Рішення № 19953966, 18.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2011 р.Справа № 12/17-3781-2011 За позовом: приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС"; до відповідача: Одеська залізниця;

про стягнення 5435,76 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача:не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 15.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС" (далі - ПрАТ "МАКІЇВКОКС") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі коксу доменного в сумі 5435,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-3781-2011.

06.10.2011р. та 25.10.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли клопотання позивача за вх. № 34553/2011 та 36706/2011відповідно до яких, ПрАТ „Макіївкокс” просить суд, розглянути дану справу без участі представника ПрАТ „Макіївкокс”.

Позивач в судове засідання не зявився, однак позовні вимоги підтримує в повному обсязі відповідно до клопотання від 03.10.2011р.

У запереченні на позов від 07.10.2011 р. (вх. №34985/2011) відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що відповідно до записів у залізничній накладній №53998142 завантаження вагону проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представника відповідача, суд встановив:

04.08.2011р. ПрАТ „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці за залізничною накладною № 53998142 відправило на адресу вантажоодержувача ТОВ „Нікморсервіс Николаїв” 5 вагонів з коксом доменним.

З прибуттям вагонів № 65339426 та № 65353716 на станцію призначення Миколаїв Вантажний Одеської залізниці було проведено комісійне їх переваження, в результаті чого, виявлено нестачу вантажу, яка зафіксована в комерційних актах БК № 026941/205 від 07.08.2011р., та БК № 026942/206 від 07.08.2011р.

Так, данні акти містять визначення про те, що у вагоні № 65339426 “по документам значиться вантаж кокс доменний , в графі 7 накладної вказано "вантаж марковано білим вапном", тара 21500кг., нетто 39 250 кг. Фактично виявлено вантаж кокс доменний вага брутто 58 950 кг., тара 21 000 кг., нетто 37 950 кг., що на 1300 кг. менш проти документу. Навантаження у вагон "шапкою", вище бортів, марковано вапном, крім поглиблень. Праворуч по руху потягу над 3-4 люками є поглиблення довжиною 2,5 м, шириною 1,4 м, глибиною 0,65 м. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. Вагон технічно справний, в комерційному відношенні відповідно до АОФ № 3405 від 05.08.2011р. ст. Миколаїв Одеської залізниці."

У вагоні № 65353716 "по документам значиться вантаж кокс доменний , в графі 7 накладної вказано "вантаж марковано білим вапном", тара 21200кг., нетто 40 150 кг. Фактично виявлено вантаж кокс доменний вага брутто 59 400 кг., тара 21 100 кг., нетто 38 300 кг., що на 1850 кг. менш проти документу. Навантаження у вагон "шапкою", вище бортів, марковано вапном, крім поглиблень. Ліворуч по руху потягу над 6-7 люками є поглиблення довжиною 2,0 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,6 м. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Течі вантажу немає. Вагон технічно справний, в комерційному відношенні відповідно до АОФ № 3405 від 05.08.2011р. ст. Миколаїв Одеської залізниці."

Із змісту залізничної накладної № 53998142 вбачається, що завантаження вагонів № 65339426 та № 65353716 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону без участі представника залізниці.

Як стверджує позивач вагон № 65339426 , прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 1 300 кг, а вагон № 65353716 з нестачею у кількості 1 850 кг, що і було встановлено комерційними актами, вартість якої позивач визначив згідно рахунку-фактури № 2569ф від 04.08.2011р., де вартість 1 тони коксу доменного складає 2900,00 грн. ( без ПДВ ).

Позивач зазначає, що згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, відповідальна нестача вантажу в спірних вагонах склала 1562 кг на загальну суму 5435,76 грн. з ПДВ.

Враховуючи встановлену комерційними актами нестачу, керуючись ст. 130 Статуту залізниць України товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Никморсервіс Миколаїв” вантажовідправнику (ПрАТ "Макіївкокс") передано право на предявлення позову, про що наявні відповідні відмітки ( переуступний напис ) в залізничній накладній № 53998142.

Так, з посиланням на факти виникнення нестачі, встановлені в комерційних актах, на думку позивача, її спричинено з вини Одеської залізниці, у звязку з чим і просить суд стягнути з останнього вартість втраченого вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

З доводів позивача вбачається, що відправником було завантажено, розміщено і закріплено вантаж згідно з параграфами розділу ТУ Р 2 пар.1-3,5,6,8,9 п. 4.1., 4.3.,4.11.,7.1,7.3,8.2 Технічних умов правильно, здійснено захисне маркування вантажу вапном, однак наявність поглиблень та пошкодження маркування, що встановлено комерційними актами, свідчить про доступ до вантажу у вагонах № 65339426 та № 65353716 та наявність ознак втрати вантажу в процесі його перевезення.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обовязком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок-фактуру № 2569ф від 04.08.2011р. підписаний заступником голови правління ПрАТ „Макіївкокс” у якому визначена вартість коксу доменного, у розмірі 2900,00 грн. ( без ПДВ ) за 1 тонну продукції.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунками ЗАТ "Макіївкокс" (а.с. 9), та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 5435,76 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з Одеської залізниці 5435,76 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у звязку з чим з Одеської залізниці на користь ПрАТ „Макіївкокс” підлягає стягненню вартість нестачі вантажу в сумі 5435,76 грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, код ЄДРПОУ 32598706) 5435,76 грн. вартість нестачі коксу доменного; 102 грн. державного мита; 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 23.11.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.