Рішення № 19956942, 20.12.2011, Приморський районний суд Запорізької області

К о п і я

Справа № 2-484/2011

20.12.2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011р. м.Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Булашева Р.Л.,

при секретарі Ніколіної О.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0339 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту,

встановив:

Банк звернувся до суду з позовом, який уточнено в судовому засіданні і просить стягнути в погашення кредитної заборгованості з відповідача за кредитною угодою від 17.05.2007р., розмір якої становить 32003 доларів США 77 центів, що в еквіваленті на гривню складає 255463,70 грн., та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні на позові, який було остаточно уточнено в судовому засіданні 19.12.2011р., наполягав по викладених в ньому підставах. Пояснив, що відповідач прострочив кредит, має велику заборгованість тому є підстави стягнути всю суму кредиту достроково.

Представник відповідача заперечувала тим, що хоча вона і погоджується з наявністю як кредитних зобов’язань, так і прострочки сплати поточних платежів за договором, проте вважає, що позов не може бути задоволено з наступних підстав. Так, кредит надано в іноземній валюті, під час дії договору значно погіршився фінансовий стан в країні, курс валюти значно зріс, що призвело до вкрай невигідних умов виконання договору. ОСОБА_3 звернувся до банку с заявою про розстрочку кредиту 04.03.09р. Проте, на цю заяву не надійшло ніяких відповідей, банк не встановив нового графіка погашення кредиту. Крім того Банк не просить суд розірвати дію договору, яка визначена до травня 2017р. Тому не має права вимагати достроково повернути кредит за ст. 1050 ЦК.

Суд, заслухавши сторони та вивчивши докази по справі приходить до наступного.

Так, 17.05.2007р. між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 331 на суму 21400 доларів США строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 16.05.2017р., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних (а.с. 19-21). Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором, що було посвідчено 18.05.2007р. приватним нотаріусом ОСОБА_4, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 16-18). 22.10.2007р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 331 від 17.05.2007р., відповідно до якої розмір кредиту збільшено на 6000 доларів США, встановлено дату повернення кредиту –16.05.17р. та визначено порядок погашення суми кредиту – рівними частками щомісячно по 231,51 доларів США (а.с. 13).

Вирішуючи питання про норми закону, що підлягають застосуванню в цих правовідносинах, суд спирається на наступне.

Так, за ст.1050 ЦК встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ст..11 ч.12 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:

1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років;

2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;

3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї;

4) поділу існуючого кредитного зобов'язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на: зобов'язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту; зобов'язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Хоча ця норма набула чинності з 16.10.11р., а в Прикінцевих положеннях п.2 визначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Проте суд керується ст. 58 Конституції України і вважає, що норми, які впливають на відповідальність боржників, до якої зокрема включається і дострокове повернення кредиту, мають розповсюджуватись на правовідносини які почали діяти до цього закону і діють під час його введення в дію.

За ст. 1 ЗУ «По звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За ст.. 15 цього Закону Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

На підставі викладених норм, суд вважає, що Банк безпідставно не розглядав звернення ОСОБА_3 про розстрочку кредиту від 04.03.09р. ( а.с. 54), у встановленому порядку воно не розглянуто до цього часу. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Банк за договором не зобов’язаний надавати письмові відповіді боржнику. Проте такий обов’язок передбачений зазначеними вище законодавчими актами, та випливає п.4.4.2 кредитного договору між сторонами, за яким позичальник має право порушити перед Банком питання про перенесення строків сплати кредиту через певні ускладнення ( а.с. 19-21). Що такі ускладнення виникли, представник банку в суді не заперечував. За наданими довідками вбачається що відповідач сплачував суми за кредитом відповідно до умов договору і лише з квітня 2010р. перестав робити внески, пояснюючи, що - через різке збільшення курсу валюти кредиту ( а.с. 73-77). Банк не взяв це до уваги, не розглянув належним чином звернення ОСОБА_3 З цього, суд вбачає суттєві порушення прав відповідача в цьому питанні з боку Банку, гарантовані гл.4. кредитного договору № 331 від 17.05.07р. між сторонами. Тому суд не вважає за належно обґрунтовану вимогу позивача про дострокове стягнення суми кредиту, остаточний час сплати якої настає лише 15.05.2017р. за додатком до кредитного договору ( а.с. 71-72). Сума дострокового стягнення визначена за позовом в 122365,07 грн. станом на 11.11.11р. і не оспорена відповідачем ( а.с. 69). Тому в цій частині позов, суд визнає не підлягаючим задоволенню.

Що стосується боргу який виник до 11.11.11р., то суд вважає його доведеним належно і таким що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до довідки Банку сума заборгованості за кредитним договором станом на 11.11.2011р. складає 22905 доларів США 77 центів, з яких: прострочена заборгованість за кредитом –7576,22 доларів США, що в еквіваленті до гривні –60475 грн. 66 коп.; сума несплачених процентів по кредиту 6209 доларів США 73 центи, що в еквіваленті до гривні –49567 грн. 93 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту –1930 доларів США 70 центів, що в еквіваленті до гривні –15411 грн. 43 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 957 доларів США 57 центів, що в еквіваленті до гривні –7643 грн. 61 коп. (а.с. 73-77). На підставі кредитного договору було складено графік сплати кредиту та відсотків, який не дотримувався з квітня 2010р. (а.с. 71-72).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Представник відповідача не оспорює ці розрахунки та погоджується що на час розгляду справи обов’язок сплатити ці кошти настав, тому суд вважає в цій частині позов належно обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню.

В зв’язку з частковим задоволенням вимог позову, частковому задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача, які сплачено Банком при подачі позову та складаються з витрат по сплаті судового збору –1330 грн. 90 коп. та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.2). Інші суми за судовим збором зі сплачених 1700 грн. ( а.с. 2,3) відшкодуванню відповідно до ст.. 88 ч.2 ЦПК не підлягають.

Керуючись ст.ст. 526, 1050, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, 18.10.1976р. народження на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10007/0339 філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість по кредиту в сумі 60475 грн. 66 коп., процентів по кредиту –49567,93 грн., пені за несплату кредиту –15411 грн., 43 коп., пені за несплату процентів –7 643 грн. 61 коп., а всього в сумі – 133098 грн., 63 коп., та судові витрати –1330 грн. 98 коп. судового збору, та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення, а всього в сумі 134 549 грн. 61 коп., які зарахувати на поточний рахунок позивача № 29093933909, ЄДРПОУ 02760363.

В задоволенні інших вимог за позовом –відмовити.

Апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення через Приморський районний суд Запорізької області, до апеляційного суду Запорізької області.

Повний текст рішення складено –20.12.2011р.

Суддя Р.Л. Булашев

Копія вірна: суддя Р.Л. Булашев