув у власність будівлю зазначеного гуртожитку. Підприємство «Стальканат - Сілур», яке не є правоприємником державного підприємства «Стальканат», набуло будинок гуртожитку за цивільно-правовою угодою. Таким чином отримавши у власність будівлю гуртожитку, ПАТ «Стальканат - Сілур»не набув прав та обов'язків що мало державне підприємство «Стальканат»відносно будівлі гуртожитку та його мешканців. Набувши у власність будівлю гуртожитку в який мешкають громадяни у нового власника не виникло будь яких відносин з мешканцями гуртожитку крім житлових. Тобто у власника виникли обов'язки балансоутримувача. Крім того подаючи позов про виселення з кімнати, яка є окремим об'єктом права, позивач має підтвердити своє право власності на таку кімнату. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше житлове приміщення призначене та придатне для постійного проживання. Ст. 380, 381, 382 ЦК України об'єктами права власності є житловий будинок, садиба та квартира. Будівля гуртожитку є багатоквартирний будинок, де квартирами є кімнати, які можуть бути приватизовані або в розпорядженні органів місцевої влади, згідно Житлового кодексу України та Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків». Крім того в процесі банкрутства в відповідності до статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». В даному випадку позивач подав позов про захист свого права, що в нього не виникло оскільки у позивача відсутні будь яки документи, що підтверджують його право власності на кімнати № 410 та 409 в вказаному гуртожитку. Оскільки законодавство України не передбачає такого об'єкта права приватної власності, як багатоквартирний дім, а у позивача відсутнє право власності на зазначені кімнати в гуртожитку то позов подано на захист права, що відсутнє у позивача. Враховуючи вищевикладене в позові просять відмовити.

В судових дебатах представник ОСОБА_1 за обставин, що позивач не є власником спірного об’єкту, повідомив, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права на житлову площу та покладення обов'язку укладення договору найму жилого приміщення не мають правового значення. В процесі розгляду справи заяв про залишення позову без розгляду з цих підстав або заміни відповідача до суду не подавалося.

Представник Малиновського РВ ОГУМВС України та представник Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, вважали, що позов ВАТ "Стальканат" не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло; до ст. 29 Цивільного Кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає; до ст 18. Закону України "Про охорону дитинства" - Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно- гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем; до п. 12 Примірного положення про гуртожитки та п. 7 Положеня про будинки для малосімейних, надання жилих приміщень у цих будинках проводиться виходячи з 6 кв.м. на одну особу (члена сім'ї). У зв'язку з тим, що площа кожної кімнати № 409 та № 410 складає по 18,0 кв.м., виселення родини ОСОБА_3, яка складається з 4 осіб, з однієї із кімнат приведе до зменшення житлової норми, що порушує житлові права кожного члена родини, у тому числі й малолітньої дитини - ОСОБА_2, 18.01.2003 р. н.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ПрАТ «Стальканат - Сілур»таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень представника позивача та представлених письмових доказів.

Приватне акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Стальканат –Сілур», ідентифікаційний код 26209430, є власником гуртожитку, розташованого за адресою м. Одеса вул. Багрицького, 5/7, яке придбано на підставі договору купівлі-продажу 1/1 від 25.05.2002 року, укладеного між ТОВ «Метісмашпром»та ТОВ «Стальканат».

Згодом ТОВ «Стальканат»було реорганізовано в ВАТ «Стальканат», а в червні 2010 року перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Стальканат –Сілур», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серї А01 №316948 від 10.06.2010 року.

На підставі договору купівлі - продажу 1/1 від 25.05.2002 року та технічного паспорту від 06.08.2002 року підприємство отримало свідоцтво на право власності на гуртожиток, розташований по вул. Багрицького, 5/7 в м. Одесі за №031914 від 18.03.2004 року Однак в зазначеному свідоцтві на право власності в назві об'єкту нерухомого майна значиться свідоцтво на право власності на нежилу будівлю. Судом встановлено, що в свідоцтві зазначено, що об'єкт складається із будівлі гуртожитку, що відображено у технічному паспорті на об'єкт від 06.08.2002 року. Також судом береться до уваги факт цільового використання об’єкту, а саме як житлового об’єкту.

Технічний паспорт виданий за формою на жилий будинок, а в експлікації, що є додатком до технічного паспорту об'єкта також зазначено, що ця будівля є гуртожитком. Крім того, на підставі технічного висновку №258 від 23.08.2000 року розпорядженням Малиновської районної адміністрації м. Одеси №186/01-04 від 14.03.2001 року був змінений статус зазначеного гуртожитку на гуртожиток для проживання сімей, про що свідчить висновок управління архітектури та містобудування м. Одеси за № 428/3679 від 15.11.2005 року відповідно до якого статус будинку, розташованого за адресою м. Одеса вул. Багрицького, 5/7 як гуртожиток. Тобто із моменту придбання будинку Товариство не змінювало його цільового призначення та продовжує використовувати виключно як гуртожиток.

Згідно зі ст. 6 та ч. 1 ст. 127 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватися для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі і гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно статті 128 ЖК України, ВАТ „Стальканат” ОСОБА_3 Амрулла-Огли, ІНФОРМАЦІЯ_4, була надана у користування жила площа –кімната № 409 та проведена його реєстрація по гуртожитку з 25.12.2006 року.

ОСОБА_3 Амрулла-Огли перебував у шлюбі з ОСОБА_6 та остання змінила прізвище на «Хідірова», відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-БД №341533 від 13 березня 1989 року, зпис № 03. Від цього шлюбу народились діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, (свідоцтво про народження серії V-ЖД №275551 від 27.07.1990 року, запис №544) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, (свідоцтво про народження серії І-ЖД №409424 від 30.01.2003 року, запис №83), де батьками зазначені: мати –ОСОБА_1, батько –ОСОБА_3 Амрулла-Огли.

19 вересня 2006 року було розглянуто заяву ОСОБА_1, якої було надано дозвіл на постійну реєстрацію в кімнаті гуртожитку.

02 жовтня 2006 року ВАТ «Стальканат»видав ОСОБА_3 Амрулла-Огли про право заняття з сім’єю із 4-х чоловік, житлову площу розміром 36,0 кв.м. на кімнату № 410 гуртожитку № 2 ВАТ «Стальканат»за адресою: вул. Багрицького, 5/7 в м. Одесі.

З ОСОБА_3 ОСОБА_5 Амрулла-Огли також проживали та були зареєстровані у кімнаті № 409 у гуртожитку по вулиці Багрицького у м. Одесі з 25.12.2006 року члени його сім’ї, а саме: дружина –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, дочка –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочка –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_3 Амрулл-Огли у трудових відносинах з ПрАТ «ВО„Стальканат-Сілур” перебував з 20.05.2002 року по 30.07.2007 року звільнений за ст. 38 КзоТ України –за власним бажанням, що підтверджується довідкою відділу кадрів ВАТ „Стальканат” від 17.08.2007 року № 338/05 к.

До суду стороною відповідача не надано ордерів на зайняття житлових кімнат № 409 та 410.

Відповідно до ст. 131 ЖК України порядок користування гуртожитками визначається Примірним положенням про гуртожитки (затверджене ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208).

Згідно зі ст. 132 ЖК України працівники підприємств, установ, організацій, які оселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

13 січня 2010 року ОСОБА_3 Амрулла-Огли помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії 1-ЖД №215001 від 13 січня 2010 року, запис №270.

Відповідачі не є власниками кімнат в гуртожитку, належить на праві власності ПрАТ «ВО„Стальканат-Сілур”.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

За викладених обставин відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають виселенню тільки з кімнати № 410 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 5/7 без надання іншого жилого приміщення. В їх позові про визнання права на житлову площу та покладення обов'язку укладення договору найму жилого приміщення, про стягнення моральної шкоди має бути відмовлено.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є членами однієї сім'ї, а тому вимоги щодо виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з обох кімнат у гуртожитку у зв’язку з досягненням нею повноліття не може бути задоволено.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” реєстрація –це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані по кімнаті № 409, а тому вимоги щодо зняття їх з реєстраційного обліку за кімнати № 410 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 5/7 також не може бути задоволено.

Керуючись ст. ст. 16, 316, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 127, 128, 129, 131, 132 ЖК України ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ПрАТ «Стальканат - Сілур»- задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнати № 410 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Багрицького, 5/7 без надання іншого жилого приміщення.

В решті позовних вимог ПрАТ «Стальканат - Сілур»–відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 –відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ                                         В.К. Гуревський