Рішення № 1996565, 10.06.2008, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 червня 2008 р. Справа 2-2165/2003

за позовом громадянки ОСОБА_1, м. Вінниця

до спільного підприємства «ПоділляМАЗсервіс», смт. Літин

до громадянина ОСОБА_2, смт. Літин

до громадянки ОСОБА_3, смт. Літин

до громадянки ОСОБА_4, смт. Літин

до Літинської селищної ради, смт. Літин

до Літинської райдержадміністрації, смт. Літин

про статутних внесків та дивідендів.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

позивач - ОСОБА_1,

від І відповідача - не з'явився;

ІІ відповідач - ОСОБА_2;

від ІІІ відповідача - не з'явився;

від ІV відповідача - ОСОБА_2;

від V відповідача - В. Голодюк за довіреністю;

від VІ відповідача - М. Віннічук за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2001 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Українсько-білоруського спільного підприємства «ПоділляМАЗсервіс»про стягнення статутних внесків та дивідендів. Позовні вимоги мотивовані тим, що її чоловік ОСОБА_5 був учасником СП "ПоділляМАЗсервіс" на підставі поданої ним заяви від 2.02.1993р. та протоколу від 10.03.1993р. Позивачка також була учасником товариства на підставі поданої заяви від 01.02.1994р. та відповідно протоколу правління від 1.02.1994 р. Після смерті її чоловіка (17.08.1998р.) вона стала єдиним спадкоємцем на його майно.

В серпні 2002 року ОСОБА_1 звернулася з додатковою позовною заявою до Українсько-білоруського спільного підприємства «ПоділляМАЗсервіс», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Літинської селищної ради, Латинської райдержадміністрації про стягнення вартості частини майна підприємства та про визнання свідоцтва про право власності в порядку приватизації будинку недійсним. В заяві зазначила, що їй та її колишньому чоловіку належить, як учасникам СП, 2,28% Статутного фонду підприємства, що складає 42738,60 грн.. Вона повідомляла, що генеральний директор СП ОСОБА_2, незважаючи на відсутність згоди власників СП, і до передбачено статутом, незаконно приватизував на свою сім'ю будинок зі всіма надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1, отримавши свідоцтво про право власності.

Оскільки цей будинок був власністю СП «ПоділляМАЗсервіс», де позивачці належить 2,28%, то вона просила визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 від 1.10.1998, видане в порядку приватизації на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнути з СП «ПоділляМАЗсервіс» на її користь 42738,60 грн..

Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниця від 26.12.2003р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.03.2004р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з ухваленими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.12.2003 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 15.03.2004 року були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2008 року було порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

В процесі судового розгляду позивачка змінила предмет позову та просила стягнути з СП «ПоділляМАЗсервіс»42738 грн 60 коп. та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 від 05.11.1998 року, видане на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позов мотивовано тим, що позивачці та її чоловікові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та спадкоємцем якого вона являється, належала частка в статутному фонді СП «ПоділляМАЗсервіс» в розмірі 2,28%. Так як вона вийшла із учасників з даного спільного підприємства, то має право на вартість частини майна підприємства, що пропорційна її частці у статутному (складеному) капіталі - 42738 грн. 60 коп.. Оскільки будинок розташований в АДРЕСА_1 був власністю СП «ПоділляМАЗсервіс», а не державною власністю, його приватизація здійснена незаконно а тому Свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 від 1.10.1998, видане в порядку приватизації на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 має бути визнане недійсним.

Відповідач СП «ПоділляМАЗсервіс», в судові засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, своїх пояснень стосовно заявлених позовних вимог суду не подав.

Представник відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали. Свої заперечення відносно заявлених до них позовних вимог обґрунтовували тим, що спір про визнання свідоцтва про права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 від 1.10.1998р. не є корпоративним спором також тим, що відповідно до п.1 частини 1 статті 12 Господарського Кодексу України господарським судам не підвідомчі спори про приватизацію державного житлового фонду.

Відповідач -Літинська селищна рада заперечує проти позову з тих підстав, що Свідоцтво про право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 01.10.1998 року видано у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Відповідач -Літинська райдержадміністрація відзиву на позовну заяву не надав, при розгляді справи представник відповідача заперечував проти позову з тих підстав, що права позивача ніяким чином не порушені.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, шо позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно установчих документів Українсько-білоруського спільного підприємства з сервісного обслуговування автомобілів Мінського автомобільного заводу виробничого об'єднання «Белавтомаз»«ПоділляМАЗсервіс», засновниками підприємства від України є Вінницьке ТПО автомобільного транспорту, від Білорусії - Мінський автомобільний завод виробничого об'єднання «Белавтомаз».

Підприємство засновано на підставі угоди про створення та діяльність українсько-білоруського спільного підприємства сервісного обслуговування автомобілів Мінського автомобільного заводу «Белавтомаз»від 25.02.1992р..

До статутного фонду входили дві частини : частка України складає 51%, частка Білорусії - 49%. У грошовому вимірі це відповідно 1344,1 тис. крб. та 1291 тис. крб. Форма власності підприємства -змішана.

Статтею 6 Статуту передбачена зміна статутного фонду за рахунок поновлення з прибутку від господарської діяльності підприємства, а при необхідності за рахунок додаткових внесків його учасників пропорційно їхній частці у статутному фонді, що забезпечує спільну діяльність підприємства.

Статтею 2 Статуту передбачене залучення нових учасників СП як юридичних, так і фізичних осіб, яке відбувається за одноголосним рішенням правління.

Стаття 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Згідно протоколу засідання правління СП від 24.12.1992р. було прийнято рішення про вступ фізичних осіб до складу учасників СП.

Відповідно до протоколів засідання правління СП «ПоділляМАЗсервіс»від 10 березня 1993 року та від 1 лютого 1994 року позивачка та її чоловік, ОСОБА_5 були прийняті в склад учасників СП.

Відповідно до квитанцій № 54 від 12.02.1993 р., № 58 від 07.02.1994р., № 298 від 27.07.1993р., № 311 від 05.08. 1993р. позивачка та її чоловік зробили внески в статутний фонд підприємства. Згідно протоколу засідання правління СП від 29.03.1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом належало 247,3 млн карбованців, що становило 2,28 % статутного фонду спільного підприємства.

Зміни до Статуту СП не реєструвались, оскільки Положення про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності від 1994 р., яке діяло на день вступу в учасники СП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, не передбачало перереєстрації статуту при прийняті нових учасників підприємства.

Пункт 17 даного Положення передбачав, що у разі зміни власника суб'єкта підприємницької діяльності якщо це не призвело до зміни форми власності, перереєстрація не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України «Про власність», який діяв на час вступу позивачки та її чоловіка в СП, допускалося об`єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм власності і спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав. Тому під час створення СП його форма власності була змішаною (державна власність та власність іноземної юридичної особи), а після вступу нових учасників -фізичних осіб залишалась також змішаною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік ОСОБА_1, ОСОБА_5, помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.11.1999 року позивачка є його спадкоємцем.

Рішенням засідання Правління № 001 від 6.10.1999р. постановлено повернути внески фізичним особам.

ОСОБА_1 відмовилась від отримання свого внеску, стверджуючи, що вона є учасником підприємства і їй належить частка від вартості майна підприємства. Відповідно до ст.1 ст. 1 «Соглашения о создании и деятельности украинско -белорусского совместного предприятия»задекларовано організаційно -правову форму діяльності підприємства ЗАТ. Однак зі змісту подальших статтей «Соглашения»та Статуту СП витікає, що фактично СП «ПоділляМАЗсервіс» своєю організаційно-правовою формою не є акціонерним товариством, а більш близька до товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону Україн «Про господарські товариства»акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальнї вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства. Статус СП «ПоділляМАЗсервіс» не передбачає випуск акцій в документарному чи бездокументарному вигляді.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про господарські товариства»товариством з обмеженою відповідальністю, визначається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статут СП «ПоділляМАЗсервіс»передбачає поділ статутного фонду між учасниками на частки.

Статтею 52 цього Закону передбачено виділення учасникам товариства належної їм частки майна в грошовому виразі чи у натуральній формі при виході із відповідного товариства. Відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ст. 18 Статуту СП «ПоділляМАЗсервіс» при виході з підпиємства учаснику виплачується його доля у Статутному фонді.

Згідно з балансом (а.с. 160 т.1), станом на 1 липня 2002 року, балансова вартість майна складала 1млн 874 500 грн, а на 2,28% статутного фонду припадає відповідно 42738, 60 грн.

Як свідчать матеріали справи (т. 2, а.с.с 75-77), правлінням СП «ПоділляМАЗсервіс» прийнято рішення від 30.11.2006р. про припинення ПС «ПоділляМАЗсервіс» шляхом перетворення у ТОВ «ПоділляМАЗсервіс».

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/1285 від 05.06.2008р. відповідач СП «ПоділляМАЗсервіс»перебуває в ЄДРПОУ.

Враховуючи наведене, в його сукупності та зважаючи, що заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 від 05.11.1998 року, видане на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

В силу ст. 1 цього Кодексу сторонами в судовому процесі можуть бути: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з позову, спір щодо свідоцтва про право власності виник між фізичними особами, який повинен розглядатись судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Отже, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності, підлягає припиненню по п. 1 ст. 80 ГПК України, як така, що не підлягає вирішенню в господарських судах.

Керуючись п. 1 ст. 80, ст.ст.43, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-білоруського спільного підприємства «ПоділляМАЗсервіс»(Сосонське шосе, 4, смт. Літин, Вінницька область, код 14349640) на користь громадянки ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 42738 грн. 60 коп..

3. Стягнути з Українсько-білоруського спільного підприємства «ПоділляМАЗсервіс»(Сосонське шосе, 4, смт. Літин, Вінницька область, код 14349640) на користь громадянки ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 427 грн. 39 коп. витрат зі сплати державного мита.

4. Провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 від 05.11.1998 року, видане на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 17.06.2008р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_2)

3 - відповідачу 1 (АДРЕСА_3)

4 - відповідачу 2 (АДРЕСА_1)

5 - відповідачу 3 (АДРЕСА_1)

6- відповідачу 4 (АДРЕСА_1)

7 - відповідачу 5 (вул. Леніна, 32, м. Літин, 22300)

8 - відповідачу 6 (вул. Леніна, 32, м. Літин, 22300)