Рішення № 19953828, 14.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.Справа № 27/17-3783-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від 3-ї особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 2334,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2844,30 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 033327-02-16-01 від 04.09.2008 року, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль "CHEVROLET AVEO") ОСОБА_3, тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. А, оскільки винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_1 водія автомобіля "Богдан ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль "Богдан"), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія", згідно з полісом № ВВ/5748477 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.09.2008р., то обовязок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на ЗАТ "Міська страхова компанія", яка, за твердженням позивача, у добровільному порядку відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2011р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, з власної ініціативи суду для встановлення повної та об'єктивної істини по справі до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 12.10.2011р., в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача, здійснено заміну Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія"

07.11.2011 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО № 38089/2011 від 07.11.2011 року), згідно якої просив суд стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2334,30 грн., оскільки полісом № ВВ/5748477 від 24.09.2008р., передбачена франшиза у розмірі 510,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 14.11.2011р. не зявився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Третя особа - ОСОБА_1 на виклик суду не зявився, витребуваних судом документів як і будь-яких пояснень щодо суті спору не надав.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи, між тим, надав до суду відзив на позов (вх. ГСОО №38428/2011 від 10.11.2011р.), згідно якого проти позову заперечує та зазначає про відсутність належним чином оформленого та виготовленого звіту про оцінку майна та встановленої оціненої шкоди.

Як встановлено матеріалами справи, згідно статуту ПрАТ "СК "ВУСО", ЗАТ "СК "ВУСО", в звязку з приведенням своє діяльності у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства” було перейменовано на ПрАТ "СК "ВУСО", що підтверджує належні повноваження позивача для звернення з відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з довідки ДАІ ГУ МВС України в Одеській області б/н від 20.02.2009р. та постанови Суворовського районного суду м. Одеса від 24.03.2009р. по справі №3-1736/09, 20.02.2009 року о 08 год. 05 хв. у м. Одесі по вул. Академіка Корольова/Вільямса була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля "CHEVROLET AVEO" із автомобілем "Богдан", яким керував ОСОБА_1 Дана подія сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою ДАІ ГУ МВС України в Одеській області б/н від 20.02.2009р. та постановою Суворовського районного суду м. Одеса по справі №3-1736/09. Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, в результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3

Автомобіль "CHEVROLET AVEO" був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 033327-02-16-01, який 04.09.2008 року укладено між ОСОБА_3 (власник автомобіля "CHEVROLET AVEO") - страхувальник та ЗАТ "СК "ВУСО" страховик.

У відповідності до умов вищезазначеного договору ОСОБА_3 зобовязалась сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору, а ЗАТ "СК "ВУСО" зобовязалось у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку, у порядку та в строк, передбачені договором.

Відповідно до умов п.1.1 договору, страхування майнових інтересів ОСОБА_3 здійснюється відповідно до чинного законодавства, ліцензії №396012 від 29.01.2008р. і Правил №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 29.01.08р. під №0680541.

Згідно з умовами розділу 1. договору, предметом договору є майнові інтереси страхувальника - ОСОБА_3 (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Chevrolet Aveo сірого кольору, 2008 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_1.

За умовами розділу 3 договору, заявлена вартість транспортного засобу на момент страхування та відповідно страхова сума за договором складають 71650,00 грн.

Відповідно до умов п. 4.1 договору страховими випадками за договором є: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди-події , що сталася в процесі руху транспортного засобу, в результаті якої заподіяно збитки застрахованому транспортному засобу:

-за умови, що особа, винна в скоєні ДТП, не встановлена, або цієї особи не існує, або встановлена, і ця особа - водій застрахованого ТЗ;

-за умови, що особа, винна в скоєні ДТП, встановлена, і якщо ця особа не водій застрахованого ТЗ;

-за умови пошкодження тільки скла, скляних частин освітлювальних приладів, дзеркал.

Згідно з умовами п.4.2 договору франшизи за договором є безумовними, обчислюються від страхової суми і застосовуються по кожному і будь-якому страховому випадку.

Відповідно до умов п.4.6 договору договір набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу (у повному обсязі) на поточний рахунок страховика і діє до 03.09.2009 року (включно).

За умовами п. 5.1 договору розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних частин, деталей, матеріалів.

Відповідно до п.5.2 договору підставою для сплати страхового відшкодування є рахунок СТО.

Згідно з п. 5.4 договору, спеціальні умови страхування без обмежень.

Умовами п.5.5 договору визначено, що територією дії страхового покриття є Україна і європейська частина території країн СНД.

Відповідно до умов п.10.7 договору визначено, що при пошкоджені ТЗ внаслідок страхового випадку страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складає Кошторис збитків (кошторис відновлення, аварійний сертифікат), в яку включається вартість запасних частин, деталей, матеріалів (без урахування зносу) і ремонтних робіт, робіт з дефектовки. Кошторис збитків складається на підставі експертного висновку автотоварознавчої експертизи (проведеної у відповідності з вимогами діючої на момент настання страхового випадку Методики проведення судової автотоварознавчої експертизи ТЗ, затвердженої Міністерством Юстиції України із застосуванням середньоринкових цін, діючих на момент настання страхового випадку) або рахунку СТО відповідно до п.5.2 цього договору. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, необхідних для використання під час ремонту. Вартість частин і деталей, замінюваних при виконанні ремонту ТЗ, враховується в Кошторисі збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт не перевищують витрати по їхній заміні на нові. У разі визначення розміру заподіяного збитку на підставі рахунку СТО страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування безпосередньо на розрахунковий рахунок СТО при наявності на це письмової згоди вигодонабувача.

За умовами п. 10.8 договору, розмір страхового відшкодування у разі пошкодження застрахованого ТЗ розраховується на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ і документів, які підтверджують факт страхового випадку і розмір заподіяного збитку (Кошторису збитків). Перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку, наведений у розділі 9 договору. Розмір страхового відшкодування не повинен перевищувати страхової суми по ТЗ і реальних витрат страхувальника на відновлення ТЗ. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням:

-встановленої в р.4 договору франшизи (з урахуванням п.10.20 договору) (віднімається);

-додаткових витрат страхувальника (його представника), вказаних в п.7.1.6 цього договору;

-пропорційної відповідальності страховика, згідно п.10.11 цього договору;

-ліміту відповідальності, розрахованого згідно п.10.12 цього договору;

-спеціальних умов, вказаних в п.5.4 договору;

-одержаної суми відшкодування збитків від особи, відповідальної за відшкодування цих збитків, згідно п.10.16 цього договору;

Відповідно до рахунку-фактури ВАТ «Одеса Авто»№ КА-0000316/АВ від 17.03.2009 р., вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля "CHEVROLET AVEO" становить 3386,40 грн. Згідно умов договору страхування ЗАТ "СК "ВУСО" сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 2844,30 грн., яка була визначена на підставі вказаного рахунку СТО та звіту №280-16, здійсненого спеціалістом по урегулюванню збитків ЗАТ "СК "ВУСО". Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ "СК "ВУСО" у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви страхувальника від 20.02.2009р. та страхового акту № 6012-02 від 15.09.2009 р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 14563 від 15.09.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, ЗАТ СК "ВУСО" звернулось до відповідача з претензією вих. №4203 від 01.07.2011р. про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в сумі 2844,30 грн., з урахуванням положень ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 29, 34 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Між тим, як стверджує позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді і задоволення та грошові кошти у розмірі 2844,30 грн. ЗАТ "Міська страхова компанія" у добровільно порядку не сплатило.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПрАТ "СК "ВУСО" права зворотної вимоги до відповідача та направлені на стягнення з ПрАТ "Міська страхова компанія" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 2334,30 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування”, від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону визначено, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV визначено, що страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах зокрема страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Статтею 27 Закону України „Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПрАТ ПрАТ "СК "ВУСО" перейшло в межах суми 2844,30 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки ДАІ ГУ МВС України в Одеській області б/н від 20.02.2009р., транспортний засіб автомобіль "Богдан", яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю "CHEVROLET AVEO" перебував під керуванням ОСОБА_1

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений звязок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем "Богдан" встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеса від 24.03.2009р. по справі №3-1736/09.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ "Міська страхова компанія", шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності - страховий поліс № ВВ/5748477, відповідно до якого ПрАТ "Міська страхова компанія" взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля "Богдан" та внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Вказаним договором (полісом № ВВ/5748477) передбачено, що дата початку дії полісу 24.09.2008р., дата закінчення дії полісу 23.09.2009 р., ліміт по життю та здоровю 51000, ліміт по майну 25500, франшиза 510,00 грн.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

У відповідності до звіту про визначення матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу з урахуванням положення вищевказаної методики та умов договору № 033327-02-16-01 від 04.09.2008р., на підставі рахунку СТО № КА-0000316/АВ від 17.03.2009 р. сума збитків склала 2844,30 грн.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про страхування” визначено, що франшиза частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договром страхування.

Абзацом другим п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням викладеного, ПрАТ "СК "ВУСО" правомірно виключило із суми реальних збитків (2844,30 грн.) суму франшизи 510,00 грн., яка передбачена полісом № ВВ/5748477 відповідача.

Згідно з пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Як встановлено матеріалами справи, ПрАТ "СК "ВУСО", на підставі вищезазначених норм, подано заяву (регресну вимогу) вих. №4203 від 01.07.2011р. про виплату страхового відшкодування, згідно з полісом № ВВ/5748477. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені ст. 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, з урахуванням особливостей договору страхування № 033327-02-16-01 від 04.09.2008р.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З огляду на викладене, ПрАТ "Міська страхова компанія", відповідно до положень ст. 36 вищевказаного закону, повинна виплатити ПрАТ "СК "ВУСО" страхове відшкодування у сумі 2334,30 грн., як страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену винною особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином факт того, що шкоду автомобілю "CHEVROLET AVEO" завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Статтею 28 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право вимоги до ПрАТ "Міська страхова компанія" у межах фактичних витрат на суму 2844,30 грн. за виключенням франшизи -510,00 грн., тобто 2334,30 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що розмір заборгованості ПрАТ „Міська страхова компанія” перед ПрАТ "СК "ВУСО" по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу в звязку з виплатою страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 033327-02-16-01 від 04.09.2008р., витікає з вимог діючого законодавства України, з урахуванням чого суд вважає позовні вимоги ПрАТ "АСК "ВУСО" обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог ПрАТ "СК "ВУСО" та стягнення з відповідача в порядку регресу суми коштів у розмірі 2334,30 грн., в якості відшкодування матеріальної шкоди.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, ід. код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, ід. код 31650052) 2334/дві тисячі триста тридцять чотири/грн. 30 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу, 102/сто дві/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 21.11.2011р.