Рішення № 19953648, 21.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.Справа № 4/17-3758-2011 За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста”

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія”

про стягнення 4540,95 грн.

Суддя: Літвінов С.В.

представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” звернулось до господарського суду про стягнення з приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” 4540,95 грн. страхового відшкодування.

Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

13.05.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю „Страхова компанія” Наста” (далі Страховик) та ОСОБА_1 (далі Страхувальник) було укладено договір №212.0049387 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб „Peugeot 206”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1

17.08.2010 р. у м. Києві на пр. Московському, 20-Б, відбулась дорожньо транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля „ Peugeot 206”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням Страхувальника, з автомобілем „Mercedes-Benz”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням Завідова Ігоря Анатолійовича, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування АТ Оболонського району та АТІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м.Києві.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.09.2010р. у справі № 3-9794/10 встановлено вину ОСОБА_2. у настанні 17.08.10р. ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Через зазначене ДТП автомобілю ОСОБА_1. було нанесено пошкодження, про що ТОВ „ЕАК”Довіра” складено протокол огляду транспортного засобу від 03.09.2010 р..

Як вбачається зі звіту з визначення вартості матеріального збитку, спричиненої пошкодженням транспортного засобу №3623 від 07.09.2010 р., вартість відновлювального ремонту ТЗ складає 7612,58 грн..

28.09.2010 р. позивачем складено страховий акт № 2010-08-17/005, яким визначено, що ОСОБА_1. належить відшкодувати 5050,95 грн..

На підставі страхового акту, заяви Страхувальника, ТДВ СК „Наста” провела зарахування в рахунок сплати не отриманих страхових платежів суми страхового відшкодування в розмірі 2585грн., що підтверджується Карточкою рахунком № 3611001. Також 30.09.2010р. платіжним дорученням № 6968 від 30.09.2010 р. було перераховано страхове відшкодування в сумі 2465,95грн.

Згідно полісу №ВС/9049307 від 26.11.2009 р. страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2. вчинено ЗАТ „Міська страхова компанія”.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені ТДВ „СК” Наста” позовні вимоги правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями ст.980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. ... Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Положеннями ч.1 ст.990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Приписи ч.1 ст.993 ЦК України встановлюють, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення п.3 ст.20 та ст.25 Закону України „Про страхування” встановлюють, що страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст.27 Закону України „Про страхування”).

Правилами п.12.1. ст.12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що ... страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно до п.22.1. ст.22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як передбачають умови пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Так, згідно до положень п.22.1. ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ПАТ „Міська страхова компанія” мало відшкодувати шкоду, заподіяну його страхувальником майну ОСОБА_1., тоді як, зазначена шкода була сплачена ТДВ „СК „Наста” відповідно до договору №212.0049387 добровільного страхування наземного транспорту від 13.05.2010р. за рахунок страхового відшкодування, у звязку з чим, у останнього виникло право вимоги у ПАТ „Міська страхова компанія” сплаченого ОСОБА_1. страхового відшкодування на ремонт транспортного засобу, але з огляду на положення ст.ст.12, 29 вказаного Закону, сума регресних вимог становить суму вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи (5050,95грн. 510 грн.), становить 4540,95 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ТДВ „СК „Наста” позовні вимоги, у звязку з чим стягненню з ПАТ “Міська страхова компанія”підлягає 4540,95грн. страхового відшкодування.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 102 грн. державного мита та 236 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,2-Б/1, код 30244124) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” (01025, м. Київ, вул.Володимирська,5Б, код 35893575) 4540,95 грн. страхового відшкодування, 102грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24.11.2011р.

Суддя Літвінов С.В.