Рішення № 19969468, 12.10.2011, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2-235/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2011 р.                                                                                           м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого – судді Семеняки О.М.

за участю секретаря – Дашковської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитно-заставного договору, договорів особистого страхування та страхування наземного транспорту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору від 11.04.2008 року ОСОБА_1 (далі – Відповідач) 11.04.2008 року отримав кредит у розмірі 114567,75 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.04.2013 року.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов”язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач взяті на себе зобов”язання за укладеним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення Боржником зобов”язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв”язку із зазначеними порушеннями зобов”язань за кредитним договором Відповідач станом на 10.02.2011 року заборгував Банку 102625,30 грн., в тому числі:

- 91027,12 грн. - заборгованість за кредитом;

- 4992,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 145,65 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 1335,50 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором,

а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:

- 250,00 – штраф (фіксована частина);

- 4875,01 грн. штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором ПАТ КБ ПриватБанк” та Відповідач 11.04.2008 року уклали договір застави рухомого майна. Відповідно до умов даного договору Відповідач надав в заставу автомобіль SKODA, модель: SUPERB CLASSIK, 1,8, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль № кузова/шасі: TMBDL23U98B300932, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов”язань за кредитним договором , або договором застави, Заставодавець зобов”язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.

В порушення вказаних вимог закону та умов договору, Відповідач зобов’язання за кредитним договором не виконує, предмет застави в заклад банку не передав.

Відповідно до ст.ст. 19,20 Закону України „Про заставу” Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов”язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору застави, у тому числі і шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю за правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця.

Враховуючи викладене та вимогу ст. 590 ЦК України, якою передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 року в сумі 102625,30 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль SKODA, 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ „Приват Банк” з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Судові витрати по справі просить покласти на Відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитно-заставного договору та договорів страхування, обґрунтовуючи його тим, що умови укладення кредитного договору та сам кредитний договір містить несправедливі умови для Позивача, що значно погіршило становище Позивача, як споживача послуг, порівняно з Відповідачем, зокрема:

перед укладанням договору Відповідач не повідомив Позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”.

          Так, Позивач вважає несправедливими такі умови кредитного договору:

-          п.п. 6.1.1, 6.3.8 про відмову Позичальнику у видачі кредиту чи його частини у випадку відсутності вільних коштів;

-          п. 17.1.9. про встановлення строків повернення кредиту та процентів за користування ним;

-          п.п. 4.7, 4.9 щодо черговості розподілення Банком коштів, отриманих для погашення заборгованості по кредиту;

Вважає також, що Банк у даному випадку, всупереч вимогам ст.ст. 317, 319 ЦК України, позбавляє його можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема кредитними коштами, та скеровувати їх на проплату необхідних на його думку платежів.

Зазначені порушення закону, при укладенні кредитного договору, вважає як підставу, відповідно до ст. 215 ЦК України, для визнання даного правочину недійсним в зв”язку з недодержанням в момент його вчинення вимог, передбачених ст. 203 цього Кодексу.

Вважає несправедливими умови кредитного договору, яким визначені суми компенсації та штрафних санкцій при порушенні його умов.

З умовами кредитного договору його ніхто не ознайомлював і тому 03.04.2008 року, сплативши 30% вартості автомобіля та зареєструвавши автомобіль на своє ім”я, був вимушений 11.04.2008 року підписати кредитний договір.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вважає несправедливими умови кредитного договору щодо необхідності страхувати придбаний за кредитні кошти автомобіль в страховій компанії „Інгосстрах”, умови страхування якої для нього невигідні, оскільки страхові платежі включені в загальну суму кредиту. Крім того, йому надано для підписання договори особистого страхування та страхування транспортного засобу з використанням страхувальником факсимільного відтворення підпису та печатки СК „Інгосстрах” і отже дані угоди згідно діючого законодавства України є нікчемними, оскільки суперечать вимогам ст. 207 ЦК України.

Вважає, що отримав в Банку та розпорядився кредитними коштами в сумі 103250,00 грн., а не 114567,75 грн., як зазначає Банк, так як не сплачував страховий платіж та інші зазначені Банком в своєму позові платежі.

Звертаючи увагу на п. 12.2.3 кредитного договору, Позивач за зустрічним позовом зазначає, що формулювання „Позичальник зобов”язується не чинити жодних перешкод у заволодінні Банком предмета застави” є елементом примусу та здійснення Банком агресивної діяльності та нечесної підприємницької діяльності щодо Позичальника, а правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, відповідно до ст. 19 Закону України „Про захист прав позивачів” є недійсними.

З урахуванням цього, просить визнати недійсним кредитно-заставний договір від 11.04.2008 року, укладений між ним та ПАТ КБ „ПриватБанк”, сторонам провести двосторонню реституцію та визнати недійсними в зв”язку з цим договори особистого страхування та страхування наземного транспорту від 11.04.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” – ОСОБА_2, посилаючись на обставини, викладені в заяві, позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав умов кредитно-договору від 11.04.2008 року, допустив заборгованість за кредитом та протягом тривалого часу її не погашає.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просить відмовити за безпідставністю, пояснюючи це тим, що 11 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір за умовами якого Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля, а останній зобов”язався повернути отримані кредитні кошти в строк і на умовах, визначених даним договором. Кредитно-заставний договір ОСОБА_1 підписав власноручно та надав Банку письмову згоду на укладення даного договору та передачу в Банку в заставу автомобіль „Шкода” з метою виконання зобов”язань по кредитно-заставному договорі, погодившись на реалізацію даного майна у разі невиконання умов договору.

Вважає необґрунтованими посилання позивача ОСОБА_1 на невідповідність кредитно-заставного договору чинному законодавству і зокрема Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки волевиявлення сторін при укладанні договору було вільним, зокрема Позичальник сам звернувся до Банку із заявою на видачу кредиту і підписавши кредитно-заставний договір, погодився з його умовами.

Укладений сторонами 11.04.2008 р. кредитно-заставний договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки:

-          не суперечить чинному законодавству;

-          на момент його укладення ОСОБА_1 не був обмежений у цивільній дієздатності та мав належний її обсяг;

-          укладений на підставі вільного волевиявлення Позичальника;

-          спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

За даним договором та на виконання його умов Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на купівлю автомобіля, а останній здійснював погашення заборгованості по кредиту.

Одночасно з підписанням кредитно-заставного договору, ОСОБА_1 підписав договір особистого страхування від 11.04.2008 р. та договір страхування наземного транспорту від 11.04.2008 р. із страховиком ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах”.

В зв”язку з цим вважає необґрунтованим посилання позивача ОСОБА_1 на факсимільне відтворення підпису та печатки Страховою компанією „Інгосстрах” без погодження з ним, як підставу для визнання даних договорів недійсними, оскільки п. 10 Договору особистого страхування та п. 18 Договору страхування наземного транспорту передбачено їх використання особою, уповноваженою підписувати ці договори.

З урахуванням цього просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його зустрічного позову.

Свій зустрічний позов до ПАТ КБ „ПриватБанк” ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, в судовому засіданні підтримав. Крім того, не погоджуючись з обґрунтуванням ПАТ КБ „ПриватБанк” позову про наявність у нього заборгованості за кредитом, не визнає проплати Банком страхових сум СК „Інгосстрах” в період з 2009 по 2011 роки, так як вважає, що погодив з Банком укладення страхових договорів із ПАТ „Страхова група „ТАС” та протягом дії кредитного договору страхував автомобіль в даній страховій компанії.

Представник позивача ПАТ КБ „ПриватБанк” за дорученням ОСОБА_2 не визнає того, що ОСОБА_1 відповідно з умовами кредитно-заставного договору від 11.04. 2008 р. погодив з Банком заміну страховика з СК „Інгосстрах” на ПАТ СК „ТАС”, оскільки Банк не надав письмового погодження, як це обумовлено п. 3.1.3 кредитно-заставного договору від 11.04.2008 р., на укладення договорів особистого страхування Позичальника та страхування наземного транспорту – придбаного Позичальником автомобіля „Шкода”, в ПАТ СК „ТАС”. За таких обставин вважає, що Банк самостійно сплачуючи страхові платежі протягом дії кредитного договору, діяв відповідно з умовами кредитно-заставного договору, зокрема п. п. 3.4.1, 3.4.2 даного Договору.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави підлягає до задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитно-заставного договору, договору страхування наземного транспорту та договору особистого страхування до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1І відповідно до умов договору від 11.04.2008 року отримав у ПАТ КБ „ПриватБанк” кредит в сумі 114567,75 грн. з направленням кредитних коштів на оплату придбаного позичальником автомобіля. Підписавши кредитно-заставний договір від 11.04.2008 року ( а.с.13-26), позичальник ОСОБА_1, як сторона по договору, погодився з його умовами, зокрема, що кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання та відповідно до п. 2.1 даного Договору, взяв на себе зобов”язання прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов Договору.

В забезпечення виконання зобов”язань за кредитним договором ПАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_1 11.04.2008 р. уклали договір застави рухомого майна відповідно до якого ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль SKODA, модель SUPERB CLASSIC 1,8, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль № кузова/шасі TMBDL23U98B300932, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що при встановлені договором обов”язку позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

ОСОБА_1, взяті на себе відповідно з умовами кредитно-заставного договору зобов”язання, належним чином не виконує і тому станом на 10.02.2011 року має заборгованість – 102625, 30 грн., яка складається з наступного:

-          91027,12 грн. – заборгованість за кредитом;

-          4992,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-          145,65 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

-          1335,50 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов”язань за договором;

та штрафи відповідно до умов кредитного договору:

-          250,00 грн. –штраф(фіксована частина);

-          4875,01 грн. - штраф(процентна ставка), що об”єктивно підтверджується розрахуноком заборгованості (а.с. 9-10).

В порушення вимог ст. 526 ЦК України та умов кредитно-заставного договору від 11.04.2008 року Позичальник ОСОБА_1 предмет застави банку не передав.

Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов”язання, забезпеченого заставою, застававодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов”язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, як це визначає ст. 20 Закону України „Про заставу”.

З огляду на викладене та відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якими визначено спосіб реалізації предмета застави, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову та звернення стягнення на предмет застави, зазначений в кредитно-заставному договорі від 11.04.2008 р., шляхом продажу вказаного предмета застави з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Суд критично оцінює пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що він погодив з Банком укладення договорів особистого страхування та страхування наземного транспорту із ПАТ „Страхова група „ТАС” на період дії кредитно-заставного договору, оскільки вони спростовуються:

-          підписаними позичальником ОСОБА_1 11.04.2008 року договорами особистого страхування та страхування наземного транспорту (а.с. 46-47) із страховиком – ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах”;

-          відсутністю у ОСОБА_1 належного письмового погодження з Банком договорів особистого страхування та страхування транспортного засобу з узгодженням Страхувальника, переліком страхових ризиків, які підпадають страхуванню, як це передбачено п. 3.1.3. кредитно-заставного договору від 11.04.2008 р.

З урахуванням цього суд не визнає як погодження з ПАТ КБ „ПриватБанк” направлені ОСОБА_1І Банку заяви-повідомлення (а.с.144-145, 151) про укладення ним договорів особистого страхування та страхування транспортного засобу з ПАТ СК „ТАС” у 2009-2011 роках, оскільки письмової згоди Банку на укладення ОСОБА_1 зазначених договорів із ПАТ СК „ТАС” не має.

Суд вважає, також, безпідставним обґрунтування ОСОБА_1, як позивачем за зустрічним позовом, недійсності кредитно-заставного договору та договорів особистого страхування та страхування наземного транспорту, оскільки ним не надано ґрунтовних, передбачених ст. 215 ЦК України підстав недійсності зазначених договорів, їх невідповідності ст.ст. 203, 207-208 цього Кодексу.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 в його позові на те, що Страховиком – СК „Інгосстрах” незаконно використано факсимільне відтворення підпису та печатки при засвідченні договорів страхування, оскільки їх використання оговорено в текстах зазначених договорів, зокрема п.10 Договору особистого страхування та п. 18 Договору страхування наземного транспорту.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із змісту ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами по справі і кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та безпідставного і як такого, що не підлягає до задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитно-заставного договору та визнання недійсними договорів особистого страхування та страхування наземного транспорту.

Понесені Позивачем – ПАТ КБ „ПриватБанк” судові витрати, а саме: 1026,25 грн. – судовий збір, 120 грн.- витрати на інформаційно-технічний розгляд справи, які підтверджені необхідними документами (а.с. 1), підлягають до задоволення та стягненню з ОСОБА_3, як це передбачено ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215, 295 ЦПК України, ст.ст. 16, 207, 215, 218, 526, 527, 530, 590, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19-20 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 25, 28 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.ст. 18-19 Закону України „Про захист прав споживачів”, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSWOAK23901831 від 11 квітня 2008 року в розмірі 102625,30 грн. звернути стягнення на предмет застави автомобіль SKODA, модель SUPERB CLASSIK, 1,8, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі TMBDL23U98B300932, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, проживаючому в ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” судовий збір у розмірі 1026,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., сплачені останнім при поданні позову до суду.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитно-заставного договору, визнання недійсними договорів особистого страхування та страхування наземного транспорту відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                                          О . М . Семеняка